Рішення № 81082294, 11.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/445/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 0409 в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0409 яка полягає у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

- зобов'язати військову частину А0409 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку, подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України .

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач розрахував одноразову грошової допомоги при звільненні без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 позовну заяву залишено без руху.

Відділом документального забезпечення суду 04.02.2019 зареєстровано заяву про роз'яснення ухвали від 01.02.2019.

Ухвалою від 05.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали від 01.02.2019.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 06.02.2019 до суду надійшла заява з додатками.

До суду 08.02.2019 надійшла заява про долучення додаткових доказів.

Ухвалою від 11.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 14.03.2019 призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 01.04.2019.

Відділом документального забезпечення суду 14.03.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що п. 8 Інструкції №550 наголошено, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової допомоги у разі звільнення.

На електронну пошту суду 19.03.2019 надійшло клопотання представника позивача про участь в удовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.03.2019 клопотання представника позивача задоволено.

До суду 01.04.2019 надійшли заяви представників сторін про розгляд справи у письмовому провадженні.

В судовому засіданні 01.04.2019 представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 01.04.2019 відмовлено в застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних силах України, під час проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини А0409.

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 03.03.2015 №82 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я).

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2731 (по стройовій частині), підполковника ОСОБА_1 із 12.05.2015 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про те, що Військовою частиною А0409 розраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплачено йому одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Позивач вважає такі дії Військової частини А0409 протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв’язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України №2011) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Суд вказує, що відповідно до преамбули Закону України №2011 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України №2011 до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом першим п.2 ст.15 Закону України №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд наголошує, що п.1 постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889" (Постанова КМУ №161) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу було виплачено щомісячну додаткову винагороду: із травня по серпень 2013 року у розмірі 20% місячного грошового забезпечення, із вересня 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, із січня 2014 року по квітень 2015 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Вказані обставини підтверджуються копією довідки Військової частини А0409 №6088 від 07.09.2015 (а.с. 14).

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу протягом 24 місяців до звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер.

Суд зазначає, Верховний Суду України у постанові від 20.10.2015 у справі №21-2942а15 вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Отже, чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що в силу положень ст.9 Закону України №2011-XII щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 24.10.2018 у справі №820/3211/17.

Враховуючи наведені обставини та норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, щодо наявності права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби до складу грошового забезпечення.

Суд відмічає, що представником відповідача не заперечувалось, що щомісячну додаткову грошову винагороду не було включено до складу грошового забезпечення з якого вираховувалась одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене позовні вимоги є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0409 яка полягає у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Зобов'язати Військову частину А0409 (вул. Леваневського, 2,м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11703, код ЄДРПОУ 07962707) здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Харків, 61184, РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук