Вирок № 81086939, 10.04.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 205/440/15-к

Провадження № 1-кп/206/32/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2019 р. в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

судді Грицаюк Н.М.,

Маштак К.С.

за участі секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2014 року під № 12014040690002806 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_16 у м. Краснодон Луганської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1, має вищу освіту, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 296, ч.2 ст.342, ч. 1 ст. 345 КК України,

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_17 у м. Дніпропетровську, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, працюючого поліцейським батальйону особливого призначення патрульної служби «Дніпро-1» ГУНП України в Дніпропетровській області, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей 2010 та 2012 років народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 162, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_18 у м. Дніпропетровську, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, працюючого поліцейським батальйону особливого призначення патрульної служби «Дніпро-1» ГУНП України в Дніпропетровській області, не одруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_19 у м. Дніпропетровську, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого поліцейським батальйону особливого призначення патрульної служби «Дніпро-1» ГУНП України в Дніпропетровській області, не одруже ного, на утриманні дітей не має, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_20 у с. Панасівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, працюючого поліцейським батальйону особливого призначення патрульної служби «Дніпро-1» ГУНП України в Дніпропетровській області, не одруженого, на утриманні дітей не має, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_7, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Самоткана В.М., Солдатова І.М., Заворотної О.В, Чумака М.О.,

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13,

представника потерпілої

ОСОБА_8 Яструба О.П.,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинувачених Шпака В.І.,

Землянської К.В.,

Кашигіна М.С.,

Зінченка О.В.,

Овчаренка А.М.,

в с т а н о в и л а:

26.07.2014 раніше знайомі між собою ОСОБА_2 та міліціонери батальйону особливого призначення «Дніпро-1» ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, знаходячись поблизу автовокзалу на вул. Леваневського у м.Дніпро (колишня назва м. Дніпропетровськ), в автомобілі марки «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, вступили між собою за ініціативою ОСОБА_2 у злочинну змову, спрямовану на вчинення злочину, пов'язаного із незаконним проникненням до житла, що належить ОСОБА_11 та ОСОБА_10 - кімнат у квартирі АДРЕСА_1

Необхідність проникнення до вказаного помешкання ОСОБА_2 мотивував тим, що йому на праві власності належить одна з кімнат в квартирі АДРЕСА_1 та йому необхідно переконати осіб, що там проживають, не заважати йому її продати.

Співучасники дійшли згоди, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 застосують під час скоєння злочину головні убори, що приховують обличчя, з метою уникнення подальшого викриття злочину та ухилення від покарання.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, та ОСОБА_6 26.07.2014 близько 22:45 години на автомобілі «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 прибули до будинку АДРЕСА_1, діставши з багажника зазначеного автомобіля лом та кувалду, зайшли в другий під'їзд зазначеного будинку та піднялись на другий поверх до вхідних дверей квартири №10, де мешкали ОСОБА_10 і ОСОБА_11, та у якій одна кімната належала ОСОБА_2

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, не дивлячись на нічний час доби, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві та спокоєм громадян, ОСОБА_2, перебувачи на площадці другого поверху біля квартири АДРЕСА_1, приблизно о 23:00 годин 26.07.2014, діючи умисно з особливою зухвалістю та узгоджено з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з мотивів явної неповаги до суспільства, почав вибивати вхідні двері у квартиру №10 за допомогою кувалди і лому, які він дістав з багажника свого автомобіля «Фольксваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1, наносячи удари по вхідним дверям у районі замка.

При цьому ОСОБА_3, виконуючи відведену йому іншими співучасниками роль пособника, залишився у під'їзді та у квартиру не заходив, спустився сходами на площадку першого поверху та спостерігав за ситуацією у під'їзді з метою усунення перешкод у скоєнні злочину іншими співучасниками та уникнення викриття злочину третіми особами.

Виламавши вхідні двері та отримавши таким чином доступ до приміщення квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи узгоджено між собою та з ОСОБА_3, умисно з особливою зухвалістю реалізовуючи спільний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла та вчинення хуліганських дій, увірвалися усередину квартири, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 одразу ж незаконно та протиправно увійшли до кімнати ОСОБА_11 без її дозволу, достовірно знаючи при цьому, що вони не мають права перебувати у цій кімнаті, оскільки зазначена належить ОСОБА_10 на праві приватної власності та дозвіл увійти від потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вони не отримували.

Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, узгоджений між всіма співучасниками кримінальних правопорушень, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, незаконно перебуваючи в кімнаті ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_1, приблизно о 23:03 годині 26.07.2014, порушуючи громадський порядок та спокій громадян, діючи з особливою зухвалістю, із застосуванням насильства до ОСОБА_11 почали вимагати від неї лягти на підлогу. При цьому до ОСОБА_11 підійшов ОСОБА_4, який продовжуючи вчиняти хуліганські дії, узгоджені з іншими учасниками кримінального правопорушення, застосовуючи насильство, умисно взяв за праву руку потерпілу та поклав останню на підлогу. В той же час ОСОБА_2, продовжуючи вчиняти хуліганські дії, узгоджені з іншими учасниками кримінального правопорушення із застосуванням насильства, діючи з особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_11, умисно, бажаючи спричинити біль та тілесні ушкодження, наступив ногою на шию та голову потерпілої і наніс декілька ударів рукою в область голови. Нанесення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 супроводжував вимогами не перешкоджати в продажу його кімнати, яка знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 із погрозами застосування насильства до потерпілої у разі не виконання його вимог. Після чого ОСОБА_2 взяв в руки мобільний телефон ОСОБА_11 та розламав його навпіл. Сумісними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які діяли узгоджено з іншими учасниками кримінального правопорушення, потерпілій ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, надриву зв'язок шийного відділу хребта та двох саден на тильній проекції правої кисті в проекції середньої третини 2-ї п'ясної кістки, які, відповідно до висновку експерта №2864е від 31.07.2014, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вчинивши зазначені незаконні дії, ОСОБА_2 вийшов до коридору квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 залишився у кімнаті разом із ОСОБА_11 з метою попередження дій потерпілою щодо виклику працівників міліції.

В цей час ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи 26.07.2014 близько 23:10 години в квартирі АДРЕСА_1, продовжуючи реалізацію спільного із іншими співучасниками злочинного умислу, спрямованого на незаконне проникнення до житла та скоєння хуліганських дій, діючи умисно, з особливою зухвалістю, вибили двері у кімнату ОСОБА_10, яка також належить ОСОБА_10 на праві приватної власності, достовірно знаючи при цьому, що вони не мають права перебувати у цій частині житла та дозвіл увійти від ОСОБА_10 вони не отримували. Не зважаючи на це, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконно проникли до кімнати ОСОБА_10, при цьому ОСОБА_5, діючи умисно узгоджено з іншими учасниками кримінального правопорушення з винятковим цинізмом, що полягав у знущанні над літньою людиною, наказав ОСОБА_10 лягти на підлогу, в свою чергу ОСОБА_2 став висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_10, принижуючи тим самим її честь та гідність, погрожував фізичною розправою у разі перешкоджання в продажі кімнати в зазначеній квартирі.

Хуліганські дії ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, які діяли групою осіб за попередньої змовою між собою та з ОСОБА_3, продовжувались протягом близько 25 хвилин та були припинені через шум, який співучасники кримінального правопорушення почули з площадки першого поверху другого під'їзду будинку АДРЕСА_1.

Після того, як співучасники злочину ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, почули із під'їзду розмову на підвищених тонах, за вказівкою ОСОБА_2 покинули приміщення вказаної квартири, рушили сходами униз. Спустившись сходами, ОСОБА_2 зупинився на площадці першого поверху поблизу вхідних дверей до квартири №7, ОСОБА_5 зупинився на тій же площадці поблизу вхідних дверей квартири №8, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зупинились на сходах на другий поверх.

У цей час ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 побачили, що ОСОБА_3 знаходиться у коридорчику між площадкою першого поверху та вхідними дверима у під'їзд та перед ним стоять раніше їм невідомі ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які перешкоджають ОСОБА_3 покинути під'їзд. При цьому співучасники злочину також почули, що вказані двоє чоловіків вимагають від ОСОБА_3 пред'явити документи та погрожують викликати міліцію.

В цей момент у ОСОБА_2, який перебував 26.07.2014 приблизно о 23:10 години на площадці першого поверху біля вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_1, раптово виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_20, який заважав ОСОБА_2 вийти з під'їзду зазначеного будинку.

Реалізуючи раптово виниклий умисел на позбавлення життя ОСОБА_20, діючи умисно з мотивів явної неповаги до суспільства та найвищої соціальної цінності - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи малозначний привід, а саме той факт, що ОСОБА_20 заважає йому вийти з зазначеного під'їзду, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, дістав невстановлену слідством вогнепальну зброю - пістолет марки ПМ, який ОСОБА_2 мав із собою та про наявність якого не поставив до відома інших співучасників злочину, маючи навики володіння вказаною зброєю, розуміючи її властивості та небезпеку для життя та здоров'я людини внаслідок її застосування, перебуваючи 26.07.2014 приблизно о 23:10 години на площадці першого поверху біля вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_1, здійснив умисно, прицільно у життєво важливий орган один постріл у напрямку ОСОБА_20, влучивши останньому в голову та спричинивши йому, відповідно до висновку експерта №1349/231-е від 28.07.2014 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення голови: перелому кісток склепіння черепа, крововиливів під м'які оболонки головного мозку, забою та ушкодження головного мозку, що ускладнились набряком головного мозку. Від зазначених умисних протиправних дій ОСОБА_2 та отриманих внаслідок вогнепального поранення тілесних ушкоджень ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_22 о 08:49 годині помер у лікарні.

В подальшому, в період з 27.06.2014 по 05.08.2014 за невстановлених слідством обставин ОСОБА_2, діючи умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав та зберігав в домоволодінні АДРЕСА_9 чотири ручних осколкових наступальних гранати РГД-5 та ручну осколкову наступальну гранату РГН, придатні для здійснення вибухів, які відносяться до категорії боєприпасів.

Під час проведення санкціонованого ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська обшуку, 05.08.2014 в період з 12:00 годин по 23:50 годин домоволодіння АДРЕСА_9, у ОСОБА_2 було вилучено чотири ручних осколкових наступальних гранати РГД-5 із запалами типу УЗРГМ-2 та ручну осколкову наступальну гранату РГН, та запалу типу УЗД, які відносяться до категорії боєприпасів та придатні для здійснення вибухів, які ОСОБА_2 придбав у невстановлений час у невстановленому місці та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до висновку експерта №70/26-135 від 22.08.2014, вилучені у ОСОБА_2 чотири гранати РГД-5 складаються із чотирьох споряджених корпусів ручних осколкових наступальних гранат РГД-5 промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин та чотирьох запалів типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, які відносяться до категорії боєприпасів. Вилучена у ОСОБА_2 граната РГН складається із спорядженого корпусу осколкової наступальної гранати РГН промислового виготовлення, яка відноситься до категорії вибухових речовин, та запалу типу УЗД промислового виготовлення, який відноситься до категорії боєприпасів. Усі перелічені гранати придатні для здійснення вибуху.

Крім того, 05.08.2014 виконуючий обов'язки заступника начальника СВ Ленінського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_61 у ході досудового розслідування кримінального провадження за фактом вбивства ОСОБА_20 на підставі відповідної ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська мав на меті провести обшук в житловому будинку АДРЕСА_9 з метою відшукання та затримання ОСОБА_2

Перебуваючи всередині будинку АДРЕСА_9, побачивши наближення працівників міліції, ОСОБА_2 05.08.2014 діючи умисно, маючи у своєму розпорядженні чотири ручних осколкових наступальних гранати РГД-5 та ручну осколкову наступальну гранату РГН, придатні для здійснення вибухів, які відносяться до категорії боєприпасів, маючи практичні навички застосування зброї, у тому числі боєприпасів у вигляді наступальних осколкових гранат РГД-5 та РГН, привів усі 5 гранат у стан, готовий для безпосереднього застосування за призначенням, тобто для здійснення вибуху, та взявши у кожну руку по готовій до застосування бойовій гранаті із знятими чеками та в період часу приблизно із 12:00 години до 23:00 години, достовірно розуміючи, що особи, які намагаються увійти до будинку АДРЕСА_9, є працівниками правоохоронних органів, погрожував використати за призначенням вищезазначені боєприпаси у випадку, якщо хтось зайде в зазначений будинок, тим самим чинив опір представнику правоохоронного органу, а саме в.о. заступника начальника СВ Ленінського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_61 під час виконання ним своїх службових обов'язків та у зв'язку із їх виконанням, а саме проведення обшуку в будинку АДРЕСА_9.

Також 05.08.2014 виконуючий обов'язки заступника начальника СВ Ленінського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_61 у ході досудового розслідування кримінального провадження за фактом убивства ОСОБА_20 на підставі відповідної ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська мав на меті провести обшук в житловому будинку АДРЕСА_9 з метою відшукання та затримання ОСОБА_2

Перебуваючи всередині будинку АДРЕСА_9, побачивши наближення працівників міліції, ОСОБА_2 05.08.2014 діючи умисно, маючи у своєму розпорядженні чотири ручних осколкових наступальних гранати РГД-5 та ручну осколкову наступальну гранату РГН, придатні для здійснення вибухів, які відносяться до категорії боєприпасів, маючи практичні навички застосування зброї, у тому числі боєприпасів у вигляді наступальних осколкових гранат РГД-5 та РГН, привів усі 5 гранат у стан, готовий для безпосереднього застосування за призначенням, тобто для здійснення вибуху, розуміючи їх властивості та небезпеку для життя та здоров'я людини внаслідок їх застосування та взявши у кожну руку по готовій до застосування бойовій гранаті із знятими чеками та в період часу приблизно із 12:00 години до 23:00 години, достовірно розуміючи, що особи, які намагаються увійти до будинку АДРЕСА_9, є працівниками правоохоронних органів, погрожував використати за призначенням вищевказані боєприпаси у випадку, якщо хтось зайде до зазначеного будинку, чим спричинити тілесні ушкодження чи смерть представникам правоохоронного органу, а саме начальнику сектору карного розшуку Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_12 та начальнику сектору карного розшуку Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_13, які в свою чергу запевняли ОСОБА_2 скласти боєприпаси та не чинити перешкод працівникам правоохоронних органів в проведенні слідчих дій.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів при вищезазначених обставинах не визнав, при цьому суду пояснив, що він 23.07.2014 року, перебуваючи в зоні АТО в місті Маріуполь в якості командира взводу батальйону Дніпро-1, отримав наказ від командира батальйону Печененко про конвоювання затриманого сепаратиста до міста Дніпра та здати його до Дніпропетровської обласної адміністрації командиру Березі. В той же день він, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 отримали зброю, а саме автомати «Калашникова» та пістолети «ПМ» на кожного по автомату, пістолету та по гранаті «РГД-5», також кожний отримав по 4 рожка до автомата, а до пістолета по одній обоймі. Заїхавши до Дніпропетровської області, він віддав команду скласти гранати в речовий мішок, затриманого було передано командиру батальйону Березі, командир батальйону віддав наказ відпочивати до наступного дня, а наступного дня відправлятися знову до міста Маріуполь. Після того як відали зброю, всі роз'їхалися по домівках, гранати не здавали, так як їх у зброярні в облдержадміністрації не приймали, гранати залишилися у речовому мішку в автомобілі. 24.07.2014 року вранці о 8 год. 30 хв. він з ОСОБА_5 в збройній кімнаті отримали по автомату «Калашникова» та по пістолету «ПМ», вони з іншими виїхали в напрямку міста Маріуполь. На виїзді з міста Дніпра до нього зателефонував помічник командира Ігла та надав команду повернутися до обласної адміністрації. Повернулись до адміністрації, де йому було надано наказ здати зброю, потім пішли до кабінету командира Берези, де між ним та Березою трапився конфлікт з приводу його неналежних дій в зоні АТО, які спричинили смерть особового складу підрозділу, в результаті словесної перемовки йому було запропоновано звільнитися за власним бажанням. Він написав заяву про звільнення, її зразу же було підписано, вийшовши з обласної адміністрації, він повідомив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що він звільнений, також зателефонував у місто Маріуполь та повідомив своїм сослуживцям, що Береза його звільнив. Покинувши обладміністрацію, залишив речовий мішок у чергового чергової кімнати.

В цей же день зателефонували з іншого батальйону та запропонували служити у них, на що він погодився тільки за однієї умови, що його товариші перейдуть разом з ним. 26.07.2014 року о 10 год. 56 хв. йому зателефонував ОСОБА_4 та запропонував зустрітися. Отримавши його згоду, ОСОБА_23 почав обдзвонювати інших, о 14 год. 38 хв. зателефонував та повідомив, що всі можуть зібратися о 22 годині на вокзалі, ОСОБА_4 він повинен був забрати з його місця проживання, а саме з селища (житлового масиву) Краснопілля. О 21 год. 06 хв. він приїхав до ОСОБА_4, потім вони поїхали за ОСОБА_5, який перебував на вул. Красний Камінь 12, інших забрали біля «Слов'янського базару». Коли всі зустрілися, то розмовляли з приводу роботи, після того як поговорили, хтось спитав, чи вирішив він питання, пов'язане з квартирою, він повідомив, що ні.

В 2014 році він придбав кімнату в будинку по АДРЕСА_19, квартира комунальна. Зробив в ній косметичний ремонт та хотів її продати. Співвласники ОСОБА_10 попросили не виставляти оголошення з приводу квартири, так як вони хотіли придбати дану кімнату, але дану кімнату вони не придбали. Він виставив кімнату на продаж, але, коли кімната продавалась, він перебував в зоні АТО, дружина йому повідомила, що приходила жінка дивилася кімнату та хотіла дати завдаток за дану кімнату, але вибігла ОСОБА_10 та сказала, що в даній кімнаті великі борги за газ та електроенергію, влаштувала сварку та виштовхнула його дружину за двері. Через тижня два до нього зателефонувала дружина та повідомила, що їй ріелтор повідомив, що хтось змінив замки на вхідній двері і він не може потрапити до даної кімнати. Всю цю історію він розповідав в зоні АТО ОСОБА_4, так як він був його товаришем. Також про це повідомив в місті Маріуполі ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, вони спитали чи можуть вони чимось допомогти, на що він їм повідомив, що в понеділок він хоче викликати міліцію та працівників із ЖЕКу, виламати двері та потрапити до кімнати. Хлопці запропонували йому допомогу, він погодився, оскільки хлопців у понеділок в місті не буде.

О 23 год. 05 хв. він приїхав з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до будинку № 2 по вулиці Авіаційній, зупинившись біля під'їзду, побачили, що двері до під'їзду зачинені, було прийнято рішення чекати п'ять хвилин, у разі, якщо ніхто не вийде з під'їзду і двері не відчиняться, то вони роз'їдуться по домівках, хвилини через 2-3 з під'їзду вийшла жінка і він підбіг та поставив камінь, щоб підперти двері, потім відкрив багажник в автомобілі, з якого взяв кувалду, а ОСОБА_5 взяв з собою гвоздодер. В машині хлопцям він казав, що з сусідами спробує поговорити спокійно. ОСОБА_4 був одягнутий в той день в штани, футболку камуфляжного кольору та берці, ОСОБА_3 був одягнутий в штани, футболку камуфляжного кольору, на ногах було спортивне взуття, ОСОБА_6 - в штани, футболку чорного кольору, взуття на ногах не пам'ятає, що у нього було, ОСОБА_5 був одягнутий у футболку синьо-чорного кольору та в темні штани, він сам був одягнутий у світло-бежеві штани та футболку світло-жовтого кольору, на ногах були світлі капці.

Рухаючись в сторону під'їзду за ним йшов ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, підійшовши до під'їзду, ОСОБА_3 спитав чи потрібна його допомога. Він сказав, що ні та сказав, що він може залишатися біля автомобіля. Піднявшись на другий поверх, хлопці одягли «балаклави». Коли він постукав в двері квартири, ОСОБА_10 зразу спитала «хто там», вона знала, що вони приїхали, оскільки вона постійно сидить біля вікна та дивиться у вікно, щоб бути в курсі всього. На запитання ОСОБА_10 він повідомив, що це він з працівниками міліції, у разі відмови у відкритті дверей він буде вимушений зламати дверні замки, вона сказала, що вона не відкриє двері. Після цього він спустився на дві сходинки нижче, ОСОБА_23 вставив гвоздодер між замком та дверима, а ОСОБА_6 наніс удар кувалдою, потім гвоздодер забрав ОСОБА_5, ще було нанесено декілька ударів. ОСОБА_5 забрав у ОСОБА_4 гвоздодер, оскільки останній його неправильно тримав. Після нанесених ударів двері відчинилися, що загалом зайняло 15 секунд.

Після того як двері в квартиру відчинилися, першим до квартири зайшов він, а за ним ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, хоча прохання з його сторони увійти до квартири не було, він з ОСОБА_5 зупинився біля дверей до його кімнати, ОСОБА_5 почав відкривати двері за допомогою гвоздодера, йому було сказано, що не треба ламати ці двері, оскільки це кімната ОСОБА_2. ОСОБА_4 зайшов до кімнати ОСОБА_11, заломив їй руку назад, поклав її на підлогу, при цьому наступив берцем на голову та придавив, щоб людина не рухалась, ОСОБА_5 хотів піти до кімнати ОСОБА_24, але це була дитяча кімната, він сказав йому не заходити до дитячої кімнати. ОСОБА_10 лягла в своїй кімнаті театрально, її ніхто на підлогу не клав, а потім вона на все це дивилася. Він зайшов до кімнати ОСОБА_11 та повідомив їй, що в понеділок прийде ріелтор, щоб показати кімнату та попросив, щоб ОСОБА_11 надала доступ до квартири, на що вона погодилася.

ОСОБА_6 в той час намагався ногами відкрити двері, які ведуть до кімнати ОСОБА_10, потім ОСОБА_5 почав допомагати відкривати двері. В той час з під'їзду донісся голос ОСОБА_3, який голосно казав, що він є міліціонером, хоче покинути під'їзд, та просив, щоб його не били. Він з ОСОБА_5 спустилися на перший поверх, ОСОБА_23 залишився у кімнаті ОСОБА_11, а ОСОБА_6 залишився в кімнаті ОСОБА_10 Спустившись до площадки першого поверху, побачили, що на виході стоїть ОСОБА_3, а навпроти нього стояв високий хлопець - це був ОСОБА_21, перед собою ОСОБА_3 тримав довідку, що він працівник міліції, потім ОСОБА_5 сказав, що тут працівники міліції. Після його слів із дверей, які є входом та виходом з під'їзду на вулицю, зайшов ще один чоловік - це був ОСОБА_20. Як тільки з'явився ОСОБА_20, в під'їзді майже одномоментно трапилося два постріли. ОСОБА_5 тримав пістолет в сторону виходу та сказав «працює міліція», але як тільки до під'їзду зайшов ОСОБА_20, ОСОБА_5 навів пістолет в напрямку входу до під'їзду та вистрілив, майже одночасно стріляв ОСОБА_3 в сторону стіни. ОСОБА_2 сприйняв ці постріли як попереджувальні і не думав, що один з них був на ураження. Потім ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_21, ОСОБА_20 з ОСОБА_21 стукнулись головами та присіли, ОСОБА_20 тримався за підлогу руками, перестрибнувши через ОСОБА_21, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_20 удар ногою в область грудної клітини. Потім ОСОБА_3, вибігши з під'їзду, побіг в сторону проспекту Петровського.

Повернувшись назад до під'їзду, ОСОБА_5 він не виявив, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в той момент знаходилися в під'їзді, але в той час слідів крові не було видно. Піднявшись на другий поверх та зайшовши до квартири, побачив ОСОБА_5, який стояв біля входу в кімнату ОСОБА_10, сказав йому, що вони уходять, розвернувся та пішов до кімнати ОСОБА_11, де стояв ОСОБА_23, якому також сказав, що вони уходять, повернувшись до ОСОБА_5 побачив, що останній не реагує на його слова, ОСОБА_5 в той момент був ніби загальмований, забрав у ОСОБА_5 «фомку» та всі вийшли. Вийшов з квартири, за ним йшов ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Вийшовши з під'їзду, побачив дівчину, яка фотографувала на мобільний телефон номера його автомобіля, проходячи повз неї, правою рукою вибив телефон з її рук, потім до цієї дівчини підійшов ОСОБА_5, направив на неї пістолет та сказав, щоб вона лягла на землю, дівчина просила його не стріляти та відповзла в сторону під'їзду. Коли виходили з під'їзду, двері під'їзду зачинилися, оскільки з-під них хтось вибив камінь. Коли всі, окрім ОСОБА_3, сіли в автомобіль, він сказав, що вони уїжджають, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були проти їхати, так як вважали, що ОСОБА_3 знаходиться у під'їзді та утримується мешканцями будинку, ОСОБА_6 з кувалдою підійшов до закритих дверей під'їзду та наніс декілька ударів в область замку, ОСОБА_23 підійшов та вставив гвоздодер, ОСОБА_5 сидів біля автомобіля наприсядки та тримався руками за голову. Підійшов до ОСОБА_6 та сказав йому, що ОСОБА_3 в під'їзді немає, оскільки останній втік, попросив ОСОБА_6 зателефонувати ОСОБА_3, в телефонному режимі ОСОБА_3 повідомив, що він знаходиться на проспекті Петровського.

Сівши в автомобіль з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, поїхали в сторону проспекту Петровського, де забрали ОСОБА_3 та поїхали по вулиці Київській в сторону виїзду із міста, «фомку» та кувалду викинули біля кладовища на виїзді з міста. Біля селища Краснопілля зупинив автомобіль та всіх висадив, після того побачив, що ОСОБА_3 передав свій пістолет ОСОБА_4 на зберігання зі словами, що пізніше він його забере, далі десь дня через два він, ОСОБА_2, телефонував ОСОБА_4 та ОСОБА_4 йому повідомив, що в той же день він з ОСОБА_5 їздили на вулицю Набережна Перемоги в м. Дніпро та викинули пістолет у воду, чий саме то був пістолет не відомо. Потім в той же день, проїхавши через все селище Краснопілля, виїхав біля житлового масиву «12-й квартал», зупинив свій автомобіль біля супермаркету «Тера» для того, щоб зняти грошові кошти з «ПриватБанку», коли їхав до супермаркету, то телефонував своїй дружині та сказав, що не прийде додому, також зателефонував товаришу Острогляду та попросив надати йому ключі від свого помешкання, щоб він там пожив. Острогляд дав ключ від помешкання на ж/м Клочко в районі пр. Правди в м. Дніпро, автомобіль залишив на стоянці біля супермаркету «Тера». На проспект Правди добирався на таксі, телефони в той момент не відключав, жив у Острогляда на квартирі, їздив на полігон на тренування в м. Новомосковськ, тренувався до відправки в зону АТО, на даній квартирі перебував до 05.08.2014 року. Потім до 05.08.2014 року проходив підготовку в м. Новомосковську, коли проходив підготовку, телефон був вимкнутий. Про те, що його викликають працівники міліції, не знав.

04.08.2014 року до нього зателефонував його знайомий та попросив його поставити пластикові вікна в будинку АДРЕСА_9, домовилися, що ОСОБА_2 приїде до нього 05.08.2014 року та поставить йому вікна. 05.08.2014 року він приїхав о 14 год. 20 хв. для установки вікон, о 18 год. закінчив установку вікон, в будинок зайшли двоє чоловіків та представилися працівниками міліції Ленінського районного відділу міліції, один представився ОСОБА_25 а інший ОСОБА_23, по розмові з ними він зрозумів, що вони хочуть, щоб він проїхав з ними до Ленінського районного відділу міліції. Зателефонував знайомому ОСОБА_26, який є працівником розвідки, та повідомив, що його хочуть забрати до відділу міліції. Ігор сказав йому, щоб він без нього нікуди не їхав, обшук в будинку ніхто не проводив, ніяких гранат ніхто не знаходив, опору працівникам міліції при його затриманні не вчиняв, ніякого затримання не було, він добровільно поїхав до відділу міліції. Близько 23 год. приїхав ОСОБА_26 на своєму автомобілі марки «БМВ» та він разом з ним поїхав до Ленінського відділу міліції, два працівника міліції їхали на автомобілі марки «Шкода» за ними. 06.08.2014 року о 01 год. 15 хв. він добровільно прибув до Ленінського районного відділу міліції, про що є відмітка у книзі прибуття у відділі міліції, він ходив без кайданок.

При розмові з начальником Ленінського районного відділу міліції м. Дніпропетровська йому було запропоновано дати покази та назвати прізвища осіб, хто був з ним, на що він, ОСОБА_2 сказав, що даних людей він найняв за 200 грн. і вони йому не відомі, працівники міліції повідомили, що вони зустрічалися з керівництвом батальйону «Дніпро-1» та їм відомо прізвище ОСОБА_3, який був одним з чотирьох учасників даної події. ОСОБА_2 було запропоновано, як і самим начальником Ленінського районного відділу міліції, так і іншим офіцером на ім'я ОСОБА_15, взяти вину на себе, вони йому дали слово офіцера та сказали, що він отримає максимум три роки умовно, а інші не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. На дану пропозицію ОСОБА_2 погодився та під диктовку ОСОБА_15, - працівника Ленінського районного відділу міліції м. Дніпропетровська, написав покази. О 02 год. 08. хв. 06.08.2014 року він надав дані покази, які були зафіксовані на відеокамеру.

06.08.2014 року його привезли до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська для обрання запобіжного заходу, в суді до нього підійшли рядові працівники Леніського районного відділу міліції та сказали йому, що його хочуть підставити та «повісити» на нього умисне вбивство, а не так, як він домовився з начальником відділу міліції, що це буде неумисне вбивство, просили назвати інших учасників, але він відмовився та сказав, що це справа честі. Вважає себе незаконно затриманим, справу сфабрикованою, винним себе не вважає, оскільки заходив до свого житла, в ОСОБА_20 не стріляв, а в нього стріляв ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів при вищезазначених обставинах визнав частково, а саме в частині обвинувачення ст. 162 КК України, при цьому суду пояснив, що в середині червня 2014 року він відбув у відрядження у складі батальйону «Дніпро-1» до міста Маріуполя, де проходили службу. 24.07.2014 року надійшов наказ доставити затриманого сепаратиста до міста Дніпро, був призначений командиром взводу ОСОБА_2 та була зібрана група з чотирьох осіб, в яку входив він, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Поїхали до міста Дніпро та здали сепаратиста, після чого їм була надано пару днів відпочинку, зброю було здано в обласній державній адміністрації на першому поверсі в збройовій кімнаті.

25.07.2014 року з міста Дніпра з ОСОБА_2 не виїжджав в сторону м. Маріуполя та не повертався назад. 26.07.2014 року він знаходився вдома, до нього зателефонував ОСОБА_4 та запропонував зустрітися для вирішення робочих моментів та можливості зміни підрозділу, домовилися зустрітися біля «Слов'янського базару» в м. Дніпро, близько 22 години вечора він під'їхав на місце, де побачив ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, потім вони взяли чаю та сіли у власний автомобіль ОСОБА_2, марки «Фольксваген» темного кольору, на якому він приїхав.

Коли сиділи в автомобілі, розмовляли про службу та про можливість переходу в інший батальйон, після закінчення розмови ОСОБА_2 сказав, що йому потрібна допомога потрапити в його власну квартиру, також ОСОБА_2 пояснив, що коли він був в зоні АТО, квартиранти які були на квартирі, змінили замки та не дають йому можливості потрапити до квартири. Він хотів потрапити до даної квартири, щоб потім була йому можливість показати дану квартиру покупцям, також ОСОБА_2 сказав, що в даній квартирі проживають неблагополучні люди, а саме якась жінка, до якої приходять чоловіки, і вони там постійно випивають та ведуть аморальний спосіб життя. Також ОСОБА_2 сказав, що під час розмови з даною жінкою в цій квартирі можуть знаходитися її друзі, які можуть йому заважати з нею розмовляти, просив допомогти, і на підтвердження того, що це є його власність, показував папку з документами. Зміст папки він не дивися, оскільки не було підстав ОСОБА_2 не довіряти.

Приїхавши до цього будинку, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, за ним йшов він, ОСОБА_5, а за ним йшли інші хлопці, коли йшли побачив у руках у ОСОБА_2 кувалду, зайшовши в під'їзд піднявшись на другий поверх, ОСОБА_2 почав вибивати кувалдою замок, перед входом до квартири він одягнув балаклаву, після декількох ударів по замку двері відчинилися. До квартири зайшов ОСОБА_2, ОСОБА_4, він та ОСОБА_6

Зайшовши в квартиру в ній було темно, ОСОБА_2 сказав заходьте праворуч. Зайшовши в кімнату побачив там літню жінку, сказав жінці лягти на підлогу вона і лягла, потім побачив як перед дверима в коридорі йде ОСОБА_2, який сказав уходимо і вони почали спускатися. На сходах йшов перший ОСОБА_2, за ним йшов він а за ним ОСОБА_4, на площадці першого поверху він побачив, як біля дверей, які ведуть до виходу стоїть ОСОБА_3 та сперечається з двома чоловіками.

ОСОБА_3 хотів вийти з під'їзду. ОСОБА_2 стояв ближче до виходу, побачив як у нього в руках з'явився пістолет, коли ОСОБА_2 почав піднімати руку, ОСОБА_5 нахилився та закрив голову руками і в цей момент почув постріл. Далі він вибіг з під'їзду та побачив, як уверх по вулиці біжать ОСОБА_4 з ОСОБА_6, ОСОБА_2 був біля машини та сказав сідати в машину, він сів до автомобіля і вони десь поїхали. Задавши запитання ОСОБА_2 навіщо він стріляв, той відповів, що він не хотів, але так вийшло, потім на вулиці Набережна Перемоги в місті Дніпро біля посадки, яка знаходиться біля річки, ОСОБА_2, вийшовши з автомобіля, викинув пістолет та сказав йому, що він в батальйоні вже не працює, також сказав щоб він завтра вийшов на роботу, потім висадив його біля Нового (Центрального) мосту. Там стояло таксі, в яке він пересів та доїхав до ж/м ОСОБА_27 та пішов додому. Наступного дня поїхав на полігон, а у вечері поїхав у відрядження у Піски. Ніякої згоди між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не було щодо одягнення балаклав при вході в квартиру, це зробили за звичкою. Не знає, чому ОСОБА_2 каже, що він стріляв. На той момент у нього був номер телефону НОМЕР_2, сім карта з номером НОМЕР_3 була така, але не пам'ятає чи був цей номер у нього на той час.

Згодом визнав вину повністю в обсязі уточненого прокурором обвинувачення, щиро покаявся у скоєному та просив застосувати до нього акт амністії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні інкримінованого йому злочину при вищезазначених обставинах визнав частково, а саме в частині обвинувачення за ст. 162 КК України, при цьому суду пояснив, що він з ОСОБА_28, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проходили службу в батальйоні «Дніпро-1» в червні місяці прибули до міста Маріуполь для виконання службових обов'язків, 24-25.07.2014 року надійшов наказ конвоювати сепаратиста до міста Дніпра, ОСОБА_2 був призначений їхнім командиром. Полоненого доставили до обласної державної адміністрації міста Дніпро, командирам взводу та офіцерам окрім автоматів «Калашникова» видавалися пістолети «ПМ» (пістолет Макарова), рядовим видавалися тільки автомати. Вони здали зброю, їм дали пару днів відпочинку і всі роз'їхалися по домівках. 26.07.2014 року до нього зателефонував ОСОБА_2 та запропонував зустрітися для обговорення питання подальшого проходження служби, ОСОБА_2 попросив зателефонувати ОСОБА_28, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, домовилися зустрітися біля «Слов'янського ринку» в м. Дніпро. Близько 22 години він підійшов, ОСОБА_2 був на місці на власному автомобілі марки «Фольксваген» темного кольору, через декілька хвилин підійшли інші хлопці. В автомобілі сиділи пили каву або чай, які купили перед тим, розмовляли про службу.

Потім ОСОБА_2 сказав, що у нього є квартира і в ній живуть люди, які заважають йому потрапити до цієї квартири, при цьому він показав папку з документами, які нібито підтверджують, що це дійсно його квартира, але ніхто ті документи не дивився. ОСОБА_2 попросив бути присутніми при його розмові з цими неблагополучними людьми, потім вони поїхали до цієї квартири, всі окрім ОСОБА_2 були одягнуті в камуфляжний одяг.

Приїхавши до квартири, яка знаходилася в районі проспекта Петровського в м. Дніпро, вийшли з автомобіля і ОСОБА_2 пішов до під'їзду першим, за ним пішов він а за ним інші, коли йшли він одягнув балаклаву, не бачив щоб ОСОБА_3 зайшов до під'їзду. Почавши підніматися до квартири між першим і другим поверхом на сходах побачив у руках ОСОБА_2 чи молоток, чи кувалду точно не пам'ятає. Піднявшись до дверей квартири ОСОБА_2 постукав у двері, але ніхто не відчинив, потім ОСОБА_2 почав наносити удари кувалдою, через декілька ударів двері відчинилися. Після того як двері відчинилися, ОСОБА_2 зайшов до квартири та сказав їм заходити. За ОСОБА_2 до квартири зайшов ОСОБА_5 потім зайшов він та зайшов ОСОБА_6 В квартирі було темно, ОСОБА_5 зупинився а ОСОБА_2 сказав ходімо і він пішов за ОСОБА_2, зайшовши до кімнати там була жінка, яка почала йти в їхню сторону. ОСОБА_4 взяв жінку за руку та поклав її на підлогу і в цей момент між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 почався діалог, ОСОБА_29 наніс удар ОСОБА_11 в район потиличної частини голови своєю ногою, зайшовши в іншу кімнату побачив, що там спить дитина, потім ОСОБА_2 вийшов з кімнати, а він продовжував перебувати в даній кімнаті з цією жінкою, сказав жінці лежіть і не вставайте. Через хвилину ОСОБА_2 зайшов до кімнати та сказав уходимо, коли виходили, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також вийшли з ними.

Коли йшли по сходам ОСОБА_2 йшов перший, за ним ішов ОСОБА_5 а за ним він та ОСОБА_6, ОСОБА_2 зупинився на площадці першого поверху, трохи вище зупинився ОСОБА_5 а ще трохи вище всі інші, він почув якісь голоси, в той момент ОСОБА_2 достав пістолет а ОСОБА_5 відвернувся праворуч та нагнувся, і ОСОБА_2 вистрілив. Після пострілу вони почали вибігати з під'їзду, він побачив, що при виході з під'їзду один чоловік стояв на колінах біля стінки, а інший лежав на підлозі. Вибігши з під'їзду побіг по вулиці Авіаційній в сторону проспекту Петровського, ОСОБА_29 та ОСОБА_5 зупинилися по середині дороги коли вийшли з під'їзду. Додому він добирався бігом, відстань до дому близько 4-5 кілометрів, добіг дуже швидко. Коли вибігав з під'їзду ОСОБА_3, він не бачив і не бачив куди він подівся, після цього нікому з обвинувачених не телефонував.

Вину в частині хуліганських дій не визнав. На той момент у нього був мобільний телефон з номером НОМЕР_4.

Згодом визнав вину повністю в обсязі уточненого прокурором обвинувачення, щиро покаявся у скоєному та просив застосувати до нього акт амністії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в скоєнні інкримінованого йому злочину при вищезазначених обставинах визнав частково, а саме в частині обвинувачення за ст. 162 КК України, при цьому суду пояснив, що він з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проходили службу в батальйоні «Дніпро-1». В червні місяці прибули до міста Маріуполь для виконання службових обов'язків, 24.07.2014 року надійшов наказ конвоювати сепаратиста до міста Дніпра, ОСОБА_2 був назначений їхнім командиром. Полоненого доставили до обласної державної адміністрації міста Дніпро, командирам взводу та офіцерам окрім автоматів «Калашнікова» видавалися пістолети «ПМ», рядовим видавалися тільки автомати. Здавши зброю їм дали пару днів відпочинку і всі роз'їхалися по домівках, окрім нього, так як він був не місцевий, він залишився у місті Дніпро. 25.07.2014 року до нього зателефонував ОСОБА_4 та запропонував зустрітися для обговорення питання проходження служби, зустрілися 26.07.2014 року біля залізничного вокзалу, «Слов'янського базару» в місті Дніпро десь вже після 22 години. Прийшовши на місце побачив автомобіль марки «Фольксваген» темно-зеленого кольору, який належав ОСОБА_2, біля автомобіля були ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, розмовляли про службу про всякі ситуації та пили каву та чай.

Під час розмови ОСОБА_2 сказав, що у нього є проблема з квартирою, що в ній проживають якісь неблагополучні люди та не дають йому можливості потрапити у власну квартиру, також показував папку з документами на підтвердження того, що дана квартира є його власністю. Потім сіли всі до автомобіля та поїхали до будинку, в якому знаходилася квартира ОСОБА_2 З автомобіля вийшов ОСОБА_2 за ним йшов ОСОБА_5 потім ОСОБА_4 а за ним йшов він та ОСОБА_3, всі окрім ОСОБА_2 були у камуфляжній формі та в берцях, ОСОБА_2 був у світлих штанах та у футболці. Надягнувши балаклави окрім ОСОБА_2, піднялися на другий поверх, ОСОБА_2 постукав у двері, але йому ніхто не відкрив і він почав вибивати двері кувалдою, яка була у нього в руках. Двері квартири відчинилися після того, як ОСОБА_2 пару раз вдарив кувалдою в район замка. В квартиру зайшли ОСОБА_2 з ОСОБА_30 - в дальню кімнату, яка була праворуч, а йому з ОСОБА_5 сказав відкрити двері та зайти в першу кімнату, яка знаходилася по правій стороні. Відчинивши двері з ОСОБА_5 зайшли до кімнати, в кімнаті була жінка, якій вони сказали лягти на підлогу, після того стояли в кімнаті, потім до кімнати зайшов ОСОБА_2 та сказав уходимо. З квартири вийшов перший ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 а він вийшов останній з квартири. Коли почали спускатися на перший поверх, зупинилися на площадці, бо у ОСОБА_3, який залишався у під'їзді, відбувалася розмова з двома чоловіками, які зайшли до під'їзду.

В той час ОСОБА_2 щось сказав, дістав пістолет та вистрілив, ОСОБА_2 бачив боковим зором, так як знаходився від ОСОБА_2 вище за інших на сходах, а ОСОБА_2 стояв на самій площадці першого поверху. При виході з під'їзду в під'їзді побачив двох чоловіків, один з них лежав, а інший стояв на колінах, слідів крові не було. Коли вийшли з під'їзду, він з ОСОБА_4 побігли, але ОСОБА_4 побіг далі по вулиці, а він раніше звернув до провулку (кишені), там стояв автомобіль таксі, в який він сів та поїхав до вулиці Кірова в місті Дніпро, де він знімав квартиру, після цього нікому не телефонував. На наступний день чи через день поїхали на полігон або в зону АТО, але чітко він не пам'ятає, перед виїздом до зони АТО доповіли старшому в державній адміністрації міста Дніпропетровська, що трапилася така ситуація. Допитували його в Ленінському районному відділі міліції м. Дніпропетровська вже в листопаді місяці того року та дізнався, що тоді загинула людина. Вину не визнає в частині застосування насильства.

Згодом визнав вину повністю в обсязі уточненого прокурором обвинувачення, щиро покаявся у скоєному та просив застосувати до нього акт амністії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів при вищезазначених обставинах не визнав, при цьому суду пояснив, що він до батальйону «Дніпро-1» потрапив 12.04.2014 року, з ОСОБА_2 познайомився 23-24.04.2015 року, коли вони відбували в Добропільський район Донецької області для охорони виборчих дільниць при виборах Президента України. 12.06.2014 року він був відряджений у місто Маріуполь для несення служби, його керівником був ОСОБА_2 так як він був командиром взводу. 24.07.2014 року вранці ОСОБА_2 йому сказав, що він їде з ним до міста Дніпро в складі групи, яка призначена для доставки сепаратиста. Приїхавши в місто Дніпро у складі групи був ОСОБА_2 як командир групи, та були ОСОБА_4, ОСОБА_5 та він, полоненого доставили до обласної державної адміністрації міста Дніпро, здали зброю, їм дали пару днів відпочинку і всі роз'їхалися по домівках.

26.07.2014 року до нього зателефонував ОСОБА_4 та сказав, що ОСОБА_2 збирає групу для обговорення питань о 22 годині біля «Слов'янського ринку», залізничного вокзалу в м. Дніпро. Підійшовши туди зустрів там ОСОБА_6 та стояв автомобіль марки «Фольксваген» темного кольору, в автомобілі вже сиділи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 В автомобілі розмовляли про службу про всякі ситуації та пили каву. Під час розмови ОСОБА_2 сказав, що у нього є проблема з квартирою, а саме казав, що він перед від'їздом в АТО купив квартиру та здав її, а потім дружина прийшла їх виселяти для того щоб продати квартиру, а там наркомани не впускають її та змінили замки. ОСОБА_2 попросив з цими людьми поїхати побалакати, також показував папку синього кольору нібито з документами на цю квартиру, на що всі погодилися допомогти ОСОБА_2 та поїхали на квартиру.

Приїхавши до будинку на вулиці Авіаційній вийшли з автомобіля: перший йшов ОСОБА_2 за ним всі інші, черговість не пам'ятає, оскільки було темно - перед входом у під'їзд жевріла одна лампочка, двері до під'їзду були не зачинені, а підперті цеглиною. Піднявшись на другий поверх почалися роздаватися звуки ударів як кувалдою по дверям, він почав казати, що може не треба так робити, такого не повинно бути, але ніхто його не послухав, потім він вирішив піти вниз. На першому поверсі були трошки відкриті двері до квартири, з яких виглядала жінка та питала, що вони тут роблять, пройшовши мимо жінки сказав, що він до цього не причетний.

На самому виході з під'їзду назустріч до нього увійшли два невідомих чоловіка, які почали питати, що він тут робить, на що він їм відповів, що гуляє та попросив проходу, але вони йому відмовили у дачі проходу з під'їзду, суперечка з цими чоловіками була близько хвилини. Почувши голос жінки з сьомої квартири обернувся та побачив, що спустився ОСОБА_2 та почав цій жіночці щось казати та показував якусь довідку та ОСОБА_2 казав, що міліція вже тут, побачив, що за ОСОБА_2 спустився ОСОБА_5 та інші хлопці. З загиблим ОСОБА_20 він стояв обличчям до обличчя, поряд з ОСОБА_20 пліч-о-пліч стояв ОСОБА_21, і в якийсь момент почув зачинення дверей і через декілька секунд пролунав постріл біля його голови, в результаті чого він закрив голову руками, пригнувся та присів, потім повернувшись в сторону площадки першого поверху побачив, як ОСОБА_2 стояв з пістолетом в руках, пістолет був направлений в бік загиблого та в сторону виходу, постріл був один, рикошету не чув, так як не знає, як він звучить з пістолету. Потім побачив, що один чоловік лежить, а інший сидів навприсядки з закритою головою, переступив через них, вибіг з під'їзду та побіг в сторону проспекту Петровського. Коли біг перед самим проспектом Петровського під'їхав автомобіль і його затягнули в автомобіль, це був автомобіль ОСОБА_2, затягнув його мабуть ОСОБА_5, зупинили автомобіль в якихось чагарниках в районі Краснопілля, за кермом автомобіля був ОСОБА_2 в автомобілі також був ОСОБА_5, після того як зупинилися він відчинив двері та вийшов на Криворізькій трасі в районі заправки «ОККО» або «ВОГ» та викликав таксі, потім потрапив додому. Наступного дня лише усе усвідомив, що трапилося.

28.07.2014 року вийшов на роботу, після того був на полігоні та в зоні АТО, ОСОБА_2 більше не бачив, про загибель людини дізнався тільки коли його допитували. Коли приїхали на місце, був одягнутий в камуфляж «дубок», у нього була також кепка, берці, балаклави у нього не було, інші обвинувачені окрім ОСОБА_2 були одягнуті в таку саму форму, але у них були балаклави, ОСОБА_2 був одягнутий у цивільний одяг. Тілесні ушкодження при виході з під'їзду нікому не наносив і не бачив щоб хтось наносив, оскільки вибіг перший. Номер телефону постійно був і є НОМЕР_5. Просив його виправдати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона виховувала дітей одна, оскільки залишилася вдовою, її син загинув героєм. Син мешкав окремо від неї, останній раз бачила ОСОБА_20 26.07.2014 року о 15 год. 30 хв., а на ранок їй зателефонувала невістка та повідомила, що син загинув. Також повідомила, що була на утриманні сина, цивільний позов, заявлений до обвинуваченого ОСОБА_2, підтримує в повному обсязі. Просила призначити ОСОБА_2 якнайсуворіше покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що 26.07.2014 року повернулась додому в АДРЕСА_20 близько 20 години. Близько 22 години того ж дня вона вийшла на вулицю, зібрала шланги після поливу квітів. О 22 год. 30 хв. приїхав її брат ОСОБА_21, посиділи в дворі за столом, за столом були ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_31 та вона. В той час, коли сиділи за столом, її брат з чоловіком випили небагато пива, вона також випила одну пляшку пива ємкістю 0,5 літра. Коли почали заходити додому, почули якийсь гуркіт з сусіднього під'їзду, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 побігли в під'їзд, потім ОСОБА_20 прибіг до неї та сказав все знімати на відео з телефону та сфотографувати номерний знак автомобіля, який стояв біля сусіднього під'їзду і її чоловік знову побіг до під'їзду. Коли вона фотографувала номерний знак автомобіля, вийшли люди та один із них вибив у неї з рук телефон та сказав лежати, даних осіб вона в обличчя не бачила, а бачила лише берці та чула крики ОСОБА_23 про допомогу, марку автомобіля не пам'ятає, пам'ятає лише, що автомобіль був темного кольору. Після того, як автомобіль поїхав, вона підійшла до того під'їзду, і їй відчинила двері ОСОБА_31, в під'їзді побачила ОСОБА_21, який сидів навприсядки, та свого чоловіка ОСОБА_20, який лежав на підлозі на спині головою до виходу та було багато крові. Цивільний позов, заявлений до обвинуваченого ОСОБА_2, підтримує в повному обсязі. Просила призначити ОСОБА_2 якнайсуворіше покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що 06.07.2014 року прийшов ОСОБА_2 в квартиру з двома чоловіками та сказав, що буде робити ремонт в кімнаті, побачила, що їх холодильник не на місці, лінолеум порваний, зробила зауваження ОСОБА_2, а він вдарив її в обличчя, ще розбив унітаз, зламав замок на вхідних дверях та пішов. Коли вони вставили новий замок у вхідні двері, ОСОБА_2 чи його дружина не приходили та новий ключ не просили.

26.07.2014 року після 22 години вона почула гуркіт біля дверей квартири. В двері перед тим ніхто не постукав, а зразу почали вибивати. В той час, коли вибивали двері, вона відкрила вікно та почала кричати про допомогу, майже зразу вибили вхідні двері до квартири. Після того, як вибили вхідні двері, до її кімнати зайшов чоловік у камуфляжній формі та наказав лягти, після того як вона лягла на підлогу, у кімнату зайшов ОСОБА_2, потім десь через хвилину ОСОБА_2 сказав уходимо, і всі невідомі люди вийшли з квартири. Приблизно через хвилину у під'їзді почула голос ОСОБА_2, який із застосуванням нецензурної лайки голосно вимагав дати дорогу, та відразу пролунав один постріл, потім до неї в кімнату зайшла донька, допомогла підвестись їй з підлоги. Вийшовши через деякий час у під'їзд, побачили, що лежить ОСОБА_20 і все було в крові. Також повідомила, що потім побачила слід від кулі на стіні під'їзду розміром в десяти копійчану монету. Цивільний позов підтримала в повному обсязі. Просила призначити ОСОБА_2 максимальне покарання, стосовно інших обвинувачених - на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 пояснила, що з ОСОБА_2 познайомилася, коли її колишній зять прийшов з ним та дільничним та сказав, що ця кімната тепер належить ОСОБА_2 та попросили їх не перешкоджати ОСОБА_2 у доступі до даної кімнати. 26.07.2014 року близько 22 год. 30 хв. вона вже збиралася лягати спати, коли почула якийсь шурхіт біля дверей, коли вона підійшла до вхідних дверей та подивилася у дверний «глазок», оскільки на другому поверсі в під'їзді не було світла, то побачила лише чотири силуети, та що хтось світив ліхтариком та почула гуркіт вибивання вхідних дверей. Перед тим в двері ніхто не стукав, а майже зразу почали вибивати.

Коли двері вибили, в квартиру зайшли люди в камуфляжній формі, в її кімнату зайшов чоловік у військовій формі в берцях та в «балаклаві», з цим чоловіком зайшов ОСОБА_2, який вихватив у неї телефон та поламав його, оскільки з нього вона намагалася викликати міліцію, коли вони зайшли в її кімнату, то сказали «всім лягти, працює міліція», чоловік у балаклаві взяв її за руку та поклав на підлогу. ОСОБА_2 сказав чоловіку у балаклаві перевірити іншу кімнату де була її дитина, якій на той момент було три роки. Коли вона лежала на підлозі, ОСОБА_2 підійшов до неї та почав казати, щоб вони не заважали ріелтору займатися продажем його кімнати, вдарив по голові та наступив своєю ногою їй на шию, в результаті чого у неї утворився струс мозку та гематоми. Потім ОСОБА_2 вийшов з кімнати і через хвилину повернувся та сказав: «всі уходимо». Коли вони вийшли, вона підвелася та пішла до кімнати матері допомогти їй підвестись. А потім почула крик із застосуванням лайливої лексики та вимогою дати дорогу, та відразу пролунав один постріл. Виглянувши у вікно побачила, що ОСОБА_2 з якимось чоловіком у камуфляжній формі та в балаклаві ззовні намагається відкрити вхідні двері під'їзду, а інші два чоловіка кричали «може тобі дати драбину» та «стрибай».

Почувши крики та плач у під'їзді, вийшла в під'їзд побачила ОСОБА_9 та ОСОБА_20, який лежав на підлозі, і з його голови бігла кров, потім викликали міліцію. Також повідомила, що коли вона виглядала з вікна, біля будинку стояв автомобіль марки «Фольксваген» темно-синього або чорного кольору.

Цивільний позов підтримала в повному обсязі. Просила призначити ОСОБА_2 максимальне покарання, стосовно інших обвинувачених - на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що в середині літа 2014 року йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що ОСОБА_2 ховається в будинку в селищі Краснопілля та погрожує життю та здоров'ю працівникам міліції та людям. Прибувши на місце, стали вести переговори з ОСОБА_2, він сидів у кімнаті на стільці та тримав гранати РГД-5 та РГО, загроза від ОСОБА_2 була реальною. Переговори з обвинуваченим велися протягом 2-3 годин, гранати у нього в руках були бойові. Під час переговорів з ОСОБА_2 він підходив до нього і максимум він до нього підійшов на відстань двох метрів та умовив ОСОБА_2 здатися. Потім ОСОБА_2 вийшов на вулицю з двома гранатами, ще у нього були гранати у кишенях. Під час затримання ОСОБА_2 не бачив ніяких дозвільних документів, при його затриманні керувався Законом України «Про міліцію». ОСОБА_2 затримали вже вночі та доставили його до Ленінського райвідділу міліції. Подав до суду письмову заяву, в якій просив у подальшому розглядати кримінальне провадження без його участі, щодо визначення вини та призначення покарання поклався на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що в липні 2014 року він виїжджав на місце вбивства ОСОБА_20, яке трапилося в районі проспекту Петровського, проводив опитування мешканців. У нього була інформація, що в момент вбивства ОСОБА_20 був один постріл, особу потенційного підозрюваного ОСОБА_2 встановили в той же день. Затримували ОСОБА_2 в селищі Краснопілля м. Дніпропетровська, точної адреси він не пам'ятає. Під час затримання підозрюваного були співробітники спецпідрозділу «Беркут», ОСОБА_32, ОСОБА_33. На той час ОСОБА_12 займав посаду начальника розшуку Ленінського райвідділу міліції. Вони поїхали на затримання ОСОБА_2 в кінці липня - на початку серпня 2014 року в другій половині дня. Прибувши на місце, зі слів працівників спецпідрозділу «Беркут» він дізнався, що ОСОБА_2 погрожує підірвати себе та будинок гранатами. Під час проведення переговорів з підозрюваним він з ним познайомився та почав знаходити спільну мову та входив йому в довіру, встановив з ним психологічний контакт, потім підійшов ОСОБА_13 та перемовини продовжувалися. Ближче до вечора ОСОБА_2 дозволив їм зайти у будинок. Зайшов до будинку та побачив, що ОСОБА_2 в руках тримав дві гранати, під час переговорів потім підозрюваний здав дві гранати та поїхали з ним на одній машині до Ленінського районного відділу міліції. Також повідомив, що коли вони з ОСОБА_13 ще не зайшли в будинок, в якому перебував підозрюваний, ОСОБА_2 кричав, щоб не підходили до будинку, бо він все підірве, дані обставини погрожували життю правоохоронців та людей, що жили навколо.

Подав до суду письмову заяву, в якій просив у подальшому розглядати кримінальне провадження без його участі, щодо визначення вини та призначення покарання поклався на розсуд суду.

Окрім показів потерпілих, вина обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджуються показами свідків даних в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що у липні 2014 року близько 23 години вона побачила як під'їхав автомобіль під їх під'їзд на вулицю Авіаційна 2 в місті Дніпро. Через деякий час вона зі своїм чоловіком почула гуркіт вибивання дверей в квартирі, яка знаходиться під їхньою квартирою, також почула гуркіт у квартирі та крики про допомогу жіночим голосом, потім пролунав один постріл. Викликавши міліцію, та дивлячись у вікно побачила, що 4-5 чоловіків в темній формі в масках вибігли з під'їзду.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що влітку 2014 року ввечері він приїхав з роботи напідпитку, оскільки у нього був день народження, сидів у дворі по вул. Авіаційній в м. Дніпро за столом з ОСОБА_20, ОСОБА_9, та ОСОБА_31 пили пиво, почули гуркіт у сусідньому під'їзді. З ОСОБА_20 побігли до під'їзду, в під'їзді спілкувався з чоловіком, хотіли пройти наверх, а він їх не пропускав, хто стріляв не пам'ятає, не пам'ятає, щоб його били, але ребро після цього було зламане. Підтверджує ті покази, які давав на досудовому слідстві в 2014 році та оглянутий судом з ним слідчий експеримент.

Також пояснив, що має поганий зір і зазвичай носить окуляри, але оскільки в той день вживав алкогольні напої, зняв окуляри, щоб їх не загубити, що траплялося з ним раніше. Внаслідок цього події в під'їзді чітко не бачив і у теперішній час не пам'ятає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що 26 липня 2014 року ввечері вона перебувала біля свого будинку, сиділа за столом у дворі, розмовляла з ОСОБА_20, при цьому також була присутня ОСОБА_9, трохи пізніше приїхав брат ОСОБА_9 - ОСОБА_21, вони сиділи у дворі розмовляли та пили пиво, за весь вечір пива було випито небагато, ОСОБА_21 приїхав до них вже напідпитку. Під час того, коли сиділи у дворі, почули гучний гуркіт, вибивання дверей та крик людини з сусіднього будинку про допомогу, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 пішли до під'їзду, приблизно хвилин через 10 ОСОБА_20 повернувся та сказав ОСОБА_9 знімати все на телефон, сфотографувати номера автомобіля і побіг знову до під'їзду. ОСОБА_9 пішла до автомобіля, а вона відразу за ОСОБА_20 хвилини через дві пішла за ним до під'їзду.

Коли вона піднімалася по сходам до входу в під'їзд, з середини під'їзду вибіг чоловік, одягнутий в цивільний одяг, направив на неї пістолет та сказав «з дороги!». За ним вибігли ще три чоловіка, одягнуті в комуфляжну форму з балаклавами на голові. Чоловік, який направив на неї пістолет, був без балаклави, після того як вони вибігли з під'їзду, вона зайшла в під'їзд та зачинила за собою двері. В під'їзді вона побачила, що ОСОБА_20 лежить на підлозі на спині головою догори, хрипів і у нього було тремтіння кінцівок. ОСОБА_21 в той час сидів біля нього навприсядки та тримався за голову. Потім у двері під'їзду постукала ОСОБА_9 і вона їй відкрила, потім чоловік ОСОБА_31 викликав «швидку».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що 26.07.2014 року ввечері за місцем свого мешкання по АДРЕСА_10, почула гуркіт вибивання сусідських дверей, відчинивши свої двері крикнула, що там коїться та повідомила, що викличе міліцію, і почула у відповідь, що міліція вже тут. Відкривши другий раз двері, побачила внизу при вході ОСОБА_21 та ОСОБА_20, вони теж питали, що тут коїться, потім побачила чоловіка у військовій формі та побачила, як чоловік лисуватий у цивільній світлій одежі збігає з другого поверху. Закривши двері та почавши викликати міліцію почула крики, відкривши двері побачила, як ОСОБА_9 схилилася над ОСОБА_20 В той день у під'їзді на першому поверсі горіла лампочка, двері в під'їзд на ніч зачиняються, ніхто їй посвідчення працівника міліції не показував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 суду пояснив, що він, працюючи в Ленінському районному відділі міліції м. Дніпропетровська, в кінці липня 2014 року виїжджав на вбивство, яке трапилося в районі проспекту Петровського по вулиці Авіаційній в м. Дніпропетровську. На виїзді було виявлено, що вбито ОСОБА_20, також з показів сусідів було встановлено, що до даної події причетний ОСОБА_2 Через деякий час надійшла оперативна інформація, що ОСОБА_2 переховується в селищі Краснопілля, точної вулиці будинку де він переховується, не пам'ятає. Коли приїхали затримувати підозрюваного ОСОБА_2, першими до будинку, де він перебував, зайшли працівники спецпідрозділу «Беркут», але вибігли з будинку зі словами: «у нього гранати». З підозрюваним потім вели переговори ОСОБА_12 та ОСОБА_13, після довгих переговорів з ОСОБА_2, останній здався. Також повідомив, що при затриманні ОСОБА_2 особисто йому не погрожував, після затримання в будинку знайшли бойові гранати.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснив, що він, працюючи в Ленінському районному відділі міліції м. Дніпропетровська, у липні місяці 2014 року виїжджав на вбивство, яке трапилося в районі проспекту Петровського по вулиці Авіаційній в м. Дніпропетровську. Під час виїзду було виявлено, що вбито ОСОБА_20, проводилося опитування всіх сусідів та очевидців, під час опитування було встановлено, що до даної події причетний ОСОБА_2 На початку серпня 2014 року надійшла оперативна інформація, що ОСОБА_2 переховується в селищі Краснопілля. Коли приїхали затримувати підозрюваного ОСОБА_2, першими до будинку, де він перебував, зайшли працівники спецпідрозділу «Беркут», але вибігли з будинку зі словами: «у нього гранати». З підозрюваним потім вели переговори ОСОБА_12 та ОСОБА_13, після довгих переговорів з ОСОБА_2, останній здався, з будинку винесли гранати.

Свідок ОСОБА_61 суду пояснив, що він в 2014 році займав посаду в.о. начальника слідчого відділу Ленінського районного відділу міліції м.Дніпропетровська. В кінці липня 2014 року був викликаний в район проспекту Петровського на вулицю Авіаційну в м. Дніпропетровську. Приїхавши на місце, було виявлено, що вбито ОСОБА_20, також з показів сусідів було встановлено, що до даної події причетний ОСОБА_2 Через деякий час надійшла інформація, що ОСОБА_2 переховується в селищі Краснопілля. Приїхали затримувати ОСОБА_2 вчотирьох, проте ОСОБА_2 перешкоджав слідчим діям, внаслідок чого були викликані силові спецпідрозділи. Переговори з підозрюваним проводилися оперативними співробітниками дуже довго, було оточено весь район. Йому особисто ОСОБА_2 не погрожував, до будинку він, ОСОБА_36, не заходив при затриманні ОСОБА_2, оскільки внаслідок небезпечності підозрюваного спецпризначенці інших співробітників не пускали. ОСОБА_2 був доставлений до Ленінського райвідділу міліції, з будинку вилучені гранати.

Також судом були допитані свідки захисту.

Свідок ОСОБА_37 суду пояснила, що вона зі своїм чоловіком ОСОБА_2 в кінці 2013 року купили кімнату за адресою: АДРЕСА_11, почали робити там ремонт. ОСОБА_11 перешкоджали їм продати квартиру. 23 липня 2014 року її чоловік ОСОБА_2 звільнився з АТО, 26 липня 2014 року ввечері чоловік подзвонив їй та повідомив, що у нього був конфлікт з сусідами на вулиці Авіаційній, також повідомив, що автомобіль залишить на стоянці. 28 липня 2014 року приїхавла забирати автомобіль чоловіка зі стоянки, але біля автомобіля вже була міліція. Автомобіль чоловіка оглядали, в будинку проводився обшук, в результаті обшуку було вилучено рушницю «Сайга».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_2 знає по роботі у «ПриватБанку», оскільки він теж там працював. 03 серпня 2014 року до нього зателефонував ОСОБА_2 та запропонував свої послуги в установці пластикових вікон, на що останній погодився та передав ключі ОСОБА_2 від будинку, який знаходиться по вул. Новоукраїнській. 04 серпня 2014 року до нього зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що вікно поставив, ОСОБА_2 приїхав до нього в будинок з інструментом та ноутбуком, ніяких гранат та пістолетів у нього не було. 05 серпня 2014 року приїхавши додому побачив, що вся вулиця оточена працівниками міліції, на його запитання працівник міліції сказав, що затримують злочинця, в процесі розмови з міліціонером дізнався, що злочинець перебуває у його будинку. Самого затримання він не бачив, і не бачив, як виводили ОСОБА_2, після того як ОСОБА_2 затримали, його завели до будинку та заставили підписати протокол затримання та сказали чекати обшук.

Наступного дня о 10 год. 00 хв. приїхали працівники міліції з двома понятими, та провели обшук, під час обшуку нічого в будинку, а саме гранат чи пістолетів виявлено не було, протокол обшуку та затримання підписував, не прочитавши його перед цим.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що ОСОБА_2 знає по службі, в кінці літа 2014 року ОСОБА_2 зателефонував до нього та попросив його приїхати до Краснопілля, приїхавши до Краснопілля десь за годину, побачив, що на вулиці Новоукраїнська стоїть автомобіль зі спеціальним маркуванням. Зайшовши до будинку, де перебував ОСОБА_2 та ще дві особи в штатському, поговорив з ОСОБА_2 та вийшов з ним, сіли до його автомобіля «БМВ» та поїхали до Ленінського районного відділу міліції, коли їхали до райвідділу їх супроводжували два автомобіля міліції. З будинку, коли виходив ОСОБА_2, він взяв з собою лише спортивну сумку, в будинку ОСОБА_2 вів себе спокійно, гранат при ньому ніяких не було і він нікому не погрожував. До Ленінського районного відділу міліції ОСОБА_2 заходив без кайданок з сумкою, яка потім лишилася там, у Ленінському районному відділі міліції. Начальник відділу розшуку ОСОБА_35 казав ОСОБА_2, що він у всьому розбереться і знає, що той не винен. У відділі міліції з ОСОБА_2 був близько однієї години, у відділі ОСОБА_2. брав вину у вбивстві на себе та нікого не видавав. Через кілька днів після затримання ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_5, який повідомив йому, що він стріляв у потерпілого, але допомагати та ні в чому зізнаватися не буде.

Також судом був допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 (понятий), який суду пояснив, що роки 3-4 тому, в кінці літа на зупинці у Краснопіллі до нього підійшли співробітники міліції та попросили побути понятим, бачив як з будинку виводили особу, предмети які саме у обвинуваченого ОСОБА_2 були вилучені, він не бачив, але бачив потім, що виносили 2-3 гранати РГД, затримання проходило дуже довго, гранати були опечатані та він розписався на бірці пакету.

Крім того судом були допитані судові експерти.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_40 суду пояснив, що свій висновок підтримує в повному обсязі. Ним досліджені механізм утворення пошкодження у стіні, який вказує на розташування особи зі зброєю в момент пострілу на площадці першого поверху. Куля виконана зі сталевої оболонки, деформована не сильно.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_41 суду пояснила, що складений свій висновок підтримує, також повідомила, що нею була оглянута ОСОБА_11 після нанесення їй тілесних ушкоджень. Предмет, яким ОСОБА_11 були спричиненні тілесні ушкодження, нею не досліджувався. За медичною документацією у ОСОБА_11 було встановлено струс головного мозку.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 суду пояснив, що складений висновок підтримує. При дослідженні крові ОСОБА_20 не було виявлено в крові спирту, в медичній карті вказано, що кров на аналіз бралась, але висновку немає. На момент потрапляння ОСОБА_20 до стаціонару йому було надано медичну допомогу, хірургічне втручання до черепно-мозкової частини тіла. Синці, які утворилися у померлого ОСОБА_20, є наслідком пошкодження черепу. Медична допомога, яка була надана ОСОБА_20, сприяла усуненню факторів порохових газів.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_42 суду пояснила, що вона проводила імунологічну експертизу, при вирішенні експертизи їй були поставлені такі питання: чи маються на кулі вилученої 27.07.2014 року у ході огляду місця події кров людини, якщо так то яка її групова належність та чи може дана кров належати ОСОБА_20 Маючи на увазі поставлені питання слідчого використовувала доказові методи, які підтверджують або спростовують наявність крові людини на даному предметі. На наданому предметі на дослідження крові людини виявлено не було, а отже на поставлені інші питання не було надано відповіді. На даному предметі було виявлена речовина блакитного кольору та червоного кольору, після закінчення експертизи слідчому направлено було тільки куля, змиви не були направлені слідчому. Зроблений свій висновок підтримує в повному обсязі.

Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України, щодо допитаних свідків в ході судового розгляду встановлено не було.Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України, стороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, як про те вказував захист під час судового розгляду, надано не було.

Крім цього, суд не може прийняти доводи сторони захисту щодо суттєвих розбіжностей в показах обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, свідків сторони обвинувачення, оскільки на думку суду дані розбіжності суттєвими не є, та ніяким чином не впливають на правильне вирішення даної справи, а є лише наслідком суб'єктивного сприйняття та передачі обвинуваченими та свідками отриманої інформації, та звичайно не можна залишити поза увагою великий проміжок часу, який сплив від дати події 26.07.2014 року та допиту останніх в суді 2017-2018 роках.

Крім вищезазначених показів допитаних судом потерпілих, свідків та експертів, винність обвинувачених у скоєнні інкримінованих їм злочинів, також знайшла своє підтвердження в досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, а саме.

З протоколу огляду місця події з фото таблицею до нього, проведеного 27.07.2014 року встановлено: об'єктом огляду є під'їзд будинку АДРЕСА_1. Вхід в під'їзд здійснюється через металеві двері, з внутрішньої сторони обшитої дерев'яною фанерою. Двері під'їзду мають накладний замок. В районі замка двері метал відігнутий та має пошкодження у вигляді подряпин і віддертої фарби. Перед вхідними дверями під'їзду є сходи з 11 сходинками, 4 і 5 сходинка знизу відсутні і замість них мається отвір з арматурою з правої сторони. Під стіною є сходи, що ведуть до підвалу. З лівої сторони від входу на стіні розташовані близько 1 метру від дверей на висоті близько 120 см. п'ять поштових ящиків. На бетонній підлозі на відстані близько 80 см. від вхідної двері в під'їзд з лівої сторони є пляма бурого кольору овальної форми розміром близько 50х80 см. Далі по ходу руху в під'їзд є три сходини провідні до гори на площадці з лівої сторони знаходиться коричневі двері квартири №7, з правої сторони знаходяться дерев'яні коричневі двері квартири №8, з лівої сторони від вхідної двері в під'їзд на відстані 30 см від двері и на висоті близько 120 см. є воронка діаметром 30 мм, від квартири № 8 до гори ведуть сходи з 10 сходинок провідні на проміжну площадку між поверхами. На проміжній площадці є вікно з розмірами 1х2,5 метра, яке виходить на вулицю, від проміжної площадки на другий поверх ведуть сходи з 10 сходинок. З лівої сторони площадки другого поверху знаходяться двері кв. №9, а з правої сторони двері кв. № 10, під якою знаходяться дерев'яні друзки. З місця огляду вилучено: 1) марлевий тампон з РБК з плями, розташованої біля вхідної двері в під'їзд; 2) металевий предмет циліндричної форми, упакований в спец пакет №1515280, предмет знаходиться на другій сходинці сходів перед квартирою № 7; 3) гільза калібру 9 мм зі слідами РБК, яка була розташована під дверима квартири № 8, запакована в спец пакет №1515282 (том № 1, а.п. 21 -39).

Протоколом огляду місця події, проведеного 27.07.2014 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1, проведено огляд 3-кімнатної квартири, розташованої в 2 під'їзді 3-х під'їзного будинку на другому поверсі. Вхід в квартиру здійснюється через майданчик зі сходами праворуч через дерев'яні двері, обшиті чорним шкірзамінником, обладнану двома замками, які пошкоджені разом з дверима, на підлозі є фрагменти двері та замку. За дверима знаходиться коридор, зліва через дерев'яні двері розташований вхід до туалету, далі зліва розташована тумбочка та гардеробна вішалка з ванної вхід через заставлені дерев'яні двері в кухню, прямо через дерев'яні двері вхід в кімнату, по правій стороні на підлозі лежать речі, далі є вхід через дерев'яні двері в кімнату № 2, двері пошкоджено замок вибитий, на підлозі є щепки і фрагменти замка, по правій стороні розташований вхід в кімнату № 3 через дерев'яні двері. В кімнаті №3 в правому дальньому кутку знаходиться табуретка. В кімнаті зліва розташований диван, шафа, прямо від них розташована тумбочка, табуретки, праворуч від шафи буфетний стіл та телевізор, в кімнаті № 3 зліва розташований диван, від входу в кімнату праворуч розташований невеликий стіл. Більше видимих змін та пошкоджень при огляді виявлено не було. (том №1, а.п.40).

Довідкою № 1007 надана Комунальним закладом «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова» 27.07.2017 року, підтверджено, що ОСОБА_20 поступив до приймально-діагнастичного відділення з діагнозом: проникаюче вогнепальне поранення голови. Забій головного мозку. Осколковий перелом лобної, тім'яної, скроневої кістки праворуч, перелом 2-3 ребра зліва, кома 2 ст. (том №1, а.п. 42).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1349, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської області, смерть ОСОБА_20 настала ІНФОРМАЦІЯ_21 внаслідок набряку головного мозку, ушкодження головного мозку, перелому склепіння черепу, вогнепального поранення голови. Напад з використанням ручної вогнепальної зброї з метою вбивства чи нанесення ушкодження (том № 1, а.п. 50).

У протоколі огляду трупа з фототаблицею, який проведено 27.07.2017 року, розпочатого о 20 год. 40 хв. закінчено о 20 год. 55 хв. за участю понятих ОСОБА_44, ОСОБА_45, зазначено, що труп ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_11, який знаходиться у автомобілі швидкої допомоги за адресою м. Дніпропетровськ вул. Шевченко 7, розташовано обличчям догори, лежачі на спині, верхні кінцівки зв'язані та лежать на передній черевній порожнині, нижні кінцівки видовжені вздовж осі тіла. Голова перебинтована, на правому оці синець темно-червоного кольору (том № 1, а.п. 70-74).

З протоколу обшуку з фототаблицею до нього, проведеного 28.07.2014 року в період з 16 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв., за участю понятих ОСОБА_46, ОСОБА_47, встановлено, що об'єктом обшуку був автомобіль НОМЕР_6 чорного кольору. Під час проведення обшуку вилучено з речового ящику блокнот, який упакований в спецпакет № 1515341. Вилучено довідку, видану рядовому міліції ОСОБА_2, упаковано в спецпакет. Також вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на прізвище ОСОБА_2 і ключі від даного автомобіля в чорному пластиковому корпусі (том №2, а.п. 12-20).

Протоколом обшуку з фототаблицею до нього, проведеного 28.07.2014 року в період з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., за участю експерта ОСОБА_48, понятих ОСОБА_46, ОСОБА_47, під час якого за місцем проживання ОСОБА_2, АДРЕСА_12 в ході обшуку виявлено: в спальній кімнаті чорну сумку «Футляр», в якій знаходиться мисливська рушниця «Сайга 410-К» НОМЕР_7, патрони до неї (Пакет №1). У ванній кімнаті штани чоловічі х/б, камуфляжні зеленого кольору (том №2, а.п. 30-40).

З протоколу обшуку, проведеного 05.08.2014 року в період часу з 17 год. 00 хв. до 23 год. 50 хв., за участю експерта (спеціаліста) ОСОБА_49, понятих ОСОБА_50, ОСОБА_39, встановлено, що об'єктом обшуку є будинок АДРЕСА_13, у ході проведеного обшуку виявлено: громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_13, який з переховується у жилому будинку. При обшуку ОСОБА_2 погрожував підірвати себе та інших учасників гранатами, але згодом після тривалих перемовин ОСОБА_2 віддав гранати експертам та здався ОВС. В результаті обшуку було вилучено гранати та запали до них, а також мобільний телефон «Nokia Х2» імеі НОМЕР_8 та НОМЕР_9 без сім карток; мобільний телефон «Samsung» імеі НОМЕР_10 без сім картки (том №2, а.п. 70-72).

Висновком експерта № 1349/231-Е від 20 серпня 2014 року судової медичноъ експертизи відповідно до якої: на підставі даних судово-медичної документації по факту смерті гр. ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_14, враховуючи поставлені на розв'язання експертизи питання, відомі обставини справи, прийшов до наступних висновків: смерть його наступила від вогнепального кульового наскрізного поранення голови: перелому кісток склепіння черепа, крововиливів під м'які оболонки головного мозку; забою та ушкодження головного мозку і ускладнилися набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними судово-гістологічного дослідження. Згідно наданої медичної документації (медична карта № Э 4505 стаціонарного хворого КЗ «Дніпропетровської обласної лікарні» ім. І.І. Мечникова) смерть потерпілого констатована лікарями медичного закладу о 08-49, 27.07.2014 року. При експертизі трупу виявлено: в лобній ділянці, праворуч, рану лінійної форми, яка ушита 3-ма хірургічними швами. В тім'яній ділянці, ліворуч, рана яка ушита 1-м хірургічним швом шовковими нитками білого кольору. На поверхні та нижній повіках правого ока синець. В лобній ділянці, праворуч, в товщі кісток склепіння черепу розташований дірчастий перелом. Від країв вище зазначеного перелому в товщі кісток склепіння черепа та правої півкулі розташований раньовий канал спереду назад, дещо направо, незначно зверху-вниз, який сполучається з краями дірчастого перелому у проекції тім'яного бугра праворуч; довжиною близько 15,5 см, по ходу якого тканина головного мозку зруйнована, безструктурна, зів'яла. Інфільтруючий розповсюджений крововилив у м'яких покровних тканинах голови правої лобно-тім'яно-скроневої ділянки, з вираженим набряком їх та ексудативною запальною реакцією. Розповсюджений крововилив під м'якими мозковими оболонками. Розповсюджений, внутрішньо мозковий крововилив, забій речовини головного мозку відповідно до раньового каналу. Набряк мозку, з чисельними перифокальними навколо судинними внутрішньо мозковими крововиливами.

Виявлені при експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті, у своїй сукупності розподіленню не підлягають і відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню. Згідно судово-медико-криміналістичного дослідження кісток склепіння черепу, вищеописані тілесні ушкодження заподіяні поодиноким компактним снарядом, який володів високою кінетичною енергією і пробивною дією, при пострілі з вогнепальної ручної зброї, в напрямку: спереду - назад, дещо зліва направо, майже горизонтально (при звичному положенні людини - стоячи вертикально), з локалізацією вхідного та вихідного отворів на вершинах правого лобного та правого тім'яного пагорбів, відповідно. Багатоосколкове руйнування в правих бокових відділах черепа, розташоване переважно в проміжку поміж вогнепальними отворами, є наслідком гідродинамічного ефекту, що виникли від високошвидкісного впливу снаряда на речовину головного мозку.

Виявлені при експертизі тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення голови: перелому кісток склепіння черепа, крововиливів під м'які оболонки головного мозку; забою та ушкодження головного мозку, які ускладнилися набряком головного мозку, знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аліловий спирти. Судово-токсикологічне дослідження крові та внутрішніх органів на наявність наркотичних речовин не проводилося, так як на момент дослідження трупа в морзі дане питання слідчим не ставилося (том № 3 а.п. 169-171).

Висновок експерта № 1349 від 20 серпня 2014 року судової експертизи, відповідно до якої: на підставі даних судово-медичної експертизи по факту смерті гр. ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_14 наступила від вогнепального кульового наскрізного поранення голови: перелому кісток склепіння черепа, крововиливів під м'які оболонки головного мозку; забій та ушкодження головного мозку і ускладнилися набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними судово-гістологічного дослідження. Виявленні при дослідженні трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті, у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня. Згідно даних судово-медико-криміналістичного дослідження кісток склепіння черепу, вищеописані тілесні ушкодження заподіяні поодиноким компактним снарядом, який володів високою кінетичною енергією і пробивною дією, при пострілі з вогнепальної ручної зброї. В напрямку: спереду-назад, дещо зліва направо, майже горизонтально (при звичному положенні людини - стоячи вертикально), з локалізацією вхідного та вихідного отворів на вершинах правого лобного та правого тім'яного пагорбів, відповідно. Багатоосколкове руйнування в правих бокових відділах черепа, розташоване переважно в проміжку поміж вогнепальними отворами, є наслідком гідродинамічного ефекту, що виник від високошвидкісного впливу снаряда на речовину головного мозку (том № 3, а.п. 172-175).

Висновок експерта № 70/07-514 від 16 вересня 2014 року судової балістичної експертизи, відповідно до якої надана на дослідження гільза, вилучена в ході огляду місця події 27.07.2014 року, за адресою: АДРЕСА_14, являється складовою частиною 9 мм пістолетного патрону до пістолету ПМ (АПС). Дані патрони призначені для стрільби з пістолетів Макарова та Стечкина. Надана на дослідження гільза стріляна з самозарядної зброї калібру 9 мм. (ПМ), а саме пістолету Макарова (ПМ) або пістолету виготовленого на базі пістолета Макарова, інформація про слідоутворення частин якого у НДЕКЦ в Дніпропетровській області відсутня (том № 3, а.п. 182-184).

З висновку експерта № 70/26-135 від 22 серпня 2014 року судової вибухотехнічної експертизи встановлено, що надані на дослідження предмети, а саме 4 гранати РГД-5 та граната РГН, вилучені у гр. ОСОБА_29, придатні для здійснення вибуху. Предмети надані на дослідження, вилучені у гр. ОСОБА_29, є: чотирма спорядженими корпусами ручних осколкових, наступальних гранат РГД-5 промислового виготовлення, які відносяться до категорії вибухових речовин, та спорядженим корпусом осколкової, наступальної гранати РГН промислового виготовлення, яка відноситься до категорії вибухових речовин, а також чотирма запалами типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, які відносяться до категорії боєприпасів,та запалом типу УЗД, промислового виготовлення, який відноситься до категорії боєприпасів. Предмети безперешкодно з'єднуються між собою і таким чином утворюють собою чотири ручних осколкових, наступальних гранат РГД-5, та ручну осколкову, наступальну гранату РГН, які придатні для здійснення вибуху та відносяться до категорії боєприпасів (том № 3, а.п. 216-227).

Згідно висновку експерта № 731 від 06 серпня 2014 року судової експертизи відповідно до якої кров трупа ОСОБА_20 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. З урахуванням групової належності крові потерпілого ОСОБА_20 не виключається можливість походження у вилученому на марлю сліді від нього, оскільки антигени А і Н, які виявлені у вилученому сліді, властиві його крові (том № 3, а.п. 232-234).

Висновком експерта № 52 від 13 січня 2015 року судової експертизи, відповідно до якої в цитологічних препаратах із об'єкту №1 на кулі та ниточках марлі зі згортку з написом «1272 об. 1» виявлені дві епітеліальні клітини з ядрами. Статева та видова належність виявлених епітеліальних клітин не визначена через їх недостатню кількість. Групова належність клітин не визначалась, оскільки відома їх належність не встановлена. Висловитись про можливість походження виявлених епітеліальних клітин від будь-якої особи не представляється можливим, оскільки видова та статева їх належність не визначена (том № 3, а.п. 268-270).

З протоколу огляду місця події зі схемою до нього, який проведено 17.12.2014 року, розпочатого о 14 год. 20 хв. закінчено о 15 год. 40 хв. за участю експерта ОСОБА_40, встановлено, що за допомогою лазерного дальноміра виміряні наступні відстані усередині під'їзду: відстань від просвіту дверей до лівої від входу стіни під'їзду (ширина стіни, у якій виявлено кульове пошкодження) на висоті вказаного пошкодження - 0,35 метра; дверний просвіт вхідних дверей під'їзду по внутрішньому просвіту - 1,23 метра; висота дверного просвіту вхідних дверей під'їзду по внутрішньому просвіту від підлоги - 2,06 метра; відстань від приблизної візуально встановленої середини вказаного кульового пошкодження до лівої від входу стіни під'їзду - 0,24 метра; відстань від приблизної візуально встановленої середини вказаного кульового пошкодження до підлоги - 1,25 метра; відстань від стіни, у якій виявлено кульове пошкодження до першої сходинки сходів, що розташовані від входу у під'їзд перед площадкою першого поверху по підлозі 2,896 метра; до другої сходини 3,18 метра; до третьої сходинки 3,48 метра; до стіни на площадці першого поверху навпроти вхідних дверей під'їзду - 5,17 метра; висота першої сходинки сходів, що розташовані від входу у під'їзд перед площадкою першого поверху від підлоги - 0,15 метра; другої сходинки від першої сходинки - 0,18 метра; третьої сходинки від другої сходинки - 0,18 метра; висота проекції верхньої, третьої сходинки сходів, що розташовані від входу у під'їзд перед площадкою першого поверху, на стіну зліва від вхідних дверей під'їзду, на якій виявлено кульове пошкодження - 0,49 метра; відстань від перил, що розташовані безпосередньо перед вхідними дверима усередині під'їзду до лівої від входу стіни під'їзду - 0,93 метра; висота від приблизної точки закінчення траєкторії польоту кулі, що залишила пошкодження на стіні (приблизну траєкторію показано методом візуалізації за допомогою лазерної вказівки) до підлоги площадки першого поверху - 2,21 метра, до лівої стіни площадки першого поверху - 0,76 метра (том №3, а.п. 286-289).

Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 18 листопада 2014 року, розпочатого о 12 год. 50 хв. закінченого о 19 год. 45 хв. за участю підозрюваного ОСОБА_2, захисника адвоката Шишкіна О.П., судово-медичного експерта КЗ «ДОБСМЕ» ДОР» ОСОБА_25, понятих ОСОБА_52, ОСОБА_53, під час якого ОСОБА_2 на місці події повідомив, що учасники слідчої дії прибули на АДРЕСА_1, де знаходиться його кімната в комунальній квартирі. Потім ОСОБА_2 показав місце, де він зупинив автомобіль, показав під'їзд, зазначивши, що сходи вже відремонтовано. Потім показав, де саме сиділи хлопці, які пили пиво. Після цього показав, де знаходився камінь, яким він підпер двері. Учасники слідчої дії прослідували до під'їзду, на який вказав ОСОБА_2, після чого ОСОБА_2 показав камінь, яким він підпер двері та повідомив, що після цього повернувся до автомобіля. Відчинив багажник, хлопці узяли кувалду і лом та усі піднялися до під'їзду. Потім ОСОБА_2 показав, як саме він та інші особи піднімались по сходах, зазначивши, що він ішов першим, за ним ішов ОСОБА_44, ОСОБА_6 і ОСОБА_5. Потім ОСОБА_2 піднявся на другий поверх та підійшов до квартири праворуч від сходів та повідомив, що раніше тут були дерев'яні двері. Після цього показав, як саме він стукав долонею у двері. Після цього ОСОБА_2 показав, як саме вибили вхідні двері у квартиру №10, показавши, хто саме та як тримав лом та наносив удари кувалдою по дверям. Потім показав місце, де саме він показував свій паспорт та громадське посвідчення жінці та вказав на квартиру, куди вона потім зайшла. Після цього ОСОБА_2 пройшов у квартиру та показав на кімнату напроти входу, яку з його слів намагався відкрити ОСОБА_5. Потім ОСОБА_2 вийшов до коридору та показав на другу кімнату праворуч від входу та зазначив, що у цій кімнаті знаходилася ОСОБА_11. При цьому показав на місце посередині кімнати, де остання стояла та зазначив, що ОСОБА_5 пройшов та став позаду неї. При цьому ОСОБА_2 повідомив, що тілесних ушкоджень за його присутності ОСОБА_11 ніхто не наносив. Повідомив, що її, можливо, придавили до полу рукою, вказавши місце посередині кімнати, та наступили ногою у область плеча чи шиї, щоб вона не шуміла. При цьому зазначив, що моменту, коли наступали на ОСОБА_11, він не бачив. ОСОБА_2 показав, як саме лежала ОСОБА_11 на полу, також повідомив, що він думає, що на ОСОБА_11 наступили, оскільки він чув, як вона кричала. Після цього ОСОБА_2 вийшов у коридор, прослідував до вхідних дверей та показав на першу кімнату праворуч від входу, показавши, що ця кімната була зачинена. На момент проведення слідчої дії, двері у цю кімнату відсутні. ОСОБА_2 повідомив, що на момент події ця кімната була зачинена дерев'яними міжкімнатними дверима, схожа на інші міжкімнатні двері у квартирі. Після цього ОСОБА_2 зайшов у вказану кімнату та повідомив, що туди першим зайшов ОСОБА_5. Потім ОСОБА_2 показав на вікно та повідомив, що туди першим зайшов ОСОБА_5. Потім ОСОБА_2 показав на вікно та повідомив, що біля цього вікна стояла ОСОБА_24 та кричала у вікно. Чи було вікно зачинене чи відкрите, він не пам'ятає. Потім ОСОБА_29 показав на місце на полу між вікном та диваном, де за його вказівкою присіла ОСОБА_54. Після цього ОСОБА_2 показав місце безпосередньо біля дверей у кімнату та повідомив, що на цьому місці він знаходився у цей момент. Після цього ОСОБА_2 повідомив, що у кімнаті крім нього також знаходився ОСОБА_5, який стояв позаду потерпілої, ОСОБА_2 повідомив, що в той момент було досить тихо, окрім ОСОБА_54 ніхто не шумів.

Після цього ОСОБА_2 показав, як саме він вийшов із квартири у під'їзд та показав, що подивився униз між перилами, де побачив та почув ОСОБА_3, який із кимось сперечався та сказав, що помітив двох чи трьох людей поряд із ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_2 повернувся до квартири та показав, як він пройшов до першої кімнати праворуч від входу, куди також сказав виходити. Потім показав, які він, повертаючись від другої кімнати заглянув у першу кімнату та знову сказав виходити, оскільки не помітив ніякої реакції від ОСОБА_5. Після цього ОСОБА_2 вийшов у під'їзд та прослідував на перший поверх, при цьому повідомив, що він із квартири вийшов перший, при цьому хтось йшов безпосередньо за ним. Також повідомив, що це був ймовірно ОСОБА_5, чоловік, який ішов за ним, був одягнутий у балаклаву та темні штани.

Прослідувавши на перший поверх та зупинившись біля квартири ліворуч від входу, ОСОБА_2 показав на сходи на другий поверх та повідомив, що інших осіб, окрім вказаного чоловіка, який ішов за ним, він не побачив, коли спустився на місце. Також вказав, що у цей момент чоловік, який ішов за ним, знаходився приблизно на півдорозі між поверхами. Після цього ОСОБА_2 показав, де саме біля входу у під'їзд стояли ОСОБА_3, ОСОБА_20 та ОСОБА_21. При цьому зазначив, що ОСОБА_3 стояв лицем до вхідних дверей, а ОСОБА_20 та ОСОБА_21 спиною до дверей та лицем до ОСОБА_3. Потім ОСОБА_2 показав, як саме він підійшов до осіб, які стояли біля входу, показав, як ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_21, який стояв перед ним, також показав місце поблизу трьох сходів перед першим поверхом та повідомив, що на цьому місці стояв чоловік, який вистрілив у ОСОБА_20.

Після цього ОСОБА_2 послідовно показав місце, де у момент пострілу знаходилися усі особи, які були біля входу у під'їзд, при цьому було виконано заміри за допомогою лазерного дальноміру до стін та вхідних дверей, а саме: ОСОБА_21 - 0,9 метра від правої та лівої стіни та 0,69 метра від трьох сходів на перший поверх; ОСОБА_20 - у просвіті вхідних дверей у під'їзд; ОСОБА_3 від лівої стіни 0,69 метра, від вхідних дверей 1,84 метра; ОСОБА_2 від трьох сходів на перший поверх 1,83 метра, від лівої стіни 0,33 метра; чоловік, який здійснив постріл - від лівої стіни 0,33 метра, від вхідних дверей 4,22 метра. Також виконано заміри: від вхідних дверей до стіни напроти вхідних дверей - 5,2 метра, просвіт вхідних дверей - 0,95 метра та 1,24 метра у ширину та висоту. Після цього ОСОБА_2 повідомив, що у момент пострілу інших осіб на площадці перед під'їздом не було.

Після цього учасником слідчої дії спеціалістом ОСОБА_55 за допомогою швидкозастиваючої стоматологічної пасти виконано зліпок із сліду від кулі, який виявлено у ході первинного огляду місця події на стіні ліворуч від вхідних дверей у під'їзді.

У ході слідчого експерименту за допомогою лазерної указки методом візування проведено декілька можливих траєкторій польоту кулі, яка залишила слід у стіні, та кулі, якою нанесено поранення ОСОБА_20, у результаті візування встановлено, що куля, якою нанесено поранення ОСОБА_20, не могла залишити вказаний слід за умови розташування усіх осіб, у тому числі ОСОБА_20 та особи, яка стріляла, так, як зазначив підозрюваний ОСОБА_2 Також на питання прокурора спеціаліст ОСОБА_25 відповів, що враховуючи напрямок раньового каналу у голові ОСОБА_20, постріл не міг бути здійснений безпосередньо із площадки перед вхідними дверима під'їзду, оскільки у такому випадку раньовий канал був би спрямований дещо угору. Також під час візування можливої траєкторії польоту кулі, яка залишила слід у стіні встановлено, що особи, які знаходились перед вхідними дверима під'їзду, знаходяться на цій траєкторії, за умов розташування усіх осіб так, як це показав ОСОБА_2

Після цього ОСОБА_2 показав, як саме впали ОСОБА_20 та ОСОБА_21 після поштовху ОСОБА_3, при цьому показав, що ОСОБА_20 впав ногами до вхідних дверей та головою до лівої стіни під'їзду, а ОСОБА_21 присів навшпиньки одразу біля перил перед вхідними дверима. Після цього ОСОБА_2 показав, як саме усі особи виходили із під'їзду та показав місце, де він стикнувся із чоловіком та показав, як саме він повертався до вхідних дверей під'їзду від автомобіля та намагався їх відкрити.

Потім ОСОБА_2 повідомив, що після події біля будинку АДРЕСА_1 він та інші учасники прослідували по вул. Петровського та Криворізькому шосе до повороту на с. Краснопілля, де він поблизу кладовища викинув лом та кувалду та повідомив, що може це місце показати. На місці ОСОБА_2 повідомив, що учасники слідчої дії прибули до повороту на с. Краснопілля, де він поблизу кладовища викинув лом та кувалду та показав приблизні місця, куди лом та кувалда були викинуті. При цьому встановлено, що на вказаних ОСОБА_2 місцях викошено траву. За свідченням ОСОБА_2 на момент, до якого відносяться свідчення, трава була висока та землі видно не було. На місцях, які указав ОСОБА_2 не було виявлено лому та кувалди чи схожих на них предметів. Під час слідчого експерименту було виготовлено зліпок із сліду від кулі у стіні під'їзду АДРЕСА_1 також під час слідчого експерименту проводилися відеозйомка (том №4 а.п. 186-196).

Результати проведення слідчого експерименту з ОСОБА_2 в частині важливих деталей фактичних обставин щодо здійснення пострілу, розташування загиблого та інших учасників події, суд не приймає як дійсні, а вважає їх такими, що спрямовані на спотворення реальних подій, що відбувалися тієї ночі, з метою уникнення ОСОБА_2 відповідальності за скоєний злочин.

Протоколом проведення слідчого експерименту з відповідним відеозаписом від 21 листопада 2014 року, розпочатого о 09 год. 26 хв. закінченого о 13 год. 02 хв. за участю свідка ОСОБА_21, понятих ОСОБА_56, ОСОБА_57, під час якого усі учасники слідчого експерименту на одному автомобілі виїхали до місця, яке вказав ОСОБА_21, а саме до АДРЕСА_1. О 10.02 год. слідчим продовжено слідчу дію та поновлено відеозапис. На пропозицію слідчого повідомити, що це за місце, куди прибули учасники слідчої дії, ОСОБА_21 повідомив, що усі прибули за адресою АДРЕСА_1, після чого рукою вказав на перший під'їзд будинку, рахуючи з боку проспекту Петровського та повідомив, що він живе у тому під'їзді. Після цього вказав рукою на наступний, другий під'їзд, та вказав, що саме там відбувались події. Після цього вказав рукою на декілька пеньків поблизу першого під'їзду та сказав, що саме там вони сиділи. Далі повідомив, що вони із ОСОБА_21 по тротуару підійшли до другого під'їзду, при цьому вказавши рукою на тротуар, по якому вони йшли. Учасники слідчої дії прослідували за свідком до другого під'їзду. Далі ОСОБА_21 повідомив, що двері у під'їзд були зачинені, почали стукати, після чого сусідка ОСОБА_21 відкрила їм двері. При цьому свідок вказав на двері першої зліва квартири на першому поверсі, квартири №7 та уточнив, що саме там живе ОСОБА_21. Після цього ОСОБА_21 вказав на місце приблизно посередині відстані від вхідних дверей під'їзду та до трьох сходів, які ведуть безпосередньо на площадку першого поверху, при цьому зазначивши, що приблизно у цьому місці він стояв, коли він разом із ОСОБА_20 зустрів у під'їзді молодого чоловіка, про якого раніше розповідав. При цьому повідомив, що цей чоловік стояв від нього убік площадки першого під'їзду, а ОСОБА_20 стояв за свідком, убік вхідних дверей під'їзду. Також свідок повідомив, що у цей момент він із ОСОБА_20 почали питати, що відбувається, а їм відповіли, що працює міліція, йдіть додому. Потім свідок уточнив, що ОСОБА_20 стояв за його спиною, тому точно зазначити, наскільки близько чи далеко той стояв від свідка, він не може.

Після цього свідок став на місце приблизно посередині відстані від вхідних дверей під'їзду та до трьох сходів, які ведуть безпосередньо на площадку першого поверху, при цьому зазначивши, що приблизно у цьому місці він стояв, та додав, що стояв ближче до перил та далі від лівої внутрішньої стіни під'їзду. Після цього свідок уточнив, що на той момент він був одягнений у темно-сині шорти, ймовірно, синю футболку та темні шльопанці. ОСОБА_20, наскільки пам'ятає, у чорні шорти та, здається, чорна майка без рукавів. Після цього свідок показав що, наскільки він пам'ятає, після розмови ОСОБА_20 почав підніматись на другий поверх сходами. Чоловік, якого вони зустріли, намагався вийти, а свідок намагався його не випустити із під'їзду, при цьому свідок показав, як саме він нахилявся усім тілом в один та інший бік, аби не випустити із під'їзду чоловіка.

Потім свідок показав на сходи на другий поверх і повідомив, що після цього почали збігати по сходах люди. Уточнив, що увесь час він стояв приблизно на одному і тому ж місці, сильно не переміщуючись. Після цього свідок повідомив, що у цей час його хтось штовхнув чи вдарив, точно він не пам'ятає, після чого вказав на місце біля дверей квартири №7 та зазначив, що саме у цьому місці, наскільки він пам'ятає, стояв чоловік у масці із пістолетом, але уточнив, що у цей час він ймовірно знаходився на підлозі після удару та міг дещо переплутати місце. Після цього свідок уточнив, що момент удару чи поштовху він точно не пам'ятає, але постріл він чув точно до цього моменту. Після цього свідок уточнив, що у момент пострілу люди по сходах ще збігали, і чоловік у масці із пістолетом то дверей квартири №7 ще не дійшов. При цьому свідок вказав рукою у бік площадки першого поверху та повідомив, що, ймовірно, цей чоловік знаходився десь там у цей момент. Також свідок додав, що самого моменту пострілу він не бачив, як чоловік у масці стріляв, він не бачив, чув тільки звук. Уточнив, що окрім нього, ОСОБА_20, чоловіка у масці із пістолетом та чоловіка, із яким розмовляв, свідок більше нікого не пам'ятає, хто знаходився у момент пострілу у під'їзді, не знає, але приблизно вказав, що було біля трьох чоловік. Після цього свідок вказав на вхідні двері під'їзду та повідомив, що після пострілу усі люди вибігли надвір. Після цього учасники слідчого експерименту спробували зачинити двері, у результаті чого було встановлено, що двері можуть бути зачинені та для того, щоб їх потім відкрити, необхідно скористатись ключем ззовні чи відкрити замок зсередини. Після цього свідок зазначив, що точно не пам'ятає, де саме він сидів після поштовху чи удару, але пам'ятає, що у цей час хтось почав стукати у вхідні двері під'їзду. Після цього свідок прослідував на площадку між першим та другим поверхами та вказав на площадку перед ворітьми приватного будинку, перед під'їздом будинку з іншого боку вулиці Авіаційної, зазначивши, що побачив, як від під'їзду відбігли двоє чи троє чоловіків та сіли у автомобіль, який стояв на цій площадці навпроти. Автомобіль фургон, ймовірно, Фольксваген. При цьому свідок зазначив, що освітлення знадвору не було, був вже вечір. Після цього свідок прослідував на перший поверх та повідомив, що після того, як виглянув у вікно, він повернувся до вхідних дверей під'їзду та побачив, що біля них лежить на підлозі ОСОБА_20, при цьому вказав рукою на місце приблизно біля лівого кута від вхідних дверей, зазначивши, що приблизно там лежала голова ОСОБА_20 та на місце одразу біля перил, зазначивши, що приблизно туди ОСОБА_20 лежав ногами. Також додав, що у цей момент хтось внизу вже знаходився, оскільки вже були відчинені двері, але хто саме, він не пам'ятає. Додав, що хтось дав йому мокру ганчірку, і він до самого приїзду швидкої допомоги тримав її біля голови ОСОБА_20. Після цього свідок уточнив, що усього пройшло приблизно 5 хвилин із того часу, як вони із ОСОБА_20 підійшли до під'їзду. Також додав, що під час розмови ніякого фізичного контакту із чоловіком у під'їзді не пам'ятає. (том №4 а.п. 209-215);

Результати проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_21 в частині важливих деталей фактичних обставин події суд не бере до уваги з огляду на наступне. В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 жодних конкретних обставин щодо особи, яка здійснила постріл у ОСОБА_20, незважаючи на численні уточнюючі питання, не повідомив, та послався на те, що в день події 26.07.2014 з обіду вживав алкогольні напої, безпосередньо перед подією вживав пиво, внаслідок чого перебував у стані алкогольного сп'яніння значно сильнішому, ніж інші - ОСОБА_20, ОСОБА_9 та ОСОБА_31 Також ОСОБА_21 у зв'язку з вадами зору носить окуляри, але того вечора, побоюючись їх втратити у зв'язку зі станом алкогольного сп'яніння, ними не користувався. Таким чином слідчий експеримент зі свідком, який не мав змоги впевнено і чітко сприймати обставини в умовах нічного часу у слабко освітленому приміщенні внаслідок двох факторів - вад зору та алкогольного сп'яніння, є сумнівним в частині особливостей зовнішнього вигляду особи, яка здійснила постріл, та послідовності перебігу подій, які відбулися досить швидко. Суд не може покладатися на ці обставини, та вважає слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_21 недостовірним доказом.

Протоколом проведення слідчого експерименту з відповідним відеозаписом від 19 листопада 2014 року, розпочатого о 15 год. 10 хв. закінченого о 19 год. 10 хв. за участю підозрюваного ОСОБА_3, понятих ОСОБА_58, ОСОБА_59 під час якого усі учасники слідчого експерименту на одному автомобілі виїхали до місця, яке вказав ОСОБА_3, а саме до АДРЕСА_1.

На пропозицію слідчого повідомити, що це за місце, куди прибули учасники слідчої дії, ОСОБА_3 повідомив, що це вулиця Авіаційна, адреса точна йому невідома, але увечері 26.07.2014 він прибув сюди разом із ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_3 показав убік проспекту Петровського, вказавши, що саме звідти вони рухались, потім показав у протилежний бік вниз по вулиці, зазначивши, що там унизу на перехресті вони розвернулись та показав на місце напроти будинку АДРЕСА_1, зазначивши, що саме на цьому місці вони зупинились, після цього ОСОБА_3 вказав на другий під'їзд будинку АДРЕСА_1 та повідомив, що вийшовши із машини вони почали заходити саме у цей під'їзд та повідомив, що двері у під'їзд були відчинені навстіж. Після цього ОСОБА_3 повідомив, що почали заходити у під'їзд, спочатку ОСОБА_2, інші - за ним, а сам ОСОБА_3 останнім, та пройшов усередину під'їзду. Пройшовши усередину під'їзду, ОСОБА_3 увімкнув світло на першому поверсі та повідомив, що 26.07.2014 усередині під'їзду горіло світло на першому поверсі та на третьому, при цьому вказавши на лампу освітлення на першому поверсі, на другому поверсі не горіло освітлення.

Після цього ОСОБА_3 пройшов на другий поверх, вказав на квартиру №10 та вказав, що у день події усі піднялися на другий поверх та підійшли до цієї двері, при цьому ОСОБА_3 зазначив, що на той час двері у квартиру були інші, дерев'яні із рейками. Після цього ОСОБА_3 повідомив, що, піднявшись на другий поверх він почав спускатись донизу відразу ж. Потім повернувся на проміжну площадку між першим та другим поверхами, показав місце, де він стояв, приблизно посередині вказаної площадки та повідомив, що саме сюди він спустився одразу та тут почув звуки ударів кувалдою об двері квартири, приблизно 10 чи 15 ударів, також тут почув жіночі крики із третього та першого поверхів. Хто кричав, він не бачив, лише чув голоси. При цьому ОСОБА_3 повідомив, що усі особи, які із ним піднялися на другий поверх, були у масках, окрім ОСОБА_2, який у той вечір маску не одягав взагалі. Також повідомив, що із того часу, як вони зайшли у під'їзд, та до того часу, як він почав спускатись на перший поверх із проміжної площадки, пройшло 2-3 хвилини.

Після цього ОСОБА_3 прослідував сходами на перший поверх та показав на двері квартири №7 і повідомив, що ці двері були привідчинені та звідти виглядала жінка, яка кричала, стоячи у просвіті дверей. Також зазначив, що у цей момент він був у масці. Після цього ОСОБА_3 пішов убік виходу із під'їзду та зупинився на сходах від першого поверху до площадки перед вхідними дверима. Повідомив, що у цей момент до під'їзду зайшли два молодих хлопця та підійшли до нього, вказавши на місце перед сходинками. Також показав, що у цей момент він стояв або на останній сходинці, або безпосередньо перед сходинкою, на площадці перед дверима. Після цього ОСОБА_3 показав на місце поряд із першим поштовим ящиком на стіні перед вхідними дверима у під'їзд та на місце поряд, ближче до перил, приблизно посередині відстані між вхідними дверима у під'їзд та сходинками від першого поверху до площадки перед дверима, зазначивши, що приблизно у цих місцях стояли двоє хлопців, які зайшли. Зазначив, що ці хлопці стояли обличчям до нього та спиною до вхідних дверей. Також зазначив, що один із хлопців, який потім присів,був у білому светрі.

Після цього ОСОБА_3 повідомив, що побачив, як сходами на перший поверх із другого спускаються ОСОБА_2, за ним ОСОБА_5, потім ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та показав рукою на ці сходи. Після цього ОСОБА_3 показав рукою на місце безпосередньо із вхідними дверима до квартири №7 та повідомив, що на це місце спустився ОСОБА_2 та почав про щось розмовляти із жінкою, при цьому показуючи їй якісь документи, також повідомив, що двоє хлопців у цей час стояли приблизно на тому місці, що і раніше. Після цього ОСОБА_3 показав рукою на четверту сходинку знизу від першого поверху на сходах від першого поверху до другого та сказав, що приблизно у цьому місці у момент пострілу стояв ОСОБА_6 та трохи вище ОСОБА_44, показавши при цьому на шосту сходинку, при цьому уточнив, що вони стояли до нього лівим боком, обличчям униз, до першого поверху. Також ОСОБА_3 уточнив, що у цей момент він точно не бачив, де стояв ОСОБА_5, але точно бачив, що перед цим він спускався сходами униз. Після цього ОСОБА_3 показав на першу сходинку цих сходів та зазначив, що приблизно у цьому місці стояв у момент пострілу ОСОБА_5.

Після цього ОСОБА_3 показав, як саме він присів у момент пострілу та як повернув голову, при цьому повернув голову назад-вліво та дещо угору із позиції майже сидячи та показав рукою на місце одразу позаду себе біля дверей квартири №7, де у цей момент стояв ОСОБА_2. Також повідомив, що у цей момент побачив у руці ОСОБА_2 пістолет, постріл був у ОСОБА_3 над правим вухом, також повідомив, що у цей момент ОСОБА_2 не рухався. Після цього ОСОБА_3 показав, як саме він повернув голову убік вхідних дверей до під'їзду та повідомив, що у цей момент він побачив, що один із хлопців, які зайшли та із ним розмовляли, лежить, а інший, який був у білому светрі, присів поряд із ним.

Після цього ОСОБА_3 показав рукою на місце під поштовими ящиками на стіні та повідомив, що приблизно у цьому місці лежав головою цей хлопець. Також повідомив, що ніг лежачого він не бачив, оскільки їх закривав хлопець, який присів. Після цього на прохання слідчого спеціаліст із відеокамерою, знаходячись на першій сходинці від першого поверху на сходах від першого поверху на другий, спрямував відеокамеру на слід від кулі у стіні біля вхідних дверей, який раніше було виявлено під час огляду місця події, при цьому поняті розташувались на тих місцях де, за свідченнями ОСОБА_3, знаходились зазначені ним двоє хлопців.

Після цього ОСОБА_3 показав, як саме він переступив через вказаних хлопців та вказав, у який бік він потім побіг, вказавши рукою убік проспекту Петровського. Також ОСОБА_3 повідомив, що у цей момент нікого він не бачив, лише чув жіночі голоси. Також додав, що у цей момент він, ймовірно, був у масці (том № 4 а.п. 216-223).

Протоколом проведення слідчого експерименту та відповідним відеозаписом від 14 січня 2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_5, під час якого усі учасники слідчого експерименту на двох автомобілях виїхали до місця, яке вказав ОСОБА_5 На місці події ОСОБА_5 вказав, що на це місце вони разом із ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 прибули. Далі вказав на будинок АДРЕСА_1 та другий під'їзд. Показав, що двері у під'їзд були відчинені. Учасники прослідували за ОСОБА_5 до 2 під'їзду. Вказав, що відстань між ними під час руху до під'їзду була пару кроків.

Вказав, у якому порядку усі рухались до під'їзду: спочатку ОСОБА_2, у нього у руках був лом, потім ОСОБА_5 та усі інші. Після цього ОСОБА_5 прослідував на 2 поверх та вказав на двері квартири праворуч від сходів на другий поверх, зазначивши, що саме сюди піднялись усі. При цьому ОСОБА_5 вказав на місце безпосередньо перед дверима та вказав, що на цьому місці стояв ОСОБА_2, потім вказав на першу сходинку сходів на третій поверх, біля вказаних дверей та сказав, що на цьому місці стояв він. Потім вказав на наступну сходинку та вказав, що там стояли інші хлопці. Потім ОСОБА_5 вказав, що двері були точно інші, не ці, які стоять на момент проведення слідчої дії. Потім вказав, що ОСОБА_2 почав бити по дверям. Потім вказав, що після декількох ударів замок впав і ОСОБА_5 зайшов усередину, зробив два чи три кроки.

Потім вказав, що не побачив усередині нічого, про що розповідав ОСОБА_2, ніякого притону наркоманів. Вказав, що за ним зайшов ОСОБА_44. Було дуже темно. Вказав, що поряд із ним стояв ОСОБА_44, оскільки він із ОСОБА_4 розмовляв, але його не бачив. Чи заходив ще хтось у квартиру, він не бачив. Можливо, заходив ОСОБА_2, що відбувалось у квартирі він не бачив.

Після цього ОСОБА_5 показав, як він вийшов із квартири та почав спускатись сходами униз. Уточнив, що ОСОБА_2 у цей час був унизу, як ОСОБА_2 спускався, він не бачив. ОСОБА_6 він також не бачив. Після цього ОСОБА_5 спустився сходами униз на перший поверх, де показав на перші сходинки сходів від першого поверху угору на другий поверх і сказав, що саме там він зупинився. Після цього вказав на сходи від першого поверху униз до коридору до виходу із під'їзду та на місце безпосередньо перед цими сходами біля дверей квартири та сказав, що ОСОБА_2 стояв приблизно у цьому районі. Потім вказав на місце поблизу вхідних дверей у під'їзд та вказав, що там стояв потерпілий. Після цього вказав на місце у коридорі між вхідними дверима у під'їзд та сходинками на перший поверх, біля поштового ящика на стіні ближче до площадки першого поверху та вказав, що приблизно на цьому місці стояв ОСОБА_3 обличчям до потерпілих, спиною до ОСОБА_2 та інших, та про щось сперечався із потерпілими.

Після цього ОСОБА_5 став на місце на першій сходинці сходів на другий поверх від першого поверху, вказавши, що саме із цього місця він побачив у ОСОБА_2 пістолет та відповів на уточнюючі питання спеціаліста, підтвердивши свої свідчення щодо місця розташування ОСОБА_2 на першій чи другій сходинці поблизу дверей у квартиру одразу зліва на площадці першого поверху, якщо рухатись усередину під'їзду від входу, дещо уточнив місце розташування потерпілого, вказавши, що потерпілий стояв дещо ближче до площадки першого поверху, приблизно у районі поштового ящика, який розташований ближче до вхідних дверей, при цьому спеціаліст за допомогою рулетки провів заміри відстаней від приблизного місцезнаходження ОСОБА_2 до потерпілого та відмітини у стіні. Потім ОСОБА_5 показав, що у момент, коли побачив у ОСОБА_2 пістолет, він перелякався та відвернувся, при цьому повернувся усім корпусом у бік дверей у квартиру, що розташовані на площадці першого поверху біля сходів на другий поверх.

Далі показав, що почув звук пострілу, повернувся та почув, як ОСОБА_2 сказав: «йдемо» та почав вибігати із під'їзду. Також показав, що у цей момент ОСОБА_3 у під'їзді вже не було. Чи були у цей час відкриті двері у квартиру, біля якої стояв ОСОБА_2, він не бачив, оскільки дивився тільки на ОСОБА_2 та на пістолет. Після цього спеціаліст за допомогою рулетки провів приблизні заміри висоти знаходження пістолета у руці ОСОБА_2 за свідченням підозрюваного ОСОБА_5 На питання до спеціаліста, чи відповідають свідчення підозрюваного ОСОБА_5 висновкам балістичної експертизи, проведеної у провадженні, у частині місця розташування зброї у момент пострілу, на що спеціаліст відповів, що так, свідчення підозрюваного відповідають висновкам цієї експертизи. Після цього ОСОБА_5 показав, як вибігав із під'їзду та вказав на підлогу під поштовими ящиками на стіні у коридорчику між площадкою першого поверху та вхідними дверима у під'їзд та повідомив, що приблизно у цьому місці лежав один із хлопців потерпілих у той момент, коли ОСОБА_5 вибіг із під'їзду. Потім вказав на місце на підлозі під поштовим ящиком, ближнім до площадки першого поверху та показав, що приблизно у цьому місці у той момент присів другий потерпілий. Також уточнив, що потерпілий, який лежав, лежав таким чином, що між ним та перилами був прохід. Також уточнив, що у цей момент нікого окрім учасників події він не бачив. Після цього учасники слідчої дії слідом за підозрюваним вийшли із під'їзду, підозрюваний вказав на місце перед сходами до під'їзду та вказав, що приблизно на цьому місці він побачив ОСОБА_2, коли вийшов із під'їзду. Вказав, що ОСОБА_3 у цей момент він не бачив. Також вказав на місце поряд та вказав, що там стояли ОСОБА_6 і ОСОБА_44.

Після цього ОСОБА_5 вказав рукою у напрямку проспекту Петровського та вказав, що у тому напрямку побігли ОСОБА_6 та ОСОБА_4 після того, як ОСОБА_2 усім скомандував розбігатись. Також ОСОБА_5 вказав, що у цей момент ОСОБА_2 сказав йому сідати у машину та показав, що після цього на автомобілі він разом із ОСОБА_2 поїхали у бік проспекту Петровського, місцевість він упізнав, вже коли вони прибули до магазину АТБ у районі зупинки «Восход» у районі ж/м Перемоги. Вказав, що на вказаній зупинці ОСОБА_2 сказав йому виходити із автомобіля, і вони, перейшовши дорогу, рушили у лісосмугу. На питання слідчого, чи може ОСОБА_5 показати місце, де відбувались подальші події, останній відповів згодою.

О 11.40 год. слідчим продовжено слідчу дію та поновлено відеозапис. ОСОБА_5 повідомив, що саме на це місце він разом із ОСОБА_2 прибули на автомобілі після описаних подій на вул. Авіаційній, показав рукою у бік стоянки напроти продуктового магазину АТБ та повідомив, що саме там вони залишили автомобіль, потім перейшли дорогу та рушили у бік лісосмуги. Встановлено, що учасники слідчої дії прибули до магазину АТБ, що знаходиться у б.86 на вул. Набережна Перемоги у м. Дніпропетровську. Після цього учасники слідчої дії рушили слідом за ОСОБА_5, який приблизно через 11 хвилин привів усіх учасників слідчої дії до початку каналу, що розташований приблизно напроти набережної Перемоги у м. Дніпропетровську у бік річки Дніпро у лісосмузі поблизу берегу річки.

Підійшовши до вказаного каналу, ОСОБА_5 показав, що у цей канал ОСОБА_2 викинув пістолет та сказав ОСОБА_5 іти геть, після чого ОСОБА_5 пішов. Також уточнив, що це відбувалось уже вночі, біля 12 ночі. Події на вул. Авіаційній відбувались приблизно об 11 ночі. Події на вул. Авіаційній відбувались впродовж приблизно 10 хвилин. Потім показав, що на вул. Набережній Перемоги ОСОБА_5 сів на якесь маршрутне таксі, на якому доїхав до центру міста, де автостопом зупинив таксі та поїхав до себе додому на житловий масив ОСОБА_27 (том № 4 а.п. 225-230).

Протоколом проведення слідчого експерименту з відповідним відеозаписом від 14 січня 2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_4, під час якого усі учасники слідчого експерименту на двох автомобілях виїхали до місця, яке вказав ОСОБА_4

На місці події ОСОБА_4 вказав, що учасники слідчої дії прибули на місце, де стався злочин, сюди вони повинні були прибути разом із ОСОБА_2 для моральної його підтримки, тому що із його квартири не хотіли виїжджати перші володільці квартири. Вказав на місце навпроти під'їзду та вказав, що там вони залишили автомобіль. Після цього ОСОБА_4 прослідував до другого під'їзду та вказав, що це саме той під'їзд.

Вказав, що першим у під'їзд пішов ОСОБА_2, оскільки усі інші не знали, куди іти, потім ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Вказав, що позаду ішов ОСОБА_3, але, як потім з'ясувалось, він залишився при вході у під'їзд. Уточнив, що нікого іншого не помітив, коли входили у під'їзд.

Після цього ОСОБА_4 піднявся на другий поверх та вказав на двері квартири праворуч від сходів, зазначивши, що саме до цієї квартири вони підійшли, зазначив, що двері були інші, дерев'яні. Вказав на місце біля дверей, зазначивши, що саме тут зупинився ОСОБА_2. Потім вказав, що ОСОБА_5 стояв на сходах, або трохи вище площадки другого поверху, або трохи нижче, вказав, що він стояв біля ОСОБА_5. Потім зазначив, що коли ніхто не відчинив, ОСОБА_2 почав молотком чи кувалдою бити по дверях, бив він хвилини дві. Скільки ударів було нанесено, не пам'ятає.

Потім ОСОБА_2 вибив двері, у квартиру зайшов ОСОБА_5, за ним ОСОБА_44, останнім ОСОБА_6. Зробити декілька кроків, 2-3 кроки і зупинились. Як розташовано усе у квартирі не пам'ятає, було темно. Бачив, що прямо від дверей розташовано коридор. Вказав, що стояли у коридорі приблизно 2 хвилини, із ОСОБА_5 розмовляли про те, що немає ніяких наркоманів. Чули якісь жіночі крики, більш точно не пам'ятає. Постояли біля 2-х хвилин і почали спускатись униз. Чому почали спускатись, не пам'ятає, унизу почули якісь крики. Спускались у такій же черговості, як і заходили, першим ішов ОСОБА_5, за ним ОСОБА_44, а потім ОСОБА_6. Уточнив, що не пам'ятає, де був ОСОБА_2, але коли почали спускатись, то побачили, що він уже був унизу. Коли саме він спустився, не пам'ятає. Уточнив, що коли ОСОБА_2 стукав по дверях, то із квартири напроти вийшла якась жінка і щось крикнула та зайшла назад.

Після цього ОСОБА_4 спустився сходами до першого поверху та зупинившись на 3-4 сходинці перед площадкою першого поверху зазначив, що приблизно у цьому місці вони зупинились. Уточнив, що він зупинився приблизно на 4-й сходинці від першого поверху, ОСОБА_5 приблизно на 1 сходинці. Потім ОСОБА_4 вказав на місце безпосередньо біля дверей квартири, що розташована на площадці першого поверху одразу зліва по входу у під'їзд, та вказав, що на цьому місці стояв ОСОБА_2.

Також уточнив, що коли спускались, він звернув увагу, що на вході приблизно біля поштових ящиків стояли двоє хлопців та ОСОБА_3. Глянув на них, уже коли стояв приблизно на 4-й сходинці перед площадкою першого поверху, коли була словесна перемовка. Потім вказав на місце у коридорі безпосередньо перед вхідними дверима у під'їзд поряд із першим поштовим ящиком від входу та зазначив, що приблизно на цьому місці стояли двоє хлопців. Потім вказав на підлогу поряд, біля поштового ящика, ближнього до площадки першого поверху та зазначив, що приблизно у цьому місці стояв ОСОБА_3.

Зазначив, що ОСОБА_2 у цей час стояв перед дверима квартири. Показав, як саме ОСОБА_2 стояв та як саме тримав зброю. Уточнив, що не пам'ятає, як саме ОСОБА_2 тримав зброю, однією чи двома руками, уточнив, що цілився він убік вказаних двох хлопців. У цей час спеціаліст за допомогою рулетки провів заміри приблизної висоти розташування зброї у руці ОСОБА_2, за свідченнями підозрюваного ОСОБА_4, підозрюваний уточнив, що ОСОБА_2 дещо вищий за нього. Потім показав, що у момент перед пострілом він подивився на ОСОБА_5, який у цей час відвернувся. У ОСОБА_5 у цей момент у руках нічого не було.

На питання слідчого, спеціаліст відповів, що свідчення підозрюваного ОСОБА_4 відповідають висновкам проведеної у провадженні балістичної експертизи у частині ймовірного місця розташування зброї у момент пострілу. Потім ОСОБА_4 вказав, що потім прозвучав постріл, і усі почали виходити. Першим вийшов ОСОБА_3, за ним ОСОБА_2, потім ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_4 показав приблизне місце розташування потерпілих у коридорчику перед виходом із під'їзду у момент, коли усі виходили, при цьому зазначив, що один із них пригнувся униз та прижався до стіни, а інший упав. Уточнити, як саме він лежав, підозрюваний не зміг, оскільки, як пояснив, не запам'ятав цього у момент, коли вибігав із під'їзду.

Вийшовши із під'їзду, ОСОБА_4 показав рукою у бік проспекту Петровського та пояснив, що побіг туди одразу, як вийшов із під'їзду. Показав, що вийшовши на проспект Петровського, він пішки пішов додому у с. Краснопілля, ішов приблизно півтори години (том №4 а.п. 231-236).

Протоколом проведення слідчого експерименту з відповідним відеозаписом від 14 січня 2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_6, під час якого усі учасники слідчого експерименту на двох автомобілях виїхали до місця, яке вказав ОСОБА_6

На місці події ОСОБА_6 показав, що прибули на місце, де відбувались події, показав рукою у бік проспекту Петровського та повідомив, що прибули звідти, зверху вулицею. Потім вказав на місце поблизу 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_1 та зазначив, що приблизно у цьому районі зупинились. Після цього ОСОБА_6 показав, що вийшли із машини та направились у бік під'їзду, при цьому показав рукою на другий під'їзд будинку. Уточнив, що ішли у наступній послідовності: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 ішов останній.

Після цього ОСОБА_6 прослідував до під'їзду та піднявся на другий поверх. По ходу ОСОБА_6 пояснив, що двері у під'їзд були відчинені, нікого стороннього він не бачив. На другому поверсі ОСОБА_6 вказав на двері праворуч від сходів та сказав, що зараз інші двері, а були дерев'яні. Потім вказав на місце біля дверей та зазначив, що на цьому місці стояв ОСОБА_2, потім вказав на сходи на третій поверх та зазначив, що там зупинились усі інші. Після цього повідомив, що ОСОБА_2, піднявшись, постукав у двері та почав вибивати двері. Жіночий голос почав кричати, що ви галасуєте. Потім вказав на двері квартири, що розташована навпроти дверей, які вибивав ОСОБА_2, та сказав, що, звідти також виходила жінка і кричала. Потім ОСОБА_2 вибив двері і усі зайшли.

Вказав, що ОСОБА_44, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 зайшли до квартири і одразу зупинились у коридорі поблизу дверей. Уточнив, що із того часу, як піднялися сходами нагору, минуло 5-8 хвилин. Потім пояснив, що у квартирі почала кричати жінка. У цей час ОСОБА_2 пройшов у квартиру, простояли у квартирі приблизно 2-5 хвилин, можливо, 8 хвилин. Потім почули шум із під'їзду та почали виходити у під'їзд. ОСОБА_2 вийшов. Виходила жінка напроти, сказала, що викличе міліцію, ОСОБА_2 їй відповів, що ми самі міліція.

Перший спускався ОСОБА_2, трохи попереду, за ним ОСОБА_5, ОСОБА_4 і він останній. Після цього ОСОБА_6, спустився сходами майже до першого поверху, зупинившись приблизно на середині сходів від першого поверху та вказав рукою у бік вхідних дверей під'їзду, вказавши, що приблизно у тому районі стояли двоє та ОСОБА_3. Після цього спустився до вхідних дверей під'їзду та став на місце біля першого поштового ящика від входу у під'їзд та сказав, що приблизно у цьому місці стояли двоє чоловіків, потім переступив на місце біля першого поштового ящика з боку площадки першого поверху та повідомив, що приблизно у цьому районі стояв ОСОБА_3, показавши, що він стояв боком до вхідних дверей. Після цього ОСОБА_6 піднявся на четверту-п'яту сходинку на сходи від площадки першого поверху та сказав, що він стояв приблизно у цьому місці, потім перед ним стояв ОСОБА_44 і ОСОБА_5.

Після цього ОСОБА_6 пройшов на першу сходинку від площадки першого поверху до коридорчика у бік виходу та вказав, що саме на цьому місці стояв ОСОБА_2. Потім ОСОБА_6 повідомив, що у цей момент ОСОБА_2 дістав пістолет і вистрілив, при цьому показав, як саме стояв ОСОБА_2 у момент пострілу, ставши на площадку першого поверху одразу перед сходинками від площадки першого поверху до коридорчика у бік виходу, безпосередньо біля дверей у квартиру. При цьому спеціаліст за допомогою рулетки виконав заміри відстаней від приблизного місця розташування зброї у момент пострілу до підлоги та задав уточнюючі питання підозрюваному щодо місця розташування ОСОБА_3 і потерпілого у момент пострілу, на які ОСОБА_6, відповів. ОСОБА_6 уточнив також у цей момент, що ОСОБА_2 дещо нижче від нього, також уточнив, що ОСОБА_2 стояв можливо на першій сходинці зверху. На питання слідчого спеціаліст відповів, що свідчення підозрюваного ОСОБА_6 у частині приблизного місця розташування зброї відповідають висновкам балістичної експертизи, яку проведено у провадженні.

Після цього ОСОБА_6 повідомив, що він бачив момент пострілу, пістолет і руку чітко бачив. Уточнив, що не бачив, щоб ОСОБА_2 робив із пістолетом якісь маніпуляції. Також уточнив, що у полі його зору нікого іншого не бачив, у тому числі із квартир па першому поверсі піхто не виглядав. Уточнив, що у момент пострілу ОСОБА_44 і ОСОБА_5 стояли попереду і дещо внизу відносно самого ОСОБА_6, на постріл ОСОБА_6 відреагував, відхилившись у бік, хтось закричав нецензурною лайкою. Для чого ОСОБА_2 вистрілив, підозрюваний пояснив, що йому це невідомо, ніякої загрози він не бачив, спілкування перед пострілом із вказаними двома відбувалось також нецензурно. У цей момент не пам'ятає, чи були розмови про міліцію. Потім ОСОБА_6 повідомив, що після пострілу ОСОБА_2 скомандував уходити. Один із хлопців присів, а другий упав у коридорчику від першого поверху до входу у під'їзд. Потім показав, що усі вибігли із під'їзду у наступній черговості: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_44 і сам ОСОБА_6.

Уточнив, що біля під'їзду ОСОБА_2 сказав ОСОБА_5 залишитись. При цьому ОСОБА_6, показав рукою у бік проспекту Петровського та сказав, що він і ОСОБА_44 побігли у той бік, тільки ОСОБА_44, можливо, звернув дещо раніше. Далі він на проспекті Петровського сів у таксі і поїхав додому. Вказав, що ОСОБА_44 звернув у якийсь провулок, можливо. Уточнив, що ОСОБА_3 також побіг скоріш за все десь у той же бік. Що робили ОСОБА_2 і ОСОБА_5, підозрюваний ОСОБА_6, не бачив. Уточнив, що ніхто не знав, що у ОСОБА_2 була зброя, а також що минуло багато часу і він міг забути якісь деталі того, що відбувалось (том №4 а.п. 237-242).

Висновком експерта № 7/3.2/98 від 08 лютого 2019 року судової експертизи, відповідно до якої надані на дослідження куля та гільза є частинами бойового припасу (вистреленою кулею та стріляною гільзою) 9-мм пістолетного патрону до пістолета ПМ (АПС). Встановити належність одному 9-мм пістолетному патрону до пістолета ПМ (АПС) наданих на дослідження вищевказаних кулі та гільзи не виявляється можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині даного висновку, разом з тим не виключалася така можливість (том № 11 а.п. 231-236).

Зазначені вище письмові докази, суд визнає достовірними, належними і допустимими, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99, 104, 223, 240 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як то час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, осіб, що їх вчинили, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів у порядку встановленому КПК України.

Також судом було безпосередньо досліджені матеріали за результатами проведення оперативно-розшукових заходів (т. 3 а.п. 155-165), з яких судом крім іншого встановлено безпосередню участь та причетність саме ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_20 та факту свідомого переховування ОСОБА_2 від правоохоронних органів та намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Короліства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Таким чином, допитавши обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, дослідивши висновки експертиз, та інші письмові докази, а також всі обставини кримінального провадження та оцінивши їх в сукупності, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв'язку та достатності для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов наступного висновку про доведеність вини обвинувачених в інкримінованих їм злочинах.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, тобто в скоєнні злочину передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 в частині його обвинувачення з потерпілим ОСОБА_20 суд кваліфікує за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України за кваліфікуючими ознаками - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів.

Також колегією суддів не були залишені без уваги та досліджені такі докази, як: інформація, щодо телефонних дзвінків обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо їх тривалості та орієнтовного місця розташування пристроїв мобільного зв'язку; вивчено надану інформацію з ПАТ КБ «ПриватБанк» з фотозображеннями особи при користуванні банкоматом; вивчено копію витягу із журналу відвідувачів Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Колегія суддів критично ставиться до частини показів обвинуваченого ОСОБА_60, а саме в тій частині, що коли вони приїхали до будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було прийнято рішення чекати п'ять хвилин у разі, якщо ніхто не вийде з під'їзду, щоб відчинилися двері то вони роз'їдуться по домам, хвилини через 2-3 з під'їзду вийшла жінка і він підбіг та поставив камінь, щоб підперти двері, потім відкрив багажник в автомобілі, з якого взяв кувалду, а ОСОБА_5 взяв з собою гвоздодер. Також про те, що перебуваючи біля квартири АДРЕСА_1, спочатку ОСОБА_2 постукав у двері, і лише після відмови відчинити ОСОБА_44 вставив гвоздодер між замком та дверима, а ОСОБА_6 наніс удар кувалдою, потім гвоздодер забрав ОСОБА_5, ще було нанесено декілька ударів. ОСОБА_5 забрав у ОСОБА_4 гвоздодер, оскільки останній його не правильно тримав. Після нанесених ударів двері відчинилися за 15 секунд.

Дані покази обвинуваченого ОСОБА_2 спростовуються показами обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які є логічні, послідовні та об'єктивні, з яких вбачається, коли вони під'їхали до будинку АДРЕСА_1 були відчинені, вийшовши з автомобіля ОСОБА_2 взяв з автомобіля з собою кувалду та гвоздодер, піднявшись до квартири № 10, ОСОБА_2 самостійно наніс ряд ударів кувалдою в область дверного замка, в результаті чого двері відчинилися.

Також показами потерпілої ОСОБА_10 спростовується посилання обвинувачених про стук у двері та прохання відчинити, оскільки потерпіла стверджувала, що ніхто не стукав і не просив відчинити, а відразу почали вибивати двері.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення документи є належними доказами, оскільки відповідають вимогам КПК України.

Оцінюючи надані докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що події злочинів мали місце, а вина обвинувачених у вчиненні злочинів доведена поза розумним сумнівом.

Суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 при здійсненні злочину щодо загиблого ОСОБА_20, використовуючи незначний привід з метою умисного вбивства потерпілого ОСОБА_20, обираючи спосіб позбавлення життя потерпілого, обрав власну тактику (спосіб) скоєння злочину, знаходячись у громадському місці в приміщенні під'їзду багатоквартирного будинку, усвідомлюючи свої дії, направив пістолет в голову потерпілого, як в життєво важливий орган людини та прицільно вистрілив в голову останнього, від чого потерпілий впав. Обвинувачений втік з місця скоєння злочину, та позбувся знаряддя злочину - пістолета.

Суд розцінює дії обвинуваченого ОСОБА_2 як умисні протиправні дії, направлені на умисне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_20 Судом встановлений причинний зв'язок між діями обвинуваченого ОСОБА_2 та смертю потерпілого ОСОБА_20

Доводи про те, що обвинувачений ОСОБА_2 не здійснював постріл, а це зробив інший обвинувачений - ОСОБА_5, суд вважає надуманими, нічим об'єктивно не підтвердженими.

Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін, який передбачений ст.ст. 7, 22 КПК України, забезпечив всім учасникам судового провадження рівні права, дослідив та перевірив докази, надані суду, перевірив доводи прокурора про обставини скоєння злочинів та про склад злочинів в діях обвинувачених, перевірив доводи обвинувачених та їх захисників щодо кваліфікації дій обвинувачених по даному кримінальному провадженню, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні надано об'єктивні докази, які узгоджуються між собою і є послідовними та логічними, які свідчать про вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів.

Суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини кримінального провадження, враховуючи, те що потерпілий ОСОБА_20 не допускав ніяких противоправних дій по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2, обстановка для обвинуваченого ОСОБА_2 не викликала ніяку небезпеку для його здоров'я чи життя, тому за таких обставин, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись в громадському місці, порушив громадський порядок, встановлений в громадських місцях, в порушення безпеки людей, і в порушення правомірності поведінки людей в громадських місцях, в присутності інших людей, порушуючи спокій людей, використовуючи малозначний привід, діяв по відношенню до потерпілого ОСОБА_20, з хуліганських мотивів і з метою умисного вбивства, спрямував в голову потерпілого невстановлену зброю, натиснув на спусковий гачок зброї, і таким способом один раз, з невстановленої зброї, умисно вистрілив в голову потерпілого ОСОБА_20

Вирішуючи питання про зміст умислу обвинуваченого ОСОБА_2, суд виходить з сукупності всіх встановлених обставин скоєння злочину, на підставі наданих суду та досліджених судом доказів, а саме: з показів інших обвинувачених, допитаних судом свідків сторони обвинувачення, матеріалів кримінального провадження, враховуючи знаряддя злочину, встановлені в суді обставини, що обвинувачений ОСОБА_2 вільно володіє зброєю, ствол невстановленого пістолету спрямував в голову потерпілого, з якого скоїв умисний постріл в голову потерпілого, як в життєво важливий орган людини, що свідчить про умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 щодо потерпілого ОСОБА_20 і про наслідки, які настали, а саме смерть потерпілого ОСОБА_20, про що обвинувачений, як вважає суд усвідомлював, скоюючи умисний злочин, що свідчить про наявність у обвинуваченого прямого умислу на умисне вбивство потерпілого.

Крім того, скоєння умисних протиправних дій у громадському місці, коли обвинувачений умисно позбавив потерпілого життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, використовуючи малозначний привід, як вважає суд, є скоєння злочину з хуліганських мотивів.

Аналогічну правову позицію висловив Пленум Верховного Суду України у своїх роз'ясненнях, що містяться в п. 11 його постанови № 2 від 7.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» про те, що як умисне вбивство з хуліганських мотивів за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України слід кваліфікувати як умисне вбивство дії особи, коли така особа умисно позбавляє іншу особу життя, внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само з використанням малозначного приводу.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 р. у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У цій правовій позиції можна відокремити такі конститутивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими.

Суд відкидає намагання обвинуваченого ОСОБА_2 перекласти відповідальність за свої дії з позбавлення життя ОСОБА_20 на обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки така позиція ОСОБА_2 нічим об'єктивно не підтверджується, та навпаки спростовується показами інших учасників тих подій та дослідженими судом письмовими доказами за результатами проведення відповідних слідчих дій.

Тому також, в частині пояснень з боку обвинуваченогоОСОБА_2, щодо наявності двох пострілів колегія суддів вважає, що вони є надуманими, безпідставними та такими що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, в зв'язку із чим розцінюються судом як спосіб захисту ОСОБА_2 від висунутого йому обвинувачення з метою уникнення кримінальної відповідальностіза скоєні злочини, та спотворення події злочину.

Вищезазначені доводи ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, оскільки повністю спростовані дослідженими судом доказами, показами інших обвинувачених, свідків та матеріалами справи в їх сукупності.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_2, що він непричетний до скоєння злочину відносно загиблого ОСОБА_20 та інших інкримінованих йому злочинів, оскільки вони суперечать сукупності досліджених доказів, а саме показам інших обвинувачених, потерпілих, свідків та експертів, і не узгоджуються з іншим матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.

Факт приховання обвинуваченим ОСОБА_2 знаряддя злочину (викидання пістолету в річку) також свідчать про усвідомлення ним значення своїх дій та небажання відповідати за них.

При цьому суд вважає, що наведені вище показання обвинувачених стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_2 є логічними, повними та послідовними, упродовж всього часу розгляду кримінального провадження вони суттєво не змінювали їх, та вони узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема показами потерпілих, свідків та письмовими доказами.

Таким чином, з огляду на досліджені судом та зазначені вище докази, визнати обґрунтованими твердження обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно відсутності знаряддя вчинення злочину (пістолету) та наявності двох пострілів, як обставин, які можуть вплинути на висновки суду та правильність кваліфікації його дій, надати перевагу показанням останнього, колегія суддів не може та розцінює такі доводи лише як спосіб захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів та вважає, що винність обвинувачених у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, доведена повністю.

Крім того, доводи сторони захисту про здійснення двох пострілів спростовуються показами самого ж ОСОБА_2 про те, що ніхто зі співучасників злочину на місці злочину не залишався, відразу після пострілу всі разом вибігли з під'їзду, тому мати можливість будь- кому підібрати з місця злочину ще якусь гільзу ні в кого не було. Про те, що був здійснений лише один постріл, свідчить і протокол огляду місця події, так як з місця події були вилучені лише одна куля та одна гільза.

Також, як потерпіла ОСОБА_9, так і свідок ОСОБА_31, саме в руках особи, яка була одягнута в цивільний одяг світлих тонів, бачили пістолет. Всі інші були вдягнуті в камуфляжний одяг темнішого забарвлення.

Посилання сторони захисту про те, що органом досудового слідства не встановлено час скоєння злочину, спростовується самим текстом даного документу.

Також суд вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсності доводи захисту про те, що судом без будь-яких законодавчих норм залучено до участі у справі в якості потерпілих раніше допитаних судом як свідків працівників міліції ОСОБА_13 та ОСОБА_12, виходячи з наступного.

Згідно частини першої ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Оскільки після дослідження всіх доказів по справі, прокурор, скориставшись своїм правом, передбаченого ст. 338 КПК України, змінив первинне обвинувачення, зазначивши, що ОСОБА_2 погрожував працівникам правоохоронного органу ОСОБА_13 та ОСОБА_12, то суд зобов'язаний був повторно викликати останніх, та, роз'яснивши їм положення частин 2 та 7 ст.55 КПК України, з'ясувати, чи мають вони намір бути залученими до у часті в справі в якості потерпілих, оскільки без їх заяви про це вони можуть мати процесуальний статус лише як свідки.

Також судом перевірені доводи сторони захисту про те, що слідчий при складанні процесуальних документів допустив суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства, тому потрібно визнати процесуальні документи, складені слідчим, недопустимими доказами.

Судом не встановлено достатніх правових підстав для визнання наданих суду стороною обвинувачення доказів недопустимими. При цьому судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у Постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі № 357/14462/14-к, згідно якого якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

При розгляді справи судом належним чином ретельно було перевірені доводи обвинуваченого ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню щодо порушення його прав. При цьому, судом встановленого, що з моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_2 працівниками міліції, досудовим слідством було забезпечено обвинуваченому його юридичний захист адвокатом. Також юридичний захист обвинуваченого належним чином здійснюється адвокатом у суді.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, під час розгляду справи, створюючи необхідні умови для реалізації, в тому числі і стороною захисту їх процесуальних прав, допитав свідків сторони захисту, долучив надані докази, призначив експертизу та розглянув інші клопотання сторони захисту.

Тому висловлена в судових дебатах в промові адвоката Шпака В.І. позиція щодо порушення право обвинуваченого ОСОБА_2 на захист та необхідність відновлення судового слідства з метою призначення та проведення відповідних слідчих дій та експертиз судом вважається безпідставною з огляду на таке.

Події злочину відбулися в липні 2014 року. ОСОБА_2 було затримано 05.08.2014 року. З моменту затримання останній був забезпечений захисником, участь якого є обов'язковою протягом усього досудового слідства, які не були позбавлені можливості заявляти відповідні клопотання та надавати докази. Так само під час судового розгляду стороною захисту в повній мірі були реалізовані права на надання додаткових доказів та клопотань.

Судом під час розгляду справи по суті були досліджені докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та були розглянуті клопотання захисту. Стадія доповнень та клопотань, протягом якої ОСОБА_2 та його захисник могли реалізувати свої права, тривала з жовтня 2018 року.

Станом на 03.04.2019 судом були розглянуті всі наявні клопотання обвинуваченого та захисту, та на виконання вимоги ч. 3 ст. 363 КПК України суд постановив ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, тому за відсутності обґрунтованих письмових клопотань поведінку захисника обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні суд розцінює лише як намагання безпідставно затягнути судовий розгляд.

Надані покази свідка ОСОБА_26 колегією суддів не беруться до уваги, оскільки свідок не був з самого початку затримання обвинуваченого ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_15 та не може стверджувати, чи чинив останній опір чи ні.

Колегією суддів також не беруться до уваги покази свідка ОСОБА_38 так, як останній не був під час затримання в самому будинку АДРЕСА_16, а перебував на вулиці та не міг бачити чи чинив обвинувачений ОСОБА_2 опір чи ні.

При цьому, суд критично оцінює показання допитаного під час судового розгляду свідка сторони захисту ОСОБА_26, який суду пояснив, що був присутній на вул. Новоукраїнській і ОСОБА_2 їхав з ним на його автомобілі, ОСОБА_2 не затримували і жодних гранат він не бачив, а так само і свідка ОСОБА_38, якому належить будинок, в якому перебував ОСОБА_2, щодо відсутності зброї чи гранат у будинку як до, так і після затримання ОСОБА_2 Наявність у ОСОБА_2 п'яти гранат підтверджується протоколом та показами потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_12, зазначені бойові гранати також бачив свідок ОСОБА_39

Той факт, що гранати були продемонстровані свідку окремо від ОСОБА_2, пояснюється необхідністю безпеки, а затримання не обов'язково повинно відбуватися із застосуванням спецзасобів чи інших заходів впливу на затриману особу.

До показів свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_38 суд ставиться критично, оскільки дані свідки перебувають у дружніх стосунках з обвинуваченим, тому є зацікавленими особами. Крім того покази даних свідків нічим об'єктивно не підтверджені та навпаки спростовані зібраними ще під час досудового розслідування доказами,

Також колегія суддів не може залишити поза увагою ту обставину, що про наявність таких важливих на думку захисту свідків було заявлено лише під час розгляду даного кримінального провадження Самарським районним судом м.Дніпропетровська.

Також суд не бере до уваги надані захисником Шпаком В.І. в якості доказів фотозображень з фотокамери банкомату «ПриватБанку» та відомості про використання банківської картки на ім'я ОСОБА_2 26.07.2014 року о 23 год. 50 хв. (т. 8. а.п. 200-209), так само як і дані операторів мобільного зв'язку про місцезнаходження терміналів мобільного зв'язку обвинувачених до, під час та після вчинення кримінального правопорушення, надані прокурором (т. 9 а.п. 145-156), оскільки вони не спростовують причетності ОСОБА_2 та інших, а лише надають орієнтовне місце розташування. При цьому часовий проміжок після вчинення злочину за наявності транспортного засобу цілком дозволяв опинитися обвинуваченим у відповідних місцях, зокрема обвинуваченому ОСОБА_2 на АДРЕСА_17.

Факт доставлення ОСОБА_2 до приміщення Ленінського РВ о 01 год 15 хв. 06.08.2014 в супроводі слідчого ОСОБА_61, та направлення його о 05:22 до ІТТ (т.8 а.п. 221, а.п. 221 з об.) лише підтверджує факт його затримання в розумінні ст. 209 КПК України.

Суд на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, приходить до висновку, щодо стверджуваних доводів обвинуваченого ОСОБА_2 про несправедливість кримінального провадження щодо нього та інших питань та подій, як він вважає про порушення норм кримінального, кримінального процесуального законодавства України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи обвинуваченого ОСОБА_2 спростовані в суді належними і допустимими доказами.

Так, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов'язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2, про те що ним не наносилися удари в область шиї ОСОБА_11 спростовуються показами потерпілої ОСОБА_11 та показами обвинуваченого ОСОБА_4 які є логічні та послідовні з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи в кімнаті потерпілої ОСОБА_11 наніс їй удар своєю ногою, коли остання лежала на підлозі в область потиличної частини голови, даний факт також підтверджується:

- висновком експерта № 28641 від 31 липня 2014 року судової експертизи відповідно до якої: у гр. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_15, враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації встановлені діагнози: «закрита черепо-мозкова травма, струс головного мозку, надрив зв'язок шийного відділу хребта», на момент проведення судово-медичної експертизи у неї виявлені зовнішні тілесні ушкодження у вигляді садна у правій скроневій області з частковим переходом у виличну область; синця у лівій завушній області; двох внутрішньо-шкіряних крововиливів - в лобній області праворуч, ближче до межі росту волосся та на лівій бічній поверхні шиї у верхній третині. А також тілесних ушкоджень у вигляді: двох саден на тильній поверхні правої кістки в проекції середньої третини 2-ї п'ясної кістки (том № 3, а.п. 177-178).

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 в частині того, що саме два постріли було в під'їзді № 2 в будинку №2 по вулиці Авіаційній в м. Дніпропетровську та твердження, що один із пострілів був обвинуваченого ОСОБА_5, який в той момент перебував позаду нього та вистрілив у сторону виходу з під'їзду, де перебував потерпілий ОСОБА_20, та в той же час вистрілив ОСОБА_3, і саме від пострілу ОСОБА_5 загинув потерпілий ОСОБА_20, колегією суддів не береться до уваги та спростовуються показами свідка ОСОБА_31

Покази обвинуваченого ОСОБА_2 також спростовуються письмовими доказами та показами обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які є логічні, послідовні та з яких вбачається, що в під'їзді АДРЕСА_1 був зроблений один постріл, який був зроблений ОСОБА_2 в сторону виходу з під'їзду де на той момент перебував ОСОБА_21, ОСОБА_20 та ОСОБА_3

Така позиція обвинуваченого ОСОБА_2 колегією суддів розцінюється, як бажання уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Ствердження захисника Шпак В.І., про те що долучені до матеріалів справи куля та гільза, які вилученні під час огляду під'їзду АДРЕСА_1 є не одним цілим та куля, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження не є знаряддям злочину, а саме того, що даною кулею було спричинено загибель ОСОБА_20, колегією суддів розцінюється, як спосіб захисту свого підзахисного та спростовується письмовими матеріалами справи та показами обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та висновком експерта № 70/07-935 від 22 грудня 2014 року судової експертизи відповідно до якої: пошкодження на стіні, ліворуч від вхідних дверей в під'їзд АДРЕСА_1, утворене внаслідок пострілу оболонковою кулею з закругленою вершиною калібру 9 мм; Пошкодження на стіні, ліворуч вхід вхідних дверей в під'їзд АДРЕСА_1, могло бути утворене внаслідок пострілу кулею 9 мм. Пістолетного патрону до пістолету ПМ (АПС), що надана на дослідження; Напрямок стрільби, в результаті якого було утворене пошкодження, з майданчика біля квартири № 7 (включаючи верхню сходинку), зверху вниз, вірогідна відстань до дульного зрізу не менше як 2,7 м; Зброя в момент пострілу, в результаті якого утворено пошкодження стіни, що розташована ліворуч від вхідних дверей, знаходилась на відстані не менше як 2,7 м. на майданчику біля входу в квартиру №7, який має наступні межі: від стіни до двері в квартиру №7 на відстані 250 мм, від стіни протилежної входу в під'їзд на відстані 425 мм, та на відстані 875 мм від дверей в квартиру №8, з захватом верхньої сходинки від входу на майданчик. При цьому зброя знаходилась на висоті 1500-1600 мм від підлоги (висота до плеча чоловіка зі зросту 175-185 см.). Ствол зброї був розташований за напрямком стрільби зверху-вниз, під кутом від 70° до 80° до горизонту. Відстань від пошкодження на стіні до дульного зрізу зброї не менш як 2,7 м; Траекторія польоту кулі, якою спричинене пошкодження в стіні під'їзду АДРЕСА_1) в горизонтальній площині під кутами від 80° до 90° до площини стіни, у вертикальній площині - зверху - вниз під кутами від 70° до 80° до площини стіни (том № 3 а.с. 292-297).

Таким чином зброя, з якої було вбито ОСОБА_20, була розташована на відстані 250 мм (25 сантиметрів) від дверей квартири №7, що за умови розташування на цій площадці першого поверху спочатку ОСОБА_2, потім - ОСОБА_5, не дозволяло останньому здійснити постріл за визначених експертом параметрів розташування зброї.

Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що коли він перебував в будинку АДРЕСА_18 його ніхто не затримував і він не чинив опір та нікому не погрожував підірвати гранати та про те, що гранат у нього не було, спростовуються показами потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в судовому засіданні, а також показами свідків.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3, що коли вони зайшли до під'їзду АДРЕСА_1 та підійшовши до квартири хтось почав вибивати двері, а він казав, що може так не треба робити, та аби уникнути від даної ситуації почав спускатися до виходу з під'їзду, але під час виходу з під'їзду його зустріли ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які не давали йому пройти, на думку суду розцінюється як спосіб захисту аби уникнути відповідальність від вчиненого кримінального правопорушення, дані обставини підтверджуються показами свідків та письмовими матеріалами справи.

Так, для ОСОБА_3 потребувалося значно менше часу, щоб покинути під'їзд з моменту нанесення першого удару у вхідні двері квартири, ніж ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які прибули від сусіднього під'їзду на численні удари та крики про допомогу.

ОСОБА_3 був заздалегідь обізнаний про дійсні наміри як щодо незаконного проникнення до житла, так і розумів протиправність дій в частині порушення громадського порядку принаймні з моменту вибивання дверей та зауважень мешканок сусідніх квартир, проте продовжив виконувати свою роль пособника, залишаючись біля виходу з під'їзду, користуючись балаклавою, яка закривала обличчя, а намагання покинути під'їзд проявив лише після появи двох чоловіків - ОСОБА_20 та ОСОБА_21

Суд не може погодитись з доводами захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відмовився від вчинення злочину, оскільки добровільна відмова передбачає можливість для співучасника активними діями відвернути вчинення злочину іншими учасниками (попередження потерпілого, вчинення активних дій, які б не дали змоги виконавцям реалізувати злочинний намір).

Однак обвинувачений ОСОБА_3, зрозумівши, що їх дії викриті сторонніми громадянами, намагався не допустити до під'їзду ОСОБА_20 та ОСОБА_21, перешкоджаючи їм надати допомогу потерпілим ОСОБА_11, не повідомив про скоюваний злочин правоохоронним органам, а його втеча з місця злочину разом з іншими співучасниками жодним чином не може бути розцінена як добровільна відмова від виконання злочину в розумінні ст.ст. 17, 31 Кримінального кодексу України.

На переконання колегії суддів дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані правильно за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 162 КК України - умисні дії, що виразилися у пособництві в порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, а також ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 296 КК України - умисні дії, які виразилися у пособництві в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб.

Аналізуючи надані покази обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які згодом визнали свою вину, а саме за ч. 2 ст. 162 КК України та ч. 2 ст. 296 КК України, оцінюючи в сукупності зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що винність обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України знайшла своє підтвердження та доведена в повному обсязі не лише їх визнанням, а в тому числі і показами потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10, та інших свідків - сусідів потерпілих, та письмовими доказами (протоколами огляду місця події, судово-медичною експертизою потерпілої ОСОБА_11) в їх сукупності.

Дії обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 162 КК України - умисні дії, що виразилися у порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, а також ч. 2 ст. 296 КК України - умисні дії, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб.

Щодо доводів сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_2 про відсутність складу злочину, передбаченого частиною 2 ст. 162 КК України, в діях останнього у зв'язку з правомірністю входження до житла та наявності частки у власності та реєстрації ОСОБА_2 в даній квартирі, колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Дії обвинувачених відбувалися в нічний час. ОСОБА_2 мав інше фактичне місце проживання, за даним місцем реєстрації не проживав та не мав особистих речей, не мав ключів від вхідних дверей, оскільки сам пошкодив попередній замок, який не відремонтував та за ключами від нового замка в законний спосіб до ОСОБА_11 не звертався, а одразу з'явився в ночі з відповідними засобами (кувалдою та ломом) якраз з метою незаконного проникнення до житла потерпілих. що і відбулося в подальшому, та супроводжувалося хуліганськими діями.

Так само і дії інших обвинувачених без відповідного дозволу потерпілих ОСОБА_11 утворюють той же склад злочину.

Також колегія суддів звертає увагу, що КК України не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі), що фактично і відбулося.

Про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України свідчить те, що останній, будучи обізнаним про необхідність проведення працівниками міліції відповідних слідчих дій (дозволеного слідчим суддею обшуку), не виконав законні вимоги працівників правоохоронних органів щодо не перешкоджання у проведенні цих дій, а навпаки, утримуючи в руках бойові гранати, повідомив останніх про свій намір підірвати себе та осіб, які намагатимуться провести необхідні слідчі дії. Такі обставини та досліджені судом докази беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 і складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України.

Суд, з дотриманням вимог ст. 94 КПК України оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженню всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом дав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що дії обвинувачених кваліфіковані вірно, а саме.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися у порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, кваліфікуються за ч.2 ст. 162 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжулися особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 296 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з хуліганських мотивів, кваліфікуються за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в незаконному придбанні, зберіганні бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч.1 ст. 263 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, кваліфікуються за ч.2 ст. 342 КК України.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в погрозі вбивством щодо працівника правоохоронного органу, кваліфікуються за ч.1 ст. 345 КК України.

Умисні дії ОСОБА_4, що виразилися у порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, кваліфікуються за ч.2 ст. 162 КК України.

Умисні дії ОСОБА_4, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 296 КК України.

Умисні дії ОСОБА_5, що виразилися у порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, кваліфікуються за ч.2 ст. 162 КК України.

Умисні дії ОСОБА_5, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 296 КК України.

Умисні дії ОСОБА_6, що виразилися у порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, кваліфікуються за ч.2 ст. 162 КК України.

Умисні дії ОСОБА_6, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 296 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3, що виразилися у пособництві в порушенні недоторканності житла, тобто незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства, кваліфікуються за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 162 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3, які виразилися у пособництві в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинені групою осіб, кваліфікуються за ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим, зважаючи на те, що життя людини, згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя, а серед злочинів проти особи вбивство становить особливу небезпеку, з урахуванням обставин справи та осіб обвинувачених, колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за колишнім місцем роботи (служби в батальоні «Дніпро-1») характеризується негативно, одружений, має неповнолітню дитину, не працює.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку - ОСОБА_10

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства, та вважає необхідним призначити покарання за ч. 2 ст.162, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі в межах санкцій зазначених норм.

Разом з тим встановлене в судовому засіданні ставлення обвинуваченого до свого діяння щодо вбивства ОСОБА_20 не свідчить про його щире каяття, а факт приховування знаряддя злочину вказує на відсутність ознак активного сприяння розкриттю злочину обвинуваченим ОСОБА_2

Також враховуючи спосіб скоєння злочинів, поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 під час скоєння злочинів, після скоєння злочинів і під час розгляду справи судом, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 характеризується жорстокістю, підвищеною збудливістю, неповажним відношенням до людей і є особою з грубою зухвалою поведінкою, суд вважає обвинуваченого ОСОБА_2 схильним до скоєння тяжких злочинів і особою, яка має високий рівень небезпеки для суспільства.

Відповідно до абзацу 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадян» № 7 від 30.05.1997 року, суди як органи державної влади зобов'язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.

Статтею 2 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою у Римі 4 листопада 1950 року (ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, дата набрання чинності для України 11.09.1997 року) встановлено, що право кожного на життя охороняється законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 року, звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України та роз'ясень в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках спеціально передбачених цим Кодексом, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.

Про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 в майбутньому, після відбуття покарання у виді позбавлення волі на певний строк, свідчить і той факт, що він у вчинених діях не розкаявся.

Враховуючи те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті кару, та те, що своїми злочинними діями ОСОБА_2 позбавив життя ОСОБА_20, співмірним може бути лише покарання у виді довічного позбавлення волі.

Аналізуючи спосіб вчинення ОСОБА_2 інкримінованих злочинів, місце та час скоєння вбивства - під'їзд багатоквартирного будинку у нічний час, відсутність каяття у вчиненому, колегія суддів вбачає в таких діях ОСОБА_2 відверте знехтування цінностей суспільства.

Наведені вище обставини у їх сукупності, а також враховуючи думку потерпілих щодо призначення найсуворішого покарання обвинуваченому ОСОБА_2, привели колегію суддів до висновку, що без ізоляції від суспільства не можливе виправлення та перевиховання ОСОБА_2, який представляє виняткову небезпеку для суспільства, у зв'язку з чим колегія суддів вважає неможливим застосування щодо обвинуваченого за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк і вважає за необхідне згідно зі ст. 64 КК України призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі, таким чином, ОСОБА_2 слід довічно ізолювати від суспільства, оскільки саме покарання у виді довічного позбавлення волі відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 довічного позбавлення волі, колегія суддів, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до переконання, що довічна ізоляція ОСОБА_2 від суспільства відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання у виді довічного позбавлення волі і відображує співмірність злочину та кари і тільки таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і також, на думку суду, призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України.

У відповідності до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за їх сукупністю визначається шляхом поглинення зазначеним видом покарання будь-яких менш суворих.

Тому на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно необхідно призначити ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі.

З метою забезпечення виконання вироку, враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді довічного позбавлення волі, йому слід залишити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Не зважаючи на те, що обвинуваченому призначається покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити у вироку початок строку відбування покарання з зарахуванням терміну тримання під вартою, оскільки це має кримінально-правове значення для засудженого і реалізацію його прав у майбутньому, в тому числі й права на помилування, передбаченого ч. 2 ст. 87 КК України та Указом Президента України «Про Положення про порядок здійснення помилування» від 21 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 підлягає зарахуванню попереднє ув'язнення з 05.08.2014 до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його поранення під час участі в Антитерористичній операції в зоні АТО.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням зазначених обставин про особу ОСОБА_3, враховуючи його роль пособника у вчиненні кримінальних правопорушень середньої тяжкості, яка істотно знижує суспільну небезпеку його дій, незважаючи на невизнання ним своєї вини, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, та призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, поклавши обов'язок, передбачений ст. 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та участь в Антитерористичній операції в зоні АТО.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та участь в Антитерористичній операції в зоні АТО.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Обвинувачений ОСОБА_6 за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та участь в Антитерористичній операції в зоні АТО.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що для виправлення обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України .

Відповідно пункту д частини першої статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є учасниками бойових дій, обвинувачуються у вчиненні злочинів середньої тяжкості та заявили клопотання про застосування до них кожний окремо акту амністії.

Таким чином ці обвинувачені підлягають звільненню від покарання за наведених вище правових підстав акту амністії.

Щодо цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, заявлені до обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні підстави відповідальності за матеріальну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується особою, що їх спричинила.

При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана діями винної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування моральної шкоди передбачене ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, матеріальні збитки, а саме витрати на лікування померлого ОСОБА_20 та його ритуальні послуги, поховання та обід, послуги моргу відповідно до наданих товарних чеків потерпілою ОСОБА_9 складають 18461 грн., дана сума є підтвердженою та підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_9

Колегія суддів враховує глибину душевних страждань потерпілої ОСОБА_9, яка втратила чоловіка, який не мав шкідливих звичок, був підтримкою і опорою своєї родини, утримував сім'ю, матеріально забезпечував родину, був добропорядним громадянином, вважає за доцільне позов ОСОБА_9 задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1500000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_8, яка є матір'ю загиблого ОСОБА_20, враховує глибину душевних страждань потерпілої ОСОБА_8 яка втратила сина, який не мав шкідливих звичок, був підтримкою і опорою своєї родини, утримував її та свою сім'ю, матеріально забезпечував родину, був добропорядним громадянином, враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за доцільне позов ОСОБА_8 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень на користь ОСОБА_8

Цивільні позови ОСОБА_11 та ОСОБА_10, з огляду на встановлені судом обставини, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, а шкода, завдана діями ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, матеріальні збитки, а саме витрати за нанесену матеріальну шкоду ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_11 складають 2791 грн. 39 коп., ОСОБА_10 складають 9718 грн., дані суми підтвердженою наданими письмовими доказами, а саме квитанціями про сплату грошових коштів, пов'язаних з лікуванням та відновленням пошкодженого майна. Враховуючи дані обставини, підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 завдана ним матеріальна шкода.

Враховучи глибину душевних страждань потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 які в результаті протиправних дій обвинуваченого, отримали душевні страждання, стрес, моральне насильство, а потерпіла ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження від дій обвинуваченого ОСОБА_2, з огляду на викладене колегія суддів вважає за доцільне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, а також стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів,

З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати за проведення судових експертиз, №7007-514 від 16.09.2014, №70/26-135 від 22.08.2014, №70/07-935 від 22.12.2014, на загальну суму 4184,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 370, 371, 374, 376 КПК України, ч. 5 ст. 72 КК України, ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 162 КК України - у виді позбавлення волі строком чотири роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком шість років;

за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком чотири роки;

за ч. 2 ст. 342 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки;

за ч. 1 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки.

На підставі ч. 1 ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - довічним позбавленням волі, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховувати з 05 серпня 2014 року.

В строк покарання зараховувати ОСОБА_2 період часу перебування під вартою з 05.08.2014 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 162, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 162 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки;

за ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені пунктом 2 частини другої ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 162 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання.

ОСОБА_5, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 162 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання.

ОСОБА_6, визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 162 КК України - у виді позбавлення волі строком два роки;

за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 18461 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500000 грн., загалом 1518461 (один мільйон п'ятсот вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) гривню.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 9718 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000, загалом 14718 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 2791 грн. 39 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000, загалом 12791 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто одну) гривню 39 коп.

Речові докази: об'єкти схожі на волосся, мікрочастинки - знищити.

Процесуальні витрати за проведені судові експертизи №70/07-514 від 16.09.2014, №70/26-135 від 22.08.2014, №70/07-935 від 22.12.2014, проведені НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області, на загальну суму 4184,92 грн. стягнути з ОСОБА_2 на рахунок №31118115700004 МФО:805012, код ЄДРПОУ: 37989274.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий, суддя А.О. Сухоруков

Судді: Н.М. Грицаюк

К.С. Маштак