Рішення № 81092645, 03.04.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 1424/2649/2012

Провадження № 2/486/3/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: у складі: головуючого судді ФранчукО.Д.

при секретарі Деменко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про звернення стягнення ,

без участі сторін,

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28.12.2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки. Мотивує свої вимоги тим, що між Банком та ОСОБА_4 09.08.2007 року було укладено кредитний договір № NКUCGА00000133 згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 40 000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2017 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 умов за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 . 19.01.2007 року було укладено договір іпотеки № NКUCGА00000133, згідно якого відповідач надав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66.90 кв.м., що належить йому на праві власності на підставі договору міни. Відповідач ОСОБА_4 зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, в результаті чого станом на 08.10.2012 року заборгованість перед Банком склала 93 727.47 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.10.2012 року за курсом 7.99 грн., складає 748 882.50 грн.. Позивач просить визнати дійсним договор іпотеки та в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом її продажу, виселити відповідача та стягнути з нього понесені позивачем судові витрати.

Згідно отриманого судом повідомлення від Южноукраїнського РВ УДМС України в Миколаївській області, ОСОБА_5 , 1928 року народження, знятий з реєстрації 28.11.2007 року, у зв`язку зі смертю.

З метою встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 судом була витребувана інформаційна довідка з Южноукраїнської нотаріальної контори, згідно якої та згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, спадщину після померлого прийняли: дочка ОСОБА_1 , онуки померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Дружина померлого ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилась.

27.06.2013 року до участі у справі в якості відповідачів були залучені правонаступники померлого ОСОБА_5. - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

20.01.2017 року позивач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с. 148)

07.02.2017 року надійшла заява від представника позивача про відкладення розгляду справи (а.с. 160).

07.02.2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулась з заявою про зупинення провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 166).

04.02.2019 надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з її виїздом на лікування за межі міста (а.с. 187).

06.02.2019 до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без участі представника АТ КБ «ПриватБанк», зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить про задоволення позову (а.с. 188).

03.04.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулась з заявою про розгляд справи без її участі та просила відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Бобровського І.М. від 03.12.2012 року відкрито провадження у справі (а.с. 1).

18.12.2012 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с. 36).

Ухвалою суду від 08.01.2013 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (а.с. 44).

13.05.2013 року було відновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 62).

Ухвалою суду від 27.06.2013 року до участі у справі в якості відповідачів були залучені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а справу призначено до попереднього судового розгляду (а.с. 73).

21.10.2013 року справу призначено до судового розгляду (а.с. 85).

24.12.2013 року суддею Бобровським І.М. у справі ухвалено заочне судове рішення про часткове задоволення позову (а.с. 103-104).

18.011.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернулась з заявою про скасування заочного рішення (а.с. 116).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18.11.2016 року, було визначено головуючим у справі суддю Савіна О.І. (а.с. 126).

21.11.2016 року суддею Савіним О.І.О.І. заявлено самовідвід, а справу повернуто до секретаріату суду для повторного авторозподілу (а.с. 127).

23.11.2016 року справу передано в провадження судді Франчук О.Д. та призначено до розгляду заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 129).

Ухвалою судді від 28.12.2017 року заочне рішення скасоване, а справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 140).

07.12.2017 року суддею Франчук О .Д . задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

06.12.2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним ухвалено судове рішення провідмову у задоволенні позову (а.с. 178-180).

16.01.2019 року відновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду (а.с. 181).

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, згідно договору № NКUCGА00000133 від 09.08.2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 40 000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2017 року (а.с. 15-17).

В забезпечення виконання ОСОБА_4 умов за кредитним договором між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_5 19.01.2007 року було укладено договір іпотеки № NКUCGА00000133, згідно якого ОСОБА_5 надав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме. (а.с. 18-22).

Згідно з п.33.3. іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66.90 кв.м., що належить йому на праві власності на підставі договору міни від 23 березня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Южноукраїнського нотаріального округу Дмитрієвою В.В.

Відповідно до п.34.4. іпотечного договору сторони оцінюють предмет іпотеки у 252 500 грн.

ОСОБА_4 умови кредитного договору не виконав, в результаті чого, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 08.10.2012 року заборгованість за кредитним договором становить 93 727.47 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.10.2012 року за курсом 7.99 грн. (а.с. 10), складає 748 882.50 грн. (а.с. 7-9).

08.10.2012 року ПАТ «Приват Банк» на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направило листа з вимогою повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.Також повідомлено, що у разі неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за осносним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (а.с.11)

ОСОБА_5 . помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з чим до участі у справі в якості відповідачів залучені правонаступники померлого - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які прийняли спадщину за законом. (а.с. 52-61, 73).

Відповідач ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи довідку №518 від 19.02.2019 року про нараховані ОСОБА_4 суми пенсії та здійснені відрахування на користь КБ «Приватбанк» за кредитним договором № NКUCGА00000133 від 09.08.2007 року.

Згідно повідомлення Заводського відділу ДВС м. Миколаєва № 10169/14.23-36/12 від 18.03.2019 року, за виконавчим листом № 2-611/2009 виданим 09.12.2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 293 309.56 грн., відділом ДВС 12.05.2018 року було відкрите виконавче провадження з примусового виконання та за період з 2015 року з пенсії боржника було стягнуто та перераховано на користь стягувача кошти у розмірі 22 913.52 грн. та виконавчого збору - 3 167.00 грн..

V. Оцінка суду.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем умов кредитного договору.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 33 згаданого закону передбачено, що уразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із статтею 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином, на виконання положень статті 35 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель у досудовому порядку звернувся до боржника та іпотекодавця із вимогою про усунення порушення (а.с. 11).

За змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи-іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Судом встановлено факт прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим до них у порядку спадкування перейшли права та обов`язки іпотекодавця.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Зважаючи на те, що за кредитним договором № NКUCGА00000133 від 09.08.2007 року укладеним між Банком та ОСОБА_4 , ухвалено рішення про стягнення заборгованості та за виконавчим листом виданим на підставі рішення суду, було відкрито виконавче провадження і відбувається стягнення заборгованості, суд вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є недоцільним, оскільки одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, в рахунок погашення боргу призведе до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з іпотекодавців за рахунок належного їм майна. За такої ситуації відбудеться фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Позивач, у своєму позові просить виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку, проте в силу того, що суд відмовляє у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, то не підлягає також задоволенню вимога про виселення.

Крім цього позивач просить визнати дійсним договір іпотеки укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 На думку суду дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки вказаний договір не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зясувавши обставини справи та дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення, задовленню не підлягає.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України. судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про звернення стягнення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.Д. Франчук