Рішення № 81081703, 01.04.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.2019 Справа № 920/753/16м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого судді Котельницької В.Л., суддів: Джепи Ю.А., Спиридонової Н.О., за участю секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області у порядку загального позовного провадження справу № 920/753/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розсоші», с. Розсоші Великописарівського району Сумської області

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2, м. Суми;

2) ОСОБА_3, м. Суми;

3) ОСОБА_4 м. Суми;

4) ОСОБА_5, с. Розсоші Великописарівського району Сумської області;

5) ОСОБА_6, с. Розсоші Великописарівського району Сумської області;

6) ОСОБА_7, м. Суми;

7) ОСОБА_8, м. Суми;

8) ОСОБА_9, с. Розсоші Великописарівського району Сумської області;

9) ОСОБА_10, м. Харків;

10) ОСОБА_11, м. Харків;

11) ОСОБА_12, м. Харків;

12) ОСОБА_13, м. Харків;

13) ОСОБА_14, м. Харків;

14) ОСОБА_15, м. Харків;

15) ОСОБА_16, с. Розсоші Великописарівського району Сумської області;

16) ОСОБА_17, с. Високе Охтирського району Сумської області;

17) ОСОБА_18, с. Високе Охтирського району Сумської області;

18) ОСОБА_19, с. Високе Охтирського району Сумської області;

19) ОСОБА_20, м. Охтирка Сумської області;

20) ОСОБА_21, м. Охтирка Сумської області;

21) ОСОБА_22, м. Охтирка Сумської області,

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

позивача: Дереза М.Е. (адв. свідоцтво ПТ № 2197 від 26.06.2018)

відповідача: Малікова В.І. (довіреність № 9-18-0.6-40/62-19 від 14.01.2019)

третіх осіб №№ 1-15: ОСОБА_25 (ордер серії ЗР № 35864 від 12.03.2018)

третіх осіб №№ 16-21: не прибули

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд визнати поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» на 10 (десять) років договір оренди землі від 05.05.2006, укладений між Великописарівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші», предмет договору оренди - платне користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, із земель запасу, яка знаходиться в межах території Розсошівської сільської ради. Загальна площа земельної ділянки - 57,6032 га (рілля) та зареєстрований Великописарівським відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі вчинено запис № 040662803237.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов проти вимог позивача заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2017 у даній справі у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у даній справі рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у даній справі вищезазначені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Сумської області. У постанові суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що судами попередніх інстанції не були досліджені обставини отримання чи неотримання позивачем листа відповідача № 2818-0.8-7686/2-16 від 22.06.2016 про відмову у продовженні строку дії договору оренди, а також що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосовано положення ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на які позивач не посилався у позові.

Ухвалою суду від 09.11.2017 задоволено клопотання позивача про колегіальний розгляд справи та призначено її розгляд колегіально у складі трьох суддів.

Протягом судового розгляду справи склад судової колегії неодноразово змінювався з об'єктивних підстав. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді: Джепа Ю.А., Спиридонова Н.О.

Ухвалою від 16.04.2018 на стадії підготовчого провадження суд зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 594/376/17-ц та закінчення перегляду в касаційному порядку палатою Верховного Суду справи № 920/739/17.

Ухвалою суду від 29.11.2018 суд за клопотанням представників позивача поновив провадження у справі.

Розгляд справи по суті розпочато 01.04.2019.

При розгляді справи по суті судом надано вступне слово представникам сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов да додатково поданих поясненнях по суті спору.

Присутній представник третіх осіб підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях щодо суті спору, просив відмовити у задоволенні позову.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників учасників з приводу обставин справи, суд встановив:

05.05.2006 між Великописарівською районною державною адміністрацією Сумської області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші» (орендарем, позивачем) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі -договір оренди), зареєстрований у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДКЗ», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 20.06.2006 за № 040662803237.

Згідно пунктів 1, 2 договору оренди орендодавець на підставі розпорядження №44 від 02.02.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, із земель запасу, яка знаходиться в межах території Розсошівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 57,6032 га (рілля).

Відповідно до пункту 3 договору оренди нормативно-грошова оцінка становить 601825,15 грн.

Згідно пункту 6 договору оренди його укладено на 10 років з моменту набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до акту від 05.05.2006 спірна земельна ділянка передана орендарю.

Законом України №5245-VІ від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.

В подальшому згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Відповідно до підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 333 від 29.09.2016 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» у Сумській області повноваження управління Держземагентства покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, в тому числі й з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області (у тому числі і спірної земельної ділянки).

08.02.2016 позивач (орендар) звернувся з клопотанням № 14 до відповідача, який на той момент здійснював повноваження щодо управління земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та є публічним правонаступником орендодавця у договорі оренди, у якому просив відповідача надати згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, з якої необхідно вилучити для передачі у власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 8,0 га.

Листом № 28-18-0.81-3481/2-16 від 12.03.2016 відповідач відмовив позивачеві в задоволенні клопотання, пославшись на відсутність серед додатків до клопотання довідки про повну та своєчасну сплату орендної плати, а також витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

30.03.2016 позивач звернувся до відповідача з клопотанням № 28 додатково до клопотання № 14 від 08.02.2016, до якого додав довідку про відсутність заборгованості із податків та зборів, а також копії витягів з ДЗК про земельні ділянки.

У клопотанні № 28 від 30.03.2016 позивач також просив розглянути питання щодо внесення змін та поновлення договору оренди земельних ділянок від 05.05.2006, зареєстрованого 20.06.2006 за № 040662803237. При цьому позивач зазначав, що при внесенні змін та поновленні договору оренди є необхідність уточнення площі у зв'язку з вилученням земельних ділянок для потреб ведення особистого селянського господарства площею 8,0 га , для чого необхідно розробити технічну документацію по встановленню меж. Після отримання згоди відповідача на внесення змін та поновлення договору площа земельних ділянок за кадастровим номером НОМЕР_2 складатиме 16,5799 га, за кадастровим номером НОМЕР_1 - 13,5539 га.

Позивач також просив у клопотанні № 28 від 30.03.2016 з метою уточнення площі надати дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж, надати дозвіл на розробку нормативної грошової оцінки земель, у разі необхідності зробити зміни в частині розпорядника землі.

Листом № 28-18-0.81-4946/2-16 від 13.04.2016 відповідач повідомив позивачеві, що розглянув його клопотання щодо внесення змін та поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.05.2006, зареєстрованого 20.06.2006 за № 040662803237, площею 49,6032 га (57,6032 га - 8,0 га). Відповідач зазначив у своєму листі, що до клопотання позивачем не додано проекту додаткової угоди, витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка потрібна для встановлення розміру орендної плати за землю державної власності. Відповідач повідомив позивачеві, що заперечує проти продовження терміну дії договору оренди землі від 05.05.2006 на земельну ділянку загальною площею 49,6032 га, що розташована на території Розсошівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

В даному листі відповідач також попередив позивача, що в разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право на укладення договору оренди орендар втрачає і договір підлягає укладенню на загальних підставах, та вимагав від орендаря в семиденний строк з моменту закінчення дії договору оренди від 05.05.2006 повернути земельну ділянку площею 49,6032 га.

20.05.2016 позивач (орендар) звернувся до відповідача з клопотанням № 49 про поновлення строку договору оренди земельної ділянки зі змінами. У цьому клопотанні позивач зазначав, що станом на 20.05.2016 він фактично використовує в обробітку 30,1338 га, оскільки 27,4694 га земельної ділянки було вилучено для ведення особистого селянського господарства.

Позивач зазначив, що відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» він належно виконував обов'язки за умовами договору від 05.05.2006 та має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), враховуючи при цьому зміну площі, а тому просив відповідача поновити на новий строк - 10 років договір оренди земельної ділянки від 05.05.2006 (запис у державному реєстрі від 20.06.2006 № 040662803237), уклавши додаткову угоду між орендодавцем Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші», при цьому змінивши предмет договору - площу земельної ділянки до 30,1338 га.

До клопотання № 49 від 20.05.2016 позивач додав три примірники додаткової угоди та копію договору оренди від 05.05.2006.

У проекті додаткової угоди позивач запропонував у предметі договору у пункті 2 передбачити: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,1338 га, в тому числі ріллі 30,1338 га». Нормативна грошова оцінка земельної ділянки у проекті додаткової угоди не зазначена. Річна орендна плата ні у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ні у грошовому вимірі не зазначена у проекті додаткової угоди.

Відповідаючи на вказаний лист, відповідач зазначив, що заперечує щодо поновлення терміну договору оренди землі від 05.05.2006, та просить у семиденний термін повернути спірну земельну ділянку (лист від 22.06.2016 № 2818-0.8-7686/2-16). До того ж, відповідачем зазначено, що станом на дату подання цього клопотання, витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який потрібний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності та довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів платежів, що контролюються органами доходів і зборів позивачем не надано. Відповідач також зауважив, що позивач (орендар) у своєму клопотанні пропонує поновити договір оренди земельної ділянки загальної площею 30,1338 га, хоча згідно пункту 2 договору оренди від 05.05.2006 позивачеві було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 57,6032 га, що свідчить про зміну площі і, відповідно, меж земельної ділянки, та є підставою для укладення договору оренди землі на загальних підставах.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що він не отримав від відповідача відповіді на своє останнє клопотання від 20.05.2016 і надалі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди землі від 05.05.2006, та з посиланням на ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» просить суд поновити спірний договір оренди землі.

Надаючи юридичну оцінку встановленим судом фактичним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у «мовчазній згоді».

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов'язані одна з іншою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вчинялися дії з приводу поновлення договору оренди землі від 05.05.2006 у межах процедури, передбаченої ч.ч.1-5 Закону України «Про оренду землі». При цьому позивачем неодноразово у листах від 30.03.2016, від 20.05.2016 зазначалось про зміну площі земельної ділянки, яку останній має намір взяти в оренду і яку фактично використовує, поновлюючи з відповідачем оренді правовідносини.

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Розсоші» до складу земельної ділянки загальною площею 57,6032 га входять земельні ділянки: кадастровий номер НОМЕР_1 площею 21,5539 га; кадастровий номер НОМЕР_2 площею 16,5799 га, кадастровий номер НОМЕР_3 площею 19,4694 га.

Згідно інформаційної довідки відповідача від 01.06.2016 №0-28-0.2-1054/2-16 щодо продовження договору оренди землі від 05.05.2006, останнім зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, земельна ділянка частково використовується за цільовим призначенням - «для ведення товарного сільського виробництва», стан об'єкта оренди по земельній ділянці: НОМЕР_2 - збережений, використовується за призначенням; стан об'єкта по земельній ділянці - НОМЕР_1 - не збережений, 8,00 га надано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства; стан об'єкта оренди по земельній ділянці НОМЕР_3 - не збережений, надано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Матеріалами справи також підтверджено, що частина спірної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) у розмірі 8,0 га передано у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Посилаючись на вказану обставину, позивач просив відповідача зменшити розмір спірної земельної ділянки.

З інформаційної довідки відділу Держгеокадастру у Великописарівському районі Сумської області № 0-28-0.2-1941/2-16 від 02.12.2016 вбачається, що за даними проекту по встановленню меж населених пунктів в межах Великописарівського району земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 19,4694 га розташована у межах с. Розсоші, тобто повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянко належить Розсошівській сільській раді, а не Великописарівській РДА.

Відтак у вказаній довідці йдеться про перевищення повноважень Великописарівською РДА при передачі у користування позивачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 19,4694.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішеннями від 27.12.2012 Розсошівської сільської ради земельні ділянки, які входять до орендованої позивачем земельної ділянки, надані у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства. Ці, а також інші земельні ділянки, передані у власність третім особам, орендуються позивачем на підставі договорів оренди землі №№ Р-001, Р-002, Р-003, Р-004, Р-005, Р-006, Р-007, Р-008, Р-014 від 23.11.2015.

Позивач у клопотанні від 20.05.2016 зазначає, що продовжує користуватись в обробітку тільки 30,1338 га, оскільки земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 27,4694 га було вилучено, і у прохальній частині такого клопотання просить відповідача поновити договір оренди на 10 років, та внести при цьому зміни до предмету договору - зменшивши площу до 30,1338 га.

Однак, у позові позивач просить визнати поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» на 10 років договір оренди землі від 05.05.2006 року, укладений між Великописарівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розсоші», предмет договору оренди - платне користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, із земель запасу, яка знаходиться в межах території Розсошівської сільської ради. Загальна площа земельної ділянки - 57,6032 га (рілля) та зареєстрований Великописарівським відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі вчинено запис № 040662803237.

Частиною шостою вищезазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в частині 6 регламентує підстави поновлення договору оренди, у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє протягом місяця після закінчення строку договору письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав саме частину 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Дана норма передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за принципом «мовчазної згоди».

У даному випадку «мовчазна згода» обумовлюється конклюдентними діями орендаря щодо подальшого користування земельною ділянкою та відсутністю заперечень з боку орендодавця.

Разом з тим, суд зазначає, що звернення орендаря в межах строку дії договору оренди землі (листи від 30.03.2016, від 20.05.2016) свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення договору оренди на інших умовах із застосуванням порядку, передбаченого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах частини 6 цієї статті Закону, оскільки зазначеною частиною встановлено інший порядок поновлення договору оренди за принципом мовчазної згоди обох сторін договору. Тобто, поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» можливе за відсутності звернення орендаря та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою.

Право на укладення додаткової угоди за частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» виникає автоматично зі спливом місячного строку оренди за умови, що орендар не ініціював зміни, а орендодавець не направив заперечень в місячний строк після закінчення строку дії договору.

Таким чином, застосування частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» можливе в разі, якщо орендарем не ініційовано процедуру поновлення договору та, відповідно укладення додаткової угоди, у відповідності до частини 5 зазначеної статті Закону.

Вчинення орендарем дій, спрямованих на поновлення договору в рамках процедури, передбаченої частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», виключає у подальшому можливість поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 зазначеної статті Закону, оскільки в разі недосягнення згоди за вже розпочатою процедурою відповідно до частини 5 зазначеної статті, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» з укладенням додаткової угоди до нього, можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.20018 у справі № 920/686/17.

Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем докази свідчать про те, що ним було розпочато процедуру поновлення договору оренди землі, передбачену ч.ч.1-5 ст. 33 вищевказаного Закону, оскільки позивач у строки, передбачені договором та положеннями Закону України «Про оренду землі» звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення строку договору оренди землі, до якого подав проект додаткової угоди.

Відповідач розглянув клопотання позивача про поновлення договору оренди та направив на адресу ТОВ «Розсоші» лист-повідомлення від 22.06.2016 № 2818-0.8-7686/2-16 про відмову у поновленні договору від 05.05.2006.

Позивач факт отримання вказаного листа заперечував.

Судом були отримані докази, що свідчать про виконання відповідачем зобов'язання щодо направлення листа позивачу. Так, відповідачем надана суду копія поштової квитанції від 23.06.2016 про направлення на адресу ТОВ «Розсоші» поштової кореспонденції, копія скриншоту екрану автоматизованої системи діловодства «ДОК ПРОФ» з реєстраційно-контрольної картки розгляду листа ТОВ «Розсоші» про поновлення договору оренди землі від 20.05.2016, копію акту про факт вкладення у конверт листа-повідомлення від 22.06.2016, складеного 22.06.2016 працівниками ГУ Держгеокадастру у Сумській області, копія повідомлення Укрпошти від 20.01.2017 про вручення листа-повідомлення відповідача від 22.06.2016. На запит суду надати інформацію про вручення рекомендованого листа № 4003502616769, направленого 23.06.2016 на адресу ТОВ Розсоші», ПАТ «Укрпошта» повідомило, що запитувана інформація не може бути надана у зв'язку із знищенням документації за закінченням термінів зберігання документів.

Однак надані у сукупності докази підтверджують факт направлення відповідачем на адресу позивача листа-повідомлення від 22.06.2016 про відмову у поновленні спірного договору оренди землі.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що позивачем ініційовано процедуру поновлення договору оренди землі на підставі ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (шляхом визнання переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк), однак до суду він звернувся за захистом, на його думку, порушеного права на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, передбаченого ч. 6 ст. 33 вказаного Закону.

Відтак, беручи до уваги законодавчі приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог шляхом поновлення договору оренди землі від 05.05.2006 згідно з ч.6 вказаної статті, оскільки застосування судом цієї частини неможливо, у зв'язку з тим, що по перше: сторонами розпочато процедуру поновлення договору, передбачену ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону; по-друге: відсутня наявність такого фактичного складу: користування орендарем всією земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).

Враховуючи, що законодавством розрізнено випадки та порядок поновлення договорів оренди землі на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивачем не заявлено вимог про поновлення договору на підставі ч. 5 ст. 33 вказаного Закону, а застосування до спірних правовідносин частини 6 даної статті судом визнано безпідставним та необґрунтованим, беручи до уваги процесуальну заборону для суду виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення (ч. 2 ст. 237 ГПК України), суд доходить висновку про відмову у позові.

Додатково суд наголошує, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений ч.6 статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, з урахування викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 10.04.2019.

Головуючий суддя В.Л. Котельницька Судді: Ю.А.Джепа

Н.О.Спиридонова