Рішення № 81084182, 10.04.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18160/18

Провадження № 2/161/758/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_2, про скасування рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №152-2 від 07.03.2018 «Про відмову в надані дозволу на реалізацію майна», --

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №152-2 від 07.03.2018 «Про відмову в надані дозволу на реалізацію майна».

Вимоги позову мотивував тим, що 02 травня 2018 року ТзОВ «Вест Транс» стало відомо про те, що виконавчим комітетом Луцької міської ради за результатами перегляду листа-клопотання першого відділу ДВС м Луцьк ГТУЮ у Волинській області 07.03.2018 року було прийнято рішення про відмову останньому у наданні дозволу на реалізацію з прилюдних торгів майна, а саме земельної ділянки та житлового будинку за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9, у зв’язку з тим, що право користування житлом за вищевказаною адресою має малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак він вважає, що вказане рішення є незаконним, виходячи з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Транс» з 19 березня 2018 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 158,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9. Підставою виникнення права власності на вказаний житловий будинок був іпотечний договір від 07.08.2007 року укладений між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 З метою реалізації прав нового власника, відділом ведення Реєстру територіальної громади Луцької міської ради, 02.04.2018 року було прийнято рішення про зняття з реєстрації раніше там зареєстрованих: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3. При цьому звертав увагу, що неповнолітня ОСОБА_3 під час укладення договору іпотеки не була зареєстрована у спірному будинку, право користування ним не мала, а тому у випадку реалізації майна її права порушені не будуть.

У зв’язку з викладеним, просить суд скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №152-2 від 07.03.2018 «Про відмову в надані дозволу на реалізацію майна». Також просить суд стягнути понесені ним судові витрати.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Вказував на те, що забороною продажу належного позивачу майна порушуються його права як власника. Крім того, просив суд взяти до уваги додаткові докази, з яких вбачається, що батьки неповнолітньої ОСОБА_3 – ОСОБА_4, ОСОБА_6 володіють іншим житлом, тобто житловий будинок за адресою: м. Луцьк, вул. Старицького, 9, не є єдиним місцем проживання дитини. Такі обставини не були враховані виконкомом при прийнятті оспорюваного рішення.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги не визнала, вказала, що рішення виконавчого комітету відповідає інтересам малолітньої дитини. При прийнятті рішення враховувалось, що будинок є фактичним місцем проживання дитини. Перевірялись ці обставини. Крім цього, просила суд взяти до уваги надані ними письмові документи, на підставі яких приймалось вказане рішення.

Представник третьої особи в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у наданих письмових поясненнях та тезах.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 серпня 2017 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №486/07, відповідно до якого позивачу було надано кредит на суму 225 000,00 доларів США строком до 06 серпня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між банком та позичальником був укладено іпотечний договір від 07 серпня 2007 року про надання в іпотеку: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 158,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Старицького, 9; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загально площею 86,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Старицького, 9а; земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд загальною площею 0,1025 га по вулиці Старицького № 9 в місті Луцьку, Волинської області.

Вказаний іпотечний договір було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №3205, 3206, 3207 (а.с.17-19).

При цьому, 07.08.2007 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким було встановлено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.20), в тому числі і шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором (п.3.1 Договору).

22 березня 2017 року між ТзОВ «Вест Транс» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» був укладений договір про відступлення права вимоги №148 відповідно до умов якого, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальника та іпотекодавця, зазначених у додатку №1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов’язки боржників, за кредитним договором та іпотечним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору (основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (п.1).

Виходячи з умов вищевказаного договору та додатку до нього ТзОВ «Вест Транс» стало Іпотекодержателем зокрема земельної ділянки та житлового будинку за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9.

На підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 31.03.2018 за ТзОВ «Вест Транс» було зареєстровано право власності на житловий будинок №9 по вулиці Старицького в місті Луцьку (Підстави виникнення права власності -- іпотечний договір, договір про задоволення вимог іпотекодержателя та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором) (а.с.31-32).

З матеріалів справи слідує, що Перший ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області звернувся до виконавчого комітету Луцької міської ради з листом-клопотанням про надання дозволу на реалізацію з прилюдних торгів майна, а саме земельної ділянки та житлового будинку за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9, яке належить на праві власності боржниці ОСОБА_2.

Разом з тим, за результати розгляду вищевказаного клопотання виконавчим комітетом 07.03.2018 року було прийнято рішення №152-1 про відмову Першому ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській областіу наданні дозволу на реалізацію з прилюдних торгів майна, а саме земельної ділянки та житлового будинку за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9, у зв’язку з тим, що право користування житлом за вищевказаною адресою має малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вищевказане рішення було прийнято на підставі пояснень батька малолітньої дитини ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який вказав, що житловий будинок по вулиці Старицького, 9 є єдиним і постійним місце проживання останньої, а також акту обстеження умов проживання.

Конституція України гарантує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст.47).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти ? члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України, дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою 02.04.2014 року №512/5 наказом Міністерства Юстиції України, передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

В судовому засіданні встановлено, і це випливає безпосередньо із рішення виконавчого комітету, що на момент розгляду виконкомом 07 березня 2018 року заяви Першого ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області, власником житлового будинку за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9, була ОСОБА_2.

Вказана обставина не заперечується і самим представником позивача, який зазначає, що право власності ТзОВ «Вест Транс» на будинок було зареєстроване на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 31.03.2018.

Актом обстеження умов проживання від 21.02.2018, як і копіями будинкової книги, які досліджувались при прийнятті 07.03.2018 року рішення, доводиться та обставина, що за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Старицького, будинок 9, станом на 21.02.2018 року зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, матір неповнолітньої дитини, яка фактично проживає, однак не зареєстрована.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76, 77, 78, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи фактичні обставини, зокрема те, що малолітня дитина ОСОБА_3, на момент прийняття рішення була членом сім’ї власника жилого приміщення, а саме ОСОБА_2, постійно проживала і була зареєстрована в спірному житловому будинку по вулиці Старицького, 9, тобто на постійній основі користувалася житлом, і ці обставини не заперечуються позивачем, а тому органом опіки та піклування, який зобов'язаний захищати інтереси неповнолітніх за їх житловими правами і контролювати, щоб за жодних обставин умови їх проживання не погіршилось, було прийнято рішення, яке не суперечать чинному законодавству.

Наявність у батьків дитини на праві власності іншого нерухомого майна не впливає на обставини фактичного проживання дитини, оскільки визначення місця проживання дитини відповідно до ч.1 ст.160 СК України є виключною прерогативою її батьків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за статтею 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із частиною 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Однак, у своїй постанові від 05 листопада 2014 року по справі № 6-158цс14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності у особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Як зазначалось вище, 31.03.2018 року, тобто уже після розгляду клопотання першого відділу ДВС м Луцьк ГТУЮ у Волинській області, державний реєстратор - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 прийняла рішення про реєстрацію за ТзОВ «Вест Транс» права власності на житловий будинок по вулиці Старицького, 9 в місті Луцьку.

Крім цього, з довідки про склад сім’ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданої відділом ведення Реєстру територіальної громади Луцької міської ради слідує, що станом на 02.04.2018 року зареєстрованих у житловому приміщенні по вулиці Старицького, 9 в місті Луцьку осіб не значиться.

Таким чином, фактичні обставини, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету від 07.03.2018 року змінилися.

Зазначене дає підстави для висновку, що позивач у справі - ТзОВ «Вест Транс», як новий власник житлового будинку по вулиці Старицького, 9 в місті Луцьку, не позбавлений права на даний час звернутися до державного виконавця з заявою про внесення нового клопотання до Виконавчого комітету Луцької міської ради про надання дозволу на реалізацію майна з врахуванням існуючих на даний час обставин.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.47 Конституції України, ст.177 СК України, ст. 383 ЦК України, ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс» до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_2, про скасування рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №152-2 від 07.03.2018 «Про відмову в надані дозволу на реалізацію майна» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.04.2019.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій