Рішення № 81081247, 10.04.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/116/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компаній Вірамакс", вул.Бугаївська, 21, м.Одеса, 65005,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон", вул.І.Макуха, буд.6, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення збитків в сумі 92 302 грн 30к.

без виклику сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компаній Вірамакс" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" (далі – відповідач) про стягнення збитків в сумі 92 302 грн 30 к

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди будівельного обладнання №ВК/А/235/14 від 31.01.2018 року, зокрема повернення його позивачу в дефектному стані, а саме неповернення частину його елементів (13 позицій) на загальну суму 92 302 грн 30к.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 05.02.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

28 лютого 2019 року відповідачем подано клопотання за вх. № 3547/19 від 28.02.19 про надання додаткового строку для подання відзиву у даній справі.

Вказане клопотання відповідач обгрунтовує поданням адвокатського запиту з метою отримання доказів щодо вивезення технічним персоналом неповного обсягу обладнання, що стало підставою для подання позову.

Ухвалою від 01.03.2019 року Господарський суд Івано-Франківської області задоволив вказане вище клопотання та продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до закінчення строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, але не пізніше 29.03.2019 року.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

28 березня 2019 року відповідачем через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано відзив на позов (вх.№5475/19) відповідно до якого проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтував тим, що позивач не надав належні докази в обгрунтування позовних вимог щодо наявних збитків, спричинених з вини відповідача за договором. Разом з тим, відповідач зазначив, що 29 жовтня 2018 року на територію м. Вишневе, вул. Київська,4, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Аргус Девелопмен" прибули представники компанії ТОВ "МГК Вірамакс" разом з нарядом поліції і звинуватили у прихованні майна, належного цій компанії на праві власності , яке на той час перебувало на вказаній території. З метою збереження вказаного майна від негайного вилучення з будівельного майданчика між ТОВ "Аргус Девелопмент" та позивачем укладено договір №ВК/А/235/380 строком до 31.12.2018 року на 13 позицій, а все інше обладнання вивезене позивачем 29.10.2018 року та згідно ОСОБА_2 прийому-передачі від 29.10.2018 року передав в оренду ТОВ "Аргус Девелопмент".

В поданому відзиві відповідач заявив клопотання про відшкодування за рахунок позивача судових витрат, зокрема витрат на професійно правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. 00к., які очікує понести.

В ході провадження у справі позивачем 05.04.2019 року направлено електронною поштою до суду відповідь на відзив (вх.№5992/19 від 05.04.2019), відповідно до якого позивач заперечує твердження відповідача, з посиланням на їх необгрунтованість, та просить суд позов задовольнити; та заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№6460/19 від 05.04.2019), відповідно до якої просить суд стягнути збитки в сумі 81 785 грн 35к .

08 квітня 2019 року позивач надав суду (направив на адресу Господарського суду Івано-Франківської області) оригінали вказаних вище документів, які долучені до матеріалів справи, зокрема: відповідь на відзив (вх. №6107/19 від 08.04.2019) та заява про зменшення позовних вимог (вх.№6106/19 від 08.04.19).

Щодо заяви про зменшення позовних вимог, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання.

В спірному випадку справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК). Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст. 252 ГПК України).

Як підтверджується матеріалами справи провадження у даній справі відкрито відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2019 року.

З врахуванням наведеного вище, розгляд справи по суті у вказаній справі розпочався з 06.03.2019 року.

В даному випадку заяву про зменшення позовних вимог позивачем заявлено з порушенням строків її подання.

Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За наведеного, суд приходить до висновку про залишення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компаній Вірамакс" про зменшення розміру позовних вимог без розгляду.

Щодо відповіді на відзив, поданий позивачем, то суд зазначає про взяття його до уваги при вирішенні справи, з урахуванням факту винесення судом ухвали від 01.03.2019 року про продовження відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до закінчення строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, але не пізніше 29.03.2019 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

31 січня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_1 група компаний “Вірамакс” (по договору – орендодавець/по справі – позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Енергосервісна компанія “Адамсон” (по договору – орендар/по справі – відповідач) укладено договір оренди будівельного обладнання №ВК/А/235/14, на підставі чого орендар отримав в оренду будівельне риштування, загальною вартістю 335 351 грн. 28к. Місце використання (оренди) обладнання орендарем є об'єкт, розташований за адресою м. Вишневе, вул. Київська,4.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п.8.1 Договору оренди будівельного обладнання №ВК/А/235/14 від 31.01.2018 року термін його дії - з моменту підписання договору та до 31.12.2018 року, а в частині виконання зобов'язань до моменту їх повного виконання. Разом з тим, умовами спірного договору передбачено порядок дострокового припинення його дії.

Відповідно до п.2.1 передача обладнання в оренду здійснюється на підставі акта прийому-передачі обладнання в оренду , що підписується уповноваженими представниками сторін

15 лютого 2018 року між сторонами складено та підписано ОСОБА_2 приймання-передачі будівельного обладнання на підставі Договору оренди будівельного обладнання №ВК/А/235/14 від 31.01.2018 року.

З урахуванням пункту 4.1 Договору оренди нарахування орендної плати розпочалося з 16.02.2018 року.

Відповідно до п. 8.1 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року в частині виконання зобов'язань - до моменту їх повного виконання.

Відповідно до п.2.6. Договору оренди сторони погодили, що місцем використання (оренди) обладнання орендарем є будівельний об'єкт, розташований за адресою м. Вишневе, вул. Київська,4.

Вимогою №156/19 від 11.09.2018 року позивач звернувся до відповідача про необхідність повернення орендованого майна до, внаслідок одностороннього розірвання спірного договору та припинення його дії з 18.09.2018 року .

Вказана вимога відповідачем не задоволена.

14 листопада 2018 року позивачем складено акт приймання дефектного товару №ВМ-00624, який направлено відповідачу 15.11.2018 засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.

В подальшому після виконання окремих видів робіт ТОВ "Аргус Девелопмент" повернуло 31.12.2018 року за актом прийому-передачі власнику ТОВ "МГК "Вірамакс" 13 позицій орендованого обладнання, а згідно ОСОБА_2 від 15.03.2019 року залишки обладнання у кількості 9 позицій.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність чотирьох елементів правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В спірному випадку позивач посилається на завдання відповідачем йому збитків, внаслідок не повернення відповідачем орендованого майна в повному комплекті, зокрема його окремих складових (13 позицій) на загальну суму 92 302 грн 30к., а саме:

Найменування товаруАртикулКількістьЦіна, в т.ч. ПДВ 20%Сума, в т.ч. ПДВ 20%1Домкрат Н-430 мм2700504 8350,002800,002Драбина L=2200 мм,В=400мм27008046676,204057,203Захват 802200022252,845562,484Поперечка В-750 мм27020006133,56801,365Рамка для настилу (без люка)270080641087,804351,206Рамка для настилу (без люка)270080762123,8012742,807Стійка Н-2100мм В-750мм 3.02700108131252,4416281,728Стійка Н-1115мм В-750мм 3.027001096547,433 284,589Стяжка горизонтальна д 33 L-3075 мм270163062264,7416413,8810Стяжка горизонтальна д 42 L-3060 мм27200305346,921 734,6011Стяжка діагональна д 33 L-3060 мм270063024319,877676,8812Хомут поворотний802200119176,403351,6013Щит дерев'яний настилу (без люка)27007301111204,0013 244,00 Разом:92 302,30Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та відповідачем по справі виникли правовідносини на підставі договору оренди обладнання №ВК/А/235/14 від 31.01.2018 року.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За правовою природою Договір оренди обладнання №ВК/А/235/14 від 31.01.2018 року є договором найму (оренди) .

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, то між ними виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв будівельне обладнання (риштування) за ОСОБА_2 передачі обладнання в тимчасове користування від 15.02.2018р., який разом із ОСОБА_2 підписані сторонами та скріплені печатками.

Разом з тим, умовами спірного договору передбачено також і порядок повернення орендованого майна.

Відповідно до умов договору одним із обов'язків орендаря є повернення обладнання протягом десяти календарних днів після припинення терміну дії Договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) орендодавця у випадках, передбачених цим Договором, належно упакованим , у справному стані з урахуванням природного зносу, очищених від будівельних сумішей і фарби.

Як зазначалось вище, Вимогою №156/19 від 11.09.2018 року позивач звернувся до відповідача про необхідність повернення орендованого майна до 18.09.2018 року , внаслідок одностороннього розірвання спірного договору та припинення його дії з 18.09.2018 року. Причини одностороннього розірвання договору та припинення його дії, яка передбачена п.7.2 спірного Договору мотивував наявністю заборгованості по орендній платі більше одного місяця.

У відзиві на позов відповідач не заперечив факт одностороннього розірвання спірного договору.

Проте, пунктом 3.1 Договору оренди будівельного обладнання №ВК/А/235/14 від 31.01.2018 року сторонами узгоджено, що повернення обладнання з оренди у тому числі у разі розірвання договору, оформляється ОСОБА_2 прийому-передачі (повернення) обладнання, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пункт 3.3 договору передбачає обов'язок орендаря підготувати обладнання до повернення: очистити його від забруднень, перевірити комплектність і справність обладнання. Устаткування вважається повернутим орендодавцю у разі підписання між сторонами цього договору (їх уповноваженими представниками) ОСОБА_2 (ОСОБА_2) прийому-передачі (повернення) обладнання (п.3.7 договору).

Пунктом 3.7.1 Договору сторонами погоджено, що за відсутності зауважень до кількості та якості повернення обладнання здійснюється відповідно до акту приймання-передачі.

Окрім того, пунктом 6.1 договору встановлено, що у разі пошкодження (псування) обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності, тощо орендар сплачує орендодавцю вартість обладнання (його складових частин) згідно оціночної вартості, зазначеної в додатках (специфікаціях) до цього Договору та актах прийому-передачі обладнання. ОСОБА_2 прийому дефектного товару або відображення дефектів в ОСОБА_2 прийому-передачі, є підставою для відшкодування орендодавцю орендарем вартості дефектного обладнання (його частин).

Суду не надано належні докази щодо належного виконання умов договору для повернення орендованого майна, зокрема дотримання вимог пунктів 3.1., 3.7.1 та 6.1 договору.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу належними є докази , на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу ст. 22 Цивільного кодексу України обов'язок довести наявність збитків покладається на позивача, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З поданих та долучених до матеріалів справи доказів, зокрема відповіді ТОВ "Аргус Девелопмент" від 15.03.2019 року на запит адвоката відповідача судом з'ясовано, що 29 жовтня 2018 року позивачем вилучене та вивезене з території м. Вишневе, вул. Київська, 4 частина орендованого обладнання, а решта частина в кількості 13 позицій (спірна частина щодо якої заявлено вимоги про стягнення збитків) згідно ОСОБА_2 прийому-передачі від 29.10.2018 року, копія якого долучена до матеріалів справи, на підставі договору оренди обладнання №ВК/А/235/380 від 02.10.2018 року укладеного між ТОВ "Аргус Девелопмент" та позивачем по справі передана в оренду ТОВ "Аргус Девелопмент", який є власником будівельного майданчика за адресою м. Вишневе, вул. Київська,4.

Крім того, відповідно до ОСОБА_2 прийому-передачі від 31.12.2018 року ТОВ "Аргус Девелопмент" повернуло відповідачу по справі 13 позицій орендованого обладнання, а згідно ОСОБА_2 від 15.03.2019 року залишки обладнання у кількості 9 позицій.

В порушення вимог п.3.7.2 договору, позивачем не складено ОСОБА_2 прийому дефектного товару в день повернення обладнання, тобто 29.10.2018 року, ні упродовж 3-х робочих днів після вилучення обладнання з будівельного майданчика в м. Вишневе, а набагато пізніше 14.11.2018 року, коли фактично частина обладнання уже була передана в оренду іншій особі згідно Договору оренди обладнання №ВК/А/235/380 від 02.10.2018 року.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, безпідставність їх заявлення та таких, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судовий збір по справі слід залишити за позивачем.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про відшкодування відповідачу судових витрат на професійну правничу в розмірі 8 000 грн.00к., які відповідач очікує понести, то слід зазначит наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідачем, на підтвердження заявлених до відшкодування витрат за послуги адвоката, не представлено доказів понесення відповідних витрат. Не подано доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати), а отже не подано належних та достатніх доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат . Не представлено доказів понесення витрат, зокрема зазначених у звіті, доказів в підтвердження витрат на доїзд, доказів необхідності доїзду саме автомобільним транспортом, не подано доказів понесення витрат на харчування, проживання, доказів відрядження, не долучено документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати).

Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №910/8682/18).

Таким чином, за відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, щодо заявлених до відшкодування витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч.5ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись ст.16,22, 626, 627, 628, 629, 759 Цивільного кодексу України ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 46, . 73-74, 76-79, 86, 126 129,207, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компаній Вірамакс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" про стягнення збитків в сумі 92 302 грн 30 к – відмовити.

Судовий збір по справі залишити за позивачем.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу на 18.04.2019р. на 10:00 год. у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76018, каб. № 17.

Встановити позивачу строк до 16.04.2019 року для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.