Ухвала суду № 8109182, 19.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-4867/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому провадженні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі № 3/44 господарського суду Полтавської області

за позовом дочірнього іноземного підприємства «Полтава-Білаз-Сервіс ЛТД»

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 15.08.2006, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2007, позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.12.2005 № 0000052302/0/69 та від 23.02.2006 № 0000052302/1-563, відповідно до яких в картці особового рахунку ДІП «Полтава-Білаз-Сервіс»ЛТД зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004 року та травень 2005 року на загальну суму 59736,00 грн. та у зв’язку з проведеним частковим відшкодуванням задекларованих сум податку визначено податкове зобов’язання у сумі 39482,00 грн. та накладені штрафні (фінансові) санкції у сумі 3948,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій вмотивований тим, що ДПІ не доведено факт невиконання контрагентом позивача обов’язку щодо відображення у складі податкових зобов’язань суми податку на додану вартість, а заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних за наявності факту повної оплати придбаного товару.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.3, 1.8 ст.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), а також на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що сплата податку постачальником товарів (робіт, послуг) є передумовою правомірності декларування позивачем сум податкового кредиту.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ДІП «Полтава-Білаз-Сервіс»ЛТД суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2004 року та травень 2005 року на загальну суму 59736,00 грн., донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 39482,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкції у сумі 3948,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.12.2005 № 163/23-312/24389633, про порушення підприємством пунктів 1.3, 1.8 ст.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР з посиланням на встановлений при проведенні зустрічних перевірок взаємовідносин ДІП «Полтава-Білаз-Сервіс»ЛТД із постачальниками товарів встановлено, що ТОВ ВКФ «Проммаш-плюс» та ДКПП «Союзпромсервіс»(травень 2005), які поставили товар позивачу ( деталі та вузли до автомобілів ) вартістю 278820, 00 грн., в тому числі ПДВ 46470,00 грн. в лютому 2004 року та 290769,60 грн., в тому числі ПДВ 48461,60 грн. в травні 2005 року відповідно, є посередниками.

При проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу поставок для підтвердження факту сплати податку на додану вартість до бюджету встановлено, що ТОВ «СТМ Груп», ПП «Техноприлад», ТОВ «Аванте»та ПП «БудГазМонтаж», постачальники вказаного товару ТОВ ВКФ «Проммаш-плюс»та ДКПП «Союзпромсервіс», не знаходяться за юридичними адресами; податкові зобов’язання з податку на додану вартість у відповідні періоди до бюджету цими підприємствами не сплачено.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом першим підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що cуми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (в редакції Закону України від 28.11.2003 № 1352-ІV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до цього ж абзацу в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІV (набрала чинності з 31.03.2005) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), зокрема, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованих позивачем сум ПДВ до відшкодування з бюджету, визначення йому податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону також не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Судами встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані позивачем за лютий 2004 року та травень 2005 року, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та сплачені постачальникам товару в складі ціни придбання. Доводів про невиконання ТОВ ВКФ «Проммаш-плюс»та ДКПП «Союзпромсервіс»обов’язку щодо відображення у складі податкових зобов’язань сум податку на додану вартість, сплачених позивачем в ціні товару, відповідачем не наведено, а факт придбання позивачем товару не оспорюється.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2007, постанову Господарського суду Полтавської області від 15.08.2006 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис О.А.Сергейчук

підписТ.М.Шипуліна