Ухвала суду № 81096625, 11.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4700/19

н/п 1-кп/640/681/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю: секретаря Кострової О.В.,

прокурора – Волика Є.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Харкові справу по кримінальному провадженню №12019220490000467 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уроженця м.Харкова, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кім.25,26,-

в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

встановив:

До суду надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню №12019220490000467 за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що відсутні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.2 ст. 314 КПК України, перешкод для призначення судового засідання немає.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Суд зазначає, що згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, у постанові ВСУ від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16 суд зауважив, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

З обвинувального акту вбачається, що дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст. 309 КК України, за кваліфікуючою ознакою, як особа яка раніше вчинила злочин , передбачений ст. 307 КК України.

Разом з тим, в анкетних даних обвинуваченого та у фактично встановлених обставинах зазначено, що судимість ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України погашена, що він в силу ст. 89 КК України є не судимим.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.п.1, 6 ПП ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» - звернути увагу судів на те, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків, і що правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.

При вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.

Виходячи з наведеного, при погашені судимості особа вважається не судимою та для неї припиняють діяти негативні наслідки передбачені наявністю судимості встановлені КК України.

Обвинувальний акт складений слідчим та затверджений прокурором містить суперечності, оскільки у фактично встановлених обставинах вказано, що у ОСОБА_1 погашена судимість, однак там же застосовані негативні наслідки судимості передбачені ч.2 ст.309 КК України, тобто фактично встанволенні обставини та саме формулювання обвинувачення є нечітким, що свідчить про його неконкретність та порушує право обвинуваченого на захист. В подальшому це позбавить суд можливості належним чином роз’яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України, і розглянути кримінальне провадження в його межах.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду, що в даному випадку виконао не було.

Враховуючи, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, а тому у відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

ухвалив :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12019220490000467 за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України - повернути прокурору, який затвердив обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м.Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя Бородіна Н.М.