Постанова № 8108347, 08.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-46739/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Фищук В.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Приватного підприємства "Полтавська Дистриб'ютерська Компанія"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2009 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавська Дистриб'ютерська Компанія"про стягнення адміністративно-господарських санкцій і розмірі 7425,53 грн., посилаючись на те, що згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов‘язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. На підприємстві відповідача дана чисельність складає 1 місце. Фактично у 2008 році у відповідача інваліди не працювали. Отже, за 1 незайняте місце відповідач повинен був сплатити 7125, 93 грн. Частиною 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2009р., не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 299,60 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча в матеріалах справи містяться наявні докази, що він заздалегідь та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення судового засідання від відповідача не надходило, про причини неявки в судове засідання не повідомив, судове засідання кілька разів відкладалось через його неявку. Але, суд вважає, що відповідач ухиляється від явки в суд, оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, що відповідач кожного разу отримував повістку із викликом до суду, проте, жодного разу не повідомив про причини неявки та не направив клопотання про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та за наявними в справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що 3у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з 01.08.2001р. для всіх підприємств, установи і організацій, незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив створення робочих місць, визначений в розмірі 4% від середньоспискової чисельності робочих. На підприємстві відповідача дана чисельність складає 27 місць, тобто норматив складає 1 робоче місце. Фактично у 2008 році на підприємстві відповідача інваліди не працювали.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з 01.08.2001р. для всіх підприємств, установи і організацій, незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив створення робочих місць, визначений в розмірі 4% від середньоспискової чисельності робочих.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов‘язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

З огляду на вищевикладене позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 7425, 53 грн. за 1 незайняте робоче місце інвалідом.

Згідно відомостей, зазначених в Звіті середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 27 осіб. Норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 робоче місце, фактично ж у відповідача працювала 1 особа протягом трьох місяців, якій у відповідності до чинного законодавства встановлена інвалідність.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 7125, 93грн.

Прострочення терміну оплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем складає з 16.04.2009 року по 02.09.2009 року у зв’язку з чим відповідачу нараховано пеню у розмірі 299, 60 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Статтею 8 Закону №875-ХІІ встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Пункт 9 цього ж Положення передбачає, що для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Тобто саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем частини першої статті 19 Закону №875-ХІІ щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідачу нараховано адміністративно - господарські санкції у сумі 7125,93 грн. та пеню у розмірі 299,60 грн.

Згідно статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

До суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості від 21 травня 2009 року № 2019 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН з заповненням графи 15 відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ), що підтверджується матеріалами справи і не заперечується представником позивача.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Враховуючи те, що на підприємстві відповідача кожен з інвалідів пропрацював певну кількість місяців, адміністративно –господарські санкції підлягають стягненню тільки за ті місяці в яких було не дотримано норматив робочих місць для інвалідів в сумі 2969,14 грн.

          Частиною 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідачем у визначений Законом термін адміністративно –господарські санкції не сплачено, сума пені складає 124, 83 грн. (пропорційно до суми штрафних санкцій).

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені підлягають задоволенню в частині стягнення штрафних санкцій та пені за ті місяці коли відповідач не забезпечив виконання нормативу для працевлаштування інваліда.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Полтавська дистриб'ютерська компанія»на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, отримувач: УДК м. Полтава, банк отримувача: ГУДКУ в Полтавській області р/р 31218230700002, код ЄДРПОУ 34698804, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 2969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн. 83 коп., а всього на суму 3093 ( три тисячі дев'яносто три) грн. 97 коп.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 лютого 2010 року

          Суддя                                                                                 С.С. Бойко