Рішення № 81082616, 10.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4173/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Шеховцової А.С.,

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

від відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 360/4173/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування в частині наказів від 31.08.2016 № 2227, від 14.09.2016 № 623 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1О.) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області), якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Луганській області від 31.08.2016 № 2227 «Про покарання окремих поліцейських БПСПОП «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та про накладення на капрала поліції ОСОБА_1, поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУНП у Луганській області дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП у Луганській області від 14.09.2016 № 623 о/с «По особовому складу» в частині звільнення - капрала поліції ОСОБА_1, поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1»ГУНП у Луганській області зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України;

- поновити капрала ОСОБА_1 на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУНП в Луганської області з 15.09.2016;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 329161,00 грн;

- постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 12489,50 грн звернути до негайного виконання.

Підставою подання даної позовної заяви є незгода позивача з наказами відповідача від 31.08.2016 № 2227 та від 14.09.2016 № 623 о/с щодо звільнення позивача зі служби.

В обґрунтування позову зазначив, що 01 серпня 2016 року був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєні злочину, передбаченого частиною другою ст. 307 КК України. Зазначив, що 31.10.2018 був звільнений з ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» під заставу. Вказує, що після звільнення з ДУ «Старобільський слідчій ізолятор» йому стало відомо, що відповідачем був виданий наказ від 31.08.2016 № 2227 «Про покарання окремих поліцейських БППСПОП «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області» згідно з яким на нього безпідставно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з лав Національної поліції України та згідно з наказом відповідача від 14.09.2016 № 2623 о/с він був звільнений з ПБПСПОП «Луганськ-1» Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 6 частини першої ст.77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. На думку позивача, будь-яких порушень ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України він не скоював, у зв’язку з чим підстав для його звільнення за порушення службової дисципліни не було.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено справу до слухання у підготовчому засіданні (т.1 а.с. 1-2).

26.12.2018 Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для виконання ухвали суду (т. 1 а.с 38-39),

Ухвалою суду від 26.11.2018 року підготовче засіданні було відкладено на 23.01.2019 (т.1 а.с. 42),

27.12.2018 Відповідач подав клопотання про залучення доказів та клопотання про залишення позову без розгляду (т.1 а.с 47-76).

27.12.2018 представник Позивача надав додаткові письмові пояснення разом із частиною матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема повідомленням про підозру, обвинувальним актом та матеріали службового розслідування (т.1 а.с. 77-105),

04.01.2019 Відповідач надав відзив проти позову разом із документами на підтвердження обставин зазначених у ньому зокрема матеріали службового розслідування та документи, які послугували підставами для звільнення (т.1 а.с. 110-146).

21.01.2019 Позивач подав письмові заперечення на відзив Відповідача, у яких зазначив, що підставою для звільнення послугувало його незаконне затримання. Стверджував, що кримінальних правопорушень не вчиняв та сумлінно виконував свої обов’язки під час проходження служби (т.1 а.с. 149-153).

23.01.2019 Відповідач надав додаткові заперечення проти позову, стверджував про скоєння Позивачем вчинку який дискредитує звання поліцейського, набув резонансу через його оприлюднення в засобах масової інформації, підриває авторитет поліції в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби (т.1 а.с. 155-161).

23.01.2019 Позивач уточнив позовні вимоги в частині строків звернення до суду та обґрунтувань підстав звільнення (т.1 а.с. 162-168),

08.02.2019 Відповідач надав відзив на уточнений позов (т.1 а.с. 174-177),

Ухвалою суду від 15.02.2018 закрито підготовче засіданні, справу призначено до судового розгляду на 28.02.2019 (т.1 а.с. 181).

28.02.2019 та 14.03.2019 розгляд справи було відкладено з урахуванням клопотань сторін (т.1 а.с. 185-194).

Ухвалою суду від 15.03.2019 після отримання витребуваних документів, було вирішено, що Позивач не пропустив строк звернення до суду, оскільки наказ про звільнення та трудову книжку отримав відповідно 13.11.2018 та 21.11.2018 (т.2 а.с. 1-2).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, суду пояснив, що з 2008 року проходив навчання в Луганському інституті внутрішніх справ, після завершення навчання у якому проходив службу як оперативний працівник Сєвєродонецького відділу міліції, у відділу який займається кримінальними злочинами в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Через постійні чергування та напружений графік роботи звільнився у 2013 році.

У 2015 році вступив до лав національної поліції, спочатку проходив службу як рядовий батальйону Луганськ-1, у якому прослужив до 01.08.2016. Службу проходив безпосередньо в зоні проведення Антитерористичної операції, у тому числі м. Щастя, розташованому на лінії зіткнення, має статус учасника бойових дій.

01.08.2016 отримав увільнення від служби на дві доби, Приблизно о 10 год. 40 хв. прибув до м. Сєвєродонецька, де мав житло, та був затриманий невідомими особами між третім та другим поверхом будинку № 26 по вул. Танкістів. Стверджував, що будь-яких кримінально-карних або дисциплінарних порушень не вчиняв. Затримання в межах кримінального провадження та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає незаконним. Також вважає протиправним врахування Відповідачем обставин зазначених у кримінальному проваджені як підстави його звільнення. Стверджує, що Відповідач не провів належного службового розслідування під час якого не встановив об’єктивні обставини, не вручив йому своєчасно наказ про звільнення і взагалі не цікавився чому він як працівник поліції перебуває під вартою.

Відповідач позов не визнав, до обставин, зазначених у відзиві, додатково пояснив, що службове розслідування було проведено відповідно до вимог чинного законодавства. Під час проведення службового розслідування було встановлено порушення Відповідачем вимог Дисциплінарного статуту, що в свою чергу призвело до скоєння Позивачем злочину, який набув широкого розголосу у зв’язку із розміщенням інформації в мережі інтернет. Зазначений розголос мав негативний вплив на імідж правоохоронної системи в цілому та управління поліції зокрема.

З приводу несвоєчасного вручення Позивачу наказу про звільнення пояснив, що останній був фактично обізнаний про звільнення, оскільки подавав відповідну декларацію про статки при звільнені. Трудова книжка була видана Позивачу до затримання для постановки на військовий облік, тому запис про звільнення був зроблений після відповідного звернення Позивача.

В судовому засіданні допитані як свідки працівники Відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, підтвердили несвоєчасне вручення Позивачу наказу про звільнення, при цьому стверджували, що останній був обізнаний про звільнення. Зазначені пояснення були враховані при вирішені питання щодо строків звернення до суду.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази у відповідності до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

На підставі наказу Відповідача від 07.11.2015 № 8 Позивача, який мав спеціальне звання молодший лейтенант міліції, призначено поліцейським роти патрульної поліції ГУНП в Луганській області, та в подальшому було присвоєно спеціальне звання капрал поліції (т.1 а.с. 15, далі - Наказ № 8).

В трудовій книжці Позивача зроблений відповідний запис № 5 про прийняття на службу (т.1 а.с. 14). Також в трудовій книжці Позивача також наявні записи про проходження служби в органах внутрішніх справ у період з 05.08.2008 по 03.12.2013 та 06.03.2015 по 06.11.2015 (т.1 а.с. 14) зазначені записи кореспондуються з поясненнями сторін, в частині того, що Позивач раніше проходив службу в органах внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 затверджене положення Про Національну поліцію (далі - ПКМ № 877).

Згідно із п. 1 ПКМ № 877 Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Національна поліція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Згідно із ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2016, прийнятої в межах кримінального провадження за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою ст. 307 КК України, Позивач був відсторонений від посади поліцейського батальйону патрульної служби до 03.10.2016 року (т.1 а.с. 160-161).

Наказом Відповідача від 15.08.2016 № 542 о/с, на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2016, Позивач був відсторонений від посади поліцейського батальйону патрульної служби поліції з 03.08.2016 до 03.10.2016 (т.1 а.с. 158).

31.08.2016 Відповідачем, за результатами службового розслідування, був прийнятий наказ № 2227, згідно із яким за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог дисциплінарного статуту ОВС, ігнорування вимог керівництва, особисту участь у протиправній діяльності, ОСОБА_1 підлягає звільненню (т.1 а.с. 20-22, далі - наказ № 2227).

На виконання наказу від 31.08.2016 № 2227 наказом Відповідача від 14.09.2016 № 623 о/с капрала поліції ОСОБА_1 звільнено за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону «Про національну поліцію» (т.1 а.с. 16).

Зазначені накази є предметом спору у справі.

Згідно із інформацією, зазначеною у протоколі від 01.08.2016 Позивач був затриманий за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, та під час затримання у останнього були вилучені грошові кошти у національній валюті України (т.1 а.с. 25-28).

02.08.2016 Позивачу було повідомлено про підозру у вчинені 12.07.2016 злочину передбаченого ч.2 ст. 307 КК України (т.1 а.с. 81-84),

Згідно із ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2016 відносно ОСОБА_1 підозрюваного у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 307 КК України було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60-ть діб (т.1 а.с. 29-30).

19.09.2016 Позивачу повідомлено про зміну підозри, яку доповнено обвинуваченням у вчинені 01.08.2016 злочину передбаченого ч.1 ст. 317 КК України (т.1 а.с. 85-88),

29.09.2016 прокуратурою Луганської області був затверджений обвинувальний акт відносно Позивача (т.1 а.с. 89-94).

Згідно із поясненнями сторін та ухвалами суду зазначене кримінальне провадження знаходиться на розгляді у Сєвєродонецькому міському суді (т.1 а.с 97-99).

У довідці про звільнення, зазначено що Позивач у період часу з 01.08.2016 по 31.10.2018 утримувався під вартою та був звільнений під заставу (т.1 а.с. 31).

02.08.2016 із посиланням на вимоги п.п. 2.1, 2.6 наказом Відповідача № 1893 призначено проведення службового розслідування (т.1 а.с. 118).

Під час проведення службового розслідування був допитаний Позивач, який не визнав провину у скоєні кримінального правопорушення та співробітники поліції які не були обізнані про інкримінований кримінальний злочин (т.1 а.с 132-133- 135). За місцем служби Позивач характеризується посередньо (т.1 а.с. 137).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» (далі - Інструкція № 230).

Згідно із пунктами 2.1, 2.6 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс, та належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Відповідно до п. 4.4.7 Інструкції № 230 до компетенції Відповідача відноситься проведення службового розслідування у разі надходженні відомостей про скоєння адміністративного або кримінального правопорушення, дисциплінарних проступків керівниками органів та підрозділів внутрішніх справ, працівниками апаратів МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ та науково-дослідних установ МВС.

Таким чином, до компетенції Відповідача відноситься проведення службового розслідування у тому числі щодо скоєного правопорушення, та дотриманий порядок призначення та проведення службового розслідування.

Згідно із вимогами пункту 6.3 Інструкції № 230 Позивач має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об’єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).

Наявність пояснень Позивача свідчать про обізнаність останнього про проведення службового розслідування, реалізацію права на надання пояснень.

Згідно із п. 6.3.6 Інструкції № 230 Позивач має право оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Позивач та його представник були ознайомлені з відзивом на позов від 04.01.2019 до якого долучались матеріали службового розслідування, та при уточнені позову 23.01.2019, на виконання вимог ст. 77 КАС України не зазначили будь-яких обставин на спростування даних зазначених у службовому розслідуванні, лише зазначив, що будь яких правопорушень не вчиняв (т.1 а.с. 162-168).

Звернення Позивача з позовом та визнання судом дотримання строків звернення до суду свідчить про реалізацію Позивачем права на судовий захист за результатами службового розслідування

В описовій частині службового розслідування зазначено, що 12.07.2016 Позивач придбав наркотичні засоби з метою їх подальшого збуту (т.1 а.с. 119-121).

Зі змісту службового розслідування вбачається, що зазначена інформація отримана з матеріалів досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42016130000000044 від 16.03.2016, за ч.2 ст. 307 КК України та оцінена у сукупності із поясненнями Позивача та співробітників, які проходили з ним службу. Зазначена оцінка Відповідачем наявних доказів, кореспондується із вимогами ч.2 ст. 77 КАС України.

Відповідно до частини другої п. 6.3.6 Інструкції № 230 забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акту про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Наявність пояснень Позивача разом з іншими матеріалами службового розслідування свідчить про відсутність формальних обмежень для затвердження висновку.

Згідно із пунктами 8.1, 8.4 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення, пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень…

Таким чином до дискреційних повноважень комісії відноситься встановлення наявності або відсутності порушень дисципліни у тому числі порушень які могли призвести до інших порушень без визначення вини у скоєні кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції 230 до повноважень комісії відноситься встановлення наявності причинного зв’язку між неправомірними діяннями, умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього, вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено, наявність вини особи, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Системний аналіз зазначеної норми свідчить про наявність повноважень у комісії проводити службове розслідування в даному випадку, встановлювати обставини порушення вимог законодавства та причини які до цього призвели.

Відповідно до пунктів 8.6, 8.7 Інструкції № 230, із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, повинен бути ознайомлений начальник органу (підрозділу) внутрішніх справ, де проходить службу працівник, стосовно якого воно проводилося. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником. Зазначені вимоги Відповідачем виконані.

У висновках службового розслідування, в контексті дотримання службової дисципліни, дії Позивача розцінені як грубе порушення ст. 7 дисциплінарного статуту які призвели до інкримінованого злочину.

Відповідно до частини п’ятої статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Зазначений висновок реалізований в наказі № 2227 від 31.08.2016 року, у якому зокрема зазначено, що особиста недисциплінованість Позивача та грубе порушення останнім вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту призвели до протиправної діяльності.

Таким чином, Відповідач не кваліфікував дії Позивача як злочин, а лише на виконання дискреційних повноважень встановив факт порушення службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які призвели до протиправної діяльності. Подальшу оцінку кримінальному злочину, повинен надати компетентний суд.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вчинення Позивачем дисциплінарного проступку є доведеними і наведені останнім доводи не спростовують цього.

Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Статтею 18 Закону № 580-VIII передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За правилами встановленими статтею 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни, наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Таким чином, у разі встановлення порушення службової дисципліни до дискреційних повноважень Відповідача відноситься застосування передбачених заходів дисциплінарної відповідальності.

Тяжкість застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення відповідає вчиненому дисциплінарному проступку.

В свою чергу, позивачем не доведені недоліки службового розслідування які вплинули або могли вплинути на висновки про вчинення ним дисциплінарного проступку, а також невиконання Відповідачем своїх обов’язків при проведені розслідування або прийнятті оскаржених рішень.

Окремо суд зазначає, що в даному випадку, Позивачу інкриміновано порушення службової дисципліни, несумісне з посадою останнього.

Зазначена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду у справі №821/4900/14, адміністративне провадження № К/9901/1103/18.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на розголос в мережі інтернет про затримання Позивача, оскільки дисциплінарне стягнення застосовується за дисциплінарне порушення, а не за інформацію в мережі, до розповсюдження якої Позивач не причетний.

Приймаючи до уваги, що рішення Відповідача про звільнення Позивача за порушення дисципліни прийнято на підставі та в порядку визначеному законом, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

У зв’язку з відсутністю підстав для скасування наказів про звільнення, відповідно відсутні підстави для поновлення Позивача та стягнення грошового забезпечення.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: 93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місце знаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправними та скасування в частині наказів від 31.08.2016 № 2227, від 14.09.2016 № 623 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_6