Рішення № 81082584, 11.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1013/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1П.) до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу борг з пенсії за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року у сумі 31800,00 грн (а.с.3-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку в Рубіжанському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, є внутрішньо переміщеною особою. За період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року та з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_2П не отримував пенсію, про що позивач дізнався з листа відповідача від 15.01.2019 року № 166/07-7-17к, в якому він мотивує це тим, що соціальні виплати, які не виплачені за минулі періоди, обліковуються в Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та будуть виплачені на умовах окремого порядку, після його затвердження КМ України. Враховуючи те, що відповідач не отримав борг з виплати пенсії, позивач звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 10.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 20022/2019 надав відзив на позовну заяву від 08.04.2019 №6860/08 (а.с.34-37), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 15.08.2018 у зв’язку з переміщенням позивач написав заяву, в якій просив запросити пенсійну справу за віком з управління Пенсійного фонду м.Славутич. Позивача взято на облік до відповідача з 01.08.2018, як внутрішньо переміщену особу. Комісія витягом від 04.09.2018 № 107 відновила соціальні виплати позивачу. На підставі рішення Комісії відповідач розпорядженням від 07.09.2018 відновив нарахування пенсії. Таким чином, пенсія позивачу за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 не виплачена на основну відомість жовтня 2018 року у сумі 10680,11 грн. Пенсія з 01.10.2018 нараховується та виплачується щомісячно. Відповідно до пункту 15 Порядку суми соціальних виплат, які за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З урахуванням зазначеного, сума невиплаченої пенсії позивачу з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 буде виплачена на умовах окремого порядку після його затвердження Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії ЕН068779, виданий 12.12.2001 року Краснолуцьким МВ УМВС України у Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94534, АДРЕСА_1 (а.с.6-9,10).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 15.08.2018 №0000597765 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: Луганська область, м.Кремінна, вул.Овражна, 9 (а.с.11).

На виконання ухвали суду від 26.03.2019 Управління праці та соціального захисту населення Кремінської РДА надало інформацію, в якій зазначило, що рішення про скасування дії довідки не приймалось (а.с.32).

Заявою від 15.08.2018 позивач просив зробити запит пенсійної справи з УПФУ м.Славутич (а.с.39).

Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №107 від 04.09.2018 вирішено призначити соціальні виплати ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.40).

Відповідно до розпорядження Кремінського відділу Рубіжанського ОУПФУ від 07.09.2018 №3060 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 01.08.2018 (а.с.38).

Заявою від 15.08.2018 позивач просив відповідача належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок відритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.40).

Також, відповідно до інформації, зазначеної у витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №109 від 27.09.2018 вирішено призначити соціальні виплати ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.41).

З наданої відповідчем довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що в травні 2018 року, в серпні 2018 року та вересні 2018 року позивач не отримав виплату пенсії (а.с.42).

З наданої на звернення позивача відповіді відповідача від 15.01.2019 №166/07-9-17к вбачається, що сума пенсії за періоди з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, яка не виплачена за минулий період, розрахована і буде виплачена на умовах окремого порядку, після його затвердження Кабінетом Міністрів України (а.с.15-16).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому невиплата призначеної позивачу пенсії за віком за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 є протиправною бездіяльністю відповідача, яке порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.

При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, а відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача про те, що заборгованість позивачу буде виплачена при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365”, суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон №1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, яка утворилась внаслідок відсутності коштів в Пенсійному фонді України, а також щодо особливостей виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганській області виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу пенсії за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 26.03.2019 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії (а.с.1-2).

Оскільки ухвалою суду від 26.03.2019 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018.

Зобов’язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94534, АДРЕСА_1) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3