Рішення № 81081782, 05.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2019 р. Справа № 120/240/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: вул. Винниченко, 3, м. Вінниця, Вінницька область, 21000),

до: Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034),

про: визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у грудні 2018 року подав відповідачеві митну електронну декларацію за формою МД-2 для розмитнення легкового автомобіля, що був у використанні марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", 2004 року виписку, ідентифікаційний номер: SALLNABA74A439169 з бензиновим двигуном об'ємом 1796 см. куб. У митній декларації зазначив митну вартість автомобіля згідно з ціною його купівлі в ОСОБА_4 1900,00 євро. 28 грудня 2018 року відповідач скоригував митну вартість автомобіля до 4074,00 євро, внаслідок чого позивачем доплачено 21724,78 грн. мита. Вказане коригування митної вартості автомобіля позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

20.02.2019 року на адресу суду від представника Вінницької митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у зв’язку із спрацюванням ризику АСАУР, позивачу направлено електронне повідомлення про необхідність надання документів для підтвердження митної вартості товару, класифікації товару та країни походження товару та необхідності пред’явлення автомобіля для проведення митного огляду. В ході здійснення митного контролю було встановлено, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально та спрацювання форм контролю АСАУР, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, позивачу запропоновано надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. На вимогу органу доходів і зборів, позивачем не було надано документів, а тому митна вартість не могла бути визначена за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України, був застосований резервний метод визначення митної вартості та 27.12.2018 року винесено рішення про коригування митної вартості № UA 401000/2018/000090/1, джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 21.12.2018 року № UA 401010/2018/045738. Також відповідачем зазначено, що позивачем витяг з сайтів мережі Інтернет не надавалися органу доходів і зборів під час проведення митного оформлення з метою підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу.

26.02.2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що посилання відповідача на ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України безпідставні, оскільки вимога про надання додаткових документів Вінницькою митницею ДФС не була надіслана. Крім того зазначено, що відповідачем був прийнятий до уваги лише договір купівлі – продажу транспортного засобу від 26.11.2018 року.

04.03.2019 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача зазначив, що дії Вінницької митниці ДФС відповідають вимогам чинного законодавства, натомість вимоги позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Для проведення митного оформлення ввезеного транспортного засобу, позивачем укладено договір-доручення № 314 від 13.12.2018 року про надання митно-брокерських послуг з ПП «Ясмарін» в особі директора ОСОБА_5 З огляду на зазначене, вся подальша взаємодія в процесі здійснення митного контролю здійснювалася з декларантом ОСОБА_5, якому позивач доручив декларування ввезеного транспортного засобу. 26.12.2018 року за вих. № 21/12 декларантом на адресу митниці направлено лист про відмову у наданні документів із посиланням на те, що все документи були надані разом з митною декларацією. Разом з тим, відповідно до гр.44 МД № UA401010/2018/045260 від 19.12.2018 року для підтвердження митної вартості було надано лише договір купівлі – продажу. Крім того зазначено, що в ході здійснення митного контрою було встановлено, що зазначений договір купівлі - продажу підписано особою, яка не зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Відтак, декларантом не були надані документи у повному обсязі, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 26.11.2018 року, придбав в ОСОБА_4 у нерезидента "LAMBERG UKRAINE LTD" автомобіль, марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузоваA439169, об'єм двигуна - 1796 см. куб., календарний рік виготовлення 2004. Вартість автомобіля - 1900 євро.

Вінницькою митницею ДФС України визначено митну вартість вищевказаного автомобіля в гривнях 127253,55 грн. Згідно платіжного доручення № 887 від 19.12.2018 року позивачем здійснено попередню оплату суми за митне оформлення в сумі 41454,80 грн.

Для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу 21.12.2018 року відповідачу подано декларантом ОСОБА_5, в інтересах позивача, в електронній формі митну декларацію № 401010/2018/047029 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його вартість в розмірі 1900 євро, що становило 59347,51 грн. В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 1900 євро, а отже митну вартість транспортного засобу декларантом визначено за основним методом - за ціною договору.

У зв’язку із спрацюванням ризику АСАУР, Вінницькою митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом, шляхом формування електронного повідомлення від 19.12.2018 року про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

На вказане електронне повідомлення декларант повідомив листом № 21/12 від 26.12.2018 року, що разом з митною декларацією були надані всі документи.

У зв'язку з наведеним, Вінницькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2018/000090/1 від 27.12.2018 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4074 євро.

В ній відповідач вказав, що митна вартість не може бути визначена за основним методом відповідно до ст. 58 МК України, по причині ненадання органу доходів і зборів документів, що вимагалися. Митна вартість не може бути визначена за методами, передбаченими ст. 59 та 60 МК України, по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичні (аналогічні) умови та термін експлуатації, пошкодження, ступінь фізичного зносу, показник одометра, комплектацію). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62, 63 MК України) неможливо з причин відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості. Таким чином, був застосований резервний метод визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 МК України, а джерелом числового значення митної вартості стала є ЕМД від 21.12.2018 року № UA 401010/2018/045738, за якою був оформлений товар «Автомобіль легковий, що був у використанні: марка LAND ROVER, модель FREELANDER, календарний рік виготовлення 2004, модельний рік виготовлення 2004, дата першої реєстрації 19.01.2004р., колір сірий, робочий об’єм циліндрів 1796 см. куб., потужність 86 кВт».

Як наслідок, позивачем доплачено 21144,96 грн. за митне оформлення вищезгаданого транспортного засобу, що підтверджується квитанцією № 3 від 28.12.2018 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В частині 1 статті 248 Кодексу зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом з’явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України) .

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судом встановлено, що митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення як обов'язкові, так і можливі були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного транспортного засобу.

В договорі купівлі – продажу автомобіля від 26.11.2018 року зазначено вартість транспортного засобу марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", 1900,00 євро та продавця - "LEMBERG UNKRAINE LTD".

Однак, при митному оформленні відповідачем зроблено висновок, що "LEMBERG UNKRAINE LTD" не є власником вищевказаного автомобіля, оскільки в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії КР/ААВ № 7085384 власником вказано DZIEMIANCZYK ANTONI.

З цього приводу, суд зазначає, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КР/ААВ № 7085384 власником транспортного засобу марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER" з 23.04.2014 року являється юридична особа "STEKOP SA".

17.09.2018 року зазначений транспортний засіб був придбаний "F.H.U. KONKRET ANNA GALAZKA", що підтверджується рахунком-фактурою № FS-00000011/2018/09, згідно якого, вартість автомобіля – 10000,00 злотих. В подальшому, вартість автомобіля була скоригована за рахунком-фактурою № FKS-K PRO/00000004/2018/09 від 17.09.2018 року та склала – 5000,00 злотих.

Згідно рахунку-фактури № 116/2018 від 21.11.2018 року транспортний засіб марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", вартість якого становила 5500,00 злотих, був придбаний "LEMBERG UNKRAINE LTD".

Як пояснив позивач оплата за транспортний засіб марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", здійснена в готівковій формі.

Тобто в даному випадку, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною договору купівлі-продажу автомобіля від 26.11.2018 року.

Подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується інших документів, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору купівлі-продажу автомобіля від 26.11.2018 року, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів ОСОБА_4 інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом "LEMBERG UKRAINE LTD" транспортного засобу, марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузоваA439169, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1796 см3, потужність двигуна - 86 кВт, календарний рік виготовлення - 2004, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 1900,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2018/000090/1 від 27.12.2018 року, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). При цьому, зазначено, що джерелом числового значення митної вартості стала є ЕМД від 21.12.2018 року № UA 401010/2018/045738, за якою був оформлений товар «Автомобіль легковий, що був у використанні: марка LAND ROVER, модель FREELANDER, календарний рік виготовлення 2004, модельний рік виготовлення 2004, дата першої реєстрації 19.01.2004р., колір сірий, робочий об’єм циліндрів 1796 см. куб., потужність 86 кВт»

Тобто, митна вартість транспортного засобу марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузоваA439169, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1796 см3, потужність двигуна - 86 кВт, календарний рік виготовлення - 2004, порівнювалась з ідентичними автомобілями. В той же час, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2018/000090/1 від 27.12.2018 року другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), що суперечить вищевказаним обставинам.

При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу автомобіля від 26.11.2018 року.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору купівлі-продажу автомобіля від 26.11.2018 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З приводу позиції відповідача про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості автомобіля, оскільки не скористався процедурою випуску автомобіля у вільний обіг згідно частини 7 статті 55 Митного Кодексу України, суд зазначає, що застосування декларантом такої процедури є його правом, а не обов’язком.

Суд зазначає, що під час електронного декларування транспортного засобу марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузоваA439169, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1796 см3, потужність двигуна - 86 кВт, календарний рік виготовлення - 2004, після коригування відповідачем його митної вартості, декларантом згідно вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, зазначено резервний метод визначення митної вартості. Дана обставина, на переконання суду, не може безумовно підтверджувати правильність рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля у разі наявності обставин, що свідчать про непослідовність дій відповідача під час здійснення процедури митного оформлення та помилковість його рішення.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки "LAND ROVER", модель "FREELANDER", тип кузова - універсал, ідентифікаційний номер кузоваA439169, тип двигуна - бензиновий, об'єм двигуна - 1796 см3, потужність двигуна - 86 кВт, календарний рік виготовлення - 2004, який ввозиться на митну територію України за резервним методом лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом додаткових документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Вінницкьої митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2018/000090/1 від 27.12.2018 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Вінницької митниці ДФС на користь позивача 21724,78 грн., суд зазначає наступне.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов’язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб’єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.

Згідно пункту 1 вказаного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу (пункт 4 Порядку).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.

Згідно пункту 8 Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днів до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.

У відповідності до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

А тому позовна вимога про по стягнення сплаченого мита за товар до задоволення не підлягає.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2018/000090/1 від 27.12.2018 року, стягнення сплаченого мита за товар підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 384,20 грн. сплачених судових витрат.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2018/000090/1 від 27.12.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: вул. Винниченко, 3, м. Вінниця, Вінницька область, 21000) судовий збір, що був сплачений при звернені до суду в розмірі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вінницька митниця ДФС (код ЄДРПОУ: 39510664, адреса: вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21034);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: вул. Винниченко, 3, м. Вінниця, Вінницька область, 21000).

Повний текст рішення суду виготовлено: 11.04.2019

Суддя Чернюк Алла Юріївна