Рішення № 81082352, 22.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2019 року Справа № 280/238/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод “Статор”

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод «Статор» (надалі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020291409 від 20.12.2019 року про збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 347093,75 грн., у т. ч. за податковим зобов’язанням 277 675 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69 418,75 грн.

Представник позивача обґрунтував позовні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив (вх. 8108 від 27.02.2019 року), зазначивши що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Позивача з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД», що відображається в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2018 р., результати якої оформлені актом від 03.12.2018 р. № 748/08-01-14-09/32261178 та дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами. Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими, суперечать наданими при проведенні перевірки первинним документам та чинному законодавству, тому податкове повідомлення - рішення №0020291409 від 20 грудня 2019 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у поданому до суду відзиві (вх.№6024 від 14.02.2019 року) в якому зазначив, що під час проведення перевірки встановлено відсутність на ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД» нерухомого майна. За таких обставин господарська діяльність ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД» має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме відсутній рух активів, зобов’язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності операції, недостатньо трудових ресурсів, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме відсутній кваліфікований персонал, неможливість виконання наявним трудовим ресурсом робіт/послуг у задекларованих об’ємах, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі відсутня будь яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця, невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт послуг). Крім того за даними реєстру судових рішень наявне кримінальне провадження, де фігурантом справ є ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ», отже вказане свідчить про невідповідність первинних документів (ТТН) фактичним обставинам здійснення господарської операції, отже про нереальність операції з постачання та транспортування вантажу. Також за даними реєстру судових рішень наявне кримінальне провадження, де фігурантом справ є TOB «ВЄГАС БУД». Отже задекларована господарська операція із придбання у TOB «ВЄГАС БУД» товарів не відбувалась у дійсності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 19.02.2019.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 20.11.2018 року по 26.11.2018 року співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод “Статор” з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД», що відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 03.12.2018 №748/08-01-14-09/32261178 (а.с.11-19).

В Акті перевірки від 03.12.2018 №748/08-01-14-09/32261178 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 277675 грн., у тому числі за квітень 2017 року в сумі 174598 грн., за травень 2018 року в сумі 20400 грн., за червень 2018 року в сумі 82677 грн.

Не погодившись із висновками Акту перевірки, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки за №765/12 від 07.12.2018 (а.с. 24-25).

Листом №46065/10/08-01-14-09-11 від 19.12.2018 Головне управління ДФС у Запорізькій області висновки Акту перевірки від 03.12.2018 №748/08-01-14-09/32261178 залишено без змін (а.с. 26-29).

На підставі висновків Акту перевірки від 03.12.2018 №748/08-01-14-09/32261178 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0020291409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 347093,75 грн., з яких за податковими зобов’язаннями у сумі 277675,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 69418,75 грн. (а.с.9).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 03.12.2018 №748/08-01-14-09/32261178, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

По взаємовідносинам позивача та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» з матеріалів справи судом встановлено та суд вважає слід зазначає наступне.

Між TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» (далі – замовник) та TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (далі – виконавець) укладений договір № 03/18-1 від 01.03.2018 р. Пунктом договору 1.1 визначено, що виконавець зобов'язується здійснити замовнику ремонт та технічне обслуговування електрообладнання та його частин (код ДКПП 33.14) (далі – послуги), а Замовник зобов'язався надати таке обладнання в ремонт та на технічне обслуговування, прийняти після виконання та оплатити послуги (а.с.30).

На виконання умов вищевказаного договору TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» передало, а TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» прийняло в ремонт обладнання, що підтверджується Актом приймання-передачі устаткування в ремонт від 05.03.2018 року (а.с.33).

Транспортування обладнання в ремонт до TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» підтверджується товарно-транспортною накладною № 03051 від 05.03.2018 року та № 04051 від 05.04.2018 року (а.с.34, 42).

В подальшому TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» повернуло відремонтоване обладнання із ремонту до TOB “Електровозоремонтний завод «Статор», про що в матеріалах справи наявні докази, а саме акти приймання - передачі устаткування після ремонту від 02.04.2018 року (а.с.35), від 05.04.2018 року (а.с.41), від 10.04.2018 року (а.с.38) та від 12.04.2018 року (а.с.43). Перевезення обладнання підтверджується товарно-транспортними накладними № 04022 від 02.04.2018 року (а.с.36), № 04102 від 10.04.2018 року (а.с.39), №04051 від 05.04.2018 року (а.с.42) та № 04123 від 12.04.2018 року (а.с.44), а також актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0402/04 від 02.04.2018 року (а.с.31), № ОУ-0402/02 від 02.04.2018 року (а.с.32), № ОУ-0410/03 від 10.04.2018 року (а.с.37), № ОУ-0412/02 від 12.04.2018 року (а.с.40).

За вказаним договором TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» виписало в адресу TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» податкові накладні: № 55 від 02.04.2018 року (а.с.45), № 35 від 02.04.2018 року (а.с.46), № 36 від 10.04.2018 року (а.с.47), № 37 від 12.04.2018 року (а.с.45). Факт реєстрації вищезазначених податкових накладних підтверджується Витягами з ЄРПН (а.с.49-50).

Оплата підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №525 від 27.04.2018 року, №631 від 05.05.2018 року, №618 від 22.06.2018 року (а.с.68-70).

Крім того, між змовником TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» та виконавцем TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» укладений Договір № 03/18-2 від 26.03.2018 року, в пункті 1.1. визначено, що виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з технічного обслуговування та наладці станків вантажопідйомних механізмів і випробувального устаткування, а замовник зобов'язався надати обладнання, прийняти його після виконання робіт та оплатити їх.

На виконання умов цього Договору TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» здійснено технічне обслуговування та налагоджування обладнання TOB “Електровозоремонтний завод «Статор». Вказане підтверджується актом здачі-прийняття послуг № ОУ-0412/03 від 12.04.2018 року (а.с.52). Транспортування обладнання не відбувалось, оскільки відповідно до пункту 1.2 Договору, технічне обслуговування та налагоджування здійснювалось безпосередньо на території TOB “Електровозоремонтний завод «Статор». Замовником зареєстровано податкову накладну № 59 від 12.04.2018 року (а.с.53).

Разом з тим між Сторонами, а саме між TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (далі - постачальник) та TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» (далі - покупець) укладено Договір поставки № 04/18-1 від 02.04.2018 року, відповідно до пункту 1.11 договору поставки, постачальник зобов'язався передати покупцю у власність електроізоляційні матеріали, пакувальні матеріали електродвигуна та запчастини до них, а Покупець прийняти та оплатити Товар за ціною згідно відвантажувальних документів (а.с.54).

На виконання умов Договору постачальник TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» передав, а покупець TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» отримав товар за видатковою накладною № РН-0402/08 від 02.04.2018 року на суму 121041,60 грн., у т.ч. ПДВ, № РН-0406/04 від 06.04.2018 року на суму 126240 грн., у т.ч. ПДВ, за видатковою накладною № РН-0410/05 від 10.04.2018 року на суму 118200,00 грн., у т.ч. ПДВ, за видатковою накладною № РН-0411/03 від 11.04.2018 року на суму 110044,80 грн., у т.ч. ПДВ (а.с. 55, 57, 59, 61).

Транспортування товару здійснювалось транспортом TOB “Електровозоремонтний завод «Статор», що підтверджується товарно-транспортними накладними № 04021 від 02.04.2018 року, № 04063 від 06.04.2018 року, ТТН №04101 від 10.04.2018 року, ТТН № 04111 від 11.04.2018 року (а.с.56, 58, 60, 62).

За вказаним договором TOB «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» виписало податкові накладні: № 60 від 02.04.2018 року (а.с.63), № 56 від 06.04.2018 року (а.с.64), № 57 від 10.04.2018 року (а.с.65), № 58 від 11.04.2018 року (а.с.66). Факт реєстрації вищезазначених податкових накладних підтверджується Витягами з ЄРПН (а.с.67).

Щодо взаємовідносин позивача з TOB «ВЄГАС БУД» судом з матеріалів справи встановлено та слід зазначити наступне.

Між TOB «ВЄГАС БУД» (далі – постачальник) та TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» (далі – покупець) укладений договір постачання № 060418 від 01.06.2018 року.

Пунктом договору 1.1. визначено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю у власність електроізоляційні матеріали та запчастини до електродвигунів, які Покупець прийняти та оплатити за ціною відповідно до документів на відвантаження.

На виконання умов Договору TOB «ВЄГАС БУД» поставило, а Покупець TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» отримав товар за видатковою накладною № РН-0604/03 від 04.06.2018 року на загальну суму 326 861,80 грн., у т.ч. ПДВ. (а.с.72).

Транспортування товару відбулось транспортним засобом TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» за його рахунок, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 06042 від 04.06.2018 року.

За вказаним договором TOB “Електровозоремонтний завод «Статор» виписало податкову накладну: № 25 від 04.06.2018 року (а.с.74). Факту реєстрації податкової накладної підтверджується Витягом з ЄРПН (а.с.75).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з контрагентами ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов’язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД».

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку договорів між позивачем та контрагентами ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД» не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції” ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов’язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі “Інтерсплав проти України” (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД» з виконання робіт та поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань відповідача, відсутній рух активів, зобов’язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності операції, недостатньо трудових ресурсів, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме відсутній кваліфікований персонал, неможливість виконання наявним трудовим ресурсом робіт / послуг у задекларованих об’ємах, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі відсутня будь яка інформація про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця, невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт послуг).

Суд вважає твердження такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Крім того, платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Окрім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що згідно Єдиного реєстру судових рішень, здійснюється процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням кримінальне провадження: №12017000000001344 від 13.09.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 368 КК України в якому фігурує ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД». Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудові розслідування відносно контрагентів ТОВ “Електровозоремонтний завод “Статор” в рамках досудового розслідування, покладаючи зазначену інформацію в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами постачальниками та позивачем, з огляду на наступне.

Для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому б досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД», та в якому містилось документальне підтвердження того, що контрагентом постачальником позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку контрагентів щодо створення фіктивних суб’єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Також станом на час розгляду справи судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які рішення суду, які б свідчили про передання кримінальної справи за відповідним кримінальним провадженням до судового розгляду, відповідно відсутній вирок по такій кримінальній справі. Не надано відповідних доказів суду і відповідачем.

Щодо твердження контролюючого органу про те, що у наданих товарно-транспортних накладних по ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» не міститься конкретної адреси завантаження товару, в них зазначено лише «м. Харків». Суд зазначає, що ТТН не є документом первинної податкової та бухгалтерської звітності, в даних правовідносинах, на підставі якого формуються показники податкової звітної, а є документом, що підтверджує переміщення товару, а відтак наявність певних недоліків в ТТН не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Стосовно інших посилань наведених у відзиві, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_1 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи контролюючого органу не спростовують вищевикладених судом висновків про безпідставність посилань відповідача на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» та TOB «ВЄГАС БУД».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод “Статор”.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод “Статор” (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд.32, ідентифікаційний код: 32261178) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, ідентифікаційний код 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020291409 від 20.12.2019 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод “Статор” суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 347093,75 грн., у т. ч. за податковим зобов’язанням 277 675 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69 418,75 грн. прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електровозоремонтний завод “Статор” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5206,41 грн. (п’ять тисяч двісті шість гривень 41 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 22.03.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова