Рішення № 81082622, 11.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/994/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1О.) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, яка полягає у невиплаті заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.06.2018 по 30.09.2018 ОСОБА_1;

- зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року (а.с.3-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач є пенсіонером, вид пенсії за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з 01.07.2014 року. ОСОБА_1 є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України, району проведення АТО, що підтверджується довідкою переміщеної особи. Захищаючи права та інтереси позивача, його представник звернувся до відповідача з адвокатським запитом та просив надати інформацію, у зв’язку з чим пенсія громадянину України ОСОБА_1 не виплачена за певний період. Листом № 370/02 від 15.01.2019 року позивачу було повідомлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні з 01.07.2014 року. Виплату пенсії було призупинено з 01.06.2018 року. 05.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії. Згідно протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та робочої групи для перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 підтверджено факт проживання. 12.05.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365». Зазначеною постановою було внесено зміни до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено на основну відомість жовтня 2018 року, через банківську установу АТ «Ощадбанк», дата виплати - 11 число. Пенсію за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 року в сумі 8872,99 грн нараховано на окрему додаткову відомість та буде виплачено за умови фінансування. Виплату пенсії за минулий період, а саме з 01.06.2018 р. по 31.08.2018 р. в сумі 35491,96 грн буде здійснено після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Тобто, ОСОБА_1 не отримав пенсійне забезпечення за період з 01.06.2018 року по 30.09.2018 року.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 09.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 19872/2019 надав відзив на позовну заяву від 04.04.2019 №3377/08 (а.с.35-36), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 30.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську. До заяви позивач додав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 24.02.2016 року, видану Управлінням соціального захисту населення Попаснянської РДА. На облік в управлінні Пенсійного фонду України в Попаснянському районі ОСОБА_1 взято за матеріалами електронної пенсійної справи без наявності паперових носіїв 14.04.2016 року за період з 01.07.2014 року. Пенсію в управлінні отримував до 31.05.2018 року. На підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 11.06.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.06.2018 року (Розпорядження про призупинення виплати пенсії від 11.06.2018 року).

05.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою про поновлення виплати пенсії. ОСОБА_1 було включено до списку № 226 від 13.09.2018 року та передано управлінню соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації для отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам. Згідно протоколу № 99 від 21.09.2018 року засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та робочої групи для перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб факт проживання ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена у довідці було підтверджено. Пенсію ОСОБА_1 було нараховано на основну відомість жовтня 2018 року за поточний місяць та нараховано доплату з 01 вересня 2018 року, тобто з місяця, у якому він звернувся з заявою до управління, по 30 вересня 2018 року. Але на підставі відомостей Міністерства фінансів України, які надійшли з головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області 05.10.2018 № 13525/02-02 виплата пенсію позивачу була призупинена. З того часу та до дати звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 з заявою щодо поновлення виплати пенсії до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області не звертався. Пенсія ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року не нараховується.

Щодо зобов’язання управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01.06.2018 по 30.09.2018 відповідач зазначив, що 12.05.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365», а саме п. 15, у якому зазначено: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». З огляду на вищенаведене, управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії ЕМ 20227, виданий 02.12.1999 року Первомайським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-6,7).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням ОСОБА_1 ААБ №465165 (а.с.8).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 14.02.2018 №10613, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування є Луганська область, Попаснянський район,м.Попасна, вул.Герцена, буд.15 (а.с.9).

На виконання ухвали суду від 22.03.2019 Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації надало інформацію від 27.03.2019 №1277/06, в якій зазначило, що дія довідки ВПО не припинялась (а.с.31).

Розпорядженням відповідача від 14.04.2019 №9404 позивача взято на облік до відповідача з 01.07.2014 (а.с.39-40).

Заявою від 07.08.2018 позивач просив належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.44).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.06.2018 на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 (а.с.45).

05.09.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії за віком (зворотній бік а.с.58).

Відповідно до витягу з протоколу №99 від 21.09.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити ОСОБА_1 соціальні виплати (а.с.58).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.10.2018 на виконання порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних-виплат вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018 (а.с.46).

На звернення адвоката відповідачем надано відповідь від 15.01.2019 №370/02, в якій зазначено, що пенсію за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 року в сумі 8872,99 грн нараховано на окрему додаткову відомість та буде виплачено за умови фінансування, виплату пенсії за минулий період, а саме з 01.06.2018 по 31.08.2018 в сумі 351491,96 грн буде здійснено після затвердження КабінетомМіністрів України окремого Порядку (а.с.11).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявного у матеріалах справи Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.06.2018 на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 (а.с.45).

Також Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.10.2018 на виконання порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних-виплат вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018 (а.с.46).

Водночас Законом № 1058-IV не передбачено таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії, які зазначено у розпорядженнях відповідача.

Тобто припинення виплати пенсії позивачу у період з 01.06.2018 по 31.08.2018 та з 01.10.2018 відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.

Згідно статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу сталося не з вини пенсіонера, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що право на виплату пенсії позивач набув, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Доводи відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде здійснена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365”, є неприйнятними, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон № 1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону № 1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.06.2018 по 30.09.2018.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.06.2018 по 30.09.2018, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Окрім того, з метою захисту порушених прав позивача, встановивши протиправність прийнятого відповідачем розпорядження від 11.10.2018 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати вказане розпорядження та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.10.2018.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с.24).

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.06.2018 по 30.09.2018.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м.Попасна, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 21792608) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 93203, Луганська область, м.Первомайськ, вул.Островського, 7/2) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.06.2018 по 30.09.2018.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 11.10.2018 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м.Попасна, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 21792608) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 93203, Луганська область, м.Первомайськ, вул.Островського, 7/2) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.10.2018.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 93203, Луганська область, м.Первомайськ, вул.Островського, 7/2) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м.Попасна, вул.Шкільна, буд.2, код ЄДРПОУ 21792608) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2