Рішення № 81084500, 05.04.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3183/17

2/212/323/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ваврушак Н. М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко В.В., позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками у порядку захисту прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2017 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27 (далі-позивачі) звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз», відповідач), відмовившись під час розгляду справи від частини позовних вимог, просили: визнати за позивачами право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за №2500 між позивачами та відповідачем було укладено типовий договір постачання природного газу споживачам. Виконуючи умови даного договору позивачі регулярно оплачували рахунки відповідача про сплату послуг за договором в терміни визначені в рахунках. Вказують, що в жовтні 2016 року, споживачами будинку АДРЕСА_1, були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких, з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачем фактично спожитого об'єму природного газу було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення безкоштовних індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», однак відповідач своїм листом від 20.10.2016 року повідомив, що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі у будинку №46 по вулиці Січеславська в місті Кривому Розі. Зазначили, що даний лист відповідача є підтвердженням порушенням прав позивачів з боку відповідача на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками.

Ухвалою суду від 02 червня 2017 року позовну заяву було залишено без руху та позивачам надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 02 серпня 2017 року було відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд.

Не погодившись із позовом представник відповідача подав до суду письмові заперечення в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 31.03.2016 року затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах згідно із додатком. Вказав, що згідно розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу у будинку АДРЕСА_1 відповідач не може відступати від положень встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз». Вказав, що ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок можуть як власники так і оператор газорозподільної системи. Крім того зазначив, що чинним законодавством передбачено, що у разі незгоди власника квартири розрахуватися за спожитий природній газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти, обов'язок забезпечення саме індивідуальними лічильниками газу не передбачений ні Законом ні умовами Типового договору розподілу природного газу укладеного з позивачами. Також зазначила, що права позивачів, які не забезпечені лічильником газу не порушені так як у разі не встановлення лічильника газу з вини оператора ГРМ, такий споживач не може бути відключений, а нарахування відповідно залишаться на рівні встановленому Постановою КМУ №203 від 23.03.2016 року.

Ухвалою суду від 08 серпня 2017 року витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 22 вересня 2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_11- ОСОБА_28 витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 28 лютого 2018 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» за свій рахунок в термін до 01.01.2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальних газових лічильників у зв'язку з відмовою позивачів від цієї частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 20 липня 2018 року зупинено провадження у справі до закінчення розгляду ОСОБА_15 Палатою Верховного Суду справи №214/2435/17.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року справу прийнято в провадження судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ваврушак Н.М.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. У зв'язку з повторною неявкою представника відповідача просили проводити розгляд справи в заочному порядку.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_31, представник позивача ОСОБА_11- ОСОБА_28 до судового засідання не з'явились, подали до суду письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Криворіжгаз» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що знаходить підтвердження в матеріалах справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивачів на проведення заочного розгляду справи, визнав можливим проводити розгляд справи в заочному порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, позивач ОСОБА_26 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/3; ОСОБА_25 є власником квартири за адресою Дніпропетровська область, АДРЕСА_1; ОСОБА_24 є власником квартири за адресою АДРЕСА_3; ОСОБА_23 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2; ОСОБА_9 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/4; ОСОБА_22 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/14; ОСОБА_21 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/25; ОСОБА_20 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/73; ОСОБА_30 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/34; ОСОБА_18 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/107; ОСОБА_8 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/96; ОСОБА_7 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/30; ОСОБА_6 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/41; ОСОБА_5 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/8; ОСОБА_14 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/75; ОСОБА_15 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/44; ОСОБА_16 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/9; ОСОБА_17 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/7; ОСОБА_4 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/74; ОСОБА_3 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/105; ОСОБА_13 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/19; ОСОБА_2 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/5; ОСОБА_12 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/13; ОСОБА_11 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/38; ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/31; ОСОБА_10 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/6; ОСОБА_27 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1/99. (т.1 а.с. 11-74)

Також судом встановлено, що позивачі зверталися до ПАТ «Криворіжгаз» із заявою про безоплатне встановлення у їх квартирах індивідуальних приладів обліку газу. (т.1 а.с.75)

Листом ПАТ «Криворіжгаз» від 20.10.2016 року мешканцям будинку АДРЕСА_1 було повідомлено, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 за кошти Товариства Планом не передбачено. Зазначено, що разі незгоди власника квартири розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу ( вузол обліку) окремо на квартиру ( будинок) за власні кошти. Вказано, що встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. (т.1 а.с.9-10)

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач природного газу - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27 є побутовими споживачами природного газу в квартирах розташованих в будинку АДРЕСА_1

Відносини між сторонами у справі регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Ст.24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Як передбачено ст.21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п.3,4,7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як передбачено ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.)

Таким чином, забезпечити комерційний облік природного газу зобов'язане газорозподільне підприємство.

Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Як встановлено у судовому засіданні позивачі є споживачами природного газу, а відповідач ПАТ «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У судовому засіданні встановлено, що тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як передбачено ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.1 ч.2 ст.20 цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п.1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Судом встановлено, що позивачі приєдналися до цього типового договору розподілу природного газу, так як щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме - Розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V «Права та обов'язки споживача» та Розділом VІ «Права і обов'язки постачальника». Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обов'язки для всіх споживачів є ідентичними.

Згідно п.2.1. даного договору ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам, в необхідних об'ємах (обсягах), а споживачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Нормою ч.1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державне регулювання цін/тарифів базується на принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу», що були затверджені за період з 2011 року по 31.05.2017 рік, регулятором, до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб.м. природного газу. Так, згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №150 від 28.12.2011 року, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м.куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016 року, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м.куб. становлять 25,20 грн.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі проводили оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі - безпосередньо індивідуальних.

Таким чином, відповідач ПАТ «Криворіжгаз» зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі висловили волевиявлення на встановлення індивідуальних лічильників газу, а тому це їх волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду задоволення волевиявлення позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.

Суд вважає, що забезпечення позивачів індивідуальними лічильниками буде забезпечувати оплату кожним з них саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість, а тому відмова відповідача ПАТ «Криворіжгаз» встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачів.

Обговорюючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

У судовому засіданні встановлено, що саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Як встановлено судом, відповідач не вживав будь - яких заходів для фінансування вказаних робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Вказаний правовий висновок зроблено ОСОБА_15 Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо: визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» є обґрунтованими. Спосіб захисту, обраний позивачами, відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту права є визнання права.

З урахуванням викладено, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Суд вважає, що задоволення позову буде відповідати такому завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою захисту оспорюваних прав позивачів.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 13440,00 грн., при цьому суд виходить з того, що позивачі звільнені від сплати судового збору, та з розміру прожиткового мінімуму на час звернення з позовом.

Керуючись ст. ст.8, 24 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 526, 626, 629, 655 ЦК України, ст.ст.5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.1, 2, 3, 6, 14, 19, 20, 21, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 258,259, 263, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками у порядку захисту прав споживачів - задовольнити повністю.

Визнати право за ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_23, ОСОБА_32, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір в сумі 13440, 00 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне рішення складено та підписано 11 квітня 2019 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак