Рішення № 81082742, 10.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 811/1745/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Протопопівка, вул. Шкільна, 4, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – ФОП ОСОБА_1В.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі – ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування рішень.

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що за наслідками документальної планової перевірки її діяльності встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 129940,60 грн., в т.ч. за 2015 рік на 45209, 04 грн., за 2016 рік на 47254, 36 грн., за 2017 рік на 37477, 20 грн., зокрема, внаслідок завищення суми вартості документально підтверджених витрат, що безпосередньо пов’язані з отриманням доходу. У зв’язку з цим їй нараховані податкові зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, за платежем військовий збір, зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які мають похідний характер від суми, на яку збільшено чистий оподатковуваний дохід, та винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0002941303, №0002971303 від 26.03.2018 року, вимога про сплату боргу №Ф-0000321303 від 26.03.2018 року, рішення про застосування фінансових санкцій №000891303 від 26.03.2018 року. Позивачка не погоджується з виявленими порушеннями, стверджуючи, що всі понесені витрати підтверджені первинними документами, а відповідач безпідставно не врахував витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату за 2015 та 2016 роки. Крім того, позивачка зазначає про незаконність нарахування їй недоїмки у вимозі про сплату боргу №Ф-6058-23 від 03.03.2018 року у сумі 1015, 92 грн., посилаючись на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 року у справі №П/811/227/16 скасовано попередню вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0016281702 від 01.09.2015 року. З цих підстав просила суд визнати спірні рішення протиправними (недійсними) та скасувати їх.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у ході планової документальної виїзної перевірки позивачки встановлено порушення вимог п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, які призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 – 2017 роки на загальну суму 129940,60 грн., до заниження податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, а також до заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу. На підставі цього винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0002941303, №0002971303 від 26.03.2018 року, вимога про сплату боргу №Ф-0000321303 від 26.03.2018 року, рішення про застосування фінансових санкцій №000891303 від 26.03.2018 року. Доводячи їх правомірність, просив суд у позові відмовити.

У ході судового розгляду учасники справи подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, у письмовому проваджені.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 24.04.2000 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність, займаючись роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, перебуваючи на загальній системі оподаткування та використовуючи працю найманих працівників (а.с. 20 – 23, т.1)

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 12.02.2018 року по 02.03.2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт №261/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.03.2018 року. (а.с. 30 – 83, т.1)

Висновками акту перевірки встановлено зокрема такі порушення:

- п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 22033,05 грн., в тому числі за 2015 рік - на 6781,36 грн., за 2016 рік - на 8505,79 грн., за 2017 рік - на 6745,90 грн.;

- пп.1.1 п.16-1 підрозд. 10 розд. XX "Інші перехідні положення" ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1949,12 грн., в тому числі за 2015 рік - на 678,14 грн., за 2016 рік - на 708,82 грн., за 2017 рік на 562,16 грн.;

- ч.2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження єдиного внеску на загальну суму 24602,50 грн., в тому числі за 2015 рік - на 14646,54 грн., за 2016 рік – на 9955,96 грн.

На підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено такі рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002941303 від 26.03.2018 року, яким за порушення п.177.2, 177.4.1, 177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України та відповідно до ч. 2 п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33049, 58 грн., з яких 22033,05 грн. – податкове зобов'язання, 11016,53 грн. – штрафна санкція (а.с. 9, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002971303 від 26.03.2018 року, яким за порушення пп.1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 2436, 41 грн., з яких 1949,12 грн. – податкове зобов'язання, 487,29 грн. – штрафна санкція (а.с. 11, т.1);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000321303 від 26.03.2018 року, якою позивачці відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 24602, 50 грн. (а.с. 10, т.1);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №000891303 від 26.03.2018 року, яким до позивачки на підставі ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано штрафні санкції у розмірі 6385,15 грн. (а.с. 7, т.1).

За наслідками процедури адміністративного оскарження рішеннями ДФС України №6499/Р/99-99-11-02-02-25 від 07.05.2018 року, №8027/Р/99-99-11-02-01-14 від 05.06.2018 року вказані рішення залишені без змін, а скарги позивачки – без задоволення. (а.с. 97 – 100, т.1)

Крім того, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6058-23 від 03.03.2018 року, якою відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачці визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 1015, 92 грн., з яких: 440 грн. - недоїмка, 575, 92 грн. – штраф. (а.с. 8, т.1)

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0002941303 від 26.03.2018 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, суд виходив з того, що виявлені порушення, кваліфіковані за п.177.2, пп.177.4.1, 177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України, полягали у завищенні ФОП ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу на загальну суму 76291,82 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 76286, 89 грн., за 2016 рік на суму 4,93 грн., а також у завищенні витрат на загальну суму 206 232, 42 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 121495, 93 грн., за 2016 рік на суму 47259, 29 грн., за 2017 рік на суму 37477, 20 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 129940, 60 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 45209, 04 грн., за 2016 рік на суму 47254, 36 грн., за 2017 рік на суму 37477, 20 грн. (пункт 2.1.2 акту перевірки)

Позивачкою виявлене у ході перевірки завищення загального оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки не оспорюється, оскільки це порушення саме по собі не призводить до збільшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб. Позивачка заперечує висновки контролюючого органу про завищення нею витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за 2015 рік на суму 121495, 93 грн., за 2016 рік на суму 47259, 29 грн., за 2017 рік на суму 37477,20 грн., стверджуючи, що задекларовані нею витрати є документально підтвердженими та пов'язані з її господарською діяльністю.

Статтею 177 ПК України передбачено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 177.3.1 пункту 177.3 статті 177 ПК України (в редакції Закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII від 21.12.2016 року, яка діє з 01.01.2017 року) не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, яка діяла у 2015 та 2016 роках) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України (у редакції, яка діяла у 2017 році) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пунктів 177.5, 177.10, 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 подала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік з розрахунком податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4), у якому відобразила вартість документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, у розмірі 1325796 грн., з них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1228600 грн. (графа 5), витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 87654 грн. (графа 6), інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 9542 грн. (графа 7). (а.с. 113 – 115, т.1)

У ході документальної перевірки контролюючий орган установив, що вартість документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю позивачки, за 2015 рік склала 1204300, 07 грн., у тому числі: витрати, пов’язані з отриманням доходу від реалізації алкогольних та тютюнових виробів - 245178, 78 грн.; витрати, пов’язані з отриманням доходу від реалізації масла вершкового - 959124, 29 грн. Таким чином зроблено висновок про завищення позивачкою вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, за 2015 рік на 121 495, 93 грн. (1325796 грн. - 1204300,07 грн.)

Також ФОП ОСОБА_1 подала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з розрахунком податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2), у якому відобразила вартість документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, у розмірі 1358440 грн., з них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1234159 грн. (графа 5), витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 83523 грн. (графа 6), інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 40758 грн. (графа 7). (а.с. 117 – 121, т.1)

Натомість відповідач у ході документальної перевірки установив, що вартість документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю позивачки, за 2016 рік склала 1311180, 71 грн., у тому числі: витрати, пов’язані з отриманням доходу від реалізації алкогольних та тютюнових виробів - 320289, 24 грн.; витрати, пов’язані з отриманням доходу від реалізації масла вершкового - 990891, 47 грн. Таким чином зроблено висновок про завищення позивачкою вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, за 2016 рік на 47259, 29 грн. (1358440 грн. - 1311180, 71 грн.)

У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, поданій ФОП ОСОБА_1 разом з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2), відображено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, у розмірі 594727,83 грн., з них: вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції – 314 940, 84 грн. (графа 5), витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату – 279 786, 99 грн. (графа 6). (а.с. 123 – 125, т.1)

Проте контролюючий орган у ході документальної перевірки встановив, що позивачкою у 2017 році до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, безпідставно включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей у розмірі 24232,08 грн., дохід від реалізації яких у звітному періоді 2017 року не отримано. Крім того до витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату безпідставно включено суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 13245,12 грн. У зв'язку з цим зроблено висновок про завищення позивачкою вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, за 2017 рік на 37477, 20 грн. (24232,08 грн. + 13245,12 грн.), яка за підрахунками відповідача склала 557250, 63 грн. (594727,83 грн. - 37477, 20 грн.)

Перевіряючи висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, суд виходив з того, що відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.8 статті 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 85.2, 85.4, 85.7, 85.8 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі – Порядок №395). Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами. Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6, 1.7 Порядку №395 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.2.3.2.2, 2.3.2.3 п.2.3 Порядку №395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками;

Всупереч цим вимогам, контролюючий орган, констатувавши в акті перевірки №261/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.03.2018 року порушення позивачкою пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України при декларуванні витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за 2015 та 2016 рік, не зазначив в акті перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують ці факти. При цьому в акті перевірки контролюючим органом наведений власний математичний розрахунок витрат позивачки, пов’язаних з отриманням доходу від реалізації алкогольних та тютюнових виробів, а також масла вершкового, за 2015 та 2016 роки, який не ґрунтується на відомостях первинних документів та не містить аналізу дотримання позивачкою вимог податкового законодавства при декларуванні таких витрат. Зокрема відповідачем не доведено його висновки про те, що первинні документи щодо обсягів придбання та реалізації масла вершкового не відповідають обсягам залишку товарів. Будь-яких відомостей або таблиць, у яких зазначені первинні документи, якими підтверджено витрати, які за розрахунками відповідача сформували суму витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, у ході перевірки не складалося, що позбавляє суд можливості перевірити такі розрахунки контролюючого органу.

Як вбачається з акту перевірки №261/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.03.2018 року, до обрахунку вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю за 2015 та 2016 роки, контролюючим органом включено лише вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (а саме вартість придбаних та реалізованих алкогольних та тютюнових виробів, а також масла вершкового), натомість не враховано показники "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" (графа 6) та "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" (графа 7), які були відображені позивачкою у розрахунках податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4 за 2015 рік та Додаток Ф2 за 2016 рік).

Між тим, в акті перевірки не встановлено порушення пп.177.4.2, пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України щодо безпідставного включення цих витрат до складу вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, за 2015 та 2016 роки.

Наявні у позивачки первинні документи, копії яких нею надані до суду, підтверджують такі витрати та їх зв'язок з її господарською діяльністю.

Відтак, в акті перевірки №261/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.03.2018 року та у ході судового розгляду справи відповідачем документально не доведені факти порушення позивачкою податкового законодавства при декларуванні витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, у 2015 та 2016 роках, та не надано достовірних доказів заниження таких витрат на суму 121495, 93 грн. за 2015 рік та на суму 47259, 29 грн. за 2016 рік, які б могли призвести до заниження чистого оподатковуваного доходу за ці періоди.

Щодо показників податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, поданої ФОП ОСОБА_1, суд не погоджується з висновками контролюючого органу про те, що позивачкою безпідставно включено до складу витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за накладними №84757 від 19.12.2017 року, №14441 від 22.12.2017 року, №26-4559 від 26.12.2017 року, №86662 від 27.12.2017 року, №ТР-0003908 від 28.12.2018 року, №КД17-000068335 від 28.12.2017 року, №КД17-000068334 від 28.12.2017 року у загальному розмірі 24232,08 грн., дохід від реалізації яких у звітному періоді 2017 року не отримано, а оплата яких проведена у наступному звітному податкового періоді.

Як установлено судом, позивачка не включала вартість алкогольних та тютюнових виробів, отриманих за цими накладними, до складу вартості документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю Книги обліку доходів та витрат та податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік. (а.с. 101 – 108, 135 – 137, 141 – 146, т.1) Вказані товари на кінець 2017 року не були реалізовані, були оплачені позивачкою у 2018 році, а витрати, пов’язані з їх придбанням, включені до складу витрат 2018 року.

У ході перевірки також встановлено, що позивачка у 2017 році безпідставно віднесла до складу витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату суму допомоги по вагітності та пологах, виплачену у грудні 2017 року найманому працівнику ОСОБА_2Л в розмірі 13245,12 грн.

Суд зазначає, що суми матеріального забезпечення, які виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, у тому числі допомога по вагітності та пологах, не відносяться до витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів. Тому суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що внаслідок цього порушення пп.177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України позивачкою завищено вартість документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, за 2017 рік на 13245, 12 грн. та, як наслідок, занижено чистий оподатковуваний дохід за цей період на цю ж суму.

Вказане порушення призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік на 2384, 12 грн. (13245, 12 грн. х 18%), тому суд визнає правомірним донарахування позивачці податкового зобов’язання у цій сумі на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України у спірному податковому повідомленні – рішенні №0002941303 від 26.03.2018 року.

У ході судового розгляду справи ФОП ОСОБА_1 визнала це порушення, проте стверджувала, що у ході перевірки повідомила ревізора про таку помилку, допущену у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, та згодом подала уточнюючу декларацію, скоригувавши у ній показники витрат.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 27.03.2018 року подала уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, у якій виправила показники розрахунку податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2), зменшивши зокрема показник "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" (графа 6) на 13245, 12 грн., збільшивши на цю суму показник "вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" (графа 7). (а.с. 128 - 133, т.1)

Проте, оскільки ця уточнююча податкова декларація подана після складання акту перевірки №261/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.03.2018 року та після винесення відповідачем податкового повідомлення – рішення №0002941303 від 26.03.2018 року, тому вона не може бути підставою для скасування грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, донарахованого у зв’язку з виявленим у ході перевірки заниженням податкового зобов’язання за цим платежем.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом установлено, що винесенню 26.03.2018 року спірного податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0002941303 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб передувало визначення контролюючим органом протягом 1095 днів грошового зобов'язання позивачці за цим податком у податковому повідомленні – рішенні форми "Р" №0020271702 від 16.10.2015 року. (а.с. 166, т.1). Сума цього грошового зобов’язання позивачкою не оспорювалася та є узгодженою.

Відтак, вчинення податкового порушення - заниження податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 2384,12 грн. - зумовлює накладення на позивачку штрафу відповідно до ч.2 п.123.1 ст.123 ПК України, у підвищеному розмірі 50%, що становить 1192, 06 грн. (2384, 12 грн. х 50%).

У ході судового розгляду суд прийшов до висновку, що у решті спірне податкове повідомлення-рішення №0002941303 від 26.03.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 29473,40 грн., з яких 19648, 93 грн. (22033,05 грн. - 2384, 12 грн.) за податковим зобов’язанням, 9824, 47 грн. (11016,53 грн. - 1192, 06 грн.) за штрафними санкціями.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення рішення №0002971303 від 26.03.2018 року, яким ФОП ОСОБА_3 визначено грошове зобов’язання з військового збору, суд установив, що фактичною підставою для цього стали висновки контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 129940, 60 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 45209, 04 грн., за 2016 рік на суму 47254, 36 грн., за 2017 рік на суму 37477, 20 грн.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 166 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оскільки у ході судового розгляду справи встановлено протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачкою чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 45209, 04 грн. та за 2016 рік на суму 47254, 36 грн., тому, відповідно, у ці періоди об’єкт оподаткування, визначений п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, не занижений.

Воднораз, у 2017 році занижено об’єкт оподаткування військовим збором на 13245, 12 грн. (внаслідок безпідставного включення до складу витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату суми допомоги по вагітності та пологах), що призвело до заниження податкового зобов’язання за цей період на 198, 68 грн. (13245, 12 грн. х 1,5%)

Визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з військового збору зумовлює застосування штрафних санкцій на підставі ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України у розмірі 49, 67 грн. (198, 68 грн. х 25%)

У решті податкове повідомлення-рішення №0002971303 від 26.03.2018 року є протиправним та підлягаю скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 2188, 06 грн., з яких 1750, 44 грн. (1949,12 грн. - 198, 68 грн.) за податковим зобов'язанням, 437, 62 грн. (487,29 грн. - 49,67 грн.) за штрафними санкціями.

Вирішуючи позов в частині вимог щодо скасування рішень відповідача про нарахування недоїмки та фінансових санкцій зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 року №77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 4 статі 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено штрафні санкції за донарахувания фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – накладення штрафу у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (надалі – Інструкція №449).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 розділу VІ Інструкції №449 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу VІI Інструкції №339 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Як установлено судом та підтверджується наданим відповідачем розрахунком, його висновки про порушення позивачкою вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження бази нарахування єдиного внеску (п.2.5 акту перевірки №261/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.03.2018 року) є похідними від висновків про порушення вимог податкового законодавства при декларуванні чистого оподатковуваного доходу в деклараціях про майновий стан і доходи від провадження підприємницької діяльності за 2015 та 2016 роки. (п. 2.1.2 акту перевірки). (а.с. 165, т.2)

Оскільки у ході судового розгляду справи спростовано висновки контролюючого органу про заниження позивачкою сум чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та який є базою нарахування єдиного внеску, за 2015 рік у розмірі 45209,04 грн. та за 2016 рік у розмірі 47254, 36 грн., тому суд визнає незаконним донарахування позивачці на ці суми єдиного внеску за ставкою, установленою статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та накладення на позивачку штрафу, передбаченого пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за ці періоди.

Тож позов про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000321303 від 26.03.2018 року та рішення про застосування штрафних санкцій №000891303 від 26.03.2018 року слід задовольнити.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених пунктами 3, 4 розділу VІ Інструкції №449, для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6058-53 від 03.03.2018 року, тож позов про її скасування також слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, якими їй визначено грошові зобов'язання, недоїмку та фінансові санкції на загальну суму 67789, 56 грн., сплатила за ці майнові вимоги судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (а.с. 3, т.1).

Судом задоволено позовних вимог позивачки на загальну суму 63665,03 грн. (29473,40 грн. + 2188, 06 грн. + 24602, 50 грн. + 6385, 15 грн. + 1015, 92 грн.).

З огляду на часткове задоволення у даній справі позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат на користь позивачки слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 661,92 грн. (63665, 03 грн. х 704, 80 грн.) : 67789, 56 грн.), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Протопопівка, вул. Шкільна, 4, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39484073) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0002941303 від 26.03.2018 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 29473, 40 грн., з яких 19648, 93 грн. - за податковим зобов’язанням, 9824, 47 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0002971303 від 26.03.2018 року в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору на суму 2188, 06 грн., з яких 1750, 44 грн. - за податковим зобов’язанням, 437,62 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000321303 від 26.03.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №000891303 від 26.03.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6058-23 від 03.03.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 661,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4