Рішення № 81080843, 05.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2019Справа № 910/16895/18

За позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" стягнення 718 525, 79 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Гріцев В.Б. - представник за довіреністю;від відповідача:Плахотнюк Я.В. - представник за довіреністю.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 677 856, 92 грн., 3% річних в розмірі 11 198,57 грн. та інфляційних витрат в розмірі 29 470, 30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення положень Додаткової угоди та вимог законодавства, не виконав добровільно своїх зобов'язань щодо повернення переплати.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 відкрито провадження в справі № 910/16895/18, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.02.2019.

31.01.2019 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, виписок з рахунку, тощо) з яких можна встановити призначення платежів, належність, достатність необхідних доказів, наявності переплати за попередню оплату, а також надано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

08.02.2019 позивачем через канцелярію суду надано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи додаткові докази, зокрема - акти приймання-передачі товарної продукції (теплової енергії) та платіжні доручення про здійснення перерахування грошових коштів позивачем на користь відповідача за даними актами.

12.02.2019 від позивача до суду надійшли письмові заперечення проти клопотання відповідача про залучення третьої особи, а також відповідь на відзив відповідача.

В судовому засіданні, що відбулось 13.03.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та виніс відповідну ухвалу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2019.

У судовому засіданні 05.04.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" код ЄДР 35679295 (далі за договором - Абонент) Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі за договором - Енергопостачальна організація) був укладений договір постачання теплової енергії у гарячій воді №5500043 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору Абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору спори сторін, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору, регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу.

Сторони зобов'язуються розглянути претензію іншої сторони, та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2. Договору).

За умовами п. 7.3. Договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не досягнення згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору до Господарського суду міста Києва.

Згідно з п. 8.1. Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2015.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 4 до Договору, яким передбачено, що Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії спожитої електроенергії (п. 1 Додатку№ 4 до Договору).

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт (п. 4 Додатку№ 4 до Договору).

Між тим, судом встановлено, що 24.04.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 Про завершення укладеної за публічним акціонерним товариством "Київенерго" Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30.04.2018.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Так, за приписами до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з 01.05.2018 відповідач припинив діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва та припинив дію пропозиції із надання послуг у сфері теплопостачання, оскільки не є теплопостачальною організацією та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

Між тим, 30.04.2018 між Сторонами було укладено додаткову угоду про розірвання договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №5500043 від 02.09.2014 (надалі - Додаткова угода), відповідно до умов якої (п.1 Додаткової угоди), Сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018 договір від 02.09.2014 №5500043, у зв'язку з чим з вказаної дати припиняються зобов'язання Енергопостачальної організації перед Абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання Енергопостачальної організації з повернення Абоненту переплати за теплову енергію та грошові зобов'язання Абонента, що виникли за договором та залишаються невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до "25" травня 2018 року.

Між тим, як вбачається з актів приймання-передавання товарної продукції №10/2014-5500043, №11/2014-5500043, №12/2014-5500043, №01/2015-5500043, №02/2015-5500043, №03/2015-5500043, №04/2015-5500043, №05/2015-5500043, №06/2015-5500043, №07/2015-5500043, №08/2015-5500043, №09/2015-5500043, №12/2015-5500043, №1/2016-5500043, №2/2016-5500043, №3/2016-5500043, №4/2016-5500043, №5/2016-5500043, №6/2016-5500043, №7/2016-5500043, №8/2016-5500043, №9/2016-5500043, №10/2016-5500043, №11/2016-5500043, №12/2016-5500043, №1/2017-5500043, №2/2017-5500043, №3/2017-5500043, №4/2017-5500043, №5/2017-5500043, №6/2017-5500043, №7/2017-5500043, №8/2017-5500043, №9/2017-5500043, №10/2017-5500043, №11/2017-5500043 та №12/2017-5500043, та актів №1/2018-5500043 від 31.01.2018, №2/2018-5500043 від 28.02.2018, №3/2018-5500043 від 31.03.2018, №4/2018-5500043 від 30.04.2018, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем протягом 2014-2018 років поставлено позивачеві теплову енергію на загальну суму 1 295 054,56 грн.

Разом з тим, як вбачається з платіжних доручень №36436 від 25.09.2014, №36807 від 24.10.2014, №37708 від 27.11.2014, № 38811 від 06.01.2015, №40331 від 30.01.2015, №51670 від 05.11.2015, №54525 від 17.12.2015, №56657 від 21.01.2016, №59574 від 03.03.2016, №61300 від 31.03.2016, №6 від 12.12.2016, №100990 від 26.01.2017, №101440 від 24.02.2017, №101877 від 23.03.2017, №105157 від 26.10.2017, №1051000 від 23.11.2017, №62740 від 29.11.2017, №1051463 від 22.12.2017 та №67504 від 16.03.2018, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач, на оплату теплової енергії, наданої відповідно до умов Договору та вказаних вище актів приймання-передавання товарної продукції, перерахував на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 1 977 952,21 грн.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії та при цьому - здійснив переплату на суму 682 879,65 грн.

Разом із тим, між сторонами спору складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2018 за яким сальдо розрахунків за теплову енергію станом на 01.07.2018 за кредитом позивача становило 677 856, 92 грн. Вказаний акт підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

12.07.2018 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію за № 12/07-18 щодо повернення грошових коштів, у якій позивач вимагає у відповідача повернення переплати за постачання теплової енергії в сумі 677 856,92 грн. протягом 7 днів з дня отримання вимоги та вказана вимога була отримана відповідачем 13.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0420107623204.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім цього, у п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", зазначено, що статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Відтак, на даний час у розпорядженні відповідача знаходиться сума переплати у розмірі 677 856, 92 грн., яка належать позивачеві та не буде використана у зв'язку із припиненням надання відповідачем послуг теплопостачання, що і є предметом договору постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.09.2014 №5500043.

Приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 677 856,92 грн., які набули ознак таких, що перевищують суму грошових коштів за отримані послуги за Договором (переплата), підлягає задоволенню, враховуючи те, що сплата даних коштів є виконанням позивачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором, надавати послуги за яким відповідача позбавлено права з 01.05.2018, відтак підстава, на якій вказані кошти були набуті відповідачем згодом відпала, як наслідок вказана сума підлягає поверненню позивачеві як така, що набута без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд приймає до уваги правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження N 12-14гс18), у якій Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у постанові ВСУ від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. ВП ВС погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Так, у зв'язку із простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення суми попередньої оплати за теплову енергію поставлену відповідно до умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 11 198,57 грн. та інфляційні витрати в сумі 29 470, 30 грн., що нараховані за період з 25.05.2018 по 12.12.2018.

Водночас, оскільки акт звіряння розрахунків на підставі якого остаточно визначено розмір передоплати, що підлягає поверненню відповідачем, складено 30.06.2018 та оскільки відповідну вимогу про стягнення заборгованості направлено позивачем 12.07.2018, нарахування 3 % річних в розмірі 11 198,57 грн. та інфляційних витрат в розмірі 29 470, 30 грн. слід здійснювати відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України - після перебігу семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги, тобто з 20.07.2018, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 11 198,57 грн. є обґрунтованими частково - на суму 8 134, 28 грн. та позов у частині вимог про стягнення 3 % підлягає задоволенню частково, за розрахунком суду та на вказану суму. Водночас, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 29 470, 30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах розміру заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому суд приймає до уваги, що акт звіряння розрахунків є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Доводи відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, виписок з рахунку, тощо) з яких можна встановити призначення платежів, належність, достатність необхідних доказів, наявності переплати за попередню оплату спростовуються наявними в матеріалами справи актами приймання-передавання товарної продукції та платіжними дорученнями про здійснення оплати послуг наданих за вказаними актами.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Між тим, в судовому засіданні, що відбулось 05.04.2019 відповідачем було заявлене усне клопотання про застосування до вимог позивач строку позовної давності та у зв'язку із чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Таким чином, оскільки порушення прав позивача відбулося 20.07.2018 - після спливу 7-денного строку з моменту отримання відповідачем вимоги позивача про повернення суми переплати з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід дійти висновку, що позивачем не порушений строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення переплати в сумі 677 856, 92 грн. та прохання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача відхиляється судом.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 598, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леруа Мерлен Україна" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 17-А; код ЄДРПОУ 35679295) заборгованість в розмірі 677 856, 92 грн, інфляційні втрати в сумі 29 470, 30 грн, 3% річних в сумі 8 134, 28 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10 731, 93 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.04.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко