Рішення № 8110114, 13.01.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "13" січня 2010 р. по справі № 8/135-38

За позовом Приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Порицьке», с. Старий Порицьк Іваничівського р-ну

про стягнення 30 479 грн. 26 коп.                              

                                                                       Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Нерубайлов В.Д., довіреність у справі.

від відповідача: н/з.

          Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач – приватне підприємство “Айслаг” просить

стягнути з відповідача - сільськогосподарського виробничого кооперативу „Порицький” 30 479 грн. 26 коп. товарного кредиту згідно договору №030 від 30.01.2009 р. та судові витрати по справі: 305 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві від 05.01.2010 року №1 позов заперечує з тих підстав, що позивач не провів досудове врегулювання спору, ціна на паливо у договорі №030 від 30.01.2009 р. не погоджена.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

30 січня 2009 року між приватним підприємством „Айслаг” та

сільськогосподарським виробничим кооперативом „Порицький”, правонаступником якого є ТзОВ «Порицьке» відповідно до п. 1.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Порицьке», був укладений договір № 030 (далі договір, а. с. 9-11).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 30.01.2009 року №030.

Відповідно до р. 1, п. п. 2.2, 5.1 – 5.4 договору позивач зобов’язувався поставити відповідачу нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, а відповідач – здійснити повну або часткову оплату отриманого товару протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. У випадку неоплати відповідачем відвантаженої партії товару в даний строк, позивач рахує неоплачений товар поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням відповідачу 1% за кожен день використання товарного кредиту. Сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів – він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості. Згідно п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2010р.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач за період з 30.01.2009 року по 20.07.2009 року відпустив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 172 319 грн. 83 коп., що стверджується накладними на відвантаження товару та довіреностями (а. с. 12-27).

Відповідач свої зобов’язання за договором у визначений строк не виконав, оплату повністю провів лише 07.10.2009р., що стверджується платіжними дорученнями (а. с. 28-45).

Направлену позивачем претензію від 01.10.2009 року №01-03/550 (а. с. 46-47) про сплату коштів за користування товарним кредитом залишив без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Безпосередньо право на укладення договорів поставки товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під відсотки встановлено ст. 1057 ЦК України.

Сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору поставки, в т.ч. покупець надав згоду оплатити поставлену продукцію протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних або вважати неоплачений до вищевказаного строку товар поставленим на умовах товарного кредиту з оплатою одного відсотка за кожен день користування товарним кредитом.

Договір поставки від 30.01.2009 р. №030 не розірвано і не визнано недійсним в установленому законом порядку.

Таким чином, нараховані позивачем 30 479 грн. 26 коп. відсотків за використання товарного кредиту підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст. 1057 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 5.2-5.4 договору, оскільки в силу ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Заперечення відповідача щодо непогодження ціни на паливо в договорі та непроведення позивачем досудового врегулювання спору не прийняті судом до уваги, оскільки згідно п. 2.2 договору ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначається в накладних, які підписуються сторонами. Досудове врегулювання спору ГПК України не передбачено. Крім того, у матеріалах справи (а. с. 46) наявні докази направлення відповідачу претензії від 01.10.2009 року №01-03/550 (а. с. 47).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 304 грн. 79 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 525, 526, 1057 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Порицьке»,

с. Старий Порицьк Іваничівського р-ну, вул. Молодіжна, 1-а, код 03735469 на користь приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4,

код 13369787

- 30 479 грн. 26 коп. боргу, 304 грн. 79 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 31 020 грн.

05 коп. (тридцять одна тисяча двадцять грн. 05 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Дата виготовлення повного

тексту рішення 13.01.2010р.

          Суддя                                                   Кравчук А.М.