Ухвала суду № 81096350, 10.04.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/1144/18

Провадження № 2-а/611/3/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року суддя Барвінківського районного суду Харківської області Коптєв Ю.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа за рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2019 року, -

в с т а н о в и в:

05 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу виконавчого листа за рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2019 року у адміністративній справі № 611/1144/18 2-а/611/3/19 за його позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання бездіяльності державного виконавця.

Суддя, розглянувши заяву, дійшов до висновку, що у видачі виконавчого листа ОСОБА_1 слід відмовити у зв’язку з наступним.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2019 року визнано бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні №55909684 за виконавчим листом №611/1036/17, виданим 22 лютого 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області. Зобов’язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити заходи, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого листа №611/1036/17, виданого 22 лютого 2018 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської від 21 листопада 2017 року, виконавче провадження №55909684.

Матеріалами справи встановлено, що зазначене рішення ухвалено в адміністративній справі, що розглянута в порядку ст. 287 КАС України, за позовом стягувача ОСОБА_1 - учасника вже відкритого виконавчого провадження №55909684, за виконавчим листом №611/1036/17, виданим 22 лютого 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області.

У контексті наведеного, по – перше, необхідно підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Крім того, з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»

Згідно із частиною другою статті 74 Закону N 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, оскільки рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2019 року, за яким ОСОБА_1 просить видати виконавчий лист, пов'язане з організацією та проведенням виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженню №55909684 щодо примусового виконання виконавчого документу, а також враховуючи той факт, що діючим законодавством не передбачено примусове виконання рішень, винесених в порядку ст. 287 КАС України, у видачі виконавчого листа ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 370, 373 КАС України, суддя, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 у видачі виконавчого листа за рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2019 року у справі №611/1044/18 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Коптєв Ю.А.