Рішення № 81095781, 10.04.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1591/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Самолюк А.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

АТ КБ “ПРИВАТБАНК” звернулось в Острозький районний суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 15736 грн. 90 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає, що 14.10.2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, зі щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5%, а за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, з 01.04.2015 року – 3,6% на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір.

Зазначив, що при укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зазначає, що відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Вказує, що відповідно до тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, базова відсоткова ставка за договором в місяць становить 2,5% (30% на рік), за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9% (34,80% на рік), за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6% (43,2% на рік), обов’язковий щомісячний платіж складає 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості.

Окрім того, пеня за несвоєчасне погашення кредиту визначається в розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості та 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. або 0,24% та 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Зазначаючи про те, що відповідач порушив умови договору по поверненню коштів та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором, яка станом на 24.10.2018 року становить 15736 грн. 90 коп. та складається з 1918 грн. 18 коп. – заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 664 грн. 45 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 11928 грн. 70 коп. – заборгованості за пенею, 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 725 грн. 57 коп. – штраф (процентна складова), а також витрати на сплату судового збору у розмірі 1762 грн.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, заслухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказуючи на обставини, зазначені в позовній заяві.

При цьому, пояснив, що в заяві відповідача на видачу кредиту не зазначено кредитного ліміту, оскільки відповідно до п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг право визначення розміру кредитного ліміту належить банку та пояснив, що в даному випадку при видачі картки кредитний ліміт було встановлено в розмірі 0,00 грн, після чого лише 07.12.2015 року його було збільшено до 2000 грн. та 31.01.2017 року – до 2200 грн.

Окрім того, відсутність в заяві-анкеті ОСОБА_2 відомостей про розмір кредитного ліміту пояснив тим, що в ній зазначається лише бажаний відповідачем кредитний ліміт і в даному випадку це означає, що клієнт банку був згоден на будь-який розмір кредитного ліміту, однак визначення розміру фактичного кредитного ліміту є правом лише банку.

Зазначив, що банк не зобов'язаний повідомляти клієнта про існуючу заборгованість по кредиту, а це є обов'язком клієнта шляхом отримання виписок по рахунку, що передбачено п.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг та зазначені виписки надаються безкоштовно.

Підтвердив відсутність в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відміток про, що відповідач отримав пам'ятку клієнта, яка містить, в тому числі, тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, ознайомлення з нею під підпис, а також відсутність вказівки на те, яку саме картку ("карта "Універсальна", "Пенсійна карта", "Карта Gold", "Зарплатний пакет", "Ідентифікація з паспортом", "Послуга накопичення "Копілка") виявив бажання оформити на своє ім'я відповідач.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов АТ КБ “ПРИВАТБАНК” не визнав.

При цьому вказав, що в період 2013-2016 років працював водієм вантажного автомобіля в ФОП ОСОБА_3 та звернувся в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" для відкриття карткового рахунку з тим, щоб зазначений підприємець мав можливість перегаховувати йому грошові кошти на заправку пальним його автомобіля під час його перебування в рейсі та при цьому наміру укладати з банком кредитного договору не мав та такий договір не укладав. Підтвердив, що підписував під час відкриття рахунку в банку анкету-заяву та при цьому інших документів не підписував та для ознайомлення не отримував.

Пояснив, що під час його роботи в зазначеного підприємця використовував картку для зняття готівки саме в тих цілях, в яких її і отримав - заправки автомобіля пальним, а також використовував її під час оплати в торгівельній мережі.

Водночас вказав, що не може пояснити, яку саме картку отримував в АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та який договір підписував при її отриманні, однак наміру отримати в банку кредит не мав.

Пояснив, що в банку йому було видано лише одну картку, при цьому зараз вказати її номер чи номер рахунку не може, оскільки не пам’ятає, а саму картку давно викинув.

Вказав, що на момент отримання картки, жодних грошових коштів на неї зараховано в якості кредиту не було.

Водночас, підтвердив, що на зазначену картку в грудні 2015 року було зараховано 2000 грн. з яких він зняв 1900 грн. При цьому появнив, що не знав, що це були кредитні кошти, оскільки наміру оформити договір кредиту не мав та вважав, що вказані грошові кошти були перераховані йому власником автомобіля для купівлі пального, але коли в подальшому звернувся до нього, то той заперечив перерахування коштів.

Окрім того, зазначив, що про заборгованість дізнався через 3 місяці після зняття готівки із телефонних дзвінків та смс-повідомлень банку, при цьому, для з’ясування обставин перерахування коштів в сумі 2000 грн. до позивача не звертався та жодної заборгованості не сплачував, так, як кредитного договору з позивачем не укладав.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити, виходячи з наступного.

З пояснень представника позивача та доводів позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з позовом, банк вважає, що між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_2 14.10.2013 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 2000 грн.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

На обгрунтування позовних вимог, АТ КБ “ПРИВАТБАНК” зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Окрім того, вказує, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі.

На підтвердження зазначених тверджень, до матеріалів справи позивачем додано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 14.10.2013 року, яка підписана сторонами.

Однак, при дослідженні вказаної анкети-заяви встановлено, що остання не містить даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду, номеру та строку дії.

Окрім того, вказана анкета-заява не містить запису про вибір відповідачем виду картки, яку він бажав би оформити на своє ім’я та відсутній запис ОСОБА_2 в графі про отримання та ознайомлення з Пам’яткою клієнта, Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування.

Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що заявою відповідач підтверджує той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі та свідчать про те, що ОСОБА_2 не був ознайомлений із вказаними докуметами.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

На обгрунтування позовних вимог, АТ КБ “ПРИВАТБАНК” вказує, що при укладання договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно яких обслуговується відповідач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність записів в анкеті-заяві про суму наданого кредиту, вид карти, яку бажає отримати клієнт, ознайомлення про умови кредитування свідчить про неможливість застосування Умов та правил надання банківських послуг в даному спорі на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору.

Окрім того, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_2, вбачається, що на дату видачі карти відповідачу, кредитний ліміт був встановлений в розмірі 0,00 грн. та був збільшений до 2000 грн. лише 07.12.2015 року, що підтверджує пояснення відповідача про те, що зазначений договір укладався ним не як кредитний.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, оскільки під час укладення договору сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме кредиту, його виду та розміру, відсоткової ставки по ньому, строків погашення кредиту, розміру та виду неустойки.

При вирішенні зазначеного спору суд бере до уваги і те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень та при цьому суд враховує, що позивач належних доказів укладення між сторонами договору про надання банківських послуг з метою отримання ОСОБА_2 кредиту в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, суду не надав.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.

На підставі ст.549, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення 15736 грн. 90 коп. заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.04.2019 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_4