Рішення № 81082764, 11.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000639

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова про повернення безпідставно сплачених коштів,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду щодо відмови у поверненні ОСОБА_1, ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерохомості в загальному розмірі 9 000,00 гривень;

-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова подання про повернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9 000,00 (дев’ять тисяч) гривень, сплаченого згідно з квитанціями від 02.03.2016 року.

Ухвалою від 12 лютого 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі з викликом сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачкою ОСОБА_1 і її малолітньої дочкою ОСОБА_2, від імені якої діяли позивачка та її чоловік, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з другої сторони, 02 березня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 380, згідно з яким позивачка з дочкою придбали квартиру в рівних частинах, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, при нотаріальному посвідченні якого ними було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості в сумі 9 000, 00 грн., а саме по 4500 грн. за кожну частину, що підтверджується квитанціями від 02.03.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про оплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, хоча вказане житло було придбане вперше.

Покликаючись на положення п.9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” №400/97-ВР від 26.06.1997, згідно з яким платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше, позивач стверджує, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вказаної квартири у сумі 9 000,00 грн. Відтак, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про повернення безпідставно сплачених коштів з тих підстав, що квартиру придбано нею вперше. Проте, відповідач, на думку позивача, безпідставно відмовив у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. У зв'язку із чим позивач просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості у сумі 9 000,00 грн.

12.03.2019 за вх.№ 8199 на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова. Зокрема, зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106, якою затверджені деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, встановлено, що перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» закріплено за органами Пенсійного фонду України. Тому повернення такого збору органами Казначейства здійснюється на підставі подання органів Пенсійного фонду України.

Відповідач надав до суду відзив (за вх.№ 8180 від 12.03.2019), у якому просив у задоволені позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що відповідач не володіє інформацією щодо права власності на нерухоме майно. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували, що дане майно придбане вперше.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 02.03.2016, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_2 купили квартиру № 13 в будинку № 23 на вул.Садовій у місті Львові по ? частині кожна.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 138349891 та № 138351317 від 19.09.2018 квартира № 13 за адресою: м.Львів, вул. Садова, буд. 23 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно з квитанціями від 02.03.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 вказані особи сплатили по 4500, 00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на рахунок УДК у Галицькому районі м.Львова кожна.

Позивач вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного нею майна, звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 01.10.2018, в якій просила сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 та її дочці суми сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 9 000,00 грн.

Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.10.2018 за № 19308/05-18, позивачу відмовлено у задоволенні її заяви, оскільки відповідач зазначив, що не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до п.9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 132846214 від 01.08.201 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 138349891 та № 138351317 від 19.09.2018 власниками квартири № 13 за адресою: м.Львів, вул. Садова, буд. 23 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо придбання іншого нерухомого майна вказаними особами відсутні.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивач та її малолітня дочка 02.03.2016 вперше придбали нерухоме майно (квартиру за адресою: АДРЕСА_2) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатили збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 9 000,00 грн.

Таким чином, відповідач безпідставно відмовив позивачеві у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9000,00 грн., сплаченого при придбані житла вперше на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2016.

Відповідно до 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Статтею 3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що платники збору, визначені п.п. 5 - 7, 9 та 10 ст. 1 вказаного Закону України, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно з п.п.7 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну придбавають житло вперше, що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов’язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова подання про повернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9 000,00 (дев’ять тисяч) гривень, сплаченого згідно з квитанціями від 02.03.2016.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду щодо відмови у поверненні ОСОБА_1, ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в загальному розмірі 9 000,00 гривень.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати та подати до ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова (місцезнаходження: 79005, місто Львів, Галицький район, вул.Дж.Дудаєва, будинок 19; код ЄДРПОУ 38007573) подання про повернення ОСОБА_1 (79021, АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_2 (79021, АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_4) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 9 000,00 (дев’ять тисяч) гривень, сплаченого згідно з квитанціями від 02.03.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (79021, АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.М. Сакалош