Рішення № 81082626, 11.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2019 року (о 17 год. 00 хв.)Справа № 280/1037/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (71108, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку і підвищення пенсії на 5% позивачу як звільненому за станом здоров'я через хворобу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 77, абз. 2 п. 15 р. XI Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІ, п. «а» ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;

зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок, встановлення та щомісячну виплату з 01.02.2019 пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою, як звільненому за станом здоров'я через хворобу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 77, абз. 2 п. 15 р. XI Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580- VІІ, п. «а» ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. 30.10.2010 звільнений у запас за п. 64 «б» (через хворобу). Вислуга років на день звільнення становила 20 років. З 11.11.2010 отримує пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія призначена із розрахунку 50 % грошового забезпечення. Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено зміни, відповідно до яких вважає, що у позивача виникло право на включення до розрахунку пенсії 5 процентів, оскільки згідно з витягом з Наказу його звільнено через хворобу, а тому, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на додаткові 5 % від сум грошового забезпечення. Відтак, 24.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії в розмірі 55% грошового забезпечення, однак листом від 12.02.2019 № 177/Я-9 відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що позивач звільнений не у відставку, а в запас, а тому підстав для перерахунку та виплати пенсії в розмірі 55 % грошового забезпечення немає. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

29.03.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 12545), в якому зазначає, що висновок лікарської комісії стосовно позивача не відповідає приписам статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України», за змістом якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Так, у п. 13 Свідоцтва про хворобу позивача зазначено «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». З урахуванням наведеного позивачу правомірно призначено пенсію за вислугу років у розмірі 50 % відповідного грошового забезпечення, а відтак дії відповідача щодо застосування 50% грошового забезпечення, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частиною 3 ст. 263 КАС України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Частиною 2 ст. 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Повний текст судового рішення складено та підписано урахуванням вищезазначених норм.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.10.2010 № 1910/ос зі змінами внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.01.2011 № 46 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки в Запорізькій області Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «б» (через хворобу) з 10.11.2010.

Вислуга років на день звільнення становила 20 років 08 місяців 10 днів.

Підстава прийняття наказу, зокрема, свідоцтво про хворобу, видане ВЛК ГУМВС у Запорізькій області від 21.12.2010 № 571/с.

Позивач з 11.11.2010 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Запорізькій області та отримує щомісячну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З врахуванням вислуги років основний розмір пенсії позивача визначений у розмірі 50% грошового забезпечення.

24.01.2019 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Зазначає, що пенсія з 11.11.2010 призначена у розмірі 50% грошового забезпечення, а з 01.01.2016 у позивача виникло право на включення додатково до розрахунку пенсії 5 % у зв'язку із звільненням зі служби через хворобу. Відтак, просить здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 55 % грошового забезпечення.

Листом від 12.12.2019 № 177/Я-9, відповідачем надано відповідь, за змістом якої 11.11.2010 позивач отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон). Згідно документів пенсійної справи пільгова вислуга складає 20 років, у зв'язку з чим позивачу виплачується пенсія в розмірі 50% грошового забезпечення. Відповідно до наказу від 30.10.2010 позивача звільнено зі служби за підпунктом «б» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас через хворобу. При цьому, право на збільшення грошового забезпечення на 5% згідно статті 13 Закону мають особи, які звільнені у відставку за віком або за станом здоров'я. Пенсія обчислена виплачується згідно законодавства України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

29 грудня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VIII від 23 грудня 2015 року (далі - Закон № 900-VIII), яким внесені доповнення в ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме: статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Відповідно до абзацу 2 п.15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію»).

02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), який згідно з п. 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні Положення» набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування. Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований 06.08.2015, тому датою набрання ним чинності та одночасно датою втрати чинності Законом України «Про міліцію» є 07.11.2015.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Відповідно до ст.13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно зі ст. 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв’язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженим постановою Кабінету Міністрів PCР від 29.07.1991 №114. Відповідно до п.п. «б» п. 64 зазначеного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Окрім цього, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ було врегульоване також ОСОБА_2 проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за №164/5355 (далі - ОСОБА_2 №85).

Відповідно до п.п.1.63.5 п. 1.63 ОСОБА_2 №85 за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії виносять такі постанови: щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: «Придатний до військової служби»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я», «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку».

Згідно з п. 1.117.1 п. 1.117 ОСОБА_2 №85, свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку, непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визначених непридатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

З аналізу зазначених норм вбачається, що юридично визначальним фактом у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсії є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого законодавства та фіксація даного факту у відповідному документі - свідоцтві про хворобу.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звільнений з органів внутрішніх справ України на підставі п. «б» ст.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил України. Підставою для звільнення слугувало свідоцтво про хворобу, видане Військово-лікарською комісією ГУМВС у Запорізькій області від 21.12.2010 № 571/с.

ОСОБА_2 № 85, які регламентують діяльність військово-лікарських комісій містять чіткі приписи щодо форми та змісту прийнятих ними рішень за результатами медичного огляду осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ на предмет їх придатності за станом здоров'я до подальшої служби в органах внутрішніх справ.

З наведеного слідує, що ВЛК ГУМВС у Запорізькій області є уповноваженим органом на проведення медичного огляду осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до служби в органах внутрішніх справ.

Видане позивачу свідоцтво про хворобу від 21.12.2010 № 571/с є рішенням військово-лікарської комісії (прийнятим у межах повноважень та у спосіб визначений нормативними актами, що регламентують діяльність таких комісій), яке підтверджує непридатність позивача за станом здоров'я до служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями стосовно контролю за органами внутрішніх справ на предмет перевірки обставин з приводу наявності правових підстав для звільнення працівників поліції.

Суд зазначає, що відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є звільнення особи у відставку на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за хворобою).

Доводи відповідача наведені у відзиві щодо того, що військово-лікарські документи не містять в собі інформацію про непридатність до служби в поліції є безпідставними.

Форма свідоцтва про хворобу (Додаток №12), передбачена ОСОБА_2 № 85 і містить графу п. 13 «Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби». Зміни до вказаного наказу у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліції» не вносилися.

Суд зазначає, що хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції», наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмінне від передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, не може бути підставою для відмови в перерахунку пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи те, що виникнення захворювання, яке спричинило непридатність до служби позивача, суд приходить до висновку, що у зв'язку прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» у ОСОБА_1 виникло право на перерахунок пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням 5 процентів, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення).

Отже, враховуючи вислугу років 20 років 08 місяців 10 днів, пенсія позивача повинна складати: 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення у відповідності до до п. «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 07.03.2019 № 26.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (71108, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не здійснення перерахунку і підвищення пенсії на 5% ОСОБА_1 як звільненому за станом здоров'я через хворобу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 77, абз. 2 п. 15 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІ, п. «а» ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.02.2019 пенсії у розмірі 55% грошового забезпечення поліцейського за відповідною посадою, як звільненому за станом здоров'я через хворобу, згідно п. 2 ч. 1 ст. 77, абз. 2 п. 15 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580- VІІ, п. «а» ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ЯковенкаВадима Леонідовича сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.04.2019.

Суддя Ю.В. Калашник