Рішення № 81098977, 08.04.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4084/19

Справа №754/505/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.05.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 4000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 23460, 89 грн та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника, за наявних у справі матеріалів.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що отримав кредит у розмірі 4000, 00 грн., проте ні Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та ні самі Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку він не підписував. Крім того, в заяві призвіще відповідача вказано «ОСОБА_1», хоча вірним є «ОСОБА_1». Також ОСОБА_1 зазначає, що в заяві та в розрахунку, які надані позивачем, відсутні дані про те, яку саме картку він отримав. У зв'язку з вище зазначеним та з тим, що відповідачу не було надано інформацію про кредитування, не ознайомлено з умовами кредитування, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 13.05.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав у позивача кредит у розмірі 4000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч. 1 ст. 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).

За ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначав, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак такі доводи позивача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту, що має місце з огляду на наявні у матеріалах справи копії такого документа, на переконання суду фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. На разі, суд вважає, що зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані суду Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 11.03.2015 року по справі №6-16цс-15 та від 22.03.2017 по справі № 6-2320цс16.

Як зазначено, зокрема, і в постановах Верховного Суду України від 30.03.2011 року у справі № 6-29420св10, від 30.06.2011 року у справі №6-57743св10, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2015 року у справі №6-47120св14, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; суд у разі недостатності доказів повинен вжити заходів та сприяти сторонам у здійсненні їх прав для всебічного й повного з'ясування обставин справи.

При цьому доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі; якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу, які до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи; у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

На підставі наведених норм вищими судами було зроблено висновок про недотримання судами першої й апеляційної інстанцій законодавчих вимог, оскільки ними не звернуто уваги на те, що в матеріалах справи знаходиться не засвідчена суддею ксерокопія документу, який є основним доказом, поданим позивачем для підтвердження своїх вимог, та не було з'ясовано питання дослідження оригіналу цього документу.

З огляду на наведене та зважаючи на відсутність підпису відповідача на доданих до позовної заяви позивача умов кредитування, суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, які саме умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і які саме тарифи і умови кредитування мала на увазі відповідачка, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, які вона брала на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Відповідно до вимог ч.5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також аналогічні правові позиції неодноразово викладалися Верховим Судом України, зокрема, в його постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-240цс14, від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, від 22.03.2017 року у справі №6-2320цс16, де Верховний Суд України зазначив, що не підписані позичальником умови надання кредиту не є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

У постанові Верхового Суду України від 22.03.2017 року у справі №6-2320цс16 (цивільна справа №521/8743/14-ц) Суд через відсутність підпису відповідача (позичальника) на Умовах кредитування зробив висновок про помилковість стягнення з відповідача пені та штрафів, передбачених не підписаними ним Умовами.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що у частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом позов до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що внесені кошти відповідно до розрахунку заборгованості банк мав зараховувати на погашення суми заборгованості за кредитом.

Крім того, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

У даній справі позивач стверджував, що між ним і відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Натомість зазначені Заява та Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

В порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставин, на які він посилається у позові, як на підставу до його задоволення у повному обсязі, зокрема, щодо обґрунтованості вимог про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафу в заявленому в позові розмірі та відповідності здійснених банком нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування.

Наявність підстав для нарахування відсотків за кредитом позивач обґрунтував відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування.

Разом з тим, всупереч твердженням представника позивача, Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, як на складову договору банківських послуг, укладеного 13.05.2014 року з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі щодо платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт та іншого.

Крім того, ці Умови та правила, Заява, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» підпису позичальника і його реквізитів не містять, а також відсутня дата їх складання та ідентифікуючі ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви саме відповідача, а тому вони не можуть вважатися, як це стверджує позивач, належними і допустимими доказами на підтвердження того, що відповідачу на ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту і витяг з Тарифів.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 14, 192, 203, 215, 524, 525, 526, 527, 533, 599, 629, 1054, 1056 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення виготовлений 11 квітня 2019 року.

Головуючий: