Ухвала суду № 81096079, 11.04.2019, Близнюківський районний суд Харківської області

Справа № 612/105/18

Провадження №1-кп/612/10/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді О.І. Мороза,

за участю:

прокурора А.С. Павлюченка,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_1 адвокатів В.О. Бєляєва В.О., В.В. Лугового,

секретаря судових засідань Н.Ю. Коняєвої,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт за кримінальним провадженням відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Верхня Самара Близнюківського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.125, ч.1 ст.122 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Добринька Петропавлівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого в шахтоуправління «Степова», м. Першотравенськ Дніпропетровської області, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Близнюківського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України та ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України.

У підготовче судове засідання до суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Лугового В.В. надійшло клопотання (з доповненнями) про повернення обвинувального акту прокурору.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на недотримання прокурором вимог ст.109,291 КПК України, не врахування практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), що порушує право обвинуваченого на захист.

Зокрема зазначено, що обвинувальний акт не відповідає статусу офіційного документа оскільки не скріплений відтиском гербової печатки в порушення вимог ч.1 ст. 291 КПК України та не відповідає вимогам зазначеним у примітці до ст. 358 КК України. Вважають, що підписання й затвердження обвинувальної акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням. При цьому посилаються на правову позицію Верховного Суду у справі № 344/5091/13-к (провадження № 51-464 км 18) відповідно до якої «скріплення печаткою підпису прокурора, що затверджує обвинувальний акт, є одним із реквізитів офіційного документу. Саме підписані обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає йому статус офіційного документу і свідчить про належне його затвердження прокурором».

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст. 122 КК України не конкретизоване місце вчинення злочину. Вказано, що місцем вчинення злочину є - АДРЕСА_3. Насправді ОСОБА_1 обвинувачується, виходячи із фактичних обставин справи, у вчиненні злочину «біля магазину «Дукан» за адресою: АДРЕСА_3», тобто не в самому будинку. Зазначають, що висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду. Нестикування формулювання обвинувачення із викладом фактичних обставин справи, що полягає у неточності місця скоєння злочину є суттєвим і підлягає правильном встановленню та викладенню в обвинувальному акті. При цьому посилаються на практику ЄСПЛ у справах від 09.10.2008 по справі Абрамян проти Росії, від 19.12. 1989 у справі «Камасінські проти Австрії(№0783/82), від 25.03. 1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франціїї» та інші.

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст. 122 КК України не зовсім зрозуміло чи спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_7, тому як цієї фрази в обвинувальному акті не зазначено, що виключаючи об'єктивну сторону злочину і тим самим втрачає його склад.

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України зазначено, що ОСОБА_1 спричинив умисне легкої тяжкості тілесні ушкодження, тобто одне тілесне ушкодження, що відрізняється від встановлених згідно Висновку експерту № 423-ЛЗ/17 від 28.12.2017 року тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_8, про які викладено у фактичних обставинах справи та формулюванні обвинувачення: забита рана на волосяній частині голови в потиличній ділянці зліва, на підборідді по серединній лінії.

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст.122 КК України зазначено, що мало місце «умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження», тобто одне тілесне ушкодження, що відрізняється від встановлених згідно Висновку експерту № 412-ЛЗ/17 від 27.12.2017 тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_7, про які викладено у фактичних обставинах справи та у формулюванні обвинувачення.

У викладі фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення, що містяться в обвинувальному акті зазначений Наказ МОЗ № 6 від 17.10.1995 р. без розшифровки конкретизації Міністерства, яке видало цей наказ, а також невірно зазначено дату видачі цього наказу, замість 17.01.1995 р. зазначено 17.10.1995 р., що не відповіді дійсності.

В порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК не конкретизоване місце складання і затвердження обвинувального акту - зазначено лише населений пункт (смт. Близнюки Харківської області) в якому його було складено, а конкретне місце (адміністративна будівля органу національно поліції, органу прокуратури і т.д.), як це вимагає п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК не містить.

Також вказано на допущені порушення при складенні реєстру матеріалів досудового розслідування (надалі - Реєстр). Зокрема відсутня дата його складення як обов'язковий реквізит документа.

Вважають, що такий реквізит як дата документа є обов'язковим реквізитом будь-якого документа, вона слугує як пошукова ознака і використовується для посилання па документ. Датою документа є дата його підписання, однак нерідко дату підписання в бланку проставляють при його реєстрації чи навіть у момент відправлення. У таких випадках дати підписання і відправлення документа повинні збігатися. Дата проставляється посадовою особою, яка підписує або затверджує документ.

В порушення вимог п.1 ч.2 ст. 109 КПК України, у реєстрі у розділі І «Проведенні під час досудового розслідування процесуальні дії», не всі процесуальні дії містять відомості про час їх проведення, а лише їх дату.

Також в реєстрі не відображена процесуальна дія «затвердження обвинувального акту» прокурором, а також не вказана ухвала слідчого судді Близнюківського районного суду Харківської області від 30.03.2018 р. (яка була винесена після першого разу направлення обвинувального акту до суду та призначення до судового розгляду кримінального провадження № 12017220730000407), якою були внесені виправлення до ухвали слідчого судді від 16 березня 2018 року про обшук домоволодіння підзахисного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12018220730000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2018 року.

В реєстрі слідчий невірно зазначив дату складання обвинувального акту, а саме 01.10.2018 р., в той час як із обвинувального акту вбачається, що він був складений 12.10.2018 р. та затверджений підписом цією же датою. Також у реєстрі неправильно зазначена дата винесення ухвали Близнюківським районним судом про повернення обвинувального акту - 01.10.2018 року, замість 04.07.2018 р. Вказана ухвала набрала законної сили після перегляду Апеляційним судом Харківської області, а саме 30.08.2018 р. Зазначені відомості не були відображені у реєстрі.

Крім того вважають, що у разі обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені злочину, в обвинувальному акті саме це і має бути зазначено і вживання узагальнюючого терміну «кримінальне правопорушення» за таких умов не відповідає вимогам закону.

Також наголошено на тім, що є недопустимим посилання в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_1 не судимий «в силу ст. 89» КК України.

На думку захисника також є неправильним зазначення у формулюванні обвинувачення про те, що ОСОБА_1 «вчинив» злочин замість «обвинувачується у вчиненні злочину» оскільки це є тиском на суд.

Посилаючись на вищевказане зазначають, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акту і є невід'ємною частиною обвинувального акту, не відповідають вимогам КПК України.

Посилаючись на наведене і просять повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017220730000407, справа № 612/105/18 прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України для усунення недоліків протягом розумного строку.

У судовому засіданні адвокат Луговий В.В. та обвинувачений ОСОБА_1 на задоволенні цього клопотання наполягали, посилаючись на обставини у ньому викладені. Крім того адвокат Луговий В.В. вказав на те, що обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не містить належної інформації про місяць його народження.

Адвокат Бєляєв В.О., та обвинувачений ОСОБА_2 зазначене клопотання підтримали. Крім того адвокат Бєляєв В.О. вважає, що обвинувальний акт не може бути затверджений тим же прокурором який його і підписав.

Прокурор Павлюченко А.С. проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що при складені, підписанні та затверджені обвинувального акту були дотримані вимоги КПК України і висновки клопотання захисника це не простовують. Вказує, що прокурор та слідчий самостійні у своїй діяльності в межах визначених КПК України.

КПК України не передбачає скріплення обвинувального акту печаткою. Місце вчинення злочину зазначено найближче до встановленої адреси будівлі поблизу якої відбувалася подія. Зазначення спричинення тілесних ушкоджень в «однині» в обвинувальному акті відповідає диспозиції відповідної статті КК України. Вживання терміну «кримінальне правопорушення» поряд з терміном «злочин» не змінює змісту обвинувального акту в якому вказана конкретна стаття КК України. Місце складення обвинувального акту вказане достатньо конкретно - смт. Близнюки Харківської області. Недоліки щодо реєстру матеріалів досудового розслідування не можуть слугувати підставою для задоволення клопотання захисника, оскільки сам реєстр не є складовою частиною обвинувального акту. Вживання скорочено найменування Міністерства Охорони здоров'я України є допустимим оскільки така абревіатура є загально прийнято. Крім того вказав, що аналогічні доводи захисника при задоволенні такого ж клопотання раніше судом не були враховані. Крім того вважає, що інші необхідні дані судом можуть бути встановлені при розгляді справи.

Від потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх представника адвоката Здєльника С.І. до суду надійшли письмові заява та телефонограми про продовження розгляду справи за їх відсутності, проти чого учасники справи які з'явилися, заперечень не мали.

Вислухавши клопотання адвоката Лугового В.В., підтримане адвокатом Бєляєвим В.О., обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2, думку прокурора, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати зокрема вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка містить перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Суд зазначає, що пред'явлене обвинувачення повинно бути конкретним. Пред'явлення неконкретного обвинувачення є порушенням права особи на захист, так як захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Відповідно до ст. 9 Конституції України в Україні визнається і дії принцип верховенства права.

Як передбачено ч.2 ст.8 КПК України в Україні принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Так зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьс та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Проте у формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст.122 КК України не вказано, що ОСОБА_1 «спричинив» тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7, що виключає об'єктивну сторону злочину і тим самим втрачає його склад.

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України зазначено, що ОСОБА_1 спричинив умисне легкої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Тобто із формулювання обвинувачення вбачається спричинення ОСОБА_1 потерпілому лише одного тілесного ушкодження, що суперечить іншій частині цього формулювання з посиланням на Висновок експерта № 423-ЛЗ/17 від 28.12.2017 року де йдеться про два тілесні ушкодження ( забита рана на волосяній частині голови в потиличній ділянці зліва, забита рана на підборідді по серединній лінії).

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст.122 КК України також зазначено, що мало місце умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто одне тілесне ушкодження, що також суперечить іншій частині цього обвинувачення де йдеться, з посиланням на Висновок експерта № 412-ЛЗ/17 від 27.12.2017 року, про отримання потерпілим декількох тілесних ушкоджень.

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_8 умисне легкої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Тобто із формулювання обвинувачення вбачається спричинення ОСОБА_2 потерпілому лише одного тілесного ушкодження, що суперечить іншій частині цього формулювання з посиланням на Висновок експерта № 423-ЛЗ/17 від 28.12.2017 року де йдеться про декілька тілесних ушкоджень (забита рана голови, садна на губі і оці, травматичний надкол коронки зуба, травматичний вивих зуба).

У викладі фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення, що містяться в обвинувальному акті зазначений Наказ МОЗ України №6 від 17.10.1995 р. Насправді цей наказ видано 17.01.1995 р. Тобто наказу МОЗ України №6 від 17.10.1995 р. не існує.

У формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_1 щодо епізоду за ч.1 ст. 122 КК України не конкретизоване місце вчинення злочину. Вказано, що місцем вчинення злочину є - АДРЕСА_3. Разом із тим в описовій частині обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується, у вчиненні злочину «біля» магазину «Дукан» за адресою: АДРЕСА_3», тобто не в самому будинку. Тобто обвинувачення має розбіжності щодо місця вчинення злочину.

Крім того суд сприймає до уваги посилання захисника і на те, що в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК в обвинувальному акті не конкретизоване також і місце його складання і затвердження. Зазначено лише населений пункт (смт. Близнюки Харківської області) в якому його було складено, а конкретне місце (адміністративна будівля органу національно поліції, органу прокуратури, адреса і т.д.), як це вимагає п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК не вказано.

Щодо невідповідності обвинувального акту статусу офіційного документу.

Згідно ч.1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених і не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Зазначена правова позиція збігається з правової позицією Верховного Суду у справі № 344/5091/13-к (провадження № 51-464 км 18) відповідно до якої скріплення печаткою підпису прокурора, що затвердив обвинувальний акт, є одним із реквізитів офіційного документу. Саме підписані обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає йому статус офіційного документу і свідчить про належне його затвердження прокурором.

Також вбачається, що обвинувальний акт, всупереч вимогам п.2 ч.2 ст. 291, п.1ч.1 ст. 372, п.4 ч.2 ст. 374 КПК України не містить належних відомостей про місяць народження обвинуваченого ОСОБА_2 Місяць його народження вказаний цифрою «0».

Також суд вважає недопустимим зазначення в обвинувальному акті відомостей про несудимість особи з посиланням на ст. 89 КК України оскільки в силу ч.1 ст. 89 КК України такі особи не мають судимості і їх засудження судом раніше не може враховуватися жодним чином в тому числі і як характеризуюча особу обставина оскільки це не передбачено КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування. Прокурор вважає, що реєстр не є складовою частиною обвинувального акту, а тому його недоліки не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту.

Разом із тим вирішуючи питання про повернення обвинувального акту суд має керуватися правилами ст. 314 КПК України.

Так в ч.1 ст. 314 КПК України зазначено, що суд призначає підготовче засідання «після отримання обвинувального акту». В п.3 ч.2 ст. 314 КПК України вжито словосполучення «повернути обвинувальний акт».

За змістом ст.291 КПК України обвинувальний акт надається до суду разом із реєстром матеріалів досудового розслідування.

Отже за правилами ст. 314 КПК України, якими врегульовано проведення підготовчого судового засідання в межах підготовчого провадження (глава 27 КПК України), обвинувальний акт не відокремлений зокрема від іншого документу який складається саме органом досудового розслідування - реєстру матеріалів досудового розслідування.

Вбачається, що в долученому до обвинувального акту реєстрі відсутня дата його складення як обов'язковий реквізит документа.

В порушення вимог п.1 ч.2 ст. 109 КПК України, у реєстрі у розділі І «Проведенні під час досудового розслідування процесуальні дії», не всі процесуальні дії містять відомості про час їх проведення, а лише їх дату.

В реєстрі слідчий невірно зазначив дату складання обвинувального акту, а саме 01.10.2018 р., в той час як із обвинувального акту вбачається, що він був складений 12.10.2018 р. та затверджений підписом цією ж датою. Також у реєстрі неправильно зазначена дата винесення ухвали Близнюківським районним судом про повернення обвинувального акту - 01.10.2018 року, замість 04.07.2018 р. Вказана ухвала набрала законної сили після перегляду Апеляційним судом Харківської області, а саме 30.08.2018 р. Зазначені відомості не були відображені у реєстрі.

Згідно ч.1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним і абсолютним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів нівелює засади кримінального провадження, визначені ст.7 КПК України, а тому є неприпустимим.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Тільки точний виклад фактичних обставин дозволяє обвинуваченому належно захищатися.

Як вбачається з обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, вони містить вищевказані недоліки, які мають бути усунені з метою забезпечення обвинуваченим реалізації права на захист від конкретного обвинувачення.

При цьому, суд зазначає, що прокурор, має право змінити обвинувачення в суді, але ці зміни мають бути уже наслідком встановлення під час розгляду справи певних обставин. Уточнити певні розбіжності тощо може і сам суд при розгляді справи але це не позбавляє суд обов'язку під час підготовчого судового засідання перевірити обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України і в разі якщо буде встановлено, що цих вимог не дотримано, то положення п.3 ч.3 ст.314 КПК покладають на суд обов'язок повернути обвинувальний акт прокурору.

Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Отже вимоги щодо обвинувального акту не обмежуються змістом ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт має відповідати вимогам не конкретної статті КПК України, а в цілому - КПК України.

Посилання прокурора на судові рішення, які приймалися внаслідок розгляду першого клопотання про повернення обвинувального акту, суд не сприймає оскільки вони стосувалися обвинувального акту в іншій (першій) його редакції. Наразі розглядається обвинувальний акт в його іншій редакції в якій він в копії вручався обвинуваченим, захисникам та на наданий до суду.

Як вбачається обвинувальний акт підписаний та затверджений прокурором - начальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури юристом 1 класу Павлюченком А.С. Посилання сторони захисту на те, що прокурор який підписав обвинувальний акт не може його і затвердити, суд відхиляє оскільки зі змісту ч.3 ст. 291 КПК України вбачається, що обвинувальний акт підписує та затверджується одним і тим же прокурором.

Усунення наведених вище в мотивувальній частині ухвали недоліків обвинувального акту протягом розумного строку та їх виправлення, надасть суду можливість призначити справу до судового розгляду.

Інші обставини, на які як на недоліки вказано стороною захисту, що не відображені в мотивувальній частині ухвали, суд не вважає безумовно такими, що можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту але вони можуть бути враховані стороною обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 291, 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому 18.12.2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017220730000407 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.125, та ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.125 КК України, повернути начальнику Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області для усунення недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Близнюківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений та оголошений 11.04. 2019.

Суддя О.І. Мороз