Рішення № 81081924, 05.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 р. Справа№200/3717/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини протиправним, визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини допомоги по догляду за дитиною трьох років, та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в призначені допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною трьох років сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов’язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за її заявою від 11 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона реєстрована у місті Горлівка. 04 травня 2017 року позивачка народила сина, про що в пологовому будинку м. Горлівки Донецької області та було видано медичне свідоцтво про народження. В липні 2017 року позивачка оформила українське свідоцтво про народження дитини. Втім, після народження дитини та отримання свідоцтва позивач не змогла відразу виїхати на підконтрольну Україні територію у зв’язку зі хворобою дитини. З 11 лютого 2019 року позивачка з дитиною є внутрішньо переміщеними особами у місті Торецьку, відповідно довідки про взяття на облік ВПО №14215000030375, № 1421-5000030425 від 11 лютого 2019 року. Разом з цим, позивачка звернулась до управління соціального захисту населення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, на що отримано відповідь про те, що в призначенні допомоги відмовлено згідно п.12 Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року, оскільки допомога при народженні дитини призначається за умови, що за зверненням за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушують її конституційні права, в зв’язку з чим звернулась із позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що 11 лютого 2019 року позивач звернулась до управління соціального захисту населення з питання призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Враховуючи те, що син позивачки народився 04 травня 2017 року, звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, згідно п. 12 Порядку повинно було надійти до уповноваженого управління з питань соціального захисту населення не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. На момент звернення за призначенням допомоги при народжені дитини сплинув 12-ти місячний строк звернення, передбачений пунктом 12 Порядку був позивачем пропущений. Таким чином, рішення відповідача від 12 лютого 2019 року винесено правомірно, згідно чинного законодавства у позивача відсутнє право для призначення їй допомоги при народженні дитини (арк. справи 21- 22).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є переміщеною особою з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 лютого 2019 року № 1421-5000030375. Місце фактичного перебування зазначено: АДРЕСА_1 (арк. справи 14).

В свідоцтві про народження дитини, серія І-НО № 745551 виданим Слов’янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області виданого 19 липня 2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю народженого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 13).

З повідомлення про відмову в наданні державної допомоги від 12 лютого 2019 року за вихідним № 08/3-00472 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки позивач звернулась за призначення їй допомоги при народженні дитини пізніш, ніж через 12 місяців після народження дитини (арк. справи 19).

Листом відповідача від 25 лютого 2019 року за вихідним № З-200-5.1-6.2 позивачу повідомлено про те, що відповідно до статті 11 Закону України «Про держану допомогу сім’ям із дітьми, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 місяців з дня народження дитини. Оскільки позивачем був пропущений строк звернення, правові підстави для призначення такої допомоги відсутні (арк. справи 18).

Розпорядженням відповідача від 12 лютого 2019 року, ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини не призначено, згідно статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (арк. справи 25).

В рішенні відповідача про призначення допомоги сім’ям з дітьми від 12 лютого 2019 року зазначено відсутність підстав виплати при народженні дитини ОСОБА_2, 04 травня 2017 року (арк. справи 27).

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність рішення відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини у зв’язку з пропуском дванадцятимісячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Разом з тим, суд дійшов висновку, що звернення позивача із заявою про призначення їй державної допомоги при народження дитини лише 11 лютого 2019 року (понад 12 місяців після народження) не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили звернутися за допомогою раніше.

Суд зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що розпорядження Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від лютого 2019 року про відмову у призначені допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в призначені допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_2; визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною трьох років сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов’язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою позивача від 11 лютого 2019 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 12 лютого 2019 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплати ОСОБА_1, допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (ЄДРПОУ – 26000411, юридична адреса: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва,буд. 1) призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: 84600, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) допомогу при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною трьох років на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року.

Стягнути з Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (ЄДРПОУ – 26000411, юридична адреса: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 05 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Шинкарьова І.В.