Рішення № 81082338, 08.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2019 року о/об 09 год. 55 хв.Справа № 280/538/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1Д.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-83947-51 від 16.11.2018 про нарахування недоїмки (штрафних санкцій) у розмірі 15819,54 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 15819,54 грн.; 3) зобов’язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 15819,54 грн. з ІКП.

У позові зазначено, що ФОП ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та взятий на облік до Бердянської ОДПІ, мешкає за адресою: 71100, АДРЕСА_2. 28.01.2019 ФОП ОСОБА_1 отримано податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-83947-51 від 16.11.2018 про застосування штрафних санкцій, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та з урахуванням норм статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, за несплату, нібито єдиного соціального внеску, у встановленому порядку. Зазначеною вимогою до суб’єкта господарювання, за несплату єдиного внеску застосовані фінансові санкції у розмірі 15819,54 грн. Звідки сформувалася відповідна сума, позивачу не зрозуміло, крім того на адресу ФОП ОСОБА_1 не направлялося жодного документа або рішення. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований ще 08.12.1999, здійснював підприємницьку діяльність і як законослухняний громадянин сплачував податки та збори у розмірах та строки встановлені законодавством. Позивач зауважує, що ним дохід не приховувався та не скривався та був нарахований та сплачений у строки. Проте, тривалий час, ФОП ОСОБА_1 діяльність не здійснювалась та дохід не отримувався, в зв’язку із чим 28.01.2019 позивач звернувся до державного реєстратора щодо припинення своєї діяльності. На думку позивача контролюючим органом прийнято податкову вимогу та застосовані фінансові санкції - безпідставно, з огляду на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного документу не було взято до уваги факт не отримання ФОП ОСОБА_1 прибутку протягом певного часу. Крім того, підставою для нарахування фінансових санкцій повинні бути документи, що підтверджують суму нарахованого платником єдиного внеску, строк її сплати, звіти платника податків щодо нарахування єдиного внеску, акти перевірок, повідомлення розрахунки, документи, що підтверджують суму і дату оплати єдиного внеску, але жодних із зазначених документів, при прийнятті відповідачем оскаржуваної податкової вимоги щодо ФОП ОСОБА_1Д податковим органом перевірено не було. 16.11.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області відносно ФОП ОСОБА_1 сформовано податкову вимогу про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 15819,54 грн. На думу позивача податковим органом неправомірно застосовані штрафні санкції та порушені строки направлення оскаржуваного документа.

Позивач позов підтримав.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Бердянською районною державною адміністрацією Запорізької області 08.12.1999, припинено підприємницьку діяльність 28.01.2019, перебував на обліку в БОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з 08.12.1999, з 14.02.2000 був зареєстрований платником з ЄСВ, з 08.12.1999 перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування. Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимально величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у редакції Закону №1774-VIII). 3 01.01.2017 ФОП - платники єдиного податку та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч.4 ст.4 Закону України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у редакції Закону №1774-VIII). Отже, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Поряд з тим, згідно із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 за№2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до Закону України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 за №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 за №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»). Враховуючи вищенаведене, станом на 01.01.2019 по ФОП ОСОБА_1 на рівні ДФС України відповідно до вимог чинного законодавства здійснено нарахування зобов’язань у сумі 15819,54 грн., а саме: за 2017 рік (по строку 09.02.2018) – 8448,00 грн., що дорівнює мінімальному страховому внеску (3200,00 грн. х 22%) помноженому на кількість місяців звітного року (12) дорівнює 8448,00 грн.; за І-ІІІ квартали 2018 року відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018 - 7371,50 грн. або 2457,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.) складає 15819,54 грн. Окрім того, по терміну 21.01.2019 відбулись нарахування зобов’язань за IV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. Отже, враховуючи вищезазначене, своєчасно несплачена сума єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. ФОП ОСОБА_1, є недоїмкою. Тобто, твердження позивача щодо застосування податковим органом фінансових санкцій у розмірі 15819,54 грн. спростовується, оскільки зазначена сума є недоїмкою, яка нараховувалась у відповідності до прямих норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за №2464-VІ. Отже, на виконання вимог чинного законодавства, контролюючим органом сформована 16.11.2018 та направлена на адресу позивача податкова вимога №Ф-83947-51 від 16.11.2018 засобом поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка отримана 28.01.2019 позивачем за особистим підписом, тобто направлена в межах строку наданого законодавцем та з рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а відтак вважається направлена належним чином. Беручи до уваги вищезазначене, можна дійти висновку, що в діях податкового органу відсутні протиправні дії під час нарахування недоїмки та правомірно сформовано та направлено податкову вимогу від 16.11.2018 за №Ф-83947-51, а доводи позивача є необґрунтованими та такими, які не відповідають нормам чинного законодавства, в зв’язку з чим в задоволенні позову відповідач просить відмовити в повному обсязі.

Відповідач проти прозову заперечував.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з’ясував наступне.

У Вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83947-51 від 16.11.2018 ГУ ДФС у Запорізький області вимагається від позивача сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 15819 грн. 54 коп. на р/р37192204010822, який виник станом на 31.10.2018, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

У Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи: від 08.12.1999 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; від 28.01.2019 про припинення ОСОБА_1Д підприємницької діяльності за власним рішенням.

Вирішуючи спір по суті суд, враховуючи викладене вище, виходить з наступного.

Як зазначено у п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є: (…); 1) роботодавці: (…) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); (…); 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; (…).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу. 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; (…).

Згідно з ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Як зазначено у ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У п.3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого 20.04.2015 наказом Міністерства фінансів України №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 за №469, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (надалі – «Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»), зазначено: «3.Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов’язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Як зазначено у ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Враховуючи матеріали справи та наведені норми права, суд погоджується з позицією відповідача, що позивач як фізична особа - підприємець повинен був сплачувати у 2017 та 2018 роках єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа – підприємець.

Суд погоджується з розрахунком єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 15819 грн. 54 коп., наведеним відповідачем у відзиві на адміністративний позов.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83947-51 від 16.11.2018 сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає п.3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Зважаючи на викладене, обставини справи, суд вважає, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83947-51 від 16.11.2018 є правомірною і скасуванню не підлягає.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 243-246, 287 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

У стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.293, 295, 297 КАС України.

Рішення виготовлено у повному обсязі 08.04.2019.

Суддя О.О. Прасов