Ухвала суду № 81084782, 10.04.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/36/18

Провадження № 2-п/209/16/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 04 травня 2018 року у цивільній справі № 209/36/18, провадження №2/209/436/18, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

На обґрунтування заяви зазначено, що заочне рішення було ухвалено за відсутності відповідача, а повний текст рішення суду було отримано відповідачем 27 грудня 2018 року після того як вона дізналася про відрахування з її пенсійних виплат на користь позивача за виконавчим листом про виконання заочного рішення від 04 травня 2018 року. З цим рішення відповідач не згодна, оскільки судом не в повному обсязі встановлені обставини справи. Приймаючи рішення за відсутності відповідача, суд виходив з того, що вона була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, але при цьому суд не зазначив, яким чином відповідач була повідомлена про судове засідання і не вказав докази на підтвердження належного повідомлення відповідача про виклик до суду. В матеріалах справи наявна лише єдина судова повістка про призначення судового засідання на 04 травня 2018 року, яка була направлена на адресу відповідача та повернута до суду з повідомленням поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Тому вважається, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. ОСОБА_3 повістку, ухвалу суду, копію позову з додатками вона не отримувала, тому не мала можливості скористатися своїми процесуальними правами подати відзив на позовну заяву, заперечення та докази на їх підтвердження, а також надати особисті пояснення в суді та повідомити суд про поважність причин своєї неявки. Отже, порушення процесуальних прав відповідача призвело до ухвалення неправильного рішення у справі. Відповідач дійсно 18 березня 2005 року уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № SAMDN3000002139332, згідно якого отримала кредит у розмірі 3400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Спірне кредитне зобов’язання має строк його виконання. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 03 січня 2008 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № SAMDN3000002139332 від 18 березня 2005 року (справа № 2-н -1/08). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 січня 2008 року цей наказ було скасовано та роз’яснено КБ «ПриватБанк» його право на звернення з тією самою вимогою до суду у позовному провадженні. Проте, позивач звернувся до суду з позовом лише через 10 років. Посилаючись на статті 257, 261, 509, 530, 631, 611, 612, 625, 1054, 1055 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16, постанови ОСОБА_4 Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 14-15цс18, вважає, що строк позовної давності на стягнення з відповідача всієї суми кредитних коштів повинний відраховуватися від строку повернення кредитних коштів, який банк чітко прописав у кредитному договорі, і який банком пропущений. ПАТ КБ «ПриватБанк» для захисту свого права звернувся до суду з позовом лише на початку 2018 року, а відповідач ОСОБА_1 перестала виконувати своє зобов’язання понад 10 років тому, що підтверджується графіком розрахунку заборгованості, що знаходиться в матеріалах справи, тому для спірного кредитного зобов’язання слід застосувати позовну давність. За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). В постанові ОСОБА_4 ОСОБА_3 Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц зазначено: «Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення». Крім того, Верховний Суд України у справі № 752/13945/15ц від 20 червня 2018 року вказав на Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013 у справі №1-12/2013, в якому зазначено, що особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов’язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов’язань позичальниками – фізичними особами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, через канцелярію суду надала заяву, в якій просить розглядати заяву за її відсутності та скасувати заочне рішення.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Вивчивши заяву, додані до неї документи та матеріали цивільної справи, суд вважає що заява підлягає задоволенню.

Відповідно п.2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правила загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 травня 2018 року, що ухвалено у цивільній справі № 209/36/18, провадження №2/209/436/18, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № SAMDN3000002139332 від 18 березня 2005 року в розмірі 11303,68 грн., яка складається з наступного: 1401,93 грн. – заборгованість за кредитом, 9901,75 грн. –заборгованість по процентам за користування кредитом, та 1762 грн. сплаченого судового збору.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, судова повістка про виклик до суду на 04 травня 2018 року була направлена відповідачу поштовим відправленням за її зареєстрованим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, але рекомендований лист повернувся до суду з поміткою поштового відділення про повернення «за закінченням строку зберігання».

Отже відповідач не з'явилася до суду з поважних причин, оскільки не була обізнана про час та місце розгляду цивільної справи.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач заявила про застосування позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Для повного та об’єктивного вирішення справи, з’ясування правових відносин, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне вислухати пояснення відповідача, його представника та представника позивача, а також дослідити наявні у справі та надані відповідачем докази на підтвердження її заперечень проти позову.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Керуючись статтями 287, 288 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Скасувати заочне рішення Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року у цивільній справі № 209/36/18, провадження №2/209/436/18, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Призначити судове засідання на 10 годину 30 хвилин 30 травня 2019 року, що відбудеться у приміщенні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, 166.

В судове засідання викликати сторони.

Повідомити відповідача, що він має право, згідно ч. 1 ст. 278 ЦПК України, протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, надіслати: суду – відзив на позовну заяву, який повинний відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 179, ч.2 ст. 278 ЦПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив відповідача, протягом п’яти днів з дня його отримання, з направленням суду документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів відповідачу у справі.

Згідно ст. 180, ч.2 ст. 278 ЦПК України відповідач має право надати заперечення на відповідь позивача на відзив протягом п’яти днів з дня її отримання, з направленням суду документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо відкриття провадження з порушенням правил підсудності шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня підписання ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://dn.dp.court.gov.ua/sud0409/.

Суддя Г.А. Байбара.