Рішення № 81098104, 02.04.2019, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/448/16-ц

Номер провадження № 2/699/101/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку особистою власністю,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить поділити майно, набуте за час шлюбу з відповідачем:

визнавши за позивачем право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та на 1/2 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_4, площею 0,11 га;

стягнути із відповідача грошову компенсацію за 1/2 частини вартості будівельних матеріалів незавершеного будівництва у розмірі 36 017,50 грн., залишивши їх у розпорядженні відповідача;

стягнути із відповідача грошову компенсацію за 1/2 частини більярдного столу з комплектуючими у розмірі 2 015,00 грн., залишивши його у розпорядженні відповідача;

стягнути із відповідача грошову компенсацію за 1/2 частини легкового автомобіля DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 34 030,10 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_3 зазначила, що спірне майно було придбано нею спільно із відповідачем у період шлюбу за спільні кошти подружжя, але у зв'язку із припиненням шлюбних відносин вона бажає виділити свою частину спільного майна, набутого з відповідачем за час шлюбу.

22.02.2017 року відповідачем ОСОБА_4 поданий зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку особистою власністю, в якому просить визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,11 га, кадастровий НОМЕР_4, оскільки вказане будинковолодіння набуте ним згідно договору довічного утримання, який був укладений в його особистих інтересах, а не в інтересах сім'ї (а.с.61-64 т.1).

Ухвалою суду від 22.02.2017 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.73-74 т.1).

Ухвалою суду від 22.02.2018 року призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с.211-215 т.1).

Ухвалою суду від 22.12.2018 року поновлено провадження у справі (а.с.22 т.2).

Після надходження до суду висновку експерта від 18.12.2018 року №259/18-23 представником ОСОБА_3 - ОСОБА_1 збільшено позовні вимоги та просить (а.с.43-46 т.2):

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та на 1/2 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_4;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частини вартості фактично виконаних будівельних робіт незавершеного будівництва паркану та гаража у розмірі 102921,50 грн, в тому числі вартість матеріалів 73233 грн, залишивши їх у розпорядженні ОСОБА_4;

-стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частини більярдного столу з комплектуючими у розмірі 2015 грн, залишивши його у розпорядженні ОСОБА_4;

-стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частини легкового автомобіля DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 34 030,10 грн;

-стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 12455,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові. По первісному позову пояснив, що договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї. Був отриманий кредит у сумі, зазначеній в позові на придбання автомобіля Lanos.

По зустрічному позову пояснив, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, із земельною ділянкою, на якій він розташований. ОСОБА_3 тривалий час проживала у спірному будинку із колишнім чоловіком - відповідачем, їхніми дітьми та батьками чоловіка.

У ОСОБА_4 із батьком склалися складні стосунки. Умови договору вказували на активну участь дружини відповідача у виконанні договору довічного утримання. Договір був укладений в інтересах сім`ї, ОСОБА_3 приймала участь у похованні батька відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 первісний позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 забрала з будинку все майно - меблі, побутову техніку, ювелірні вироби, картини. Залишила більярдний стіл. Спірний будинок є власністю ОСОБА_4 і не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Автомобіль відчужений під час шлюбу і за відповідачем не зареєстрований. Всі спільні кошти були віддані дітям сторін. Гараж це незавершене будівництво і тому поділу не підлягає. Більярдний стіл придбаний під час перебування в шлюбі, але залишений за спільним домоволодінням сторін ОСОБА_4 ОСОБА_3 після припинення сімейних стосунків забрала більше майна. Житловий будинок побудований на приватизованій земельні ділянці.

По зустрічному позову зазначила, що договір довічного утримання був укладений у грудні 2002 року між покійним батьком та ОСОБА_4. Рішення приймалося на сімейній нараді - батьками. Воля була на перехід будинку виключно ОСОБА_4. ОСОБА_3 не приймала участі в утриманні батька ОСОБА_4. На той час діяв старий ЦК і КЗпШС. У будинку також проживала і мати ОСОБА_4, яка доглядала батька відповідача. Після смерті батька, мати прожила 6 років.

Свідок ОСОБА_4, який є позивачем у справі суду показав, що договір довічного утримання був укладений по волі батька, виключно в інтересах саме його. У батька були троє дітей, а тому батько вирішив укласти договір довічного утримання. При укладенні договору нотаріус переконала батька, що вигодонабувачем буде лише він. ОСОБА_3 мала неприязні стосунки з батьком, а тому батько хотів, щоб все майно залишилося його синові. Дружила і діти не виконували умов договору довічного утримання. Батьки відповідача отримували пенсію, і самі себе обслуговували. Допомога батьку мала разові ознаки. Зазначив, що він є власником будинку і земельної ділянки.

Недобудований гараж знаходиться на спірній земельній ділянці, оцінка гаража не проводилася. Вартість більярдного столу становить 4030 грн.

Автомобіль марки «Lanos» придбаний під час перебування в шлюбі, але кредит виплачений виключно ним. На даний час автомобіль проданий, а кошти, отримані від продажу автомобіля передані сину. Продаж автомобіля відбувався за участі позивача ОСОБА_3 Автомобіль переданий по генеральній довіреності, яка завірена нотаріально.

До смерті батька його сім`я проживала, в тому числі і ОСОБА_3 в будинку батька. Договір довічного утримання укладений виключно в його інтересах. Батька доглядала мати, яка була молодшою за батька. ОСОБА_3 разом з ним доглядала лише за частиною будинку, в якій вони проживали. Будинок мав два входи.

Дружина ніяких дій не вчиняла на виконання договору довічного утримання.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_4 являється її рідним братом. Договір довічного утримання укладений за згодою всіх дітей батька, з метою забезпечити ОСОБА_4 житлом.

Батька доглядала мати і ОСОБА_4. Невістка не приймала участі в догляді за батьком. Поведінка ОСОБА_3 обурювала її, через неповагу до батьків.

Свідок позивача - ОСОБА_6, який є сином сторін, суду показав, що проживав спільно з батьками з 1984 по 2006 рік. Спірний будинок належить діду по лінії батька. За життя дід уклав договір довічного утримання з батьком, з умовою, щоб даний будинок належав сім`ї ОСОБА_6. Батьки разом доглядали діда. Мати виконувала всю домашню роботу, а батько - чоловічу роботу. Відносини діда з його матір'ю були нормальні, їхня сім'я і дід проживали в одному будинку, який мав різні входи. Мати приймала участь в похоронах діда.

В період шлюбу батьки купили автомобіль ОСОБА_7 за спільні кошти. Крім того, батьки за спільні кошти побудували паркан.

Стосунки в сім`ї погіршувалися через зловживання алкоголем. Після розірвання шлюбу мати забрала з будинку лише власні речі і частину меблів, що належали відповідачу. Ніяких грошей мати не забирала.

Сестра батька ОСОБА_5 рідко приїздила в гості, її приїзди супроводжувалися п'янками. Дід хотів, щоб будинок залишився для всієї сім`ї. На сьогодні мати проживає окремо, у власному житлі, яке придбала після розірвання шлюбу. Баба, зі сторони батька, за життя самостійно доглядала за дідом до його смерті і підтримувала порядок в будинку.

Свідок позивача - ОСОБА_8 суду показала, що сторони у справі - це її свекор і свекруха.

Покійного батька відповідача добре знала, за час спільного проживання з ОСОБА_6 ОСОБА_3 добре відносилася до діда, робила все необхідне для сім`ї діда. Відповідач теж доглядав за своїми батьками. Покійний дід був матеріально забезпеченим, добре відносився до ОСОБА_3. Вся сім`я проживала в одному будинку, який мав два входи. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 забрала з будинку лише власні речі. Сестра ОСОБА_4 рідко приїздила до діда і нічим не допомагала по господарству.

Свідок позивача - ОСОБА_9, яка є головою квартального комітету з 2003 року, де знаходиться спірний будинок, суду показала, що дану сім`ю знає з 2003 року. Покійний батько ОСОБА_4 добре відносився до ОСОБА_3 Стосунки в сім`ї були хороші. ОСОБА_3 дбала про господарство, після розірвання шлюбу вона купила власне житло.

Свідок відповідача - ОСОБА_10 суду показав, що сторони по справі є його сусідами, тривалий час знав батька ОСОБА_4. Сім'я проживала спільно в одному будинку. Мати ОСОБА_4 доглядала за батьком. Відповідач ОСОБА_4 доглядав постійно за батьком, утримував будинок батька. ОСОБА_3 не доглядала за покійним свекром, про що йому відомо від брата ОСОБА_4. За батьком ОСОБА_4 доглядала виключно мати відповідача. Стосунки невістки із свекром були напружені. ОСОБА_3 дуже корислива людина, вона не доглядала за свекром, оскільки свекруха сама доглядала за своїм чоловіком.

Експерт Печиборщ В.З., яким був складений висновок експерта від 18.12.2018 року №259/18-23, показав, що при проведенні ним експертизи додаткові документи не досліджувалися. При визначенні стану будинку був застосований держстандарт «Житлові будинки». Була використана версія 3.3.0 програми комплекс «АВК». В локальний кошторис були закладені ціни, які використовуються в комплексі «АВК». При визначенні вартості гаража і паркану сукупний знос не застосовувався, оскільки вказані об'єкти не мали зносу (відсутні характерні ознаки - тріщини, руйнування та інше). В кошторис була закладена заробітна плата працівника 5500 грн. В експертизі не зазначені матеріали, оскільки форма кошторису, яка затверджена Держбудом не передбачає перелік матеріалів. Методика визначення зносу не використовувалася через те, що використовувалися стандарти будівництва. Будівництво гаража і паркану завершено. При проведенні експертного дослідження були присутні обидві сторони, жодних скарг не було.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, експерта, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що змінений первісний позов підлягає до задоволення частково, зустрічний позов підлягає до задоволення повністю в силу наступного.

В суді встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.6 т.1) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.08.1983 року, який згідно рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 28.07.2016 року, яке набрало законної сили 09.08.2016 року, розірвано (а.с.36 т.1).

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними було придбано, крім іншого, наступне, оформлене на ім'я ОСОБА_4, майно.

Так, 10.12.2002 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, згідно з яким у власність ОСОБА_4 передано спірні житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 (а.с.8 т.1).

Право власності на вказане майно оформлено в установленому порядку згідно чинного на момент оформлення власності законодавства, зокрема згідно ст.227 ЦК УРСР 11.12.2002 року зареєстровано у Корсунь-Шевченківському відділку КП «ЧОО БТІ».

30.05.2007 року ОСОБА_4 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 (а.с.9 т.1).

Вартість вказаного майна відповідно до договору довічного утримання становила 15480,77 грн.

Крім того, у 2013 році сторони за спільні кошти розпочали будівництво гаража та паркану, що по АДРЕСА_1.

30.07.2013 року позивачем та відповідачем спільно за власні кошти був придбаний більярдний стіл згідно накладної №97 за 4 030,00 грн. (а.с.13 т.1).

Також в період шлюбу подружжям набутий автомобіль DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.14 т.1).

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК України якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за договором є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, згідно з ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Домовленості між сторонами відсутні, не укладався і шлюбний договір.

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, за взаємною згодою.

Згідно ч.2 ст.70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Підстав для відступу від засад рівності часток подружжя немає.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (далі - Постанова Пленуму ВСУ №11), роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

По первісному позову щодо вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та на 1/2 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_4, площею 0,11 га та вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом про визнання за ним права особистої приватної власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами, суд зазначає наступне.

Житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,11 га, кадастровий НОМЕР_4, набутий ОСОБА_4 в період шлюбу сторін згідно договору довічного утримання.

А саме, з договору довічного утримання від 10.12.2002 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Митрофановою Л.П. вбачається, що ОСОБА_12 (батько відповідача) передав у власність ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,11 га (а.с.8 т.1).

Відчужувач ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.17 т.1).

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що правовідносини щодо укладення договору довічного утримання виникли 10.12.2002 року, право власності ОСОБА_4 на вказаний будинок 11.12.2002 року зареєстровано у Корсунь-Шевченківському відділку КП «ЧОО БТІ», тобто до моменту набрання чинності ЦК України, тому застосуванню підлягають норми ЦК УРСР від 16.07.1963 року.

Згідно ст.425 ЦК УРСР за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Згідно п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

30.05.2007 року ОСОБА_4 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, тому застосуванню підлягають норми ЦК України.

В ст.744 ЦК України закріплено поняття договору довічного утримання, зокрема, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ст.748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу, а саме право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Зі спірного договору вбачається, що ОСОБА_12, який є непрацездатний за віком передає у власність ОСОБА_4, належний йому житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 0,11 га, взамін чого, ОСОБА_4 зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення.

Тобто, спірний житловий будинок набутий ОСОБА_4 в період шлюбу з ОСОБА_3 згідно договору довічного утримання.

Одночасно відповідно до частини першої статті 22 КпШС України (який діяв на час укладення договору довічного утримання) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

У правовій позиції ВСУ у справі №6-2891цс15 від 13.04.2016 року зазначено, у відповідності до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Системний аналіз вищезазначених норм цивільного та сімейного законодавства у своїй сукупності зумовлює висновок, що визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був даний договір укладено саме в інтересах сім'ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов'язки за таким договором солідарно з набувачем.

У п.6 договору довічного утримання на набувача ОСОБА_4 були покладені обов'язки по наданню відчужувачу довічного забезпечення у вигляді:

-забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання у відчужуваному будинку;

-забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням;

-забезпечення придатним для носіння одягом та взуттям;

-здійснення догляду та надання необхідної допомоги;

-забезпечення щотижня, не пізніше п»ятниці, готівкою у сумі, яка має бути не меншою одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

-забезпечення належними лікувальними засобами.

На підтвердження виконання ОСОБА_4 обов'язків згідно договору довічного утримання надані наступні докази, а саме копії квитанцій на придбання шпалер, клею, будівельних матеріалів, газового котла «Колві», продуктів харчування на загальну суму 478,60 грн. Після смерті батька ОСОБА_4 займався встановленням пам'ятника (а.с.66-70 т.1).

ОСОБА_4 працював в ПАТ «Украгровибухпром», розмір заробітної плати з 2003 року по 2006 рік становить 105816,96 грн (а.с.71 т.1).

ОСОБА_3 зазначає, що хоча вона й не була зазначена в договорі довічного утримання як набувач, але вказаний договір був укладений в інтересах сім'ї і вона солідарно з набувачем ОСОБА_4 виконувала обов'язки по утриманню ОСОБА_12, тому вказаний житловий будинок з надвірними спорудами є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

На підтвердження чого ОСОБА_3 надано наступні докази.

ОСОБА_3 працювала викладачем Корсунь-Шевченківської школи мистецтв, розмір нарахованої заробітної плати з 01.01.2003 року по 01.08.2016 року становить 355675,93 грн (а.с.150 т.1).

З довідки, виданої квартальним комітетом №4 виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради від 25.03.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 разом ОСОБА_4 з 1981 року по серпень 2016 року проживали АДРЕСА_3, вели спільне господарство, утримували житловий будинок, надвірні споруди та земельну ділянку (а.с.151 т.1).

За період шлюбу подружжя має двох дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.152, 153 т.1).

У правовій позиції ВСУ у справі №6-843цс17 від 24.05.2017 року зазначено, що для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім норми Сімейного кодексу України. За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за ч. 3 ст. 61 СК України - довести, що хоча майно придбавалося в період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім'ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов'язані із сімейними.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 25.06.2018 року, яке набрало законної сили 25.07.2018 року, (а.с.57-59 т.2) у справі №699/899/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним. При розгляді даної справи судом встановлено, що в традиції сім'ї покійного батька відповідача було заведено спадкування будинку саме по чоловічій лінії, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що між ОСОБА_12 та його сином ОСОБА_4 був укладений саме договір довічного утримання, оскільки у випадку написання померлим заповіту на користь ОСОБА_4, позивач, як спадкоємець за законом першої черги, мала б право на обов'язкову частку у спадковому майні. За таких обставин сімейна традиція та воля батька щодо переходу права власності на належне йому нерухоме майно саме до сина була б порушеною.

Тому договір довічного утримання мав чіткі юридичні наслідки і справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім'ї, а власні, особисті інтереси ОСОБА_4 не пов'язані із сімейними.

Вказане рішення не було оскаржене позивачкою ОСОБА_3.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_12 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15, яка була молодшою за нього та які проживали в цьому ж будинку, який мав два входи. З договору довічного утримання вбачається, що ОСОБА_12 був непрацездатний по віку, а не по стану здоров'я. ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_8, його дружина померла 12.06.2013 року (а.с.72-75 т.2). За життя ОСОБА_15 доглядала за своїм чоловіком, на що також вказують свідки ОСОБА_6, який є їнім внуком, ОСОБА_4, який був допитаний як свідок та ОСОБА_10, який був їхнім сусідом.

ОСОБА_3 суду не надано доказів того, що договір довічного утримання був укладений в інтересах сім'ї.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову щодо вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та на 1/2 частини земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_4, площею 0,11 га та задовольняє зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання за ним права особистої приватної власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення із відповідача грошової компенсації за 1/2 частини легкового автомобіля DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 34 030,10 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 09.08.2005 року ОСОБА_4 було укладено із АППБ «Аваль» кредитний договір про отримання кредиту в сумі 46 500,00 грн на строк з 09.08.2005 року по 08.08.2010 року на купівлю автомобіля DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.14 т.1), який для забезпечення виконання зобов'язань цього ж дня взято в заставу згідно договору застави транспортного засобу.

З платіжного календаря, який є додатком до кредитного договору від 09.08.2005 року вбачається, що сума кредиту становить 46500 грн, відсотки 21470,12 грн, що разом становить 67970,12 грн (а.с.15 т.1).

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Кредит погашений, що підтверджується копіями квитанцій, виданих на ім'я ОСОБА_4 (а.с.83-144 т.1), вказана обставина визнається сторонами, тому не підлягає доказуванню.

09.08.2005 року було проведено первинну реєстрацію автомобіля DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 року випуску за ОСОБА_4. 13.09.2016 року даний автомобіль було перереєстровано за договором купівлі-продажу №7145/2016/065749 від 13.09.2016 року на громадянина ОСОБА_16, тобто після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу між сторонами (09.08.2016 року) вказаний автомобіль відчужений, а тому презумпція згоди одного з подружжя на розпорядження майном іншим з подружжя вже не діє.

У статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласником виключно за взаємною згодою.

Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Згідно п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Згідно ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позивачем ОСОБА_3 позов поданий до суду 11.07.2016 року і нею не була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема щодо спірного автомобіля.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Вказана вимога обґрунтована тим, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 в рахунок погашення кредиту всього було сплачено 68060,21 грн, тому просить стягнути грошову компенсацію в сумі 34030,10 грн.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №607/4701/13-ц зазначено, що на момент звернення ОСОБА_1 із позовом про поділ майна подружжя набутий сторонами у справі за час перебування у шлюбі за рахунок кредитних коштів, які виплачені у користь банку у повному обсязі, спірний автомобіль «Мітцубісі COLT» відчужений відповідачкою у справі на користь третьої особи.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи те, що позивач на момент розгляду справи змінив свої позовні вимоги та наполягав саме на стягненні з відповідачки на його користь грошової компенсації виплаченого кредиту за придбання спірного автомобіля у сумі 187 851,00 грн, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Позивач вправі вимагати стягнення із відповідачки 1/2 частини вартості спірного автомобіля, а не стягнення грошової компенсації виплаченого кредиту, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника, а не кошти, за які подружжям було набуте вказане майно у період шлюбу.

Тому хоча ОСОБА_3 і просить стягнути грошову компенсацію за автомобіль, але насправді це кошти, які були виплачені в рахунок погашення кредиту. Спірний автомобіль відчужений ОСОБА_4 після подачі первісного позову до суду, без згоди ОСОБА_3, як співвласника і суду не надано договору купівлі-продажу автомобіля №7145/2016/065749 від 13.09.2016 року, в якому визначена його вартість і ОСОБА_3 також не було заявлене клопотання про витребування вказаного доказу.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача ОСОБА_4 грошової компенсації за 1/2 частини легкового автомобіля DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 34030,10 грн в рахунок коштів, сплачених на погашення кредиту, оскільки ОСОБА_3 має право вимагати стягнення із відповідача ОСОБА_4 1/2 частини вартості спірного автомобіля, а не стягнення грошової компенсації виплаченого кредиту.

Первісний позов в частині вимоги стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частини більярдного столу з комплектуючими у розмірі 2015 грн, залишивши його у розпорядженні ОСОБА_4 підлягає до задоволення, оскільки на а.с.13 т.1 міститься накладна від 30.07.2013 року, яка підтверджує придбання спірного майна, яке є неподільним та набуте в період шлюбу сторін. Також під час розгляду справи з'ясовано, що вказане майно наявне та перебуває у ОСОБА_4.

Також ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_4 грошову компенсацію за Ѕ частини вартості фактично виконаних будівельних робіт незавершеного будівництва паркану та гаража у розмірі 102921,50 грн, в тому числі вартість матеріалів 73233 грн, залишивши їх у розпорядженні ОСОБА_4, на що суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта від 18.12.2018 року Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість фактично використаних будівельних матеріалів незавершеного будівництва паркану та гаража по вул.Леваневського, 28 в м.Корсуні-Шевченківському визначена станом на час проведення експертизи складає 146466 грн; вартість фактично виконаних будівельних робіт незавершеного будівництва паркану та гаража по вул.Леваневського, 28 в м.Корсуні-Шевченківському визначена станом на час проведення експертизи складає 205843 грн (в тому числі вартість матеріалів 146466 грн) (а.с.2-20 т.2).

Тому суд стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частини вартості фактично виконаних будівельних робіт незавершеного будівництва паркану та гаража у розмірі 102921,50 грн.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення частково, оскільки судом встановлено, що паркан та гараж по вул.Леваневського, 28 в м.Корсуні-Шевченківському та більярдний стіл є спільною сумісною власністю подружжя. Автомобіль DAEWOO Lanos TF 69 Y, 2005 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 відчужений під час розгляду справи і ОСОБА_3 має право на стягнення половини вартості вказаного автомобіля, а не стягнення грошової компенсації виплаченого кредиту. Житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,11 га, розташована за цією є адресою є особистим майном ОСОБА_4, оскільки договір довічного утримання, за яким вказане майно було набуте, був укладений в особистих інтересах ОСОБА_4 не пов'язаних із сімейними, у зв'язку з чим зустрічний позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Змінений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_6, виданий 17.01.2007 Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України у Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_2, інші дані про особу суду не надані, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_7, виданий 19.03.1998 Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України у Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_3, інші дані про особу суду не надані, - грошову компенсацію за 1/2 частини вартості будівельних матеріалів та робіт незавершеного будівництва паркану та гаража, що по вул.АДРЕСА_2 у розмірі 102921,50 грн (в тому числі вартість матеріалів 73233 грн), залишивши будівельні матеріали у власності ОСОБА_4; грошову компенсацію за 1/2 частини більярдного столу з комплектуючими у розмірі 2015,00 грн., залишивши більярдний стіл у власності ОСОБА_4.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку особистою власністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженцем, зареєстрованим та проживаючим АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_6, виданий 17.01.2007 Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України у Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_2, інші дані про особу суду не надані, право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути поданою до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Свитка С.Л.