Рішення № 81097480, 27.03.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1855/18

Провадження № 2/645/324/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання – Костін О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що нотаріусом вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1, який є боржником за кредитним договором №DN81AR100030155 від 18 січня 2008 року, на користь ПАТ КБ « Приватбанк» заборгованість у розмірі 273877,69 грн. Однак виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума боргу за кредитним договором, не є безспірною у зв’язку із пропуском позивачем строку позовної давності та на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суду розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості та щодо визначення вказаного кредитно-заставного договору недійсним. Так, 18 січня 2008 року між позивачем та відповідачем укладений кредитно-заставний договір №DN81AR100030155, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 56387,00 грн., строком до 16.01.2015 року зі сплатою відсотків у розмірі 9,60 річних на місяць. Умовами вказаного вище договору було передбачено, що повернення кредиту має відбуватися шляхом сплати щомісячних платежів з «18 по 22» число кожного місяця у розміру 1210,28 грн. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21.08.2012 року було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 53375,43 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитно-заставним договором №DN81AR100030155 від 18 січня 2008 року. Згідно вказаного рішення стягнута заборгованість розрахована станом на 28.08.2011 року. Умовами кредитного договору, щодо виконання якого виникла заборгованість, передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за не виконання цього обов’язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким, чином право вимагати примусового стягнення боргу по зазначеному договору виникло у ПАТ КБ «ПриватБанк» з 28.08.2011 року та було чинним протягом наступних трьох років та припинилося 28.08.2014 року. Однак, виконавчий напис було вчинено лише 17.11.2017 року, тобто після закінчення права вимоги банку. Крім того, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат», оскільки документи, що підтверджували безспірність заборгованості у нотаріуса були відсутні, відповідні вимоги по усунення порушень виконання кредитних зобов’язань позивачем не отримувались. Також спростовується безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру зазначеної заборгованості. За таких обставин позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Позивач та представник позивача – ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача надав до суду заяву, в якій вона підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без її участі, а також не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідач АТК КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи: Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, пояснення на позов не подав.

У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи умови ст. 280 ЦПК України, судом, за згодою позивача, розглянуто справу в заочному порядку.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 січня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було кредитно-заставний договір №DN81AR100030155, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 56387,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштамив розмірі 9,60 % річних з остаточною датою погашення до 16.01.2015 року.

Відповідно до п. 17.1.4 Договору частина Кредиту в розмірі 51700,00 грн. надається з метою оплати перших страхових платежів за Договорами Страхування на перший рік дії кредиту.

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 передав банку в заставу автомобіль DaewooLanosTF 69 Y, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить їй на праві власності.

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4, 4.8. кредитно-заставного договору №DN81AR100030155, - позичальник сплачує Банку винагороди, в розмірах й у строки, що зазначені в статті 17.1.9 даного Договору. Якщо згідно із статтею 17.1.9 Договору передбачена щомісячна сплата винагороди, то вона встановлюється у фіксованому розмірі (вказаному у статті 17.1.9 Договору) і сплачується щомісяця від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати погашення. При цьому, незалежно від кількості днів, що минули від дня закінчення останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту, винагорода сплачується у вищевказаному розмірі. Нарахування винагороди на прострочену заборгованість не проводиться. Погашення заборгованості здійснюється, шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до статті 17.8 Договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами та кредитом. Остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати погашення. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу.

Відповідно до п.п. 14.11, 17.1.6, 17.1.10 кредитно-заставного договору №DN81AR100030155, дата погашення 16.01.2015 року, період сплати з 18 по 22 число кожного місяця. Сторони встановлюють строки позовної давності за вимогами про стягнення Кредиту, винагороди та процентів за користування Кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.

17.11.2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено Виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №DN81AR100030155 від 18 січня 2008 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 20.06.2017 року, грошових коштів в сумі 272077,09 грн..

Стягнення заборгованості проводиться за період з 18 січня 2008 року по 20 червня 2017 року.

Сума, що підлягає стягненню, складає 272077,09 грн., з урахуванням:

-заборгованість за тілом кредиту у розмірі 40711,40 грн.;

-заборгованість за відсотками у розмірі 21236,57 грн.;

-заборгованість з комісії у розмірі 10713,72 грн.;

-заборгованість за з пені у розмірі 186221,25 грн.;

-заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250 грн.;

-заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 12944,15 грн.;

Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 гривень.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 11688. Зі змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати саме безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Характер правового регулювання вказаних правовідносин дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості, чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таку правову позицію висловив у Постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17.

Таким чином, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Як вбачається з копій документів, які надані суду, нотаріус вчинив виконавчий напис №11688 від 17.11.2017 року на підставі кредитного договору від 18.01.2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 20.07.2017 року.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач не отримував письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 18.01.2008 року від відповідача та приватному нотаріусу не були надані докази належного отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, позивач не визнає суму заборгованості, тому вказана у виконавчому напису сума боргу не є безспірною.

Наявність цивільних справ №645/1384/15-ц та №645/8094/15-ц у Фрунзенському районному суді м. Харкова, що були розпочаті за позовом відповідача до позивача про визнання кредитно-заставного договору недійсним також вказують на наявність спору по заборгованості позивача перед відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приват Банк» для вчинення нотаріального напису належним чином не доведена.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін(стаття 259 ЦК України).

Крім того, зі змісту виконавчого напису вбачається, що заборгованість, яка стягнута за виконавчим написом виникла в період з 18 січня 2008 року по 20 червня 2017 року, що значно перевищує трирічний термін визначений законодавством та підтверджує, що розмір заборгованості є спірним.

При цьому суд зазначає, що будь-яких документів, які б свідчили про те, що між сторонами кредитного договору, на підставі ст.259 ЦК України, була збільшена позовна давність, суду не надано.

Таким чином, суд вважає встановленим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса від 17.11.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №11688 були порушені вимоги ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» та пункту 3 Порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 6-13, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню– задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 17.11.2017 року за № 11688, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, грошових коштів у сумі 273877 грн. 09 коп., які є боргом за кредитно-заставним договором №DN81AR100030155 від 18 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2.

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ЄДРПОУ - 14360570.

Треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, місцезнаходження: м. Чернігів, пр. Миру, буд.55.

Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, буд. 18, ЄДРПОУ – 41430641.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2019 року.

Суддя –