Рішення № 81097562, 05.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

05.04.19

Справа № 635/3295/17

Провадження № 2/635/501/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 квітня 2019 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.

секретаря Літінської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на Ѕ частину в спільній сумісній власності, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, про встановлення факту проживання однією сім’єю,

встановив:

До суду надійшов позом ОСОБА_1 до Пісочинської селищної ради про визнання права власності на Ѕ частину в спільній сумісній власності, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, про встановлення факту проживання однією сім’єю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, зареєстрованому Ленінським в/РАГС м. Харкова 24.09.1993 г., шлюб було розірвано 23.07.2016 року, актовий запис №66.

ОСОБА_2 помер 14.08.2016 року.

За час шлюбних відносин і спільного проживання позивача з ОСОБА_2 було придбано майно:

- автомобіль BYD № АХ 1128ЕС, рік випуску 2013, дата реєстрації 21.09.2013 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ 293250

-квартира за адресою: АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви Позивача про прийняття спадщини 25.10.2016 року була відкрито спадкову справу № 294/2016 в Другої Державної Нотаріальної конторі Харківського р-ну Харківської області. Іншіх спадкоємців за померлим ОСОБА_2 немає, в нотаріальну контору з відповідною заявою більше ні хто не звертався. Позивач проживала однією сім’єю з ОСОБА_2 з моменту реєстрації шлюбу (24.09.1993 р.) до моменту смерті ОСОБА_2 (14.08.2016 р.), були пов’язані спільним побутом,мали взаємні права та обов’язки пов’язані з спільними придбаннями майна,турботою один про одного, спільним веденням господарства, спільним проведенням відпочинку і дозвілля. Незважаючи на те, що з 23.08.2016 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано вони продовжили жити однією сім’єю, були пов’язані спільним побутом, спільним веденням господарства. Крім того, ОСОБА_2 страждав на захворювання серця, позивач повністю забезпечувала лікування та утримання ОСОБА_2 як члена своєї сім’ї, в тому числі і в період з 23.07.2016 року по 14.08.2016 року. Позивач як член сім’ї отримала Лікарське свідоцтво про смерть, Довідку про причину смерті, Свідоцтво про смерть, організувала и оплатила похорон ОСОБА_2

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 липня 2017 року провадження по справі відкрито.

Позивач у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належно та своєчасно. Представник позивача, надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просить розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином шляхом направлення судової повістки.

Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ВЛ № 173228 було розірвано 23.07.2016 року , актовий запис №66.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 556622, ОСОБА_2 помер 14.08.2016 року.

За час шлюбних відносин і спільного проживання позивача з ОСОБА_2 було придбано майно:

- автомобіль BYD № АХ 1128ЕС , рік випуску 2013, дата реєстрації 21.09.2013 р.,свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ 293250

-квартира за адресою: АДРЕСА_2

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.234, п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: факт проживання фізичних осіб однією сім"єю.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил.

Факти, які можуть бути встановлені у судовому порядку визначені ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз'яснень, викладених в п.п. 1, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», наведений в ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно , переважно або тимчасово.

Згідно Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, діючої на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом із спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом і спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. З ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 р., ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прожила зі спадкоємцем однією сім’єю з моменту розірвання шлюбу – 23.07.2016 року до його смерті – 14.08.2016 року, а тому судом не встановлено законних підстав для задоволення позову про визнання права власності на Ѕ частину в спільній сумісній власності, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, про встановлення факту проживання однією сім’єю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – повністю відмовити.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області або до Харківського апеляційного суду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач- Бородай ОСОБА_3, місце проживання Харківська область, Харківський райогн, смт Пісочин, пров. Квартальний, б. 7 кв. 97;

відповідач- Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, місце знаходження Харківська область, Харківський район, смт. Пісочи, пров. Транспортний, 2.

Повне рішення складено 11.04.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Назаренко