Рішення № 81082029, 03.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р. Справа№200/404/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабаш Г.П.,

при секретарі – Оголь В.К.

за участю

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю від 16.11.2018 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) до Фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1, Донецька область,м. Волноваха, вул. Степна, б. 80) про стягнення з платника податків податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 35 655,34 грн. з орендної плати з фізичних осіб.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, раніше не заявлений до суду, у розмірі 35 655,34 грн., а саме:

- 29 554,17 грн. – борг виник 29.08.2018 року донараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.04.2018 року №41455-4811-0533 на суму 29 818,84 грн.;

- 6 101,17 грн. – борг виник 23.10.2018 року донараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.10.2018 року №0066404811 на суму 6 101,17 грн.

Позивач просив суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 35 655,34 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 30.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 01.03.2019 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 13.03.2019 року.

13.03.2019 року судове засідання відкладено на 27.03.2019 року для надання позивачем додаткових документів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 27.03.2019 року були вирішені всі питання та закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначений на 03.04.2019 року

Відповідач надіслав заперечення на адміністративний позов, в якому заперечував проти вимог позивача, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У наданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем порушені строки давності. Рішень щодо стягнення з відповідача податкового боргу він не отримував, а тому не мав змоги оскаржити їх. Відповідачу є не зрозумілим, з яких підстав позивачем встановлена сума податкового боргу у розмірі 29554,17 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно акту Головного управління ДФС у Донецькій області №1065/05-99-48-11/НОМЕР_1 від 20.09.2019 року про результати камеральної перевірки з питань своєчасності сплати (перерахунку) платником податків – фізичної особи орендної плати з фізичних осіб на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 76 Податкового Кодексу України №2755/VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) було проведено камеральну перевірку платника податків орендної плати з фізичних осіб – фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питання своєчасності сплати (перерахування) сум орендної плати з фізичних осіб за 2013 – 2016 роки.

Перевіркою було встановлено, що на порушення п. 287.5 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755/VI (зі змінами та доповненнями) платником податку несвоєчасно було сплачено орендну плату з фізичних осіб в сумі 30505,85 грн.

Відповідно податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.10.2018 року №0066404811 позивача зобов`язано сплатити штраф за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 20% у сумі 6101,17 грн.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 03.10.2018 року №0066404811 на суму 6 101,17 грн. направлено поштою на податкову адресу платника податків та вручене 13.10.2018 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення №8570013236313.

Згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.04.2018 року №41554-4811-0533 загальна сума податкового зобов`язання за 2018 рік становить 29 818,84 грн.

Відповідно картки облікового рахунку станом 29.08.2018 року за позивачем рахувалась переплата у розмірі 264,67 року. Залишок боргу складає 29554,17 грн.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.04.2018 року №41544-4811-0533 на суму 29 818,84 грн. направлено поштою на податкову адресу платника податків та вручене 08.05.2018 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №85703 00516084.

05.09.2018 року відповідачем виставлено відповідачу податкову вимогу №115248-48 на суму 29790,51 грн., яка отримана відповідачем 29.09.2018 року.

Загальна сума заборгованості ФО ОСОБА_2 за позовом становить 35 655,34 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем в адміністративному та судовому порядку.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно пунктів 288.1., 288.2.-288.4. ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.285.1. ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п.286.2. ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору оренди землі від 26.12.2007 року, укладеного між орендарем ОСОБА_2 та орендодавцем Волноваською міською радою, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу сільськогосподарського призначення Волноваської міської ради. Договір укладено на 10 років.

01.03.2012 року укладена додаткова угода до Договору оренди землі від 26.12.2007 року (державна реєстрація від 18.01.2007 року №040815000002). Відповідною додатковою угодою внесено зміни до п. 5 «Об`єкт оренди» та п. 9 «Орендна плата» до Договору оренди землі від 26.12.2007 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки встановлена у розмірі 301597,72 грн. Орендна плата 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнту індексації, який діє станом на 1 січня поточного року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 9047,93 грн.

Таким чином строк дії договору сплинув в 2017 році.

Суд неодноразово в судовому засіданні витребовував від позивача докази укладення нового договору або угоди про продовження строку його дії. Проте позивачем такі докази не надані.

В підтвердження наявності договору податковим органом наданий лист Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області від 05.01.2018 року №07-01-25 Волновасько-Мангушському Управлінню ГУ ДФС у Донецькій області щодо переліку всіх орендарів громадян, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, з яким укладені договори оренди землі станом на 01.01.2018 року.

Відповідно зазначеного переліку строк дії договору оренди землі з ОСОБА_2 (орендар) до 27.10.2027 року.

Проте суд зазначає, що даний лист не є первинним документом, який встановлює волевиявлення сторін щодо укладення договору, його строку, розміру орендної плати та інших обов’язкових умов, за яких між сторонами виникають договірні зобов’язання.

Відтак позивачем не підтверджено обов’язку ОСОБА_2 сплатити орендну плату за земельну ділянку за 2018 рік у розмірі 29 818,84 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.04.2018 року №41554-4811-0533, відтак його вимоги в цій частині є безпідставними.

Стосовно боргу за податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» від 03.10.2018 року №0066404811 на суму 6 101,17 грн. суд зазначає.

За приписами пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається із акту камеральної перевірки від 20.09.2018 року № 1065/05-99-48-11/НОМЕР_1, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0066404811 від 03.10.2018 року, перевірка своєчасності сплати (перерахування) сум орендної плати з фізичних осіб проводилась за період з 2013 по 2016 роки.

Відтак, податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (перерахування) сум орендної плати з фізичних осіб, прийняте поза межами визначеного у пункті 102.1 статті 102 ПК України строку, тому з цих підстав є протиправним.

Крім того, відповідальність платника податків за пунктом 126.1 статті 126 ПК України настає у випадку порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а розмір штрафної санкції залежить від кількості днів затримки та розміру погашеного податкового боргу.

В акті камеральної перевірки податковим органом вказано граничний строк сплати узгодженого податкового зобов`язання - 29.08.2015 року, дата сплати узгодженого податкового зобов`язання - 28.01.2015 року, кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов`язання – 150. Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов`язання - 26.12.2016 року, дата сплати узгодженого податкового зобов`язання – 26.12.2016 року, проте кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов`язання – 119.

Тобто в акт камеральної перевірки податковим органом внесені помилкові дані.

В судовому засіданні, судом було запропоновано позивачу надати пояснення стосовно розбіжності кількості днів затримки сплати узгодженого податкового зобов`язання з граничним строком сплати, та датою сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Жодного пояснення стосовно виявлених судом розбіжностей позивачем не було надано. При цьому акт перевірки є документом, який складається за результатами перевірки, відображує фактичні обставини щодо виявлений порушень податкового законодавства і є носієм доказової бази. Саме на підставі акту перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, що визначено статтею 86 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлена невідповідність дати прийняття податкових повідомлень-рішень з датами зазначеними в картці облікового рахунку відповідача.

Проте дані інтегрованої картки платника податків є одним з доказів наявності у відповідача податкового боргу та обліком здійснення податкових операції.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, з урахуванням не доведення позивачем обґрунтованості своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) до Фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1, Донецька область, м. Волноваха, вул. Степна, б. 80) про стягнення з платника податків податкового боргу відмовити.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03.04.2019 року.

Повний текст рішення складено 10.04.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.