Рішення № 81082052, 01.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 р. Справа№805/3080/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 147/557/ТД-ФС від 10 квітня 2018 року,-

за участю представників:

від позивача – не з’явився

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність від 02.01.2019 року № 15-14-5/44-19

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог): визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ147/557/ТД-ФС від 10.04.2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 223 380 грн.

В обґрунтування позовних зазначає, що висновок вказаний в акті інспекційного відвідування відносно того, що працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент здійснення інспекційного відвідуванні працювали без належного оформлення трудових відносин не відповідають дійсним обставинам справи. Також, в акті жодним чином не зафіксовано факт виконання будь-якої роботи як громадянкою ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, вказано тільки те, що дані особи перебували в цьому приміщенні. При цьому, ОСОБА_4 не спілкувалася з покупцями, не надавала їм консультації з приводу придбання продукції, не здійснювала розрахунок вартості, не отримувала грошові кошти від покупців та інше.

Також, позивач зазначає, що між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг № 1 від 15.01.2018 року, який є цивільно – правовим, що не передбачає оформлення наказу чи розпорядження, а також повідомлення вищевказаного органу виконавчої влади про прийняття працівника на роботу. Укладення договорів цивільно – правового характеру не регулюється ст. 24 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_4 одразу після прийняття на роботу згідно з наказом № 5 від 20.03.2018 року подала заяву від 21.03.2018 року в якій просила прийняти її відмову від працевлаштування. Така відмова була прийнята позивачем, що підтверджується наказом № 6 від 21.03.2018 року. Поряд з цим, згідно наказу № 5 від 20.03.2018 року ОСОБА_4 приймалася на роботу з 22.03.2018 року, а тому повідомлення про прийняття на роботу позивачем не приймалося. Позивач вважає, що таке повідомлення згідно з постановою КМУ від 17.06.2015 року № 413 подається до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

На думку позивача, відсутність вказаного повідомлення не може бути підставою для накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Таке повідомлення за змістом ч. 3 ст. 24 КЗпП України є умовою допуску працівника до роботи після укладення з ним трудового договору.

При цьому, позивачем не зафіксовано жодних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які б давали підстави вважати, що вони виконують будь – які роботи у сфері діяльності магазину.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/3080/18-а та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30 травня 2018 року.

30.05.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що постанова, яка оскаржується, винесена органом Держпраці в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року зупинено провадження по адміністративній справі № 805/3080/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 147/557/ТД-ФС від 10 квітня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 805/2615/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання недійсним та скасування наказу, та визнання неправомірними дій.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року поновлено провадження у справі № 805/3080/18-а, продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 січня 2019 року.

Підготовче засідання, призначене на 22 січня 2019 року відкладено до 05 лютого 2019 року у зв’язку із знаходженням судді Кочанової П.В. на лікарняному з 14.01.2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 20 лютого 2019 року.

При цьому, позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ147/557/ТД-ФС від 10.04.2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 223 380 грн.

Також, представником відповідача надано до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні, 20 лютого 2019 року оголошено перерву до 28 лютого 2019 року.

25.03.2019 року представником відповідача надано до суду клопотання про приєднання додаткових доказів. При цьому, зазначає, що враховуючи те, що позивачем під час підготовчого засідання по справі 20.02.2019 року були надані докази, а саме: акт прийому наданих послуг до цивільно – правового договору № 1 від 07.02.2019 року, розрахункову – платіжну відомість за 07.02.2019 року, квитанції про сплату ПДФО, військового збору та внеску за договором ЦПХ від 07.02.2019 року та ці докази не були надані позивачем під час інспекційного відвідуванням, відповідачем було здійснено запити від 20.02.2019 року та від 26.02.2019 року до ГУ Пенсійного фонду України про надання інформації. Згідно з листами від 04.03.2019 року та від 05.03.2019 року ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області надало інформацію, згідно якої за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування по ФОП ОСОБА_1 відсутня інформація щодо окремо застрахованих осіб, у тому числі за договорами ЦПХ за 2018 рік.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду справи по суті на 27.03.2019 року о 13 год. 30 хв.

Судове засідання призначене на 27.03.2019 року відкладено до 28.03.2019 року на 13 год. 00 хв.

В судовому засіданні 28.03.2019 року оголошено перерву до 01.04.2019 року.

В судове засідання 01.04.2019 року з’явився повноважний представник відповідача та підтримав вимоги викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач та повноважні представники позивача не з’явилися, проте надали суду для приєднання до матеріалів справи заключне слово та клопотання про розгляд справи без участі останніх.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, присвоєний ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, місце проживання: 85300, Донецька обл., місто Родинське, вул. Краснолиманська, буд. 4.

09 лютого 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області зареєстровано за № Б-57 письмове звернення громадянина про порушення його трудових прав ФОП ОСОБА_1

19 березня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області виданий наказ №260 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1» на підставі письмового звернення громадянина від 09 лютого 2018 року зареєстрованого за №Б-57.

19 березня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано направлення на проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21-22 березня 2018 року, з яким 21 березня 2018 року була ознайомлена ФОП ОСОБА_1

22 березня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складений «Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ДЦ147/557/АВ», з яким 22 березня 2018 року була ознайомлена ФОП ОСОБА_1

Під час перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України., а саме допуск працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, в акті вказано, що під час інспекційного відвідування відсутні накази про прийняття на роботу 2 осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, трудовий договір з ОСОБА_3, трудові книжки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повідомлення про прийняття працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на роботу за формою, передбаченою постановою № 413.

Вказаний акт отримано позивачем 22.03.2018 року.

28.03.2018 року ФОП ОСОБА_1 надано заперечення до акту інспекційного відвідування №ДЦ 147/557/АВ від 22.03.2018 року до ГУ Держпраці в Донецькій області, в яких зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектори праці не повідомили позивача, як фізичну особу, яка використовує найману працю про проведення інспекційного відвідування та не надали посвідчення. Інспекційне відвідування почалося й тільки наприкінці відвідування позивачу надали копію направлення на перевірку та посвідчення. А тому, відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування та порушено право на ознайомлення з документами та на підготовку документів необхідних для здійснення цього відвідування. Пред’явлення службового посвідчення відбулося покупцям та працівникам, які не були позивачем уповноважені та в той час коли позивач була відсутня за місцем здійснення діяльності. Також, зазначає, що процес відвідування було зафіксовано засобами відеотехніки, однак ніякої відеотехніки застосовано не було. Під час інспекційного відвідування інспектори праці використовували елементи залякування та погроз. Крім того, в акті жодним чином не зафіксовано факт виконання будь – якої роботи як громадянкою ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, вказано тільки те, що вказані особи перебували в приміщенні.

Також, позивачем до вказаних заперечень додано Договір про надання послуг від 15.01.2018 року, копію наказу № 5 від 20.03.2018 року, копію заяви про прийняття на роботу ОСОБА_4 від 20.03.2018 року, копію наказу про відмову в працевлаштуванні ОСОБА_4 від 21.03.2018 року, копію заяви ОСОБА_4 про відмову приступити до праці від 21.03.2018 року та копію заяви ОСОБА_3

Крім того, судом встановлено, що листом від 22.03.2018 року № 610/10/05-16-08-01-13-04 Покровського ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області «Про надання інформації» ГУ Держпраці у Донецькій області повідомлено про те, що повідомлень про прийняття працівника на роботу за період з липня 2016 року по березень 2018 року, інформації про кількість найманих працівників у цих суб’єктів господарювання за даними останньої податкової звітності: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1: повідомлення від 14.12.2017 року № НОМЕР_2 за грудень - ОСОБА_5, ОСОБА_6; за даними звіту за лютий 2018 року середньооблікова кількість штатних працівників – 2 особи, за договорами цивільно – правового характеру 0 осіб.

Також, з матеріалів справи слідує, що 26.03.2018 року на адресу ГУ Держпраці у Донецькій області було надіслано адвокатський запит № 544 про надання відповідних документів щодо проведеної перевірки.

Листом від 30.03.2018 року № 04.3-13.6/3049-18 відповідач на адвокатський запит повідомив адвоката ОСОБА_7 про те, що оскільки до адвокатського запиту не було додано належним чином завірену копію ордера, запит було залишено без розгляду.

Листом від 03.04.2018 року № 04.3-13-6/3146-18 відповідач повідомив позивача про результати розгляду зауваження (заперечення) ФОП ОСОБА_1 на акт перевірки, відповідно до якого зазначив, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 копія повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання від 19.03.2018 року № 04.03-13-6/2308-18 була вручена особисто ОСОБА_1 під підпис про отримання 21.03.2018 року. Посвідчення інспекторів праці були надані ОСОБА_1 для ознайомлення на початку відвідування одразу після її прибуття (за адресою: вул. Шосейна, буд. 16, м. Покровськ, магазин «Мебельєр»), що зафіксовано, але їй було відмовлено інспекторами праці та запропоновано перевірити дійсність посвідчень на сайті Держпраці.

Згідно рішення ГУ Держпраці в Донецькій області щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДЦ 147/557/АВ/ТД від 28.03.2018 року на підставі п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509 вирішила розглянути справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 10.04.2018 року о 10 год. 45 хв.

28.03.2018 року ГУ Держпраці у Донецькій області складено повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу, відповідно до якого позивача повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 10.04.2018 року о 10 год. 45 хв. в приміщенні ГУ Держпраці у Донецькій області за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 43а. Вказане направлення відправлено на адресу позивача 30.03.2018 року та отримане останнім 03.04.2018 року.

Між тим, ФОП ОСОБА_1 було надіслано на адресу ГУ Держпраці в Донецькій області клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу та про ознайомлення з матеріалами справи про накладення штрафу, зареєстровані в ГУ Держпраці в Донецькій області 10.04.2019 року за №№ 4353/15-14-3-18 та 4352/15-14-3-18 відповідно. В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи про накладення штрафу, ФОП ОСОБА_1 зазначила про те, що нею до Донецького окружного адміністративного суду було подано позов про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій, та клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ГУ Держпраці у Донецькій області вчиняти дії щодо проведення розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 згідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно протоколу засідання з розгляду справи про накладення штрафу від 10.04.2018 року, представник позивача адвокат ОСОБА_7 була присутня при розгляді справи про накладення штрафу, при цьому представником позивача не було надано пояснень управлінню. ОСОБА_1 з тим, управління вважало недоцільним перенесення справи про накладення штрафу, так як за відсутності відповідних рішень суду клопотання позивача про відкладення є необґрунтованим. Представником позивача ОСОБА_7 було зазначено про зауваження на протокол засідання комісії по розгляду справи про накладення штрафу, які будуть надані додатково оскільки в протоколі не зазначені запитання, які повинні бути розглянуті .

За результатом розгляду справи винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.04.2018 року № ДЦ147/557ТД-ФС у розмірі 223 380,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме, допуск працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При оцінці спірних правовідносин та прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Стаття 68 ОСОБА_8 України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_8 України, законів України.

Статтею 8 ОСОБА_8 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_8 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_8 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_8 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_8 України гарантується.

Відповідно до статті 19 ОСОБА_8 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_8 та законами України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V ).

Як зазначено в статті 1 Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону № 877-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96(далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Згідно з п.20 Порядку № 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Судом встановлено, що для проведення інспекційного відвідування у позивача, Головним управління Держпраці в Донецькій області виданий наказ від 19.03.2018 №260, на підставі письмового звернення громадянина від 09.02.2018 року зареєстрованого за № Б-57.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 року у справі 805/2615/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 року у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області № 260 від 19.03.2018 року щодо інспекційного відвідування невиїзного інспектування ФОП ОСОБА_1, визнання неправомірними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з 21.03.2018 року по 22.03.2018 року та визнання неправомірними дії Головного управління Держпраці у Донецькій області щодо складання акту № ДЦ 147/557/НД/АВ від 22.03.2018 року неправомірними відмовлено.

При цьому, судом встановлено, що спірний наказ прийнято у відповідності до вимог п. 5 Порядку № 295, а саме, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Результати інспекційного відвідування були оформлені актом від 22.03.2018 №ДЦ147/557/АВ.

Актом встановлено, що трудові відносини працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були належним чином оформлені, а саме: допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, не було подано відповідне повідомлення до органів ДФС згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», яке є частиною укладання трудового договору.

Також, під час інспекційного відвідування були відсутні документи, що підтверджують додержання ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: накази чи розпорядження про прийом на роботу працівників, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Трудовий договір з ОСОБА_3 не укладався та трудової книжки вказаних осіб під час інспекційного відвідування надані не були.

Відповідно до п. 22 Порядку № 295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Так, під час дослідження письмових доказів суд з'ясовано, що на сторінці 5 акта інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 № ДЦ147/557/АВ від 22.03.2018 року наявна відмітка про фіксування відвідування позивача засобами відеотехніки.

Відповідно до п.6 Порядку під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Перед початком інспекційного відвідування інспектор праці, відповідно до п.9 Порядку повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п. 11 Порядку інспектор праці має право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Як передбачено положеннями пункту 12 Порядку № 295, вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п.16 Порядку у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Згідно п. 18 Порядку у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідно до п. 21 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Суд перевіряючи трудові відносини позивача із фізичними особами – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_9 (виконавець) було укладено договір № 1 від 15.01.2018 року, згідно умов даного договору виконавець зобов’язується надавати замовнику послуги з оброблення та перевірки правильності оформлення замовлень споживачів, відповідність вказаного в замовленні переліку частин меблів з каталогом продукції виробника, виправлення помилок за їх наявності, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених цим договором. Послуги, що надаються за цим договором не є аудиторськими. Згідно п. 4.1 Договору вартість послуг виконавця складає 10 грн. за оброблення одного замовлення споживача. Кількість замовлень споживачів для оброблення складає 300 шт.

Відповідно до п. 5.1 до 5 числа місяця, наступного місяця в якому виконаний обсяг послуг за цим договором, виконавець направляє замовнику звіт про надані послуги і акт здачі – приймання наданих послуг (в двох примірниках), підписані виконавцем. Змовник протягом 2 робочих днів з моменту їх отримання підписує звіт і акт здачі – приймання наданих послуг і один примірник звіту та акта повертає виконавцю, а в разі незгоди з ними – направляє виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання. Замовник здійснює сплату послуг в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 3 місяців з дня його укладення. Якщо хоча б однією зі сторін не виконано будь – яке зобов’язання за цим договором, термін дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов’язання.

ОСОБА_1 з цим, суд зазначає, що цивільно – правовий договір, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 від 15.01.2018 року під час проведення інспекційного відвідування наданий не був, відомості про його наявність також не надані інспекторам праці ні з боку гр. ОСОБА_3, ні ОСОБА_1

У своїх поясненнях щодо перебування гр. ОСОБА_3 в магазині, ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_3 є її подругою, яка завітала у гості.

При цьому, згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_3 під час проведення інспекційного відвідування 21.03.2018 року, остання зазначила, що допомагає ОСОБА_1 протягом трьох місяців – 2 - 3 рази на тиждень по замовленням, в обсяг виконуваної роботи входить перевіряти замовлення, які надходять від продавця. Також, зазначає, що ОСОБА_1 викликає ОСОБА_3 за дзвінком у разі необхідності та місце роботи визнає теж ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_1 особисто визначає розмір заробітної плати та виплачує за вимогою ОСОБА_3.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 на адресу ГУ Держпраці в Донецькій області від 23.03.2018 року, в якій ОСОБА_3 просить відкликати її пояснення, надані під час інспекційного відвідування, оскільки вони не відповідають дійсності так як зробила вона під тиском, під залякуванням та погрозами.

Між тим, як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, вказаний договір від 15.01.2018 року було надано до Держпраці разом з письмовими запереченнями на акт інспекційного відвідування 28.03.2018 року.

Як слідує з матеріалів справи, у відповідності до п.п. 3 п. 11 Порядку 295 інспекторами праці були опитані присутні працівники. Під час надання пояснень ОСОБА_3 також відбувалась відеофіксація.

При цьому, інспектор праці лише ставив запитання без тиску та будь – яких погроз. Пояснення ОСОБА_3 написані власноручно за власним переконанням без залякування інспекторів праці, що підтверджується відеозаписом.

Крім того, позивачем до суду надано суду Акт прийому наданих послуг до цивільно – правового договору № 1 від 15.01.2018 року від 07.02.2019 року відповідно до якого ОСОБА_3 були надані ФОП ОСОБА_1 послуги (робота) передбачені договором № 1 від 15.01.2018 року та прийняті останньою, а саме: оброблення та перевірка правильності замовлень споживачів, відповідність вказаного в замовленні переліку частин меблів з каталогом продукції виробника, виправлення помилок за їх наявності. Враховуючи наданий обсяг наданих послуг (роботи), узгоджена сторонами винагорода виконавця склала 3000,00 грн. Сторони претензій за вказаним договором одна до одної не мають. Також, позивачем надано розрахунково – платіжну відомість за 07.02.2019 рік та докази про сплату ПДФО по договору ЦПХ у розмірі 540,0 грн., військового збору у розмірі 45,00 грн. та сплату ЄСВ 22% договір ЦПХ 660,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно письмових пояснень наданих ОСОБА_4 від 21.03.2018 року, остання працює з 20.03.2018 року стажером у ФОП ОСОБА_1 При цьому, ОСОБА_4 зазначає, що з 20.03.2018 року проходила стажування у ОСОБА_1 на посаді продавця – консультанта, з 20.03.2018 року працює на посаді стажера, її наставник ОСОБА_10. 20.03.2018 року працювала до 14.00 год., а 21.03.2018 року працювала з 08 год.00 хв.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивачем до зауважень на акт інспекційного відвідування було додано копію наказу № 5 від 20.03.2018 року, копію заяви про прийняття на роботу ОСОБА_4 від 20.03.2018 року, копію наказу про відмову в працевлаштуванні ОСОБА_4 від 21.03.2018 року, копію заяви ОСОБА_4 про відмову приступити до праці від 21.03.2018 року.

Так, 20.03.2018 року ОСОБА_4 було подано заяву до ФОП ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду продавця – консультанта з 22.03.2018 року.

Згідно наказу № 5 від 20.03.2018 року прийнято на роботу ОСОБА_4 з 22 березня 2018 року на посаду продавця – консультанта, з посадовим окладом 4000,00 грн. на місяць.

Також, позивачем було надано суду трудовий договір від 20.03.2018 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 (працівник) приймається на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця – консультанта, встановлюється випробувальний термін протягом 1 місяця. Особливості вказаного договору неповний робочий тиждень: 4 робочі дні. За виконання обов’язків передбачених цим договором працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 2500 грн. за місяць

Строк дії вказаного договору з 20.03.2018 року по 29.03.2018 року.

ОСОБА_1 з цим, 21.03.2018 року ОСОБА_4 було подано заяву до ФОП ОСОБА_1, в якій просила прийняти відмову від працевлаштування з посади продавця - консультанта з причини нервової обстановки на місці роботи у зв’язку з подіями, що відбулися 21.03.2018 року.

Наказом № 6 від 21.03.2018 року прийнято відмову в працевлаштуванні ОСОБА_4 на посаду продавця – консультанта.

Крім того, згідно письмових пояснень від 21.03.2018 року наданих під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 зазначено, що з 20.03.2018 року ОСОБА_4 вийшла на стажування та ознайомлюється з асортиментом.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі-Порядок №509)

Так, пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Як встановлено з матеріалів справи, посадовою особою відповідача у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання вимог законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів та законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Перевіркою зафіксовано порушення ч.1 ст.21, ч.1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.

Цим порядком встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів, як, зокрема: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Отже, повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною процедури укладання трудового договору, яка складається із видання відповідного наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

При цьому, згідно ОСОБА_12 соціальної політики України від 22.06.2016 року № 746/13/84-16 «Щодо застосування положень постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413» передбачено, що пунктом 2 додатка до Постанови встановлено тип повідомлення:

"початкове" - подання інформації про прийняття працівника на роботу;

"скасовуюче" - подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.

У разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу "скасовуючи" з помилковими даними і одночасно повідомлення типу "початкове" з правильними даними.

Чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу за порушення трудового законодавства, зокрема, за використання працівників без оформлення трудових відносин, несвоєчасного подання інформації до Державної фіскальної служби чи її територіальних органів про прийнятих на роботу працівників, недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці тощо.

Накладення штрафу за подання уточнюючої інформації про прийнятих працівників до Державної фіскальної служби та її територіальних органів чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 24 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Іншого законодавством не передбачено.

Таким, чином суд зазначає, що норми статі 24 КЗпП України та Постанови № 413 поширюються на всі випадки, коли працівник виконує роботу на умовах трудового договору, при цьому працівник не може бути допущений до роботи без повідомлення до Державної фіскальної служби та її територіальних органів, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що повідомлення до ДФС подається до початку роботи працівника. У додатку до постанови № 413 у графах № 8 і 9 форми повідомлення про прийняття працівника на роботу подається інформація про дату видання наказу й дату виходу на роботу зазначається дата формування повідомлення. Тобто, повідомлення є частиною укладення трудового договору.

При цьому, суд зазначає, що у разі якщо роботодавцем було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, але працівник так і не приступив до виконання обов’язків, то роботодавцем подається повідомлення про прийняття на роботу типу «скасовуюче».

З огляду на викладене вище, суд відмічає, що перед допуском працівника ОСОБА_4 до роботи повинен бути укладений трудовий договір, а також повідомлено ДФС про прийняття вказаного працівника на роботу до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, оскільки таке повідомлення про прийняття на роботу є частиною укладеного договору, чого не було зроблено позивачем.

При цьому, судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що під час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 було проставлено дату у трудовому договорі з ОСОБА_4, а саме 20.03.2018 рік. Крім того, другий екземпляр вказаного договору у ОСОБА_4 відсутній.

Також як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно письмових пояснень наданих під час інспекційного відвідування ОСОБА_4 від 21.03.2018 року, остання працює з 20.03.2018 року стажером у ФОП ОСОБА_1 Також, ОСОБА_4 зазначила, що з 20.03.2018 року проходила стажування у ОСОБА_1 на посаді продавця – консультанта, з 20.03.2018 року працює на посаді стажера, її наставник ОСОБА_10. 20.03.2018 року працювала до 14.00 год., а 21.03.2018 року працювала з 08 год.00 хв

Між тим, суд зазначає, що стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

ОСОБА_1 з цим, судом встановлено, що згідно наданих звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ФОП ОСОБА_1 від 05.02.2018 року, 15.03.2018 року вбачається, що у період січень – лютий 2018 року у таблиці № 6 зазначено відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Також, відповідачем надано до суду листи від 20.02.2019 року № 04.3-11-3/729 на адресу ГУ ПФУ у Донецькій області про надання інформації по суб’єкту господарювання фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо окремо зазначених працівників (із зазначенням дат початку трудових відносин та періоду звітування по кожному працівнику у 2018 році) за відповідною встановленою формою.

Згідно наданих ГУ ПФУ в Донецькій області листів від 04.03.2019 року № 2571/05-2 та від 05.03.2019 року № 2671/05-2 «Про надання інформації з реєстру застрахованих осіб», управління повідомило ГУ Держпраці в Донецькій області про те, інформація щодо окремо застрахованих осіб, у тому числі за договорами ЦПХ по ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутня та згідно реєстру застрахованих осіб фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 звіти про працевлаштування та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за застрахованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надавались.

Суд зазначає, що у відповідності до наказу ОСОБА_12 фінансів України Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_1К повинна була подати звітність про сплату єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов’язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 03.12.2018 по справі №200/9385/16, однією з ознак наявності як цивільно-правових відносин так і трудових є сплата страхових внесків.

Таким чином, позивачем не було подано відомості про сплату єдиного соціального внеску і самі по собі наявність Договору про надання послуг не спростовує наявність прихованих трудових відносин.

Окрім цього, судом встановлено, що під час інспекційного відвідування позивачем не було надано договору про надання послуг укладеного з ОСОБА_3 від 15.01.2018 року.

Відповідно до ст.265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Крім того, суд відмічає, що письмові пояснення, які відібрані у працівників під час перевірки, написані власноручно самими працівниками про обставини їхньої праці у позивача, без попередньо проведеного інструктажу щодо змісту наданих пояснень та останні повинні були усвідомлювати значення своїх дій та нести відповідальність за них.

В контексті викладеного, беручи до уваги всі фактичні обставини справи та наявні докази, суд зазначає, що на момент проведення інспекційного відвідування трудові відносини з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладалися, а всі вище перелічені дії позивача щодо укладення трудового договору, прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_4 та укладання цивільно – правової угоди з ОСОБА_3 були вчиненні після проведення інспекційного відвідування. Тобто, позивачем було допущено до роботи осіб, з якими не були оформлені відповідним чином трудові відносини та не повідомлений орган про допуск працівника на роботу.

Також, судом не встановлено порушення порядку проведення інспекційного відвідування.

Згідно статті 19 ОСОБА_8 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_8 та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_8 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної норми Закону.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судового збору, згідно вимог ст. 139 КАС України, у зв’язку з тим, що позивачу було відмовлено у задоволенні позову, сплачений судовий збір, не повертається.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ147/557/ТД-ФС від 10.04.2018 року у розмірі 223 380 грн. – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01 квітня 2019 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.