Рішення № 81101614, 05.04.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15288/18

Провадження № 2/263/502/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 07 листопада 2018 року надійшла позовна заява Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі – ККП ММР «Маріупольтепломережа») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 23 травня 2012 року між ККП ММР «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_1 укладений договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги № 28а/12. Згідно з умовами договору і нормами чинного законодавства ОСОБА_1 повинна погасити заборгованість за послуги теплопостачання, що утворилася станом на 01 червня 2012 року у сумі 5862 грн. 24 коп. до 01 червня 2015 року, а також щомісячно сплачувати поточні платежі. У зв’язку із невиконанням ОСОБА_1 договірних зобов’язань за період з 01 червня 2012 року по 01 листопада 2018 року утворилася нова заборгованість. Всього сума заборгованості за послуги централізованого опалення станом на 01 листопада 2018 року складає 20781 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 1806 грн. 21 коп., інфляційні витрати в сумі 7 465 грн. 26 коп. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 23 346 грн. 73 коп., 3 % річних – 1 973 грн. 48 коп., інфляційні витрати – 8 316 грн. 60 коп., та судовий збір – 1 762 грн.

15 січня 2019 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вона не погоджується із позовними вимогами, посилаюсь на наступне. Позивач звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 07 листопада 2018 року із вимогами про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 травня 2012 року по 01 листопада 2018 року, тобто за період 6 років 6 місяців. Враховуючи положення ст. ст. 256, 257 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення заборгованості за користування послугами теплопостачання за період з 01 листопада 2015 року по 01 листопада 2018 року, тобто в межах строку позовної давності. Із твердженням про те, що позивач звернувся щодо спірних правовідносин у травні, а саме: 22 травня 2018 року із заявою про видачу судового наказу та він не пропустив строк позовної давності, вважає, що із цим погодитися не можливо, оскільки звернення із заявою про видачу судового наказу здійснено не належним чином, тому як вбачається з ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2018 року у справі № 263/6729/18 була відсутня належним чином завірена довіреність на підтвердження повноважень представника заявника. За таких обставин строк позовної давності до вимог про погашення заборгованості, яка склалася станом на червень 2012 року, фактично сплинув 01 червня 2015 року, тому звернення у листопаді 2018 року здійснено після спливу позовної давності. Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, тому не підлягає задоволенню вимога щодо суми 3 % річних за 2012 рік у розмірі 98 грн. 58 коп., за 2013 рік у розмірі 161 грн. 91 коп., за 2014 рік у розмірі 137 грн. 12 коп., з 01 січня 2015 року по 01 листопада 2015 року у розмірі 137 грн. 99 коп., а всього 535 грн. 54 коп., а також інфляційні витрати у розмірі 3 426 грн. 23 коп.

05 лютого 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вказує, що право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання виникло у підприємства з моменту закінчення терміну дії договору на реструктуризацію заборгованості № 28а/12, а саме з 01 червня 2015 року. 22 травня 2018 року позивач з метою захисту своїх прав і на підставі ст. 161 ЦПК України у строки, передбачені законодавством, звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про видачу судового наказу. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2018 року ККП ММР «Маріупольтепломережа» відмовлено у видачі судового наказу, у зв’язку з чим підприємство звернулося до суду із позовом.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз’яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2019 року відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви ККП ММР «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, та повернуто її позивачу.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року заяву про уточнення позовних вимог ККП ММР «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання прийнято до розгляду по суті.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Позивач у судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Судом установлено, що 25 травня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області відмовлено у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого опалення, оскільки така подана із порушенням ст. 163 ЦПК України, а саме: додано фотокопію довіреності, що підтверджує повноваження представника, яка не відповідає вимогам ч. 6 ст. 62 ЦПК України.

23 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ККП ММР «Маріупольтепломережа» укладений договір № 28а/12 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 червня 2012 року по 01 червня 2015 року, з розподілом за місяцями та зі сплатою щомісячних платежів, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов’язалась сплатити заборгованість періодичними платежами, щомісячно по 162 грн. 84 коп. Строк дії договору – до 01 червня 2015 року.

Відповідно до розшифровки особового рахунку № 223972 розмір заборгованості за тепловою енергією складає 23 346 грн. 73 коп. за період з червня 2012 року по січень 2019 року, інфляційні витрати – 8 316 грн. 60 коп. за період з червня 2012 року по січень 2019 року, 3 % річних – 1 973 грн. 48 коп. за період з червня 2012 року по січень 2019 року.

Оцінка доказів.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ЦПК України належним визнається доказ, який містить інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми доказами у відповідності до ст. 80 ЦПК України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов’язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, яка виникла за період з 01 червня 2012 року по 01 січень 2019 року у розмірі 23 346 грн. 73 коп., до якої входить сума боргу за договором про реструктуризацію боргу, та нарахованих на неї інфляційних втрат у розмірі 8 316 грн. 60 коп. та 3 % річних у розмірі 1 973 грн. 48 коп.

Мотиви суду.

Щодо правових підстав для виконання зобов’язання, які виникли внаслідок надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію врегульовані статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»

Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з опалення, проте позивачем надаються такі послуги, а відповідач їх приймає, що є підставою для виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Цей обов'язок споживача кореспондується також з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послуги теплопостачання, яка утворилась за період з 01 червня 2012 року по 01 січень 2019 року.

Положеннями ст. ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, із досліджених обставин справи у достатній мірі підтверджено факт надання у квартиру АДРЕСА_1 послуг теплопостачання, а також факт не сплати за цими послугами, внаслідок чого виникла заборгованість.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просила суд застосувати позовну давність.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Враховуючи те, що судовий захист права на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сам факт подачі заяви про видачу судового наказу перериває перебіг строку позовної давності та ухвалене рішення за наслідками розгляду такої заяви правового значення для переривання позовної давності не має.

Враховуючи, що ККП ММР «Маріупольтепломережа» звернулося до суду за захистом свого права, зокрема, із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з боржника 22 травня 2018 року, тобто строк позовної давності перервався, то позивач має право на стягнення заборгованості за теплопостачання з червня 2012 року по 01 січня 2019 року.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію боргу.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк 01 червня 2015 року.

Таким чином, умовами договору погашення заборгованості за послуги теплопостачання та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання, згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок (ст. 253 ЦК України).

Оскільки умовами договору про реструктуризацію передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору про реструктуризацію погашення заборгованості повинно здійснюватися ОСОБА_1 кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Із заявою про видачу судового наказу позивач звернувся 22 травня 2018 року, тому до вимог за договором про реструктуризацію боргу за період з червня 2012 року до квітня 2015 року, де визначені платежі окремими частинами, позивачем пропущена позовна давність та про застосування якої заявлено відповідачем, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають саме з підстав пропуску позовної давності.

Отже, 5 862 грн. 24 коп. за мінусом 325 грн. 68 коп. становить 5 536 грн. 56 коп., тому саме остання сума не підлягає стягненню.

За вимогами чергових платежів за травень та червень 2015 року, що становить суму у розмірі 325 грн. 68 коп. за договором про реструктуризацію боргу позовна давність не пропущена, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за теплопостачання за період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року, суд приходить до висновку, що оскільки позовна давність перервалася, з підстав, наведених вище, тому період, за який підлягає стягненню заборгованість за теплопостачання є з 22 травня 2012 року по 01 січня 2019 року.

Розрахунок загального боргу.

Загальна сума боргу, яка заявлена до стягнення становить 23 346 грн. 73 коп., до якої входить борг за договором про реструктуризацію заборгованості у сумі 5 862 грн. 24 коп., тому, за мінусом суми у розмірі 5 536 грн. 56 коп., борг за теплопостачання за період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року становить 17 810 грн. 17 коп., з урахуванням суми боргу за указаним договором за двома черговими платежами у розмірі 325 грн. 68 коп.

Отже, проводячи математичний підрахунок заборгованості за теплопостачання за період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року, необхідно дійти висновку, що заборгованість з червня 2012 року по 22 травня 2015 року складає: за 2012 рік нараховано 554 грн. 09 коп. – сплачено 733 грн. = + 178 грн. 91 коп.; за 2013 рік нараховано 1 763 грн. 17 коп. – сплачено 3 035 грн. = + 1 271 грн. 83 коп.; за 2014 рік нараховано 1 709 грн. 47 коп. – сплачено 1 777 грн. 08 коп. = + 67 грн. 61 коп.; за 2015 рік (по травень) нарховано 1 028 грн. 77 коп. – сплачено 0,00 грн. = - 1 028 грн. 77 коп., тобто загальна сума нарахованої суми за надані послуги складає 5 055 грн. 50 коп., сплачено 5 545 грн. 08 коп., у зв’язку з чим переплачена сума за послуги складає 489 грн. 58 коп.

Заборгованість за період з 22 травня 2015 року по 01 січня 2019 року складає: за 2015 рік (з травня) нараховано 1 146 грн. 40 коп. – сплачено 00,00 грн. = 1 146 грн. 40 коп.; за 2016 рік нараховано 6 225 грн. 73 коп. – сплачено 300 грн. = - 5 925 грн. 73 коп.; за 2017 рік нараховано 6 390 грн. 89 коп. – сплачено 243 грн. 22 коп. = - 6 147 грн. 67 коп.; за 2018 рік нараховано 7 360 грн. 16 коп. – сплачено 2 687 грн. 95 коп. = 4 672 грн. 21 коп., тобто загальна сума нарахованої заборгованості складає 21 123 грн. 18 коп., з якої сплачено 3231,17 грн., у зв’язку з чим залишок заборгованості складає 17 892,01 грн.

У той же час, відмінусувавши суму боргу за договором про реструктуризацію заборгованості, сума за послуги теплостачання за період з червня 2012 року по 01 січня 2019 року становить 17 810 грн. 17 коп., як різниця від суми, указаної позивачем у розрахунку, тому судом приймається саме розмір заборгованості у сумі 17 810 грн. 17 коп., який отриманий судом внаслідок проведення математичних розрахунків.

Оскільки за період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року відбулася переплата за послуги теплопостачання, тому сума у розмірі 489 грн. 58 коп. підлягала зарахуванню у майбутні платежі.

Із розшифровки по особовому рахунку № 223972 не вбачається, що ця сума увійшла до майбутніх платежів, тому від суми за період надання послуг теплопостачання з 22 травня 2015 року по 01 січня 2019 року підлягає відрахування сума переплати за період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року у розмірі 489 грн. 58 коп.

Отже, 17 810 грн. 17 коп. – 489 грн. 58 коп. (переплата) = 17 320 грн. 59 коп.

З огляду на проведені судом розрахунки, за період з червня 2012 року по 01 січня 2019 року з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за теплопостачання у розмірі 17 320 грн. 59 коп.

Розрахунок інфляційних витрат.

Загальна сума інфляційних витрат, яка заявлена до стягнення, становить 8 316 грн.

За період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року за послуги теплопостачання відбулася переплата у розмірі 489 грн. 58 коп., тому за цей період індекс інфляції не може бути нарахований, у зв’язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За період з 2015 року по 01 січня 2019 року базовий індекс інфляції становить: травень 2015 року – 102,2 %; червень 2015 року – 100,4 %; липень 2015 року – 99 %; серпень 2015 року – 99,2 %; вересень 2015 року – 102,3 %; жовтень 2015 року – 98,7 %; листопад 2015 року – 102 %; грудень 2015 року – 100,7 %; січень 2016 року – 100,9 %; лютий 2016 року – 99,6 %; березень 2016 року – 101 %; квітень 2016 року – 103,5 %; травень 2016 року – 100,1 %; червень 2016 року – 99,8%; липень 2016 року – 99,9 %; серпень 2016 року – 99,7 %; вересень 2016 року – 101,8 %; жовтень 2016 року – 102,8 %; листопад 2016 року – 101,8 %; грудень 2016 року – 100,9 %; січень 2017 року – 101,1 %; лютий 2017 року – 101 %; березень 2017 року – 101,8 %; квітень 2017 року – 100,9 %; травень 2017 року – 101,3 %; червень 2017 року – 101,6 %; липень 2017 року – 100,2 %; серпень 2017 року – 99,9 %; вересень 2017 року – 102 %; жовтень 2017 року – 101,2 %; листопад 2017 року – 100,9 %; грудень 2017 року – 101%; січень 2018 року – 101,5 %; лютий 2018 року – 100,9 %; березень 2018 року – 101,1 %; квітень 2018 року – 100,8 %; травень 2018 року – 100 %; червень 2018 року – 100 %; липень 2018 року – 99,3 %; серпень 2018 року – 100 %; вересень 2018 року – 101,9 %; жовтень 2018 року – 101,7 %; листопад 2018 року – 101,4 %; грудень 2018 року – 100,8 %.

Проводячи розрахунок індексу інфляції, суд керується рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03 квітня 1997 року № 62-97р, в яких наявна формула розрахунку: (Індекс інфляції) – (добуток щомісячних індексів за відповідний період) – (Збитки від інфляції) = (Сума боргу) ? (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу).

Так, оскільки у справі різні суми боргу за різний період, тому суд розраховує індекс інфляції за кожною сумою боргу у відповідний місяць до січня 2019 року.

За договором про реструктуризацію боргу платіж за травень 2015 року становить 162 грн. 84 коп., проводячи розрахунок за указаною формулою, індекс інфляції на цю суму становить 75 грн. 88 коп.

Платіж за червень 2015 року – 162 грн. 84 коп. – індекс інфляції становить 74 грн. 94 коп.

Відповідно п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2015 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, суд розраховує індекс інфляції на суму боргу у відповідному місяці з 21 числа місяця.

Так, сума боргу, як зазначено вище, стягується з відповідача з 22 травня 2015 року, із роздруківки особового рахунку вбачається, що у жовтні 2015 року борг становить 210 грн. 22 коп. та у листопаді 2015 року борг становить 479 грн. 13 коп., у той же час, як зазначено вище, за період з 2012 року по травень 2015 року відбулася переплата на суму 489 грн. 58 коп., тому вона підлягає відрахуванню саме у ці місяці, отже 210 грн. 22 коп. + 479 грн. 73 коп. = 689 грн. 95 коп. - 489 грн. 58 коп. = 200 грн. 37 коп.

Індекс інфляції на суму 200 грн. 37 коп. за період з 21 грудня 2015 року по 01 січня 2019 року становить 87 грн. 20 коп.

У грудні 2015 року борг 457 грн. 05 коп. – індекс інфляції – 193 грн. 40 коп.

У січні 2016 року борг становить 587 грн. 11 коп. – індекс інфляції – 251 грн. 76 коп.

У лютому 2016 року борг 548 грн. 38 коп. – індекс інфляції – 227 грн. 26 коп.

У березні 2016 року борг 481 грн. 38 коп. – індекс інфляції – 176 грн. 48 коп.

У квітні 2016 року борг 195 грн. 11 коп. – індекс інфляції – 71 грн. 27 коп.

У травні та червні 2016 року борг відсутній.

У липні 2016 року борг 2 323 грн. 64 коп., сплачено 200 грн. у липні 2016 року та 100 грн. у серпні 2016 року, тому борг становить 2 023 грн. 64 коп. – індекс інфляції – 756 грн.

У серпні та вересні 2016 року борг відсутній.

У жовтні 2016 року борг 306 грн. 61 коп. – індекс інфляції – 88 грн. 59 коп.

У листопаді 2016 року борг 1 054 грн. 27 коп. – індекс інфляції – 293 грн. 01 коп.

У грудні 2016 року борг 729 грн. 15 коп. – індекс інфляції – 192 грн. 53 коп.

У січні 2017 року борг 871 грн. 45 коп. – індекс інфляції – 219 грн. 14 коп.

У лютому 2017 року борг 1 100 грн. 01 коп. – індекс інфляції – 252 грн. 34 коп.

У березні 2017 року борг 956 грн. 21 коп. – індекс інфляції – 208 грн. 89 коп.

У квітні, травні, червні, липні, серпні 2017 року борг відсутній.

У вересні 2017 року борг 1 036 грн. 98 коп. – індекс інфляції – 151 грн. 05 коп.

У жовтні 2017 року борг 169 грн. 55 коп. – індекс інфляції – 22 грн. 90 коп.

У листопаді 2017 року борг 73 грн. 67 коп. + 890 грн. 61 коп. = 964 грн. 28 коп., за мінусом сплачених 243 грн. 22 коп. = 721 грн. 06 коп. – індекс інфляції – 89 грн. 62 коп.

У грудні 2017 року борг 1 292 грн. 41 коп. – індекс інфляції – 139 грн. 15 коп.

У січні 2018 року борг 1 250 грн. 21 коп., за мінусом сплачених 1 040 грн. 61 коп. = 209 грн. 60 коп. – індекс інфляції – 20 грн. 44 коп.

У лютому 2018 року борг 1 541 грн. 72 коп., за мінусом сплачених 1 147 грн. 34 коп. = 394 грн. 38 коп. – індекс інфляції – 33 грн. 84 коп.

У березні 2018 року борг 1 662 грн. 39 коп. – індекс інфляції – 128 грн. 31 коп.

У квітні 2018 року борг 352 грн. 87 коп. – індекс інфляції – 25 грн. 09 коп.

У травні, червні, липні, серпні, вересні 2018 року борг відсутній.

У жовтні 2018 року борг 14 грн. 31 коп., однак сплачено 500 грн., проте у розшифровці не зазначено куди ця сума зарахована, тому суд враховує її у майбутній платіж, у листопаді 2018 року борг 1 455 грн. 03 коп. + 14 грн. 31 коп. борг за жовтень, за мінусом сплачених 500 грн. = 969 грн. 34 коп. – індекс інфляції 7 грн. 75 коп.

За грудень 2018 року борг 1 110 грн. 63 коп., який відповідно до п. 18 постанови КМУ № 630 повинен бути сплачений до 20 січня 2019 року, а вимоги заявлені по 01 січня 2019 року, тому на цю суму індекс інфляції не нараховується.

Отже, загальний розмір індексу інфляції становить 3 699 грн. 64 коп.

Відповідний розрахунок індексу інфляції за кожну суму боргу наведений окремо судом у відповідних розрахунках інфляційних збитків, долучених до матеріалів справи.

Розрахунок 3% річних.

За період з червня 2012 року по 22 травня 2015 року за послуги теплопостачання відбулася переплата у розмірі 489 грн. 58 коп., тому за цей період 3 % річних не нараховуються, у зв’язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Розрахунок 3 % річних розраховується за формулою:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення.

Так, оскільки у справі різні суми боргу за різний період, тому суд розраховує 3 % за кожною сумою боргу у відповідний місяць до січня 2019 року.

За договором про реструктуризацію боргу платіж за травень 2015 року становить 162 грн. 84 коп., проводячи розрахунок за указаною формулою, 3 % на цю суму становлять 17 грн. 44 коп.

Платіж за червень 2015 року – 162 грн. 84 коп. х 3 % становить 17 грн. 04 коп.

Як зазначено вище, споживач зобов’язаний оплати послуги до 20 числа місяця та з наступного дня починає обраховуватися 3 % річних, таким чином суд розраховує 3 % на суму боргу у відповідному місяці з 21 числа місяця.

Так, сума боргу, як зазначено вище, стягується з відповідача з 22 травня 2015 року, із роздруківки особового рахунку вбачається, що у жовтні 2015 року борг становить 210 грн. 22 коп. та у листопаді 2015 року борг становить 479 грн. 13 коп., у той же час, як зазначено вище, за період з 2012 року по травень 2015 року відбулася переплата на суму 489 грн. 58 коп., тому вона підлягає відрахуванню саме у ці місяці, отже 210 грн. 22 коп. + 479 грн. 73 коп. = 689 грн. 95 коп. - 489 грн. 58 коп. = 200 грн. 37 коп.

3 % річних на суму 200 грн. 37 коп. за період з 21 грудня 2015 року по 01 січня 2019 року становить 18 грн. 20 коп.

У грудні 2015 року борг 457 грн. 05 коп. х 3 % = 40 грн. 42 коп.

У січні 2016 року борг становить 587 грн. 11 коп. х 3 % = 50 грн. 42 коп.

У лютому 2016 року борг 548 грн. 38 коп. х 3 % = 45 грн. 77 коп.

У березні 2016 року борг 481 грн. 38 коп. х 3 % = 38 грн. 95 коп.

У квітні 2016 року борг 195 грн. 11 коп. х 3 % = 15 грн. 31 коп.

У травні та червні 2016 року борг відсутній.

У липні 2016 року борг 2 323 грн. 64 коп., сплачено 200 грн. у липні 2016 року та 100 грн. у серпні 2016 року, тому борг становить 2 023 грн. 64 коп. х 3 % = 143 грн. 60 коп.

У серпні та вересні 2016 року борг відсутній.

У жовтні 2016 року борг 306 грн. 61 коп. х 3 % = 19 грн. 41 коп.

У листопаді 2016 року борг 1 054 грн. 27 коп. х 3 % = 64 грн. 28 коп.

У грудні 2016 року борг 729 грн. 15 коп. х 3 % = 42 грн. 60 коп.

У січні 2017 року борг 871 грн. 45 коп. х 3 % = 48 грн. 64 коп.

У лютому 2017 року борг 1 100 грн. 01 коп. х 3 % = 58 грн. 95 коп.

У березні 2017 року борг 956 грн. 21 коп. х 3 % = 48 грн. 80 коп.

У квітні, травні, червні, липні, серпні 2017 року борг відсутній.

У вересні 2017 року борг 1 036 грн. 98 коп. х 3 % = 37 грн. 30 коп.

У жовтні 2017 року борг 169 грн. 55 коп. х 3 % = 5 грн. 65 коп.

У листопаді 2017 року борг 73 грн. 67 коп. + 890 грн. 61 коп. = 964 грн. 28 коп., за мінусом сплачених 243 грн. 22 коп. = 721 грн. 06 коп. х 3 % = 22 грн. 34 коп.

У грудні 2017 року борг 1 292 грн. 41 коп. х 3 % = 36 грн. 74 коп.

У січні 2018 року борг 1 250 грн. 21 коп., за мінусом сплачених 1 040 грн. 61 коп. = 209 грн. 60 коп. х 3 % = 5 грн. 41 коп.

У лютому 2018 року борг 1 541 грн. 72 коп., за мінусом сплачених 1 147 грн. 34 коп. = 394 грн. 38 коп. х 3 % = 9 грн. 29 коп.

У березні 2018 року борг 1 662 грн. 39 коп. х 3 % = 34 грн. 97 коп.

У квітні 2018 року борг 352 грн. 87 коп. х 3 % = 6 грн. 54 коп.

У травні, червні, липні, серпні, вересні 2018 року борг відсутній.

У жовтні 2018 року борг 14 грн. 31 коп., однак сплачено 500 грн., проте у розшифровці не зазначено куди ця сума зарахована, тому суд враховує її у майбутній платіж, у листопаді 2018 року борг 1 455 грн. 03 коп. + 14 грн. 31 коп. борг за жовтень, за мінусом сплачених 500 грн. = 969 грн. 34 коп. х 3 % = 3 грн. 53 коп.

За грудень 2018 року борг 1 110 грн. 63 коп., який відповідно до п. 18 постанови КМУ № 630 повинен бути сплачений до 20 січня 2019 року, а вимоги заявлені по 01 січня 2019 року, тому на цю суму 3 % річних не нараховується.

Отже, загальний розмір 3 % річних становить 831 грн. 60 коп.

Відповідний розрахунок 3 % річних за кожну суму боргу наведений окремо судом у відповідних розрахунках, долучених до матеріалів справи.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за послуги теплопостачання за період з червня 2012 року по 01 січня 2019 року у розмірі 17 320 грн. 59 коп., індекс інфляції за цей період у сумі 3 699 грн. 64 коп., 3 % річних за указаний період у сумі 831 грн. 60 коп.

Щодо судових витрат.

Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1762 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 21 851 грн. 83 коп. х 100% : 33637,11 грн. ціни позову = 64,96 %), тобто 64,96 % від ціни позову (64,96 % х 1762 грн. : 100% = 1 144 грн. 24 коп.), отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 144 грн. 24 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 256, 261, 264, 267, 525, 526, 610, 625, 653 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 162, 179 ЖК Української РСР, ст. 21 Закону України «Про житлові-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2015 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», від ст. ст. 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 158, 160, 263–265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 17 320 (сімнадцять тисяч триста двадцять) грн. 59 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 699 (три тисячі шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 60 коп., а всього 21 851 (двадцять одна тисяча вісімсот п’ятдесят одна) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» судовий збір у розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа», код ЄДРПОУ 33760279, юридична адреса: вул. Гризодубової, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87518, засоби зв’язку – 0629 222 582;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2.

Суддя О.М. Музика