Рішення № 81082323, 11.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р. Справа№200/1472/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: 86065, м. Авдіївка, пр. Центральний, 23/88) до Головного управління ДФС у Донецькій області (вул. 130-Таганрозької дивізії,144, м. Маріуполь Донецька область, 87526) про визнання протиправними та скасування рішень, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- прийняти адміністративний позов до розгляду;

- визнати рішення №-0094634512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 13480.49 грн., та рішення №-0094674512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на суму 170 грн., протиправним.

-скасувати рішення №-0094634512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 13480.49 грн, а також скасувати рішення №-0094674512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на суму 170 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1472/19-а та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З 01.04.2019 року по 10.04.2019 року (включно) суддя перебувала у відпустці, вирішення справи по суті здійснюється у перший робочий день судді.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначив, що, 27.11.2018 року, позивачем було отримано від ТУ ДФС у Донецькій області рішення №-0094634512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 13480.49 грн, а також рішення №-0094674512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на суму 170 грн.

Вважаючи, що застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ, а також застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності є незаконними мною 29.11.2018 року було оскаржено вищезазначені рішення до ДФС України. Позивач зазначила, що 15.01.2019 року отримала рішення від ДФС України, про результати розгляду скарги. В задоволенні скарги було відмовлено. Вважає, що все вищезазначені рішення податкової є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача у письмовому відзиві на позовну заяву. Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та, відповідно, здійснено нарахування зобов’язань зі сплати ЄСВ на центральному рівні за періоди:

- 21.07.2014 за ІІ квартал 2014 - 1267,95 грн.;

- 20.10.2014 за ІІІ квартал 2014 - 1267,95 грн.;

- 20.01.2015 за IV квартал 2014 - 1267,95 грн.;

- 20.04.2015 за І квартал 2015 - 1267,95 грн.;

- 20.07.2015 за II квартал 2015 - 1267,95 грн.;

- 19.10.2015 за III квартал 2015 - 1323,47 грн.;

- 19.01.2016 за IV квартал 2015 - 1434,51 грн.;

- 19.04.2016 за I квартал 2016 - 909,48 грн.;

- 19.07.2016 за II квартал 2016 - 941,16 грн.

- 19.10.2016 за III квартал 2016 - 957,00 грн.;

- 19.01.2017 за IV квартал 2016 - 990,00 грн.;

- 19.04.2017 за I квартал 2017 - 2112,00 грн.;

- 19.07.2017 за II квартал 2017 - 2112,00 грн.;

- 19.10.2017 за III квартал 2017 - 2112,00 грн.;

- 19.01.2018 за IV квартал 2017 - 2112,00 грн.

-19.04.2018 за I квартал 2018 - 2457,18 грн.;

-19.07.2018 за II квартал 2018 - 2457,18 грн.;

- 19.10.2017 за III квартал 2018 - 2457,18 грн.

ФОП ОСОБА_1 за період з 21.07.2014 до 27.11.2015 року не сплачувала єдиний соціальний внесок.

Після погашення боргу по єдиному внеску, за несвоєчасну сплату до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції та пеня згідно рішення від 20.11.2018 №0094634512 за період з 22.07.2014 - 23.10.2018 років на загальну суму 13480,49 грн., у тому числі: пеня -8082,10 грн. та штрафна санкція -5398,69 грн.

Зазначив, що розрахунок штрафних санкцій та пені здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів «Податковий блок» в автоматичному режимі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та відзиві на позовну заяву, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, є фізичною особою-підприємцем, включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ НОМЕР_1.

Відповідач – Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження щодо податкового контролю.

За результатами камеральної перевірки (АКТ від 20.11.2018 року № 4067/05-99-45- 12/НОМЕР_1 ) встановлено несвоєчасне подання Додатку 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік, внаслідок чого порушено п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464.

Згідно рішення від 20.11.2018 № НОМЕР_2 застосована штрафна санкція за несвоєчасне подання «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2014 рік у сумі 170 грн.

Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято Рішення № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 13 480,49 грн. /а.с.9/.

Також, 20 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято Рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на суму 170 грн. /а.с.10/.

Крім того, судом встановлено, що 09 лютого 2016 року Торгово-промисловою палатою України позивачу було надано лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, щодо обов’язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами:

- Єдиний податок фізичної особи-підприємця за серпень - грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, у строк до: 20 серпня 2014 року; 20 вересня 2014 року; 20 жовтня 2014 року, 20 листопада 2014 року, 20 грудня 2014 року, 20 січня 2015 року, 20 лютого 2015 року, 20 березня 2015 року, 20 квітня 2015 року, 20 травня 2015 року, 20 червня 2015 року, 20 липня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 20 вересня 2015 року, 20 жовтня 2015 року, 20 листопада 2015 року, 20 грудня 2015 року. відповідно до: п.100.4-100.5 ст. 100 Податкового кодексу України; Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу»; Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»; Інформації Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 01 липня 2014 року; дата закінчення: тривають, станом на 09 лютого 2016 року /а.с.19/.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі – Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” було внесено зміни до Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Авдіївка і м. Маріуполь.

Як встановлено судом раніше на листа Донецької торгово-промислової палати ходо засвідчення форс-мажорних обставин щодо обов’язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: Єдиний податок фізичної особи-підприємця за серпень - грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, у строк до: 20 серпня 2014 року; 20 вересня 2014 року; 20 жовтня 2014 року, 20 листопада 2014 року, 20 грудня 2014 року, 20 січня 2015 року, 20 лютого 2015 року, 20 березня 2015 року, 20 квітня 2015 року, 20 травня 2015 року, 20 червня 2015 року, 20 липня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 20 вересня 2015 року, 20 жовтня 2015 року, 20 листопада 2015 року, 20 грудня 2015 року. відповідно до: п.100.4-100.5 ст. 100 Податкового кодексу України; Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу»; Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»; Інформації Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

30 березня 2018 року Верховним Судом було прийнято рішення у зразковій справі № 812/292/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/22/18) про нарахування пені та штрафів платникам податків, розташованих у зоні АТО. За наслідками розгляду зазначеної адміністративної справи Верховним Судом висловлено правову позицію, згідно якої позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населенного пункту, де проводилася така операція.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняті 20 листопада 2018 року відповідно до частини десятої, яка передбачає нарахування пені за кожний день прострочення платежу, та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ, яка передбачає накладення штрафу, зокрема, за несвоєчасну сплату єдиного внеску. У межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з 22.07.2014 року по 09.02.2016 року, 21.01.2015 року по 23.10.2018 року тобто за період проведення антитерористичної операції, під час здійснення господарської діяльності на території проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

За таких обставин, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за означений період, суд визнає протиправним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме скасування спірного рішення відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 768,40 грн. /арк. справи 4/.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: 86065, м. Авдіївка, пр.. Центральний, 23/88) до Головного управління ДФС у Донецькій області (вул. 130-Таганрозької дивізії,144, м. Маріуполь Донецька область, 87526) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №-0094634512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 13480.49 грн., та рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №-0094674512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на суму 170 грн.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №-0094634512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 13480.49 грн.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №-0094674512 від 20.11.2018 року, про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності на суму 170 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, буд. 114 , код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: 86065, м. Авдіївка, пр.. Центральний, 23/88) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 11 квітня 2019року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.