Вирок № 81093006, 05.04.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/244/2019

Справа № 428/3896/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Саклакова Б.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000258 від 15.02.2019 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, який на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, п. Борівське, вул. Червона, буд. 135, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185КК України,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2018 року, ОСОБА_2, перебував за місцем мешкання ОСОБА_1, а саме за адресою: м. Сєвєродонецьк, п. Борівське, вул. Квіткова, 33.

В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, останній шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, таємно для оточуючих, викрав металеве корито, яке належить потерпілій ОСОБА_1, після чого ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд.

Згідно висновку експерта 19/113/9-1/375е від 26.03.2019 року, ринкова вартість викраденого майна на момент скоєння кримінального правопорушення могла становити 400 гривень 00 копійок.

Таким чином своїми протиправними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_1 майнову школу на суму 400 гривень 00 копійок.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

28.03.2019 року під час досудового розслідування кримінального провадження між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та остаточно примирився з потерпілою ОСОБА_1, сторони досягли відповідних домовленостей: підозрюваний ОСОБА_2 зобов’язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні, погоджуючись на призначення покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі. У скоєному - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні пояснила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_2 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягала на її затвердженні судом. Крім того, потерпіла вказала, що вищезазначена угода укладена нею з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 вона не має.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілої, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з’ясувавши у потерпілої розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися у тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України. Заподіяна матеріальна шкода в розмірі 400 гривень 00 копійок відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 28 березня 2019 року між потерпілою та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування підозрюваним та потерпілою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та відсутністю обставин, що його обтяжують.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 не застосовувався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати за проведення судово–товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/375е від 26.03.2019 року, що складають 429 гривень 00 копійок, на підставі частини 2 статті 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого.

Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 28 березня 2019 року між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000258 від 15.02.2019 року у відношенні ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень: отримувач - УК у м. Сєвєродонецьк, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО):899998, номер рахунку: 31114106012080, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово–товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/375е від 26.03.2019 року, які згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/9-1/322д від 26.03.2019 року складають 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп., в дохід держави. (Отримувач: УК у м. Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Роз'яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення, потерпіла чи прокурор мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова