Рішення № 81092491, 08.04.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10889/18

Провадження № 2/428/678/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що з грудня 2003 року по жовтень 2008 року позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народився син ОСОБА_3. 07.10.2008 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 600 від 07.10.2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції.

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь позивачки не стягуються на підставі згоди про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (Договір про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на 1/2 (одну другу) частку квартири).

З січня 2012 року дитина має статус дитини-інваліда, у зв'язку з перенесеною операцією на дихальних шляхах у грудні 2011 року у м. Києві та позивачка є законним представником дитини-інваліда, про що свідчить посвідчення про інвалідність НОМЕР_3 від 29.05.2012 року видане Жовтневим управлінням праці та соціального захисту населення у м. Луганськ.

З моменту розлучення і по сьогоднішній день, маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина свідомо не приймає. З жовтня 2014 року дитина проживає разом з позивачкою у м. Сєвєродонецьк, перебуває разом з позивачем на обліку як внутрішньо переміщена особа, батько залишився на непідконтрольній території, позивачка самостійно несе усі витрати по утриманню та лікуванню сина, при цьому неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з проханням прийняти участь в утриманні їх спільного сина, однак звернення позивачки залишено відповідачем без задоволення.

Позивачка має намір забезпечити повноцінний відпочинок сину ОСОБА_3 в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, задля підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану його здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків.

Позивачка неодноразово зверталась в усній формі, а також за допомогою електронної пошти до відповідача з проханням надати дозвіл на недовготривалий тимчасовий виїзд сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за кордон, але дані прохання були залишені відповідачем без відповіді. За таких підстав позивач була вимушена звернутися до суду з позовом, в якому просить надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя, неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, 1980 року народження, до досягнення ним 16 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті Сєвєродонецького міського суду Луганської області, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2

Представник третьої особи Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання повістки про виклик до суду.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_4, виданого 25.06.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Краснодонського міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено відповідний запис № 177. В графі батько зазначений - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_1.

Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 600 від 08.10.2007.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Жовтневим УПСЗН ОСОБА_3 дитина-інвалід, опікуном якого є ОСОБА_1.

Згідно з копією договору про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з передачею права власності на 1/2 частку квартири серії ВМЕ № 344644 від 15.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Прівальцевою Я.В., зареєстрованого в реєстрі за № 661, платник аліментів ОСОБА_2, з метою припинення обов'язку по сплаті аліментів на користь малолітнього сина ОСОБА_3, передав у його власність належну йому на праві приватної власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_1

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем права їх неповнолітнього сина на повноцінний відпочинок та оздоровлення за кордоном із метою підвищення рівня його світогляду, покращення здоров'я, фізичного та духовного розвитку, що відповідає інтересам дитини у межах здійснення нею батьківських прав та обов'язків. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відповідно до положень статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, батьки, відповідно до положень ст. 151 СК України, вправі обирати самі.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з вимогами ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Стаття 154 СК України надає батькам право звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Відповідно до вимог статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з вимогами частини третьої статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 із змінами та доповненнями, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Отже, виходячи з аналізу зазначених вище правових норм, суд вважає, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку, у конкретно визначену країну або країни, із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном, а надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та статей 141, 153, 157 СК України.

Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.04.2018 року у справі № 705/2898/17-ц (провадження № 61-14081св18).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1, остання просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, 1980 року народження, до досягнення ним 16 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 При цьому, позивач у своєму позові не зазначає конкретну поїздку за кордон із зазначенням її початку й закінчення та без зазначення конкретної країни або країн перебування, тобто просить надати дозвіл на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків, що суперечить вищевказаним нормам Закону.

За таких обставин, враховуючи, що рішення суду має бути ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, третя особа - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1;

- відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2;

- третя особа: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 26023636.

Повне рішення складено 08.04.2019 року.

Суддя І. С. Посохов