Рішення № 81082687, 11.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року № 320/720/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на заяву від 05.12.2018 щодо зарахування до єдиного соціального внеску сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТ"ЕДЛАНД" платіжним дорученням від 16.01.2014 №2 заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 33657,84 грн за період з січня 2011 року по вересень 2013 року та не повідомлення чи зазначений у списку працівників ТОВ "ОРТ"ЕДЛАНД", за яких останнє сплатило заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за періоди з січня по грудень 2011 року, з січня по грудень 2012 року та з січня по вересень 2013 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати кошти, сплачені ТОВ "ОРТ"ЕДЛАНД" як заборгованість з єдиного соціального внеску за періоди з січня по грудень 2011 року, з січня по грудень 2012 року та з січня по вересень 2013 року в сумі 33657,84 грн, в рахунок єдиного соціального внеску.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано сплачену ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" заборгованість з єдиного соціального внеску, яка погашена платіжним доручення від 16.01.2014 №2 на суму 33657,84 грн, що призвело до не врахування частини страхового стажу позивача за певні періоди роботи у ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" та позбавило його права на отримання належного розміру пенсії. Також вказано, що з метою з`ясування причин не зарахування сплаченої його роботодавцем суми єдиного соціального внеску, позивач звернувся до Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області із заявою, проте, у порушення норм Закону України "Про звернення громадян", так і не отримав відповіді.

Відповідач позов не визнав, заперечуючи проти його задоволення подав відзив, в якому зазначив, що стосовно ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" відкрито ліквідаційну процедуру та визначено останнього боржником банкрутом. При цьому, згідно із даними інтегрованої картки по єдиному внеску, у ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" станом на 12.03.2019 одночасно обліковується заборгованість у сумі 40177,84 грн та переплата у сумі 35901,84 грн. Наголосив, що з метою вирішення питання забезпечення повноти та достовірності відображення в ІТС "Податковий блок" історії недоїмок та переплат ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" по єдиному соціальному внеску, управління зверталось із листом до Державної фіскальної служби України, зазначаючи про необхідність змінити код виду сплати з 101 "Сплата суми податків і зборів/єдиного внеску" на 01С "Сплата на погашення зафіксованого боргу" по платіжним дорученням ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" за 2014 рік.

Ухвалою суду від 15.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, а саме трудової книжки ОСОБА_1, останній 25.03.2003 був прийнятий на посаду уповноваженого представника ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" (а.с.25). На цьому підприємстві позивач працював до виходу на пенсію за віком.

Так, 07 березня 2012 року позивачу призначено пенсію за віком, та як пенсіонер він перебуває на обліку в Чернігівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування, при розрахунку пенсії позивача, йому не було враховано частину страхового стажу за період роботи у ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" з січня по грудень 2011 року, з січня по листопад 2012 року та з березня по вересень 2013 року, оскільки за вказані періоди роботодавцем не було сплачено єдиний соціальний внесок (а.с. 28-30).

У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" із листом від 12.09.2018 №3, в якому просив повідомити, чи проводило підприємство сплату єдиного внеску за період роботи ОСОБА_1 з січня по грудень 2011 року, з січня по листопад 2012 року та з березня по вересень 2013 року (а.с. 16).

Відповідаючи на звернення позивача, ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" листом від 31.10.2018 №35 повідомило, що сплатило до ДПІ у Києво-Святошинському районі заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 33657,84 грн платіжним дорученням від 16.01.2014 №2 (а.с. 15).

Після отримання вказаного листа, позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування єдиного соціального внеску від 05.12.2018, в якій просив повідомити, чому не зарахована до єдиного соціального внеску сплачена ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" згідно платіжного доручення від 16.01.2014 №2 заборгованість у розмірі 33657,84 грн (а.с. 10-11).

Зазначена заява було отримана уповноваженою особою відповідача 17.12.2018, що встановлюється із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0350504514294 (а.с. 13).

Однак, наразі, будь-якої відповіді від Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області з приводу заяви від 05.12.2018, позивач не отримував.

На переконання позивача, відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства України, не зараховано сплачений ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" борг з єдиного соціального внеску та проігноровано обов`язок щодо надання відповіді на звернення.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву позивача від 05.12.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлені вимоги до звернення, зокрема, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Разом з цим, статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

На підставі аналізу зазначених норм, судом констатується, що лист позивача від 05.12.2018 відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», тобто, в ньому зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, письмове звернення підписано заявником із зазначенням дати його підписання. Отже, підстав для його повернення не було, а судом встановлено, що відповідач не приймав рішення про повернення листа позивачеві.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

У цьому контексті, суд зазначає, що заява позивача про зарахування єдиного соціального внеску була отримана відповідачем 17.12.2018, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штрихкодовим номером 0350504514294.

За такої обставини, Києво-Святошинське управління Головного управління ДФС у Київській області було зобов`язане прийняти одне з передбачених законодавством рішень, у передбачений законодавством строк, зокрема: до 24.12.2018 - переслати заяву за належністю або повернути її громадянину, або ж до 17.01.2018 надати відповідь за результатами розгляду заяви.

Натомість, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані жодні докази існування будь-якого із передбачених Законом України "Про звернення громадян" рішення.

З огляду на встановлені судом обставини та факт не надання відповідачем відповіді на звернення позивача в межах строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», суд приходить до висновку, що в його діях наявна протиправна бездіяльність, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати кошти, сплачені ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД" як заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 33657,84 грн, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Поняття "страховий стаж" висвітлено у змісті статті 1 цього Закону, згідно якому страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 20 Закону № 1058, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 Закону № 1058.

Так, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Пунктом першим частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

Отже, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД", яке здійснювало нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Як з`ясовується із позовної заяви, підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стала та обставина, що при розрахунку його пенсії, йому не була врахована частина страхового стажу за певні періоди роботи у ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД", з причин не сплати останнім єдиного соціального внеску.

При цьому, суд звертає увагу, що не зарахування частини страхового стажу позивача при розрахунку його пенсії, вчинено Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, як суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено адміністрування пенсійного забезпечення.

Окрім цього, суд зазначає, що оскільки законодавством України обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску покладено саме на роботодавця, у даному випадку на ТОВ "ОРТФ" "ЕДЛАНД", правовідносини щодо реалізації такого обов`язку, зокрема не зарахування органами ДФС сплачених сум такого внеску, виникають між роботодавцем та відповідним органом ДФС, та не зачіпають застраховану особу.

У свою чергу, з підстав сплати роботодавцями соціального внеску за застраховану особу, породжується правовідносини між такою особою та пенсійним органом, у розрізі визначення страхового стажу.

Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За наведеного вище, суд зазначає, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту порушених прав, оскільки не зарахування відповідачем сплаченого третьою особою єдиного соціального внеску, не порушує права та інтереси саме позивача. У той же час, належним відповідачем у разі оскарження дій щодо не врахування періодів страхового стажу позивача при розрахунку пенсії, є відповідний пенсійний орган.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача у певній мірі, а тому, позовні вимоги визнає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 11.02.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь пропорційно задавленим вимогам, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області, оскільки Києво-Святошинське управління є його територіальним органом.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області щодо ненадання відповіді на заяву від 05.12.2018 щодо зарахування до єдиного соціального внеску сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТ"ЕДЛАНД" платіжним дорученням від 16.01.2014 №2 заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 33657,84 грн за період з січня 2011 року по вересень 2013 року та не повідомлення чи зазначений у списку працівників ТОВ "ОРТ"ЕДЛАНД", за яких останнє сплатило заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за періоди з січня по грудень 2011 року, з січня по грудень 2012 року та з січня по вересень 2013 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.