Рішення № 81098343, 09.04.2019, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/1668/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 року смт. Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря: Мазура Ю.Д., позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася,

представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання з'явилися,

відповідач - ОСОБА_4 в судове засідання з’явився,

представник відповідача – ОСОБА_5 в судове засідання з'явилася,

Представник позивачки ОСОБА_2 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить:

Ухвалити рішення, яким встановити той факт, що ОСОБА_6, який помер 10 березня 2011 року у с. Михайлівка Кельменецького району Чернівецької області та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителька с. Лівинці Кельменецького району Чернівецької перебували між собою у родинних відносинах, як батько та донька.

Ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер 10 березня 2011 року у с. Михайлівка Кельменецького району Чернівецької області, тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, який помер 10 березня 2018 року у м. Чернівці Чернівецької області, тривалістю два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати, що складають суму сплаченого судового збору, стягнути з відповідача.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала повністю.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позов та пояснила, що 10 березня 2011 року помер батько позивачки ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_1 є його рідною дочкою. З 29 вересня 2010 року по 01.04.2017 року позивач ОСОБА_1 перебувала за межами України і не мала можливості подати заяву до нотаріуса, так як вона працювала в місті, де немає українського консульства. Крім того, згідно трудового договору вона не мала можливості відлучитись з місця роботи та проживання, а також вона хворіла. 10 березня 2018 року помер брат позивачки ОСОБА_8 Позивачка також в цей час перебувала за межами України, а з 30 серпня по 10 вересня 2018 року позивачка мала відпустку і приїхала в Україну. Коли позивачка приїхала в Україну вона постійно доглядала за хворим онуком ОСОБА_9, який знаходився в Міській дитячій клінічній лікарні в м. Чернівці. Вважає, що строки на подання заяви про прийняття спадщини пропущені позивачем з таких поважних причин: перебування за кордоном, робота за кордоном, відсутність в місці її проживання за кордоном консульства України, а також її захворювання хребта та постійний догляд за хворим онуком. Факт родинних відносин підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків, і закон не забороняє встановлювати даний факт в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_4 пояснив, що він не заперечує той факт, що позивач та його батько ОСОБА_6, який помер 10.03.2011 року є рідними дочкою та батьком. Але він не згідний, що це питання вирішується в суді, так як в нього також були розбіжності в його свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть батька, але це питання він вирішив безспірно у відділі державної реєстрації актів цивільного стану.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала повністю та пояснила, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин. Факт перебування відповідача за межами України не є поважною причиною пропуску даного строку. Згідно наданого позивачем контракту - вона працевлаштувалася лише 01.01.2018 року. До того часу в неї не було жодних перешкод для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька. Також після смерті брата позивач могла подати заяву про прийняття спадщини, але не вчинила цього без поважних причин. Позивач перебувала в Україні з 30.08.2018 року по 10.09.2018 року і мала можливість прийняти спадщину в шестимісячний строк. Позивач якщо і перебувала в лікарні з онуком, то це не є поважною причиною, так як вона могла надіслати заяву нотаріусу поштою, а бо в місті Чернівці мала можливість на деякий час покинути лікарню та подати будь – якому нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Крім того свідки підтверджують, що позивач в цей період приїжджала в село Лівинці Кельменецького району Чернівецької області, де могла подати відповідну заяву про прийняття спадщини. Крім того, позивач та її представники не надали доказів, що позивач мала бодай якісь труднощі в отриманні виправленого свідоцтва про її народження або у внесенні змін в актовий запис про її народження для підтвердження факту родинних відносин з батьком і їй не було необхідності звертатися до суду з позовом. Дана обставина відповідачем визнається, тому тут відсутній спір.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 30 вересня 1969 року. У свідоцтві про народження батьком позивачки зазначений ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І- МИ № 297221. 26 грудня 1986 року громадянин ОСОБА_11 та позивач, дошлюбне прізвище якої було ОСОБА_10, уклали шлюб і позивачка змінила прізвище на ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І- МИ № 148129.

Позивач ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12, який помер 10 березня 2011 року перебували у родинних відносинах як рідні дочка батько. Вказана обставина стверджується довідкою Лівинецької сільської ради Кельменецького району №294/2 від 20 листопада 2018 року( а.с.30), підтверджується показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, допитаних в судовому засіданні, а також дану обставину повністю визнав відповідач.

10 березня 2011 року помер батько позивача ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І- МИ № 089126. З 29 вересня 2010 року по 1 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 знаходилася за межами України. Вказана обставина стверджується відмітками про в’їзд та виїзд в Угорщину на 13 аркуші паспорта ОСОБА_1, копія якого та оригінал досліджені судом. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли його сини ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які проживали разом з ним на день його смерті. Вказана обставина стверджується копією довідки виданої Лівинецькою сільською радою Кельменецького району №135 від 16 травня 2018 року та матеріалами спадкових справ №255/2018 та 256/2018 ( а.с.37-74).

10 березня 2018 року помер брат позивача - ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І- МИ № 188320.

З 11 березня 2017 року ОСОБА_1 перебувала за межами України. Вказана обставина стверджується відміткою про виїзд в Угорщину на 30 аркуші паспорта ОСОБА_1, оригінал та копія якого були досліджені судом та повернулася в Україну 30.08.2018 року, і дана обставина сторонами визнається та не оспорюється. В Україну позивач перебувала до 14.09.2018 року , що підтверджується відміткою про в'їзд в Італію на 17 аркуші паспорта ОСОБА_1, оригінал та копія якого були досліджені судом.

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 повернулася в Україну. В період з 30 серпня по 10 вересня 2018 року ОСОБА_15 перебувала на території України та допомагала своїй дочці ОСОБА_2 здійснювати догляд за своїм онуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який знаходився на стаціонарному лікуванні в КМУ «Міська дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці з 26 серпня 2018 року по 10 вересня 2018 року. Вказана обставина стверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого №5670 від 10.09.2018 року та показами свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13

Позивач ОСОБА_1Ф, є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6А, який помер 10.03.2011 року та після смерті ОСОБА_8, який помер 10.03.2018 року, проте у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк не подала нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 та рідного брата ОСОБА_8 без поважних причин.

Позивачу, було відомо про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 померли 10.03.2011 року та 10.03.2018 року відповідно, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, а також дана обставина визнається сторонами та ними не оспорюється.

Жодних непереборних обставин та перешкод у позивача для подачі, протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8, заяв про прийняття спадщини не існувало.

Таким чином, позивач та його представники не надали суду доказів поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, якщо такі причини і були б то, ч.3 ст.1272 ЦК України встановлює право, а не обов'язок суду визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Так, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини у позивача не існувало, тому вона пропустила даний строк без поважних причин.

Викладене вище узгоджується з практикою Верховного суду України ( постанови від 04.11.2015 року реєстровий № 53241368, від 26.09.2012 року реєстровий № 26347528).

Відповідно до ч.1,3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, для прийняття спадщини після смерті батька позивач мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини до 10 вересня 2011 року. Для прийняття спадщини після смерті брата позивач мала подати нотаріусу заяви про прийняття спадщини до 10 вересня 2018 року.

Проте, в порушення ст.81 ЦПК України позивач та її представники не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, наявність об’єктивних та істотних труднощів для позивача на вчинення дій щодо прийняття спадщини під час строку встановленого законом для прийняття спадщини.

Суд відхиляє доводи представників позивача про те, що позивач хворіла і не мала можливості подати заяви про прийняття спадщини, так як такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимим доказами.

Суд відхиляє доводи представників позивача, що остання перебувала за межами України і працювала протягом 6 місяців після смерті батька в місці, де відсутнє консульство України, а також в період з 30.08.2018 року по 10.09.2019 року здійснювала постійний догляд за хворим онуком, тому не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини, виходячи з такого.

Так, з перекладу документа, виданого ОСОБА_17 соціальний кооператив ОНЛУС, позивач прийнята на роботу лише 01.01.2018 року, тому даний доказ не підтверджує поважність причини неподання заяви про прийняття спадщини позивачем після смерті батька ОСОБА_6, який помер 10.03.2011 року.

Суд відхиляє доводи представників позивача про поважність причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивачем після смерті брата через постійний догляд за хворим онуком, так як доказ, який поданий на підтвердження даної обставини - медичний висновок від 18.03.2019 року№155/01-38 є неналежним та недопустимим доказом.

Так, з листа КМУ «Міська дитяча клінічна лікарня» від 29.03.2019 року № 212/01-21 вбачається, що медичний висновок від 18.03.2019 року №155/01-38, який наданий суду представниками позивача, був виданий з порушенням чинного законодавства і лікуючий лікар не може у даному документі підтверджувати хто саме і в який час доби перебував біля дитини в лікарні.

Крім того, судом встановлено, що позивач перебувала в лікарні з онуком та його матір'ю – ОСОБА_2, що вказує на можливість подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті брата до 10.09.2018 року.

Позивач та її представники не надали суду доказів, які б підтверджували необхідність постійного стороннього догляду за дитиною двома особами.

Крім того, відповідно до пунктів 3.1. -3.5 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Крім того відповідно до п.п. 3.11.3., 3.11.6 «Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України» затвердженого Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 27.12.2004 N 142/5/310, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за N 1649/10248 спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до консула.

З огляду на дані норми законодавства, суд вважає, що позивач мала право та можливість подати заяви про прийняття спадщини після смерті батька та брата шляхом їх надсилання поштою нотаріусу або консулу, незалежно від місця свого проживання та знаходження.

Позивач та її представники не надали суду доказів, що позивач була позбавлена такої можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Отже, враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, який помер 10.03.2011 року, та брата ОСОБА_8, який помер 10.03.2018 року, без поважних причин, так як остання мала можливість подати письмову заяву про прийняття спадщини нотаріусу, консулу, уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, під час перебування за межами України та в період перебування в України з 30.08.2018 року по 10.09.2018 року, і в неї не існувало об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення цих дій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: слід встановити той факт, що ОСОБА_6, який помер 10 березня 2011 року в селі Михайлівка Кельменецького району Чернівецької області та ОСОБА_1, яка народилася 30 вересня 1969 року, перебували між собою у родинних відносинах як рідні батько та дочка, а в задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7, який помер 10 березня 2011 року та після смерті ОСОБА_8, який помер 10 березня 2018 року відмовити повністю за безпідставністю.

Суд вважає, що з відповідача не слід стягувати судовий збір на користь позивача в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, так як позивач мала можливість в позасудовому порядку встановити даний факт, або в суді в порядку окремого провадження, так як відповідач не оспорював даний факт, а відповідно до ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ст. 1268-1270, 1272 ЦК України, пунктів 3.1. -3.5 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, п.п. 3.11.3., 3.11.6 «Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України» затвердженого Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 27.12.2004 N 142/5/310, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за N 1649/10248, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, жительки с. Лівинці Кельменецького району Чернівецької області вулиця Гермака будинок №1,) до ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4) задовольнити частково.

Встановити той факт, що ОСОБА_6, який помер 10 березня 2011 року в с. Михайлівка Кельменецького району Чернівецької області та ОСОБА_1, яка народилася 30 вересня 1969 року в с. Михайлівка Кельменецького району Чернівецької області, перебували між собою у родинних відносинах як рідні батько та дочка.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7, який помер 10 березня 2011 року та після смерті ОСОБА_8, який помер 10 березня 2018 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 11.04.2019 року.

Суддя