Рішення № 81082568, 11.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2019 року (о 17 год. 45 хв.)Справа № 280/742/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (72319, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій чи бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просить:

визнати протиправною дію чи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке не виконує постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі № 2а-8637/11 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 2а-8637/11 (6-а/335/26/2016), та при перерахунку пенсії позивача, проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», в сумі грошового забезпечення з якого розраховується пенсія, не враховує з 01.01.2018 надбавку у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/335/26/2016), та в сумі грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1, проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», разом з посадовим окладом, окладом за військовим званням (підполковник), надбавкою за вислугу років (50 %) за відповідною посадою старшого викладача кафедри військової підготовки Таврійської державної агротехнічної академії, за нормами чинними на 01.03.2018, зазначених у довідці від 16 березня 2018 року №ТЗ – 51025, наданої Запорізьким обласним військовим комісаріатом для перерахунку пенсії враховуючи надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу, яку зобов’язав відповідача призначити позивачу Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011, з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011, яка набрала законної сили 26.09.2014, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неприйняття рішення про нарахування та виплату надбавки ОСОБА_1 у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з 01.05.2011 з урахуванням виплачених сум. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/З35/26/2016) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011. У липні 2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням про врахування в грошовому забезпеченні з якого розраховується пенсія, при її розрахунку, надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з 1 січня 2018 року, та зауважив, що цю надбавку зобов'язав відповідача призначити позивачу Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя постановою від 26 грудня 2011 року у справі № 2а-8637/2011. Однак, відповідач не задовольнивши прохання надіслав листа від 06.08.2018 № 1723/Б-9, яким, не беручи до уваги постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2011 року у справі № 2а-8637/2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/З35/26/2016), пояснило свої дії тим, що з 01,01.2018 перерахована пенсія згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки від 16.03.2018 № 51025, наданої Запорізьким обласним військовим комісаріатом. Разом з листом надали копію цієї довідки та розрахунок моєї пенсії станом на 01.01.2018, роздрукований 01.08.2018, де не значиться надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20% від посадового окладу. Щодо неврахування вимог постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/З35/26/2016) ніяких пояснень та обґрунтувань відповідачем не надано. Такі дії відповідача вказують на те, що воно не виконуючи постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/З35/26/2016) грубо порушує Конституцію України, законодавчі акти України, та права позивача на належне пенсійне забезпечення. Невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.01,2018 постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2011 року у справі № 2а-8637/2011 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/З35/26/2016) не узгоджується з приписом частини 9 статті 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

29.03.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 12544), в якому зазначає, що з 01.01.2017 законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень КМУ визначати умови і порядок проведення перерахунку пенсій, а також встановлювати розміри проведених виплат. Вказує, що врахування надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці в розмірі 20% є таким, що суперечить чинному законодавству. При перерахунку пенсії підлягають врахуванню оклад за посадою, військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років. Також вказує, що правомірність дій відповідача підтверджується постановою Верховного Суду по зразковій справі №13.03.2019 від 240/6263/18.

Частиною 2 ст. 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Повний текст судового рішення складено та підписано урахуванням вищезазначених норм.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неприйняття рішення про нарахування та виплату надбавки позивачу у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з 01.05.2011 з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2014 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2016 року, заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, подану в порядку ст. 267 КАС України – залишено без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №2-а-8637/11 (6-а/355/26/2016) постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2016 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011.

04.10.2018 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою, у якій просить:

визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі № 2а-8637/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 2а-8637/11 (6-а/335/26/2016), та невраховані з 01.01.2018 у відповідній сумі грошового забезпечення з якої розраховується пенсія ОСОБА_1 надбавки у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/335/26/2016), та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням у відповідній сумі грошового забезпечення, разом з розміром грошового забезпечення згідно Довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 16 березня 2018 року №ТЗ - 51025, надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011, з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.10.2018, яка набрала законної сили 30.01.2019, заява повернута заявнику.

Позивач свої позовні вимоги мотивує передусім невиконанням відповідачем постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011.

Проте, зі змісту позовних вимог судом встановлено, що позивач оскаржує не лише протиправність дій відповідача щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №2-а-8637/11, а також позивач вважає протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», щодо неврахування надбавки у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Так, судом встановлено, що станом на 01.12.2017 пенсія позивача розрахована з таких сум грошового забезпечення:

посадовий оклад;

оклад за військове звання;

процентна надбавка за вислугу років 40%;

надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами 20%;

надбавка за особливо важливі завдання 50%;

премія 10%.

В той же час, згідно із розрахунком пенсії станом на 01.01.2018 пенсія позивача розрахована з таких сум грошового забезпечення:

посадовий оклад;

оклад за військове звання;

процентна надбавка за вислугу років 40%;

премія 0%.

Перерахунок пенсії 01.01.2018 здійснений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Вважаючи дії відповідача щодо неврахування під час перерахунку позивачу пенсії 01.01.2018 набавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20%, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною дію чи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке не виконує постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі № 2а-8637/11 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 2а-8637/11 (6-а/335/26/2016), та щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі №2а-8637/2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі №2-а-8637/11 (6-а/335/26/2016), то суд не вбачає підстав для задоволення позову через наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вказаної частини позовних вимог є протиправність дій/бездіяльності відповідача щодо виконання судових рішень Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі № 2а-8637/11 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 2а-8637/11 (6-а/335/26/2016).

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім’я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред’явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та Кодекс адміністративного судочинства України

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі № 2а-8637/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 2а-8637/11 (6-а/335/26/2016), то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог щодо про визнання протиправною дію чи бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2011 у справі № 2а-8637/11 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 2а-8637/11 (6-а/335/26/2016), та щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати вказані судові рішення – відсутні.

Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування під час перерахунку пенсії позивача, проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», надбавку у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, то суд зазначає наступне.

Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв’язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.

Судом встановлено, що відповідача здійснив перерахунок пенсії на підставі довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 16.03.2018 №ТЗ-51025, в якій визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку.

Відповідно, до цієї довідки включено три складові грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

На підставі вказаної довідки відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивача без врахування надбавки у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20%.

Суд вказує, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №2-а-8637/11 встановлено, що даний вид виплати (надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу) є складовою пенсійних виплат, отже такі виплати як періодичні платежі виплачується пенсіонеру пожиттєво згідно положень ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено пожиттєве право позивача на надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу) (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини «Гасан і Чеус проти Болгарії» від 26.10.2000).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Суд вказує, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відтак, оскільки судовим рішенням від 13.03.2017 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а-8637/11 встановлено, що позивач має право на отримання надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 % від посадового окладу по життєво, то, відповідно, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача без врахування вказаної надбавки є неправомірними, а відтак належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача перерахувати пенсію враховуючи надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду по типовій справі №13.03.2019 від 240/6263/18, то суд вважає, що справа №280/742/19 не підпадає під ознаки типової справи, оскільки у цьому випадку право позивача на надбавку встановлено судовим рішенням у 2011 році, та, відповідно до рішення суду апеляційної інстанції, таке право є пожиттєвим.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 06.03.2019 № 0.0.1287855920.1.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі було Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (72319, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій чи бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1, проведеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», надбавки у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20% від посадового окладу.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на підставі довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 16.03.2018 №ТЗ-51025, враховуючи надбавку за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 20 відсотків від посадового окладу, з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.04.2019.

Суддя Ю.В. Калашник