Рішення № 8110017, 18.12.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2009 р. Справа № 07/50-11 від 18.12.2009р. справа № 07/50-11 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми “Укрбізнес”, м.Луцьк до відповідача Луцької міської ради, м.Луцьк про визнання недійсними рішень

                                                             Суддя Сур’як О.Г.

Представники:

від позивача: Шестернін В.Д., довіреність від 30.09.2009р.

від відповідача: Михальчук В.О., довіреність від 08.04.2009р.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

Суть спору: Позивач – ПВКФ «Укрбізнес» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Луцької міської ради від 25.02.2009р. №36/122 «Про скасування рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3» та визнання частково недійсним рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3» в частині затвердження ціни продажу земельної ділянки в розмірі 440052грн. (пункт 3).

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення є незаконним, оскільки прийняті міською радою з перевищенням повноважень. Дані рішення суперечать ч.2 ст.19 Конституції України.

          При цьому позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено права (повноваження) органу місцевого самоврядування скасовувати своє рішення про продаж земельної ділянки, а також фактично самостійно здійснювати оцінку земельної ділянки, що є діяльністю виключно суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії на виконання землеоціночних робіт.

          Відповідач заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надав. Водночас, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що на даний час ринкова вартість земельної ділянки значно більша ніж та ціна продажу, яка була затверджена пунктом третім рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

          30 січня 2008 року Луцька міська рада прийняла рішення №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3», пунктом 5.3 якого зобов'язала ПВКФ «Укрбізнес» «в місячний строк заключити з міською радою договори купівлі-продажу та оренди земельної ділянки».

          На підставі прийнятого рішення в обох сторін правовідносин, а не лише в позивача, виник обов’язок щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки: як в ПВКФ «Укрбізнес», так і в Луцької міської ради. Такий висновок вбачається зокрема із природи договору як двостороннього правочину: нормативного обов'язку відповідача продати земельну ділянку (ст. ст. 12,127,128 Земельного кодексу України) та законного права позивача її придбати.

          Як законний розпорядник землі Луцька міська рада не запропонувала проекту договору купівлі-продажу земельної ділянки та не надсилала підприємству будь-яких повідомлень стосовно місця та часу укладення договору.

          А тому не можна вважати, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не відбулося в місячний термін саме з вини позивача.          

25 лютого 2009 року Луцька міська рада прийняла рішення №36/122 «Про скасування рішення Луцької міської ради від 30.01.2008 року №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, З», яким у зв'язку із невиконанням пункту 5.3 свого попереднього рішення від 30.01.2008 року №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3» скасувала останнє повністю.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Чинним законодавством не передбачено права (повноваження) органу місцевого самоврядування скасовувати своє рішення про продаж земельної ділянки.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 квітня 2009 року у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 5 мотивувальної частини) прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на викладене рішення Луцької міської ради від 25.02.2009р. №36/122 «Про скасування рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3» суперечить ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом третім рішення від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3» Луцька міська рада затвердила ціну продажу земельної ділянки для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, з загальною площею 0,3438 га (надалі -земельна ділянка) в розмірі 440052грн. (чотириста сорок тисяч п'ятдесят дві гривні).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Земельного кодексу України (в редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин) рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно з ч.8 cт.128 Земельного кодексу України (в редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин) вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 cт.201 Земельного кодексу України експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до cт.1 Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Відповідно до пункту 3 Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002р. №1531, експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової (імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений на дату оцінки відповідно до умов угоди.

Таким чином, експертна оцінка, будучи результатом професійної діяльності оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), визначає реальну ринкову вартість земельної ділянки.

Згідно із звітом з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 08 серпня 2007р., виготовленого закритим акціонерним товариством науково-виробничого підприємства «Технічне бюро кадастру» (Ліцензія Державного комітету України по земельних ресурсах серія АБ №117563 від 25.01.2005р.), ринкова вартість земельної ділянки становить 141952грн. (сто сорок одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві гривні).

З огляду на вимоги ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» 15 серпня 2007р. Головним управлінням земельних ресурсів у Волинській області була проведена обов'язкова державна експертиза звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, результатом якої став позитивний висновок державної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» проведення державної експертизи передбачає експертне дослідження, перевірку, аналіз і оцінку об'єкта державної експертизи та підготовку обґрунтованого та об'єктивного експертного висновку.

Відповідно до ч.4 cт. 35 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Таким чином, за вказаних вище обставин, а саме наявності звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки та позитивного висновку державної експертизи по ньому, а також нормативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення відповідно до своїх повноважень (ст. ст. 12,127 ЗК України), Луцька міська рада як суб'єкт владних повноважень була зобов'язана продати земельну ділянку за її реальною ринковою вартістю, що визначена звітом з експертної грошової оцінки земельної ділянки від 08.08.2007р., затвердивши її ціну в розмірі 141952грн.

Водночас, Луцька міська рада необґрунтовано самостійно визначила ціну продажу земельної ділянки в розмірі 440052 грн., тим самим, фактично, перебравши на себе компетенцію оцінювачів. Посилання відповідача в своєму рішенні на ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Закон) в даному випадку є безпідставними. Стаття 26 Закону, зокрема пункт 34, визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад та відносить до неї вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, що саме по собі носить відсильний характер, а ст. ст. 127, 128 ЗК України закріплюють повноваження місцевих рад та регулюють порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Повноважень же місцевої ради щодо затвердження ціни продажу земельної ділянки в іншому розмірі, аніж встановлений експертною грошовою оцінкою земельної ділянки, і суттєво відрізняється від реальної ринкової вартості земельної ділянки, не передбачено, як і не передбачено такого іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та ( або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження правових підстав прийняття оспорюваних рішень, а тому вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення Луцької міської ради від 25.02.2009р. №36/122 „Про скасування рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 „Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі „Укрбізнес” для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3„ та визнання частково недійсним рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 „Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі „Укрбізнес” для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3” в частині затвердження ціни продажу земельної ділянки в розмірі 440052грн. (пункт 3) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони; суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Тому судові витрати в сумі 406грн. (з них, 170грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.21 Цивільного кодексу України, нормами Земельного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оцінку земель», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Луцької міської ради від 25.02.2009р. №36/122 «Про скасування рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3».

3. Визнати частково недійсним рішення Луцької міської ради від 30.01.2008р. №23/34 «Про продаж у власність земельної ділянки приватній виробничо-комерційній фірмі «Укрбізнес» для обслуговування складських приміщень на вул. Карпенка-Карого, 3» (пункт 3 рішення) в частині затвердження ціни продажу земельної ділянки в розмірі 440052грн. (чотириста сорок тисяч п’ятдесят дві гривні)

4. Стягнути з Луцької міської ради (м.Луцьк, вул. Б.Хмельницького,19) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Укрбізнес» (м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 3, ЄДРПОУ 21747447) 406грн. судових витрат по справі (з них, 170грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Суддя О.Г. Сур’як

          Дата підписання повного тексту рішення 25.12.2009р.

Суддя