Рішення № 81082119, 11.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/2519/19

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

05.03.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати протиправною відмову Житомирського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов'язати Житомирське об’єднане Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дати звернення з відповідною заявою, а саме з 29.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є громадянином який тимчасово працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках, що підтверджується копією відповідного посвідченням особи серія Г №037179 від 18.02.2011. Вважає, що він має право на призначення пенсії за віком з урахуванням вимог ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” зі зниженням пенсійного віку на 2 роки.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку та страхового стажу на 2 роки.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

28.03.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.03.2019 №3923/07 (а.с. 17-19). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що згідно з записами трудової книжки позивач з 1986 до 1987 року працював у спеціалізованій пересувній механічній колоні №607 тресту «Укррадгоспаcпецбуд» Мінсільбуду УРСР на посаді майстра. У Переліку місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувалися роботи з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, Постанови відсутня спеціалізована механічна колона №607 тресту «Укррадгоспаcпецбуд»; Мінсільбуду УРСР (СПМК треста «Укррадгоспаспецбуд»).

Зазначає, що у поданій довідці №102 від 04.06.1993, яка видана виконавчим комітетом Богунської районної ради народних депутатів Житомирської області, вказано, що позивач працював у населеному пункті смт. Поліське, Київської області, який є у Переліку, з 08.05.1986 до 22.05.1986 на території зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Крім того, відповідачем зазначено, що для визначення права на призначення пенсії позивачу необхідно подати уточнюючу довідку видану підприємством, установою, організацією із зазначенням населеного пункту, видом робіт, а також професію та посадою, де він виконував роботи за межами зони відчуження в особливо шкідливих умовах праці (за радіаційним фактором), пов’язаних, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Таким чином, на думку представника відповідача, управлінням прийнято правомірне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку і згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

08.04.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 08.04.2019 (а.с. 22).

Відповідно до ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, дата народження - 29.07.1960, має статус громадянина, який тимчасово працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках, про що свідчить відповідне посвідчення від 18.11.2011 серія Г №037179 (а.с. 8).

Так, згідно записів трудової книжки АХ №114708 (а.с. 9-11) та довідки за №102 від 04.06.1993, виданої Виконавчим комітетом Богунської районної ради (а.с. 12) ОСОБА_1 у період з 08.05.1986 до 22.05.1986 працював у смт. Поліське Київської області у спеціалізованій пересувній механізований колоні №607 тресту «Укррадгоспспецбуд» Мінсільбуду УРСР на посаді майстра.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, смт. Поліське, Київської області віднесене до зони відчуження.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 55) цей вік зменшується в залежності від статусу громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зокрема, статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку та страхового стажу на 2 роки.

29.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком.

На момент звернення до Пенсійного фонду йому виповнилося 58 років і його стаж становив більше 23 років.

Відповідач листом №10251/03.3 від 06.09.2018 повідомив позивача, що його заява від 29.08.2018 та документи, надані для призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянуті, і у призначенні пенсії відмовлено, причиною для відмови відповідач вважає необхідність надання уточнюючої довідки із зазначенням населеного пункту, виду робіт та професії (а.с. 15).

Позивач, вважаючи вказані дії відповідача неправомірними, та такими, що порушують його права, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з п.6 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон України №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 вказаного Закону та частиною першою статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон України №1058- IV).

Відповідно до статті 15 Закону України №1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

У статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі – Закон України №796-XII) закріплені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Пунктом 5 частини першої статті 11 Закону України №796-XI встановлено о потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать зокрема особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки, мають особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями.

За змістом положень частини 3 статті 65 Закону України №796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Частиною 3 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Приписами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема:

- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч.2 ст.55 Закону України №796-ХІІ, як громадянину, який тимчасово працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках, є наявність у неї відповідного статусу, що повинен підтверджуватися посвідченням.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №382/1310/17.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 18.09.2018 у справі №520/9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України №796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”.

Судом з'ясовано, що позивач для признання пенсії, відповідно до ст.55 Закону України №796-XII, подав до Пенсійного органу копії наступних документів, зокрема: трудової книжки (а.с. 9-11), паспорта (а.с. 13), ідентифікаційного номеру (а.с. 14), посвідчення громадянина, який тимчасово працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках (а.с. 8), довідку №102 від 04.06.1993, що видана виконавчим комітетом Богунської районної ради народних депутатів Житомирської області, у якій зазначено, що позивач працював у населеному пункті смт. Поліське, Київської області (а.с. 12).

Слід зауважити, що належність позивача до громадян, які тимчасово працювали на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках, ніким не оспорювалась, посвідчення є чинним не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому його наявність вказує на те, що позивач дійсно тимчасово працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках.

Отже, подані позивачем документи є достатніми та належними доказами, які підтверджують факт того, що він тимчасово працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках, а тому суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії як особі, яка тимчасово працювала на території зони безумовного (обов’язкового) відселення у 1986-1987 роках із зниженням пенсійного віку на 2 роки відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на вищевикладене та встановлене судом право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 2 роки відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та враховуючи, що дата народження позивача – 29.07.1960, а із заявою про призначення пенсії він звернувся 29.08.2018, то така пенсія повинна бути призначена позивачу з 29.08.2018.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною відмови Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.09.2018 №10251/03.3 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 КАС України).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), “Проніна проти України” (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Калинова, 7, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення з відповідною заявою, а саме з 29.08.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 11 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко