Ухвала суду № 81097540, 11.04.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2758/18

№ провадження 1-кп/646/234/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2019року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Шелест І.М.,

за участю секретаря - Волошко К.І., прокурора - Кадигроб В.О., захисників - Черненко О.А., Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000089 від 24.01.2018 року, стосовно обвинуваченого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді виконувача обов*язків начальника Печенізького ВП Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області, який має спеціальне звання підполковника поліції, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

за участю обвинуваченого - ОСОБА_3,

встановив:

В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Сторона захисту у підготовчому судовому засіданні проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала, проте просила вирішити ряд заявлених клопотань.

Враховуючи, що кримінальне провадження підсудне суду, судом не встановлені підстави для закриття кримінального провадження або для його зупинення, також не вбачається підстав для повернення обвинувального акта прокурору, суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку про призначення судового розгляду.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, тому, враховуючи положення ч.1, 2 ст.314-1 КПК України, необхідно зобов'язати орган з питань пробації скласти, відповідно до ст. 9 Закону України «Про пробацію», досудову доповідь - письмову інформацію для суду, що характеризує обвинуваченого.

Також, судом встановлено, що стороною захисту в даному кримінальному провадженні було подано ряд клопотань.

Так, ОСОБА_4 надійшло клопотання, в якому вона просить скасувати арешт, який було накладено 03.04.2018 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Мицик С.А., на частину майна, а саме на телефон ІРНОNЕ 6S.

В обгрунтування клопотання ОСОБА_4 зазначила, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42018220000000089 від 24.01.2018 відносно ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_16 про арешт майна задоволено частково та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на телефон ІРНОNЕ 6S.. Вважає, що телефон ІРНОNЕ 6S.сам по собі не може бути речовим доказом. Речовим доказом може бути лише інформація, що міститься у ньому, яку можна скопіювати, отримати в результаті витребування відповідної інформації з телекомунікаційних систем, в результаті технічної експертизи. Підтвердженням цього твердження є й те, що телефон слідчим прокуратури Харківської області був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, про що свідчить відповідна розписка від 25.04.2018. ОСОБА_4 є власником зазначеного телефону і ця обставина доведена під час розгляду клопотання про арешт 03.04.2018. в подальшому застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження (арешт) порушує її права, як законного власника та добросовісного набувача вказаного майна. Тому, необхідність в подальшому арешті телефону відпала.

Також, в матеріалах справи міститься клопотання обвинуваченого ОСОБА_3, в якому він просить скасувати арешт, який було накладено 03.04.2018 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Мицик С.А., на частину майна, а саме на: грошові кошти у сумі 3550 грн; службове посвідчення працівника поліції на ім*я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, на будинок АДРЕСА_1, на земельну ділянку площею 594 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

В обгрунтування зазначеного клопотання обвинувачений зазначив, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42018220000000089 від 24.01.2018 віднсоно ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 клопотання слідчого ОСОБА_16 про арешт майна задоволено частково та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на майно, виявлене та вилучене 07.03.2018 під час особистого обшуку ОСОБА_3, а саме на:

- заздалегідь ідентифіковані предмети - грошові кошти у сумі 10 000 грн, купюрами по 500 гривень з наступними номерами: ЗИ8513663, УЗ8425380, УГ6299614, ЛБ0534349, ЛД3542586, МБ2904642, ВВ0773806, ФБ1813629, ЗБ7411944, ФЗ2259721, ЛВ8644830, УЗ2910967, ЛБ7900910, СЗ9324110, ФБ1383986, СЗ2913725, МБ4037774, ЛИ0724267, ФБ8331462, СБ7677822;

- службове посвідчення працівника поліції на ім*я ОСОБА_3 серії НОМЕР_2, видане 05.04.2018;

- телефон ІРНОNЕ 6S;

- грошові кошти у сумі 3550 грн.

Цією ж ухвалою накалдено арешт на майно, виявлене та вилучене 07.03.2018 під час обшуку помешкання ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 а саме: заздалегідь ідентифіковані предмети - грошові кошти у сумі 4000 грн купюрами по 200 грн з наступними серіями та номерами: ВГ1359255, ЗБ2565160, ВФ7720261, УЖ8225875, СМ8685117, а також купюрами по 500 грн з наступними серіями та номерами: ФД4011211, УЖ0434825, УЗ7364867, ЛИ6567442, УГ2821392, УЗ7308334.

Також, зазначеною ухвалою накладено з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, арешт на майно, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме на:

- будинок житловий з надвірними будівлями (реєстраційний номер 27429584) загальною площею 221,2 кв.м., житловою площею 130,9 кв.м. загальною вартістю нерухомого майна 545931 грн, що розташований на земельній ділянці площею 594 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - без заборони використання такого житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають;

- земельну ділянку площею 594 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - без заборони використання такої земельної ділянки особами, які на законних підставах проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1

В задоволенні решти вимог судом відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 залишена без змін.

Підставою для арешту службового посвідчення працівника поліції на ім*я ОСОБА_3, телефону, грошових коштів у сумі 3550 грн, що були вилучені під час його особистого обшуку 07.03.2018, стала сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом злочину.

При цьому, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводилось з порушенням підслідності, тому докази отримані внаслідок слідчих дій, мають визнаватись недопустимими, а тому використання цього майна в подальшому як доказу у кримінальному провадженні неможливо.

Крім того, його обшук було проведено без його захисника, в наслідок чого має місце порушення права на захист.

Крім того, постановою слідчого ОСОБА_16 від 25.04.2017 речовими доказами у кримінальному провадженні були визнані: грошові кошти у сумі 10 000 грн, службове посвідчення, телефон, грошові кошти у сумі 4000 грн. Отже, грошові кошти у сумі 3550 грн не визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

При цьому, грошові кошти у сумі 3550 грн дійсно були виявлені під час особистого обшуку ОСОБА_3 07.03.2018, проте, ці грошові кошти у відповідності до протоколу обшуку затриманої особи слідчим не вилучались.

Поряд з цим, 25.04.2018, грошові кошти у сумі 3550 грн були передані ОСОБА_3 на відповідальне зберігання, що підтверджується відповідною розпискою.

Що стосується службового посвідчення, то враховуючи положення ст.98 КПК України, службове посвідчення фактично не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, арешт на нього накладено необгрунтовано, на даний час у арешту відпала потреба, службове посвідчення повернуто ОСОБА_3

Крім того, право власності на будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про спадкування, а земельна ділянка площею 594 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на даний час належить територіальній громаді міста. Тому, конфіскація цього майна є неможливою, а тому ареш накладено необгрунтовано.

Захисник та обвинувачений в повному обсязі підтримали заявлені клопотання про скасування арешту майна та просили його задовольнити.

Прокурор, у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що підстави для скасування арешту з майна відсутні.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 було накладено арешт на майно, вилучене 07.03.2018 під час особистого обшуку ОСОБА_3, а саме на : грошові кошти у сумі 10 000 грн,, службове посвідчення, телефон ІРНОNЕ 6S, грошові кошти у сумі 3550 грн.

Також, на підставі вказаної ухвали було накладено арешт на майно, виявлене та вилучене 07.03.2018 під час обшуку помешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 а саме заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 4000 грн.

Крім того, було накладено арешт на будинок житловий з надвірними побудовами за адресою м. Харків, вул. Чебишева, 1, та земельну дялінку за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до зазначеної ухвали слідчого судді, арешт на майно було накладено не тільки з метою забезпечення збереження речових доказів, а й з метою конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція ч.3 ст. 368 КК України передбачає обов*язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього захисту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд, системно аналізуючи норми діючого кримінального процесуального закону у їх застосуванні при вирішені клопотання про скасування арешту на майно, вважає його таким, що підлягає часткому задоволенню.

Суд вважає правильним задовольнити клопотання ОСОБА_3 про зняття арешту з грошових коштів у сумі 3550 грн.

Так, як вбачається з ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 на вказані грошові кошти, які були влучені під час особистого обшуку ОСОБА_3 був накладений арешт як на речовий доказ. В той же час, з постанови слідчого ОСОБА_16 від 25.04.2017 вбачачається, що грошові кошти у сумі 3550 грн. речовими доказами не визнані. Відповідно до розписки 3550 грн. , передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Доказів того, що на грошові кошти в сумі 3550 грн. накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна прокурором у судовому засіданні не надано, доводи сторони захисту не спростовані.

Тому клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

Суд вважає, що ОСОБА_4 не надала суду під час підготовчого судового засідання доказів того, що телефон є саме її власністю. Крім того, доводи ОСОБА_4 були предметом розгляду слідчого судді під час вирішення питання про накладення арешту на майно. Слідчий суддя дійшов до висновку, що докази належності телефону саме ОСОБА_4 не надані. Як вбачається, під час обшуку, даний телефон був вилучений саме у ОСОБА_3, на даний час вказаний телефон визнаний речовим доказом і знаходиться у нього на відповідальному збереженні. Арешт на телефон накладений з метою забезпечення доказів у справі. Питання належності і допустимості, як доказу, вирішується судом під час розгляду кримінального провадження по суті, а не в підготовчому засіданні.

Тому, клопотання ОСОБА_4 про зняття арешту з телефону задоволенню не підлягає. З тих же підстав, суд відмовляє у задоволенні клопотання про скасування арешту з службового посвідчення.

Наведені стороною захисту доводи щодо розбіжності в даті видачі, зазначеною в ухвалі слідчого судді посвідчення НОМЕР_2, то вказані обставини можуть бути вирішені шляхом виправлення описки в ухвалі слідчого судді і не є підставою для скасування арешту службового посвідчення.

За вказаних обставин суд повністю відмовляє в задоволенні клопотання про скасування арешту на мобільний телефон та службове посвідчення.

Суд вважає, що клопотання в частині скасування арешту з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 594 кв.м. за тією ж адресою задоволенню не підлягає, оскільки арешт накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Доводи сторони захисту про те, що житловий будинок дістався у спадщіну ОСОБА_3 висновку суду не спростовують, оскільки на даний час саме він є його власником.

Щодо доводів того, що земельна ділянка належить територіальній громаді, то відмовляючи в задоволенні клопотання в цій частині, суд виходить з того, що доказів того, кому саме належить ця ділянка - суду не надано.

Окрім цього, в ході підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_3 подано ряд скарг в порядку ч.2 ст.303 КПК України.

Так, обвинувачений просив суд скасувати постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області Кадигроб В.О. від 03.05.2018 у кримінальному провадженні № 42018220000000089, оскільки клопотання подане ОСОБА_3 25.04.2018 про вирішення питання щодо підслідності зазначеного кримінального провадження і винесена прокурором через 7 днів після подання клопотання. Крім того 26.04.2018 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування, ознайомлено з матеріалами досудового розслідування та вручено обвинувальний акт.

Крім того, в постанові зазначено, що клопотання ОСОБА_3 надійшло 03.05.2019, а обвинувальний акт складено 02.05.2019, який спрямований до Червонозаводського районного суду м. Харкова для розгляду по суті, що не відповідає дійсності. Отже, оскільки станом на 03.05.2018 досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично було закінчено, у прокурора Кадигроб В.О. були відсутні повноваження щодо прийняття будь-яких процесуальних рішень у ньому, зокрема і винесення постанови від 03.05.2018 про відмову в задоволенні клопотання.

За вказаних обставин, постанова прокурора Кадигроба В.В. від 03.05.2018 винесена з порушенням ст.ст.36, 220 КПК України та підлягає скасуванню.

Також, обвинувачений ОСОБА_3 у своїй скарзі просив суд зобов*язати уповноважену особу прокуратури Харківської області повідомити ОСОБА_3 про результати розгляду його клопотання від 25.04.2018 у кримінальному провадженні № 42018220000000089 від 24.01.2018.

В обгрунтування даної скарги обвинувачений зазначив, що 07.03.2018 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. З урахуванням положень ст.42, ч.5 ст.218 КПК України 25.04.2018 ОСОБА_3 звернувся до слідчого ОСОБА_16, який проводив досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, з письмовим клопотанням, в якому просив провести одночасний допит між ним та ОСОБА_7, витребувати відомості з УІАЗ та СУ ГУНП в Харківській області про подання протягом 2013-2018 роки ОСОБА_7 заяв та повідомлень про скоєне кримінальне правопорушення чи пригоду, у тому числі щодо вчинення дій, передбачених ст. 368 КК України, результати розгляду цих заяв, про участь ОСОБА_7 протягом 2013-2018 років, як понятого у кримінальних провадженнях, відкритих за ст. 368 КК України.

Проте, зазначене клопотання станом на 25-26 квітня 2018, на час виконання вимог ст. 290 КПК України було відсутнє в матеріалах кримінального провадження, як і будь-які відомості про результати його розгляду.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні стороною захисту подано скаргу, в якій сторона захисту просила скасувати доручення заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальова С.О. від 25.01.2018 про проведення досудового розслідування слідчому в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_16 у кримінальному провадженні за № 42018220000000089 від 24.01.2018; скасувати постанову начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Мишкова Я.Є. від 06.03.2018 про створення групи слідчих у кримінальному провадженні за № 42018220000000089 від 24.01.2018.

В обґрунтування зазначеної скарги зазначено, що підставою для внесення відомостей 24.01.2018 до ЄРДР за № 4201822000000089 стали матеріали, що надійшли 24.01.2018 на адресу заступника прокурора Харківської області Вінди П.В. з УСБ України в Харківській області. В цей же день, тобто 24.01.2018 заступником прокурора Харківської області Вінда П.В. призначено прокурора - визначено попередньо прокурора Кадигроб В.О.

Проте, в порушення ч.7 ст.214 КПК України, п.п.1 та п.п.3 п.3 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016, заступником прокурора Харківської області Вінда П.В. не виносилась постанова про визначення підслідності даного кримінального провадження та про доручення проведення досудового розслідування. Поряд з цим, в матеріалах кримінального провадження відсутнє будь-яке процесуальне рішення прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області Кадигроба В.О. про доручення проведення досудового розслідування будь-якому органу в порядку ст.36,37 КПК України.

Натомість, в матеріалах кримінального провадження міститься лише повідомлення в.о. начальника процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури області Шпак Є.А. на адресу начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Мишкова Я.Є. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 25.01.2018. у додатку до даного повідомлення міститься постанова заступника прокурора Харківської області Вінди П.В. від 25.01.2018 про призначення групи прокурорів.

Проте, відомості про прийняття такого процесуального рішення як призначення групи прокурорів 25.01.2018 в ЄРДР відсутні, а призначення групи прокурорів у складі Білоусенко Н.О., Кадигроб В.О., Чопко М.П., Старченко Я.В. згідно відомостей з ЄРДР, відбулось саме 07.03.2018.

Поряд з цим, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.216 КПК України, в редакції станом на січень 2018, ОСОБА_3 зазначив, що проведення досудового розслідування злочинів, вчинених працівником правоохоронного органу здійснюється органами державного бюро розслідувань. Отже слідчим органам прокуратури не підслідні кримінальні провадження відносно працівників правоохоронного органу, що були відкриті після 19.11.2017.

Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що доручення Ковальова С.О. від 25.01.2018 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки були відсутні підстави і повноваження для прийняття такого рішення, його процесуальна форма не відповідає вимогам КПК України, а також у зв*язку з невідповідністю відомостей про кримінальне провадження, розслідування якого доручалось слідчому.

Також вважає, що постанова начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Мишкова Я.Є. від 06.03.2018 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки були відсутні підстави і повноваження для прийняття такого рішення, а також у зв*язку з невідповідністю відомостей в ЄРДР про особу, яка прийняла це процесуальне рішення та склад слідчих, що включені до групи слідчих.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Прокурор проти задоволення поданих скарг заперечував. Вважав всі скарги сторони захисту безпідставними, необгрунтованими та невмотивованими, а також такими, що не підлягають розгляду та задоволенню під час підготовчого судового засідання. Зазначав, що доводи скарг є фактичними доводами щодо позиції захисту можливості визнання недопустимості доказів, рішення з приводу чого приймається судом при оцінці доказів в сукупності під час судового провадження. Правила підслідності порушенні не були.

Вирішуючи питання за поданими скаргами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені в ході досудового провадження. Відповідно до вимог ч. 2 ст.303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

При цьому, правилами ст.ст.314-316 КПК України не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, тому такий розгляд має відбуватися за загальними правилами, у звя*зку з чим суд керується положеннями ст. 307 КПК України, що узгоджується з положеннями ст. ст.2,7-9,17,18 КПК України.

Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за наслідками розгляду скарги суд може прийняти одне з рішень: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобов*язати припинити дію; зобов*язати вчинити певну дію; відмовити у задоволенні скарги.

Суд вважає, що скарга в частині скасування постанови прокурора Кадигроб В.О. від 03.05.2018 про відмову у задоволенні клопотання щодо зміни місця проведення досудового розслідування з наведених підстав задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається з постанови, саме завершення досудового розслідування і стало підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3

Що стосується вимог про покладення обов*язку на уповноважену особу прокуратури Харківської області повідомити ОСОБА_3 про результати розгляду його клопотання від 25.04.2018 у кримінальному провадженні № 42018220000000089 від 24.01.2018, суд вважає можлим дану скаргу задовольнити, оскільки прокурором не надано суду показів дотримання слідчим вимог ст. 220 КПК України під час досудового розслідування.

Тому, з урахуванням того, що досудове розслідування завершено, з метою забезпечення дотримання прав обвинуваченого, суд вважає правильним зобов»язати процессуального керівника у даному криминальному провадженні Кадигроба В.О. надати обвинуваченому ОСОБА_3 інформацію про результат розгляду його клопотання від 25.04.2018протягом трьох днів з моменту отримання ухвали.

Вивчивши доводи скарги про скасування доручення заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальова С.О. від 25.01.2018 про проведення досудового розслідування слідчому в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_16 у кримінальному провадженні за № 42018220000000089 від 24.01.2018; скасування постанови начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Мишкова Я.Є. від 06.03.2018 про створення групи слідчих у кримінальному провадженні за № 42018220000000089 від 24.01.2018 суд вважає, що вказана скарга задоволенню не підлягає.

Так, предметом оскарження є розпорядження заступника начальника слідчого відділу у виді доручення, що, не є рішенням ухваленим відповідно до ст. 110 КПК України, а є рішенням керівника органу досудового розслідування. Начальник другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Мишков Я.Є. є керівником органу досудового розслідування і має виконувати повноваження, в тому числі, визначені ст. 39 КПК України, не є слідчим у даному у даному кримінальному провадженні, тому, на переконання суду, дана постанова та доручення не можуть бути предметом оскарження у судовому порядку.

Також, відмовляючи у задоволенні скарги щодо скасування рішень керівників органу досудового розслідування, суд виходить з того, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до вимог ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв*язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи положення вимог ст.ст.89, 94 КПК України доводи скарг, в тому числі і щодо порушення правил підслідності, визначення групи слідчих та прокурорів, можуть враховуватись під час розгляду справи щодо допустимості доказу, отриманого на думку сторони захисту, із порушенням встановленої законом процедури.

Також, у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3, посилаючись на відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зазначив, що після внесення застави ОСОБА_3 вже тривалий час продовжує сумлінну службу в органах Національної поліції України, де позитивно характеризується, не робив спроб будь-яким чином переховуватись від органів досудового слідства та суду, відомостей, що за такий тривалий проміжок часу ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, стороною обвинувачення не представлено, всі свідки допитані, обвинувальний акт направлений до суду, всі речові докази знаходяться у прокурора, що унеможливлює доступ ОСОБА_3 до них і унеможливлює можливість знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають відношення до кримінального провадження. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв*язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає разом з матір*ю, яка вже досягла пенсійного віку, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, несе службу в Національній поліції, за що неодноразово був представлений до нагород та відзначений подяками, за місцем роботи характеризується позитивно, відзначений подякою Релігійної громади Храму Різдва Пресвятої Богородиці за посильну допомогу у будівництві Храму Богородиці, постійну підтримку недільної школи та дитячих садочків, зазначив, що наявні обгрунтовані підстави для зміни запобіжного заходу на більш м*який, тому просив змінити запобіжний захід з застави на особисте зобов*язання, а грошову заставу в розмірі 500 000 грн, яка внесена ОСОБА_14 на підставі квитанції від 12.03.2018 відносно ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_14

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що дійсно в деякій частині ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшилися, проте, просив врахувати, що обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, яка була внесена ОСОБА_3 Вважає, що саме цей запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_3

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Мальцева С.О. від 09.03.2018 відносно ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначена сума застави у розмірі 500 000 гривень.

В подальшому, 12.03.2018 ОСОБА_14 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Харківській області внесена сума застави в розмірі 500 000 гривень на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з моменту звільнення з-під варти в зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Фактичні обставини інкримінованованого ОСОБА_3 злочину свідчить про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. У розумінні практики Європейського суду з прав людини суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, тяжкість злочину, яка інкримінується обвинуваченому, а також та обставина, що розгляд кримінального провадження не завершений, обвинувальний акт перебуває на стадії підготовчого розгляду, свідки у кримінальному провадженні не допитані, докази не досліджені, дають підстави для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.

Дійсно, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 має низку подяк, позитивні характеристики, має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв*язки.

В той же час, належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, зокрема участь у судових засіданнях та явка за викликом слідчого та суду, на що посилається обвинувачений як на підставу для зміни запобіжного заходу, є по своїй суті метою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, та свідчить про дієвість та достатність такого заходу, а тому не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання.

Крім того, суд вважає, що стороною захисту не доведено, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме, переховування від органу досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, вплив на свідків, знищення, сховання або спотворення доказів, перешкоджання кримінальному провадженню через зв'язки в правоохоронних органах перестали існувати.

Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на більш м*який.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 182,183, 201, 314, 314-1, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання про скасування арешту з майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2018, а саме на грошові кошти у сумі 3550 гривень.

В іншій частині клопотань про скасування арешту з майна - відмовити.

Скарги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов*язати процессуального керівника у даному криминальному провадженні Кадигроба В.О. надати обвинуваченому ОСОБА_3 інформацію про результат розгляду його клопотання від 25.04.2018 протягом трьох днів з моменту отримання ухвали.

В іншій частині скарг - відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в залі судових засідань Червонозаводського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 36, 3-й під'їзд, на 18.04.2019 на 10-45 годину.

У судове засідання викликати обвинуваченого та інших учасників процесу.

Доручити представнику персоналу органу пробації підготувати, відповідно до ст. 9 Закону України «Про пробацію», досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в строк до 18.06.2019, для чого копію цієї ухвали надіслати представнику персоналу органу пробації для виконання.

Роз'яснити обвинуваченому, що йому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.М. Шелест