Рішення № 81082511, 10.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року № 360/1734/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянської районної державної адміністрації, в особі органу опіки та піклування про визнання незаконними дій та рішень суб’єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бородянської районної державної адміністрації, в особі органу опіки та піклування, в якому просила визнати незаконними дії та рішення комісії з питань захисту прав дитини Бородянської районної державної адміністрації від 20 липня 2018р., в частині надання можливості ОСОБА_2 надалі навчатись у Клавдіївській ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки та не доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 липня 2018р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Бородянської районної державної адміністрації було прийняте рішення про можливість надати ОСОБА_2 і надалі навчатись у Клавдіївській ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки, а також вважали за не доцільне позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2 Позивач вважає дії комісії та прийняте нею рішення протиправними, оскільки питання на її засіданні розглядались не повноважним складом, без дослідження усіх істотних обставин по справі. Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду.

04 вересня 2018р. ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників по справі у судове засідання на 16 жовтня 2018р.

16 жовтня 2018р. та 15 січня 2019р. судові засідання не відбулись, у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 13 березня 2019р. позивач не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність. Крім того, направив на адресу суду відзив на позов, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає, вважає, що під час розгляду питань на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Бородянської районної державної адміністрації, яке відбулось 20 липня 2018р., було прийнято законне та обґрунтоване рішення, а комісія діяла у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, зазначено, що з 01 вересня 2018р. ОСОБА_4 переведена до іншого навчального закладу, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З наведеного вище, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі є матір’ю ОСОБА_5, який є учнем 8-а класу Клавдіївської ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки. Разом з сином позивача навчається ОСОБА_2.

02 лютого 2018р. відбулись батьківські збори батьків учнів 8-а класу Клавдіївської ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки, на якому розглядалось питання щодо виконання ученицею 8-а класу ОСОБА_2 учнівських правил. Так, у ході проведення зборів, виступила класний керівник, яка вказала на неналежну поведінку учениці, та за наслідком обговорення питання, було вирішено, що повинно бути забезпечено безпечне середовище для учнів 8-а класу.

У подальшому, 07 лютого 2018р. відбулось засідання педагогічної ради Клавдіївської ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки, на якому розглядались проблеми поведінки та навчання учениці 8-а класу ОСОБА_2. Зі змісту протоколу №12, який був складений за наслідком проведення вказаної наради вбачається, що вчителя висловились щодо неналежної поведінки зазначеної учениці як під час уроків, так і у поза урочний час, а тому прийняли рішення щодо врахування пропозиції матері про переведення дитини до іншого навчального закладу, та звернення з клопотанням про невиконання батьками своїх батьківських обов’язків щодо виховання дитини на виконком у селищну раду.

09 липня 2018р. позивачем на адресу голови Клавдієво-Тарасівської селищної ради було направлено заяву, в якій остання просила притягнути ОСОБА_3, яка є матір’ю ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності; вирішити питання направлення ОСОБА_2 до інклюзивно-ресурсного центру для отримання комплексної оцінки розвитку дитини та визначення її статусу; вирішити питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її доньки ОСОБА_2 Крім того, вказаного дня на адресу голови сільради надійшло колективне звернення батьківського колективу 8-а класу Клавдіївської ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки, в якому містилось прохання максимально прискорити розгляд питань, пов’язаних з навчанням ОСОБА_2 у Клавдіївській ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки.

Вказані звернення також були супровідним листом від 09 липня 2018р. направлені на адресу т.в.о голови комісії захисту прав дітей та сім’ї Бородянської РДА ОСОБА_6, для врахування їх на засіданні комісії.

20 липня 20018р. відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини Бородянської районної державної адміністрації, на якому головував ОСОБА_6 – т.в.о голови комісії з питань захисту прав дитини; присутні члени комісії: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_1, ОСОБА_25

На комісії розглядалася заява ОСОБА_1 про невиконання матір’ю ОСОБА_3 своїх батьківських обов’язків відносно дитини ОСОБА_2, та позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

За наслідками проведення засідання було вирішено надати можливість ОСОБА_2 і надалі навчатись у Клавдіївській ЗОШ I-III ст. ім. Олександра Рибалки, а також вважали за не доцільне позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2, що підтверджується витягом №12 з протоколу №7 від 20 липня 2018р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та діями комісії, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному регулюються Законом України «Про охорону дитинства», Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст. 23 «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація вирішує питання щодо встановлення опіки і піклування, створення передбачених законодавством умов для виховання та/або влаштування дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вживає інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом.

Статтями 39, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Відповідно до п.3 Постанови КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» за №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Пунктом 9 ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що голови місцевих державних адміністрацій утворюють консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.

Згідно Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань (п.4 Положення), розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема: реєстрація народження дитини, батьки якої невідомі; надання дозволу бабі, діду, іншим родичам дитини забрати її з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я, якщо цього не зробили батьки дитини; позбавлення та поновлення батьківських прав; вирішення спорів між батьками щодо визначення або зміни прізвища та імені дитини; вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини; участь одного з батьків у вихованні дитини; побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав; визначення форми влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; встановлення і припинення опіки, піклування; утримання і виховання дітей у сім'ях опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу та виконання покладених на них обов'язків; збереження майна, право власності на яке або право користування яким мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; розгляд звернень дітей щодо неналежного виконання батьками, опікунами, піклувальниками обов'язків з виховання або щодо зловживання ними своїми правами; інші питання, пов'язані із захистом прав дітей.

Згідно п.6-10 Положення, комісію очолює голова районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради. Голова комісії може мати заступника (п.6).

До складу комісії на громадських засадах входять керівники структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, заступники керівників територіальних органів МВС та Мін'юсту, а також працівник служби у справах дітей, який виконує обов'язки секретаря комісії (п.7).

Основною організаційною формою діяльності комісії є її засідання, які проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини загальної кількості її членів.

До участі у засіданнях комісії можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які беруть безпосередню участь у вирішенні долі конкретної дитини, з правом дорадчого голосу (п.8).

Комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує їх виконання (п.9).

Рішення комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії (п.10).

Із аналізу норм Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини вбачається, що комісія являється консультативно - дорадчим органом при райдержадміністрації, немає ознак юридичної особи (фірмового бланку, печатки тощо), посадові та службові особи, які є членами даної комісії беруть участь у її роботі, як зазначалось, на громадських засадах, тобто вони не можуть видавати акти владних повноважень, як окремі суб'єкти владних повноважень. Голова, його заступник, секретар та члени комісії не мають владних розпорядчих функцій. Крім того, компетенції приймати обов'язкові до виконання рішення з сімейних питань не має, її рішення та висновки не створюють будь - яких прав та обов'язків для батьків, опікунів, піклувальників. Тобто її висновки які викладені у резолютивній частині протоколу є лише процедурним етапом підготовки рішення органу опіки (розпорядження голови райдержадміністрації), прийнятим на засіданні комісії, за своєю правовою природою є документом службового (внутрішнього) користування, що має рекомендаційний характер, та не має вирішального значення. Протокол як документ, яким оформляються колегіальні рішення, не являється ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії, тобто не може бути предметом адміністративного спору в розумінні ст.ст. 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що оскільки відповідач жодних дій та рішень, які б порушували законні права та інтереси позивача не приймав, а рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке оформлене протоколом від 20 липня 2018р., носить лише рекомендаційний характер, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. На думку суду, самі по собі оспорювані дії та рішення, викладене у протоколі не створюють будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки, у даному випадку, для позивача несуть акти індивідуальної дії – відповідні рішення органу опіки та піклування чи розпорядження голови райдержадміністрації, які, як було встановлено у судовому засіданні, з приводу учениці ОСОБА_2 не приймались.

Додатково суд підкреслює, що вирішення питань про позбавлення батьківських прав, способів участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, її навчання чи тощо, належить до компетенції судів цивільної юрисдикції, у зв’язку з чим питання, які порушує позивач у своїй позовній заяві (з приводу доцільності переведення учениці до іншого навчального закладу, позбавлення батьківських прав) можуть бути предметом розгляду та оцінки місцевим загальним судом під час розгляду відповідної справи.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.