Рішення № 81095456, 05.04.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.04.2019 Справа № 554/9061/18

Провадження № 2/554/436/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за учатю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,

за участю адвоката позивача – ОСОБА_1,

адвоката відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав суд зобов'язати відповідачів повернути йому легковий причіп КРАЗ-8138 (номерний знак № 1666, серії ХТ, 1993 року випуску), а також персональний комп'ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС – М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL – AM, процесор Pentium Е 5200, пам'ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Internet 350 xjhy/PS/2, комп’ютерна миша А4 Tech X5-70 MD, а в разі відсутності зазначеного майна внатурі – стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь вартість безпідставно набутого майна у сумі 24 261,00 грн.; стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що йому на праві власності належить легковий причіп КРАЗ-8138 та персональний комп'ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті з додатковими пристроями (далі по тексту – спірне майно). Вказане майно 08.07.2015 року було передано позивачем відповідачу ОСОБА_4 для тимчасового користування, однак вказані речі не були повернуті останнім. У зв`язку з цим позивач вимушений був звертатись за захистом свого порушеного майнового права до суду. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 року витребувано спірне майно із незаконного володіння ОСОБА_4 та стягнуто з останнього на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. Однак вказане рішення суду не було виконано ОСОБА_4 ані добровільно, ані у примусовому порядку, виконавчий документ було повернуто державним виконавцем стягувачу без прийняття його до виконання, оскільки встановлений рішенням суду спосіб захисту не був повним для відновлення порушеного права стягувача (в рішенні суду були відсутні заходи примусового виконання, тобто рішення не містило зобов`язання боржника передати стягувачу визначене майно). Позивач повторно звернувся до суду за захистом свого майнового права та рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.05.2017 р. було зобов`язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 спірне майно, а в разі відсутності зазначеного майна внатурі – стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість безпідставно набутого майна у сумі 22 043,00 грн. Вказане рішення суду також не було виконане ОСОБА_4, так само як і в порядку примусового виконання, оскільки виконавчі листи, були визнані ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.11.2017 р. такими, що не підлягають виконанню. У подальшому, позивачу стало відомо, що 31.10.2017 р. ОСОБА_4 передав без його згоди спірне майно на зберігання ТОВ «ОВІС». Вимоги позивача до ОСОБА_4 та ТОВ «ОВІС» про повернення спірного майна залишені останніми без виконання, що і стало підставою звернення позивача до суду із вказаним позовом.

12.11.2018 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави відкрито загальне позовне провадження у справі з викликом всіх учасників справи.

03.01.2019 року до суду від адвоката ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнає. В обгрунтування заперечень зазначено, що спірне майно передано ним на відповідальне зберігання ТОВ «ОВІС» на підставі письмової угоди між ними, а тому обов`язок повернути спірне майно на вимогу власника, ОСОБА_3, покладений на товариство, а не на нього. Також, зазначено, що визначена позивачем вартість спірного майна не підтверджена належними та допустимими доказами.

Інших письмових заяв по суті справи до суду від учасників справи не надходило.

03.01.2019 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився.

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах позивача у судовому засіданні 27.03.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ТОВ «ОВІС» у судове засідання не з’явились.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах обох відповідачів у судовому засіданні 27.03.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3 є власником спірного майна, а саме легкового причіпу КРАЗ-8138 (номерний знак № 1666, серії ХТ, 1993 року випуску) та персонального комп'ютеру марки Samsung 2233 SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС – М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL – AM, процесор Pentium Е 5200, пам'ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Internet 350 xjhy/PS/2, комп’ютерна миша А4 Tech X5-70 MD.

Вказаний факт підтверджується зібраними у справі письмовими доказами, а саме копією технічного талону на причіп КРАЗ- 8138, номерний знак 1666 серії ХТ, та копією чеку від 03 листопада 2009 року про придбання комп’ютера у вищезазначеному складі комп’ютерної техніки (а.с. 12, 16).

Судом встановлено, що вищевказане майно утримував ОСОБА_4 без належних правових підстав, поза волею власника.

Вказані вище обставини знайшли своє підтвердження в рішеннях Октябрського районного суду м. Полтави від 17.08.2016 року та від 04.05.2017 року, що набрали законної сили та не були скасовані у передбаченому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Октябрського суду м. Полтави від 17.08.2016 року було витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 спірне майно та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно з письмовим повідомленням державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтава ШТУЮ у Полтавській області ОСОБА_5 від 07.12.2016 р. (а.с. 11) виконавчий документ, виданий на виконання вказаного рішення суду, повернутий стягувачу (ОСОБА_3Г.) без прийняття його до виконання з підстави відсутності у виконавчому документі зазначення про заходи примусового виконання зобов’язального характеру.

Рішенням Октябрського суду м. Полтави від 04.05.2017 року було зобов’язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 спірне майно, а в разі відсутності зазначеного майна в натурі – стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість безпідставно набутого майна на загальну суму 22 043,00 грн.

Судом встановлено, що вказане рішення суду не було виконане ОСОБА_4 у добровільному порядку, у зв’язку із чим на виконання вказаного рішення суду стягувачу ОСОБА_3 було видано два виконавчих листа (один щодо зобов’язання повернути спірне майно, інший – щодо стягнення вартості спірного майна вразі його відсутності в натурі), які було пред’явлено стягувачем до примусового виконання.

У подальшому, ухвалою Октябрського суду м. Полтави від 28.11.2017 р., що набрала законної сили 05.12.2017 р., вказані виконавчі листи, визнано такими, що не підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що спірне майно не було повернуто власнику, а передано 31.10.2017 р. поза волею власника ОСОБА_4 на відповідальне зберігання третій особі - ТОВ «ОВІС» на підставі Договору відповідального зберігання (а.с. 51).

Судом досліджено копії письмових повідомлень ОСОБА_4 від 05.11.2017 р. та ТОВ «ОВІС» від 02.11.2017 р., адресованих ОСОБА_3, що надані стороною відповідача (а.с. 52-53), відповідно до яких зазначено про можливість ОСОБА_3 самостійно забрати належне йому майно, однак доказів направлення/отримання адресатом вказаних повідомлень відповідачами не надано. А тому, дійсність волі відповідачів повернути належне позивачу майно ставиться судом під сумнів.

Судом встановлено, що 21.06.2018 р. позивачем було направлено на адресу ТОВ «ОВІС» письмове повідомлення про повернення йому спірного майна, а також 14.06.2018 року та 21.06.2018 року – на адресу ОСОБА_4, що підтверджується належними доказами у справі (а.с. 20-22), однак повідомлення були залишені відповідачами без виконання.

Згідно з ОСОБА_2, складеним 21.06.2018 року у м. Полтаві за підписами ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачється, що 21.06.2018 р. о 12 год 00 хв., перебуваючи за адресою м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 64-а, на яку вказав ОСОБА_4 у заяві від 23.04.2018 р. та про яку йдеться у Договорі відповідального зберігання від 31.10.2017 р., вказані особи засвідчили, що спірного майна не виявлено та не передано власнику ОСОБА_3 (а.с. 19); ТОВ «ОВІС» за вказаною адресою фактично не знаходиться.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, судом встановлено, що майнові права позивача є порушеними з боку відповідачів та підлягають захисту.

Наявність Договору відповідального зберігання від 31.10.2017 р., укладеного між відповідачами, не спростовує висновків суду, оскільки, по-перше, ОСОБА_3 не мав прав відчужувати (передавати третім особам) спірне майно, оскільки визнаний за рішеннями суду таким, що незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном, про що йому було достеменно відомо, а по-друге, ТОВ «ОВІС», як добросовісний набувач, відповідно до закону, у будь-якому випадку повинно повернути спірне майно.

Враховуючи те, що сторонами Договору відповідального зберігання від 31.10.2017 р. є відповідачі та вказаний договір не породжує прав та обов`язків третіх осіб, у відповідачів виникає солідарний обов’язок з повернення спірного майна позивачу.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Разом із тим, позивач прохав суд захистити його майновий інтерес щодо спірного майна, а саме прохав суд у разі відсутності зазначеного майна в натурі, стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь вартість спірного майна на загальну суму 24261,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (ч. 3 ст. ст. 1212 ЦК України).

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На підставі вищевказаних норм, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів суми відшкодування вартості майна вразі неможливості повернути його в натурі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, про недоведеність належними доказами вартості спірного майна на загальну суму 24261,00 грн., не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як передбачено законом, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На підтвердження вартості комп’ютерної техніки на момент розгляду судом справи позивачем надано рахунок-фактуру від 09.01.2018 р. (а.с. 15) ПП «Комп’ютерний дім «Персонал», на підставі якого визначено вартість спірної комп’ютерної техніки на момент розгляду справи на загальну суму 13 461,18 грн.

На підтвердження вартості спірного причепу на момент розгляду судом справи позивачем надано копію оголошення про продаж аналогічного причепу на електронному сайті RST із зазначенням ціни – 10 800,00 грн.

Вказані доказі суд вважає належними, достовірними та достатніми, а обставини, які вони підтверджують, не спростовані стороною відповідача.

Таким чином, загальна вартість спірного майна становить – 24 261,18 грн., а до стягнення позивач прохав - 24 261,00 грн., що є правом позивача заявляти зменшену суму до стягнення.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача (майнового та немайнового характеру), який був звільнений на підставі Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, з кожного відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. (за ставкою, що була передбачена Законом України «Про судовий збір» станом на момент пред’явлення позову – 09.11.2018 р.).

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з квитанцією № 69 від 18.01.2018 р. вбачається, що розмір послуг, наданих позивачу адвокатом ОСОБА_1, що здійснював представництво на підставі Ордеру № 033, становив 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Керуючись ст.ст. 321, 387, 388, 543, 1212 ЦК України, ст. ст. 2-10, 76-89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС» про витребування майна з чужого незаконного володіння – задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС» повернути ОСОБА_3 легковий причіп КРАЗ-8138 (номерний знак № 1666, серії ХТ, 1993 року випуску), а також персональний комп'ютер марки Samsung 2233 SN в комплекті: корпус АТХ 360 Ш КС – М 739, материнська плата ASUS P, 5 KPL – AM, процесор Pentium Е 5200, пам'ять вінчестер 500 7200/WD 16 M8, монітор Samsung 2233 SN, сітьовий фільтр 3 m., колонки Mikrolab SOLO-4, клавіатура Logitech Internet 350 xjhy/PS/2, комп’ютерна миша А4 Tech X5-70 MD, а в разі відсутності зазначеного майна внатурі – стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС» на користь ОСОБА_3 вартість безпідставно набутого майна у сумі 24 261,00 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС» на користь ОСОБА_3 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІС» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КН № 687629, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 09.07.1998 р., адреса: 36021, АДРЕСА_1).

Відповідач - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, адреса зареєстрованого м/п 36000, АДРЕСА_2).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІС» (Код ЄДРПОУ 23320500, адреса 61022, Харківська обл., місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 98-А).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п. п. 15.5, п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 05 квітня 2019 року.

Суддя Материнко М.О.