Ухвала суду № 81097965, 11.04.2019, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/820/19

Номер провадження 1-кп/697/110/2019

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2019 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді – Льон О.М.

за участю: секретаря с/з – ОСОБА_1

прокурора – Левченка Р.М.

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника обвинувачених – ОСОБА_4

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: вул. Успенська (Леніна), 59 кв.22, м.Канів, Черкаської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 08.04.1999 Канівським міським судом за ч.1 ст. 222, ст. 94 КК України до 8 років позбавлення волі; 22.09.2009 Деснянським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, 16.12.2010 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 1020 грн., судимість у відповідності до ст. 89 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше судимого 06.06.2011 Канівським міськрайонним судом Черкаської області, за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі, судимість у відповідності до ст. 89 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Канівського міськрайонного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт, разом з додатками, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018250000000067 від 26.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, так як ОСОБА_2, будучи неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, не має постійного місця проживання та роботи, не має міцних соціальних зв’язків, а також законних джерел для існування, перебуваючи на волі може вчиняти нові кримінальні правопорушення та переховуватись від суду, а тому є всі підстави в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і вважають клопотання про обрання запобіжного заходу - необґрунтованим, просять застосувати більш м’який запобіжний захід, а саме: не пов’язаний з триманням під вартою – домашній арешт.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного.

Згідно положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;

За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування. Система запобіжних заходів закріплена у ч.1 ст. 176 КПК України.

У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Таким чином, у підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, має соціальні зв'язки: зареєстроване та постійне місце проживання разом з батьками, які являються непрацездатними; є керівником Соціально-правозахисної громадської організації «Світле відродження», за місцем проживання, реєстрації характеризується позитивно; за місцем попереднього ув’язнення ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» характеризується позитивно, має хронічні захворювання, у зв’язку з чим потребує тривалого стаціонарного лікування, що в сукупності дає суду підстави вважати, що належну поведінку ОСОБА_2 можливо забезпечити шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту з цілодобовим носінням засобу електронного контролю, оскільки прокурором не було доведено в судовому засіданні про існування ризиків, зазначених у ст. 177 КК України щодо можливості впливу на свідків, ухилення обвинуваченого від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджання ним кримінальному провадженню чи продовження злочинної діяльності, тобто, не доведено необхідності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання сторони обвинувачення ґрунтується на тих обставинах, які були підставою для обрання запобіжного заходу на досудовому слідстві.

Отже, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

При обранні вказаного запобіжного заходу, слідчий суддя, суд враховує обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість скоєного правопорушення, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, наявність судимостей.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту .

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 199-200, 314-315 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - відмовити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з цілодобовим застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні процесуальні обов'язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не залишати місце постійного проживання, що розташоване за адресою: вул. Успенська (Леніна), 59 кв.22, м.Канів, Черкаської області, цілодобово.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що в разі невиконання ним зазначених вище обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно.

Контроль за виконанням ОСОБА_2 домашнього арешту покласти на начальника Канівського ВП Золотоніського ВП ГУНП України в Черкаській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Канівського

міськрайонного суду ОСОБА_5