Ухвала суду № 81082035, 10.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 квітня 2019 р.Справа №804/1852/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області , в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.01.2005 р. перерахунку стажу його служби з визначенням йому періоду відсоткової надбавки за вислугу років в розмірі 40% та надбавки за безперервну службу в розмірі 90%;

- зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2005 р. перерахунок стажу його служби - визначивши йому з цього періоду відсоткову надбавку за вислугу років в розмірі 40%, а надбавку за безперервну службу в розмірі 90% з урахуванням того, що його вислуга років для призначення пенсії на день його звільнення з органів внутрішніх справ України складає більше 25 років, надавши йому про це відповідний висновок та довідку про змінений розмір його грошового забезпечення з 01.01.2005 р. для перерахунку його пенсії з 01.01.2005 р.;

- зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідку про змінений з 01.01.2005 р. розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для невідкладного перерахунку пенсії з 01.01.2005 р.;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 25000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року в адміністративній справі № 804/1852/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області, викладену у листі від 27.02.2018 р. за № 86-лк, у проведенні з 01.01.2005 р. перерахунку стажу служби ОСОБА_1 з визначенням йому періоду відсоткової надбавки за вислугу років в розмірі 40% та надбавки за безперервну службу в розмірі 90%; зобов’язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2005 р. перерахунок стажу його служби - визначивши йому з цього періоду відсоткову надбавку за вислугу років в розмірі 40%, а надбавку за безперервну службу в розмірі 90% з урахуванням того, що його вислуга років для призначення пенсії на день його звільнення з органів внутрішніх справ України складає більше 25 років, надавши йому про це відповідну довідку про змінений розмір його грошового забезпечення з 01.01.2005 р. для перерахунку його пенсії з 01.01.2005 р.; зобов’язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Луганській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідку про змінений з 01.01.2005 р. розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для невідкладного перерахунку пенсії з 01.01.2005 р.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2018р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

У червні 2018р. позивач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018р. апеляційну скаргу повернуто заявнику.

У серпні 2018р. відповідач втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018р. апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надіслання на адресу суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску протягом всієї тривалості цього пропуску з підтвердженням таких обставин доказами, а також оригіналу документу про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відповідач не погодився з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 23.01.2019 року касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018р. без змін.

24.10.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено Ліквідаційній комісії ГУ МВСУ у Луганській області у задоволенні заяви про роз'яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року у справі № 804/1852/18 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Луганській області про зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 11.01.2019 року Ліквідаційною комісією ГУ МВСУ в Луганській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 року повернуто заявнику.

27.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення нового обов'язку Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 та окремої ухвали від 10.12.2018 у справі №804/1852/18 направити довідку ОСОБА_1 про розмір його грошового забезпечення з 01.01.2005 р. для перерахунку його пенсії з 01.01.2005 р. за формою встановленою Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45, з урахуванням розмірів надбавок: надбавка за вислугу років (25 років і більше) становить 40%, надбавка за безперервну службу 90% до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві замість Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Вказана заява про забезпечення позову вмотивована тим, що позивач з 01.03.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Оскільки, пенсійний орган м. Києва отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в електронному та письмовому вигляді пенсійну справу позивача та нараховує йому пенсію, то зазначення назви ГУ ПФУ в Луганській області як отримувача довідки в рішенні від 23.04.2018 року та ухвалі від 10.12.2018 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду істотно ускладнить виконання рішення суду. Адже ГУ ПФУ в Луганській області вже не здійснює повноважень як щодо призначення так і перерахунку пенсії, що є підставою для забезпечення позову шляхом постановлення судом ухвали про зміну обов’язку відповідача вчинити певні дії за судовими рішеннями від 23.04.2018 р. та від 10.12.2018р.

09.04.2019 року справа № 804/1852/18 надійшла із суду апеляційної інстанції на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Поряд з цим обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль і витрат.

Отже, заявником не доведено підстав для забезпечення позову, прямо передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Також, Дніпропетровський окружний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Окрім цього, статтею 150 КАС України не передбачено можливості вжиття заходів забезпечення позову після завершення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та підстави для задоволення заяви про забезпечення позову – відсутні.

Отже, заявляючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, не вказав також підстави, які б свідчили про ускладнення виконання чи неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Окрім того суд зазначає, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства недопустимим є забезпечення адміністративного позову шляхом звуження прав та інтересів третіх осіб. В даному ж випадку позивач просить про заборону, що спрямована до невизначеного кола осіб, та означені заходи забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, фактично виходять за межі розглядуваного позову та стосуються осіб, які не залучались до участі у справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та підстави для задоволення заяви про забезпечення позову – відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 804/1852/18 - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2