Вирок № 81092465, 05.04.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/250/2019

Справа № 428/3917/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Пройди Л.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000303 від 23.02.2019 року у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Луганської області, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, офіційно не працюючого, не маючого на утримання неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2019 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходячись за місцем мешкання, за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, с. Борівське, вул. Квіткова 4-А, де між ним та потерпілим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, розпочалась сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 взяв у сейфі, який розташований у спальній кімнаті, рушницю та зробив 1 постріл у бік потерпілого ОСОБА_1 Після травмування потерпілого конфлікт був припинений.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3А, потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичного експерта № 165 від 26.03.2019 спричинено наступні тілесні ушкодження: вогнепальне поранення правої стопи. Відкриті багато осколкові переломи фаланг II – V пальців правої стопи, розтрощення м’яких тканин, дефект шкіри, стороннє тіло (осколок металу), травматична ампутація ІІ-ІІІ-ІV-V пальців правої стопи на рівні голівок ІІ-ІІІ-ІV-V плюснових кісток.

Згідно пункту 121.4 таблиці визначення відсотків стійкої втрати загальної працездатності у результаті різних травм правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, ампутація чотирьох пальців однієї стопи на рівні плесно-фалангового суглоба має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке несе за собою стійку втрату загальної працездатності у розмірі 20 відсотків, тобто значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

29.03.2019 року під час досудового розслідування кримінального провадження між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_3, на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України було укладено угоду про примирення.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та остаточно примирився з потерпілим ОСОБА_1, сторони досягли відповідних домовленостей: підозрюваний ОСОБА_3 беззастережно визнає свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, погоджуючись на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки,із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягав на її затвердженні судом. Крім того, потерпілий зазначив, що вищезазначена угода укладена ним з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_2 також вважав можливим затвердити угоду про примирення, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та потерпілим були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним та потерпілим вищезазначена угода була укладена добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, захисника та потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з’ясувавши у потерпілого розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідки, передбачені у статті 121 КК, але таке, що спричинило значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 29 березня 2019 року між потерпілим та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують, відповідно до ст. 67 КК України.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання. Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки у відповідності з ч. 1 ст. 76 КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_3 застосований запобіжний захід - домашній арешт, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити його без змін.

Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. При вирішенні питання про долю речових доказів, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Санкція статті, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого, передбачає покарання у виді позбавлення волі. Речові докази, зокрема рушниця, була предметом злочину. За таких обставин, в частині вказаного речового доказу слід застосувати спеціальну конфіскацію.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 березня 2019 року між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000303 від 23.02.2019 року відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 - домашній арешт, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової експертизи зброї № 19/113/7-5/111е від 27.03.2019 року, які згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/7-5/111д від 27.03.2019 року складають 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 00 коп., та процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням комплексної експертизи зброї № 19/113/7-5/110е від 26.03.2019 року, які згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/7-5/110д від 26.03.2019 року складають 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 00 коп. (Отримувач: УК у м. Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази:

-змив речовини бурого кольору зі сходів при вході до будинку, упакований у паперовий конверт з пояснювальними написами; змив речовини бурого кольору з підлоги у коридорі, упакований у паперовий конверт з пояснювальними написами; сліди рук та первинна упаковка, упакована у сейф-пакет №0539719; три дактилокарти, упаковані у сейф-пакет №0539720, що перебувають на зберіганні в камері схову речових доказів Сєвєродонецького відділу поліції ГУНП в Луганській області – знищити;

-кухонний ніж, упакований у сейф-пакет №3931082, що перебуває на зберіганні в камері схову речових доказів Сєвєродонецького відділу поліції ГУНП в Луганській області – повернути обвинуваченому ОСОБА_3;

-дві відстріляні гільзи, одну гільзу, чотири металевих фрагменти, два ватних тампони та залишки первинного упакування, які запаковані в прозорий поліетиленовий пакет, який опечатано паперовою биркою, передані на склад зберігання ГУНП в Луганській області в м. Сватове – знищити.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ - рушницю, яка запакована у прозорий поліетиленовий пакет, який опечатано паперовою биркою, на якій є пояснювальні рукописні записи та підпис експерта по кримінальному провадженню № 12019130370000303 від 23.02.2019 року та переданий на склад зберігання ГУНП в Луганській області в м. Сватове.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова