Ухвала суду № 8109127, 22.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2009 р.                               м. Київ                                        К-29317/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Яворського А.Р.,

від відповідача –Кріуліна К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року по справі № АС-03/558-05 за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року позовні вимоги Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована в частині відмови в задоволені позовних вимог та винесена нова постанова –про задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.08.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закону України «Про податок на додану вартість», п.19 ст.1 та ст.9 Бюджетного кодексу України.

Так, на думку відповідача судами не було взято до уваги, що відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума балансових збитків, які не компенсовані прибутками до 01.01.2003р. зменшена на суму кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності на 76300,00 грн. За таких обставин відповідач вважає правомірним донарахування підприємству суми податкового зобов’язання з податку на прибутку у розмірі 19075,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6172,50 грн.

Крім того, податкова інспекція посилається на те, що розрахунки з контрагентами здійснювалися позивачем векселями і не було реальної сплати грошовими коштами, отже задекларована в податковій декларації з ПДВ за червень 2004 р. до відшкодування з бюджету сума 1320687 грн. підлягає зменшенню в повному обсязі, а сплаті до бюджету за червень 2004 р. належить ПДВ в розмірі 697094 грн.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, з огляду на наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 27.03.2006р. позовні вимоги ДП «Харківський завод транспортного устаткування»задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 21.11.2005 p.:

№ 000162310/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 19 075,00 грн. –основний платіж;

№ 0002562310/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 6 172,50 грн. - штрафні санкції;

№ 0000392350/3 - № 22667/7/25-0115 яким застосовані штрафні санкції по ПДВ у розмірі 660343,50 грн.;

№ 0000172350/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 697 084,00 грн. в частині застосування штрафу у розмірі 348 547,00 грн.;

№ 0000382350/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 348 547,00 грн. у вигляді штрафної санкції;

№ 0000172350/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в частині застосування штрафу у розмірі 348 547,00 грн.

В задоволені позову в частині щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. відмовлено.

В частині вимог про визнання необґрунтованими висновків суб’єкта владних повноважень –ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, викладених в акті документальної перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» (код 14309764) за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 p.», провадження у справі закрито.

Судом апеляційної інстанції постанова суду першої інстанції скасована в частині відмови в задоволені позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. та постановлено в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині постанова господарського суду залишена без змін.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, було встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем на підставі результатів перевірки Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 01.01.2005р., які були закріплені в акті № 212-232/14309764 від 20.05.2005p.

В зазначеному акті перевірки податковий орган, зокрема, зазначає про порушення позивачем вимог п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, підприємство завищило суму балансових збитків, які не компенсовані прибутками до 01.01.2003р. за рахунок кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності на суму 76300 грн.; а також п.4.8. ст.4, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додатну вартість», а саме, позивач збільшив від’ємне значення по ПДВ за червень 2004р. у розмірі 1320687,00 грн. та донараховано ПДВ у сумі 697 094,00 грн.

Закріплений в акті перевірки висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесені на його підставі податкових повідомлень-рішень від 21.11.2005 р. № 0001612310/3 - № 22667/7/25-0115, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 19 075,00 грн. основного платежу та № 0002562310/3 - № 22667/7/25-0115, яким позивачу визначено штрафні санкції за порушення зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 6 172,50 грн. правильно визнані судами неправомірними, оскільки станом на 01.04.2001 р. збір до Державного інноваційного фонду законодавцем було визначено в переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), і він не може вважатися ні кредиторською заборгованістю, ні безповоротною фінансовою допомогою, ні вартістю товарів (робіт), або заборгованістю платника податків перед іншою юридичною чи фізичною особою. Цей борг у встановленому порядку не визнаний безнадійним і не списаний.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1320687,00 грн. та постановляючи в цій частині нове –про задоволення позову апеляційний суд виходив з наступного.

14.06.2004 р. між ПП «Квест»(Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір № 72, відповідно до якого Покупець придбав товар на суму 6329832,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1054972,00 грн.) По факту поставки товару в підтвердження його отримання Продавець видав покупцю накладну та податкову накладну № 16/06-04 від 16.06.2005 р. на суму 6329832,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1054972,00 грн.).

14.06.2004 р. між ПП «Вішера»(Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 73-2, згідно умов якого Продавець продав Покупцю товар на суму 10935687,70 грн.

02.08.2004 р. між позивачем, ПП «Квест»та ПП «Вішера»укладено договір № 236 про заміну боржника в зобов’язанні, відповідно до умов якого позивач, як первісний боржник за договором № 72 від 14.06.2004 p., перевів борг перед ПП «Квест», а ПП «Вішера»прийняв на себе зобов’язання по оплаті вказаного боргу ПП «Квест». Згідно п.2.1. вказаного договору № 236 від 02.08.2004 р. за переведення боргу первісний боржник за договором № 72 від 14.06.2004 р. –позивач –повинен був сплатити новому боржнику винагороду в розмірі 9115782 грн.

Отже, загальна сума заборгованості позивача перед ПП «Вішера»по договорам № 236 від 02.08.2004 р. та № 73-2 від 14.06.2004 р. склала 20051469,70 грн.

Позивач, на виконання п.3.1. договору № 73-2 від 14.06.2004 р. та п. 2.2. договору № 236 від 02.08.2004 р. в рахунок своїх зобов’язань перед ПП «Вішера», передав останньому по акту приймання-передачі простий вексель номінальною вартістю 20500000,00 грн., сума платежу по договору –20051464,70 грн.

14.06.2004 р. між ПП «А.Г.О.Р.А.»(Продавець) та позивачем (Покупець) був укладений договір № 72-1, за умовами якого Покупець передав Продавцю товар на суму 6324417,60 грн. (в т.ч. ПДВ 1054059,60 грн.), що підтверджується накладною, податковою накладною № 22/06-01 від 22.06.2004 р. Згідно умов додаткової угоди № 1 від 28.07.2004 р. сторони погодилися про проведення розрахунків за поставлений товар у грошовій або іншій формі. Позивач у рахунок своїх зобов’язань перед ПП «А.Г.О.Р.А.»передав останньому згідно акту приймання-передачі від 28.07.2004 р. простий вексель номінальною вартістю 20000000,00 грн., сума платежу по договору –11274790,80 грн.

20.07.2004р. позивач подав до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за червень 2004p., в якій було задеклароване податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 697094,00 грн., податковий кредит в розмірі 2017781,00 грн. Від’ємне значення суми ПДВ за звітний період, що підлягає відшкодуванню з бюджету, склало 1320687,00 грн. (рядок 21 декларації). В зазначеній декларації позивач самостійно визначив спосіб відшкодування після погашення податкових зобов’язань платника податків протягом трьох місяців наступних звітних періодів.

Апеляційним судом під час розгляду справи було з’ясовано, що фактично відшкодування податку на додану вартість з бюджету на розрахунковий рахунок позивача не відбувалося, сума від’ємного значення з цього податку була використана в наступних звітних періодах в рахунок зарахування зобов’язань по ПДВ.

Відповідно до діючого на час перевірки Наказу ДПА України від 16.09.2002 № 429 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Апеляційним судом встановлено, що в порушення вищезазначених положень, податковий орган описуючи в акті перевірки факти, пов’язані з формуванням позивачем складу податкового кредиту за червень 2004 p., охоплює перевіркою сукупно весь перевіряємий період (9 місяців 2004 p.) та з посиланням на п.п.«б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює суму податкового кредиту, задекларованого підприємством –5212740 грн., та суму податкового кредиту за результатами перевірки 3194959 грн., різниця склала 2017781 грн., тобто задекларована сума податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за червень 2004 р.

Перевіркою правильності визначення податкового зобов’язання по ПДВ за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2004 р. на підприємстві порушень не встановлено.

Відповідачем також встановлено, що позивач не є емітентом переданих ним своїм контрагентам за договорами векселів.

Так, емітентом векселя № 80351931215436 номінальною вартістю 20500000,00 грн. є ТОВ «Машгідропривод», дата складання векселя 29.01.2003 p. дата платежу 29.06.2012 р. Вказаний вексель був отриманий позивачем від ЗАТ «ХЗТУ»згідно акту приймання-передачі від 09.08.2004 р.

Емітентом простого векселю № 80351931215427 номінальною вартістю 20000000,00 грн. є ВАТ «Будгідропривод», дата складання векселя 27.06.2002 p., дата платежу 27.06.2007 р. Вказаний вексель також був отриманий позивачем від ЗАТ «ХЗТУ»згідно акту приймання-передачі від 28.07.2004 р.

Отже, обидва векселі отримані позивачем від ЗАТ «ХСТУ»в періоді, що перевірявся.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що рішення податкового органу про завищення позивачем від’ємного значення по ПДВ не можна вважати обґрунтованим, прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. До помилкового висновку податкова інспекція прийшла в зв’язку з тим, що нею при перевірці платника податку не було детально з’ясовано, по яким господарським операціям позивачем були отримані вказані векселі, чи нараховане по цим господарським зобов’язанням податкове зобов’язання і чи сплачений податок до бюджету контрагентами, і якщо так, чи є це заниженням суми податкових зобов’язань платника податків, і чи можна в такому випадку стверджувати про виявлене у позивача завищення від’ємного значення по ПДВ за перевіряємий період.

Враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій, висновок апеляційного суду відповідає вимогам законодавства на момент спірних правовідносин та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна