Ухвала суду № 81101105, 11.04.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

11.04.2019

227/689/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

суддів Хандурін В.В., Любчик В.М.

за участю

секретаря Сисенко Ю.В.

прокурора Величко А.В.

потерпілого ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_2

п/служби у справах дітей Кузьмініч Л.І.

захисника Павленко В.Д., ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження 1-КП/227/93/2019 (справа 227/689/18) відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новоєлизаветівка Красноармійського району Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2, 3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2019 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 квітня 2019 р. включно.

Судовий розгляд кримінального провадження до вказаної дати не може бути закінчений. Розгляд справи відкладено на 21.05.2019 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, у зв»язку з чим судом ініційовано питання доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, посилаючись на обґрунтованість обвинувачення, тяжкість злочинів, які інкримінують останньому та які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів. Зазначав, що на даний час залишаються існувати ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи вказане, а також матеріали, що характеризують ОСОБА_6 вважав, що існують обставини для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на те, що жоден інший запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним вище ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_6, законний представник ОСОБА_2 та захисник Павленко В.Д. просили не продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і вказували на необхідність обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд заслухав думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суд, заслухав думку учасників судового провадження, зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 177, 178, 183, 194, 200 КПК України міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Тримання підвартою відповідно до ст.183КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Разом з цим, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров»я особи, за який законодавством передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі. Обвинувальний акт свідчить про те, що злочин, який інкримінують ОСОБА_6 був вчинений останнім відносно осіб похилого віку.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом вивчались матеріали, які характеризують особу обвинуваченого і було встановлено, що останній є неповнолітньою особою, виховується в повній сім»ї, але ні батько, ані мати авторитетного впливу на сина не мають. Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. За даними характеристик з навчальних закладів ОСОБА_6 за характером емоційний, може вчинювати не передбачені поступки, легко піддається негативному впливу сумнівних осіб, є конфліктною та грубою особою зі своїми однолітками, а також з вчителями. Зміст побутової характеристики на ОСОБА_6 свідчить, що останній характерується за місцем мешкання негативно, як жорстока людина, схильний до брехні, батьки якого не здійснюють належний догляд за ним і не є авторитетом у свого сина.

Враховуючи наведене, суворість покарання, яке може бути застосовано до обвинуваченого в разі визнання його винним, обставини за яких були вчинені злочини, особу обвинуваченого, негативні характеристики на останнього з місця його мешкання та навчання, дають суду підстави вважати про ймовірну можливість спроб обвинуваченого переховуватися від суду та продовжити вчинювати кримінальні правопорушення.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України ризики (ризик переховування від суду та ризик продовження вчинення інших злочинів), які враховувалися при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, у зв»язку з чим суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого є доцільним.

При цьому, з врахуванням вищевказаних обставин, суд вважає, що застосування більш м»який запобіжниий захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Крім того, суд вважає, що продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Продовжуючи дію запобіжного заходу суд, враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, вважає за доцільним визначити обвинуваченому розмір застави в мінімальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який на думку суду, в разі її внесення, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов»язків, передбачених цим Кодексом, а саме:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця навчання;

прибувати до суду за першою вимогою;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1.

Що стосується доводів захисника про обрання обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, то суд, враховуючи вищевикладене (особливість характеру обвинуваченого, відсутність впливу батьків на поведінку сина тощо) вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки та запобіганню вищевказаним ризикам.

Керуючись ст.ст.177, 331, 369 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження 1-КП/227/93/2019 (справа 227/689/18) - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська УВП № 6», починаючи з 10 квітня 2019 року по 08 червня 2019 року.

Встановити ОСОБА_6 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153680,00 грн. (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 коп.), які необхідно внести на розрахунковий рахунок № 37311047011792, банк отримувача Держказначейська служба України м.Київ, код банку 820172, код ЄДРГІОУ 26288796, одержувач - ТУ ДСА України в Донецькій області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст..194 КПК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов»язки:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця навчання;

прибувати до суду за першою вимогою;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст..182 КПК України, роз»яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Дана ухвала діє до 08 червня 2019 року включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Бахмутська УВП № 6» та ІТТ № 3 ГУ НП в Донецькій області м.Покровськ.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Вступна та резолютивна частина ухвали оголошена 10.04.2019 року. Повний текст ухвали буде оголошено 11.04.2019 року о 13.00 годині.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Судді О.В.Здоровиця

В.М.Любчик

В.В.Хандурін