Рішення № 81082758, 11.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001150

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про визнання протиправними та скасування постанов

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати в межах ВП 22079169 постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 21.02.2019 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 8420,75 грн. та постанову від 21.02.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 309110,82 грн.; визнати протиправними та скасувати в межах ВП 22079734 постанову Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 22.02.2019 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 8220,75 грн. та постанову від 21.02.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 70802,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вказаних виконавчих провадженнях постанови про стягнення виконавчого збору мали бути винесені після спливу строку, встановленого для добровільного виконання виконавчих написів. Крім того, виконавчий збір має стягуватись пропорційно до стягнених сум.

Вказує, що ч.2 ст. 27 Закону України від 02.06.2016, № 1404-VIII "Про виконавче провадження" не може застосовуватись до даних правовідносин, оскільки значно погіршує становище боржника у виконавчому провадженні і набула чинності вже після допущеного порушення – невиконання виконавчих документів у строки для добровільного виконання.

Позивач звертає увагу, що у межах виконавчих проваджень № 22079734 та № 22079169 не відбулось стягнення жодних сум, тому вважає, що виконавчий збір стягненню не підлягає.

Позивач зазначає, що державним виконавцем не звернута увага на зміст виконавчого документа. Так обидва виконавчі документи є документами про звернення стягнення на квартиру № 24 в будинку № 26 на вул. Квітовій у м. Львові. За обома виконавчими документами суми стягнення обмежувалися вартістю вказаної квартири.

Згідно ухвали від 22.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду з повідомленням сторін.

02.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2019.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

Згідно постанови головного державного виконавця Шестака О.В. Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 21.10.2010 відкрито виконавче провадження ВП 22079734 з виконання виконавчого напису № 1817 виданого 30.09.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру № 24 в будинку № 26 на вул. Квітова у місті Львові, що належить на праві власності ОСОБА_3. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задоволити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 Аваль» у розмірі 59519,01 доларів США (471003,68 грн.)

Згідно постанови головного державного виконавця Шестака О.В. Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 21.10.2010 відкрито виконавче провадження ВП 22079169 з виконання виконавчого напису № 1816 виданого 30.09.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру № 24 в будинку № 26 на вул. Квітова у місті Львові, що належить на праві власності ОСОБА_3. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задоволити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 Аваль» у розмірі 314912,23 доларів США (2492057,93 грн.)

Відповідно до постанови від 13.02.2019 у ВП № 22079734 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий напис № 1817 від 30.09.2010 повернуто стягувачу.

Відповідно до постанови від 13.02.2019 у ВП № 22079169 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий напис № 1816 від 30.09.2010 повернуто стягувачу.

Постановою від 21.02.2019 у ВП № 22079169 стягнуто з боржника – ОСОБА_3 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 8420,75 грн.

Згідно постанови від 21.02.2019 у ВП № 22079169 стягнуто з боржника – ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 309110,82 грн.

Постановою від 22.02.2019 у ВП № 22079734 стягнуто з боржника – ОСОБА_3 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 8220,75 грн.

Згідно постанови від 22.02.2019 у ВП № 22079734 стягнуто з боржника – ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 70802,35 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчих проваджень № 22079734 та № 22079169 визначені Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, вказані вище виконавчі провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та продовжено під час дії Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів (п.4 ч.2 статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.02.2018 в адміністративній справі № 816/823/17.

З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом № 1404-VIII.

При цьому відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (п.6 ст. 27 Закону).

При цьому ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ установлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що відповідно до діючої на момент виникнення спірних правовідносин редакції Закону №1404-VІІІ стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. При цьому стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), якщо виконавчий збір не стягнуто. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п'ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про частину дев'яту статті 27 Закону № 1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відповідно розпочато примусове виконання рішення). Питання про закінчення виконавчого провадження, та відповідно про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з'ясує, що для цього є відповідні підстави. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Такі правові висновки щодо застосування ст.ст.26, 27, 39, 40 Закону №1404-VІІІ висловив і Верховний Суд у постановах від 22 лютого 2018 року у справі №816/823/17, від 13 лютого 2019 року у справі №295/13991/16-а.

Відповідно до ст. 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебували на виконанні виконавчий напис № 1817 виданий 30.09.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру № 24 в будинку № 26 на вул. Квітова у місті Львові, що належить на праві власності ОСОБА_3 (виконавче провадження № 22079734) та виконавчий напис № 1816 виданий 30.09.2010 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру № 24 в будинку № 26 на вул. Квітова у місті Львові, що належить на праві власності ОСОБА_3 (виконавче провадження № 22079169).

Відповідно до постанови від 13.02.2019 у ВП № 22079734 та постанови від 13.02.2019 у ВП № 22079169 виконавчий напис № 1817 від 30.09.2010 та виконавчий напис № 1816 від 30.09.2010 повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

При примусовому виконанні вищевказаних виконавчих документів відповідачем здійснено витрати на проведення виконавчих дій, у зв’язку з чим прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21.02.2019 у ВП № 22079169 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.02.2019 у ВП № 22079734. У вказаних постановах детально зазначено, які витрати включено до витрат виконавчого провадження, які підлягають стягненню з ОСОБА_3.

Також державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 21.02.2019 у ВП № 22079169 та постанову про стягнення виконавчого збору від 22.02.2019 у ВП № 22079734.

З огляду на те, що позивач добровільно не виконав виконавчі написи нотаріусів, а державним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання виконавчих документів витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень правомірно покладені на боржника – ОСОБА_3.

Виконавчі документи було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», тому стягнення виконавчого збору з боржника відповідає вимогам закону.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги відповідачем спростовані.

З огляду на вищевказане, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Крутько О.В.